Ухвала суду № 35697850, 19.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2013 р. Справа № 876/8951/13

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Гулида Р.М., Каралюса В.М.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Свалявської МДПІ на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.04.2013 року у справі за позовом ТзОВ «Золота Долина» до Свалявської МДПІ про скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановила:

У січні 2013 року ТзОВ «Золота Долина» звернулося з позовом до Свалявської МДПІ про скасування податкових повідомлень-рішень.

Позивач вказував, що відповідачем проведено виїзна позапланова перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року, валютного законодавства за період з 01.07.2012 року по 30.09.2012 року за результатами якої складено акт №71-2200/30242635 від 14.12.2012 року .

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.01.2013 року: №1/2200/30242635, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 89173,50 грн.; №3/2250/30242635/1337, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 1884,39 грн.; №2/1700/30242635/1336, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді з.п. у розмірі 570,24 грн.

З врахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Свалявської МДПІ від 15.01.2013 року №1/2200/30242635/1335.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.04.2013 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Свалявської МДПІ від 15.01.2013 року №1/2200/30242635/1335 про збільшення ТзОВ «Золота Долина» суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 89 173,50 грн.

Постанову суду оскаржив відповідач. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити. Вказує зокрема на недійсність господарських операцій позивача з контрагентами ФОП Микитин та ПП «Трасат».

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що Свалявською МДПІ проведенопозапланову перевірку ТОВ "Золота долина" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року та валютного законодавства за період з 01.07.2012 року по 30.09.2012 року за результатами якої складено акт Свалявської МДПІ від 14.12.2012 року за № 71-2200/30242635.

Актом перевірки, зокрема, встановлено порушення позивачем ст.2, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХІV, пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, п.39 Порядку зайняття торговою діяльністю і правил торгового обслуговування населення, затверджених постановою КМУ від 08.02.1995 року № 108, п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.199.1, п.199.2, п.199.3, п.199.4, п.199.5 ст.199, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 59449,00, в тому числі за грудень 2011 року в сумі 59449,00 грн.

На підставі акту перевірки, 15 січня 2013 року Свалявською МДПІ винесено податкове повідомлення - рішення № 1/2200/30242635/1335 про збільшення суми грошового зобов'язання по ПДВ у розмірі 89173,50 грн. (за основним платежем - 59449,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 29724,50 грн.).

Підставою прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення, стали висновки податкового органу про недійсність господарських операцій ТзОВ «Золота долина» з ФОП ОСОБА_1 та ПП «Трасат», вчинених без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

Колегія суддів з такими висновками податкового органу погодитися не може з наступних підстав.

Проведеною перевіркою встановлено, що підприємством відображено у складі податкового кредиту вартість виконаних робіт по ремонту лісосічних доріг та волоків, виконані роботи по розпиловці круглої деревини хвойних порід, оциліндруванні деревини, обробка деревини антигрибковим та антисептичним розчином, перевезення лісопродукції в м. Київ, витрат по придбанню щебню, піску, ротатора до автомобіля "Урал" та акумулятор.

Для підтвердження обсягів та фактів придбання товарів (надання робіт, послуг) ТОВ "Золота Долина" від ФОП ОСОБА_1 надано наступні документи, а саме: акт №11 від 31.03.2011р. про те, що протягом березня 2011 року ФОП ОСОБА_1 було виконано такі роботи: розпиловка круглої деревини хвойних порід в кількості 254,0 мі на суму 45720,00 грн., оциліндрування деревини хвойних порід в кількості 211,0 мі на суму 59080,00 грн.; обробка деревини антигрибковим та антисептичним розчином в кількості 243,0 мі на суму 19440,00 грн.; перевезення лісопродукції в місто Київ в кількості 243,0 мі на суму 65610,00 грн. Загальна вартість робіт по акту становить 227820,00 грн., в т.ч. ПДВ - 37970,00 грн., податкова накладна №12 від 31.03.2011р. на суму 227820,00 грн., в т.ч. ПДВ - 970,00 грн. (виконані роботи по переробці лісу хвойного); акт б/н від 29.04.2011 року виконаних робіт по ремонту лісосічних доріг та волоків Дусинського лісництва, а саме: перевезення бульдозера трейлером, розчистка волоків від завалів та зсувів, баланжування волоків (деревина), планування навантажувальної площадки, перевезення працівників, охорона техніки. Використані матеріали згідно акту: дизпаливо, масло дизельне і бензин. Всього по акту на загальну суму 14203,39 грн., в т.ч. ПДВ - 2665,92 грн.; акт б/н від 29.04.2011 року виконаних робіт по ремонту лісосічних доріг та волоків Березниківського лісництва, а саме: перевезення бульдозера трейлером, розчистка волоків від змалів та зсувів, баланжування волоків (деревина, каміння), планування навантажувальної площадки, перевезення працівників. Використані матеріали згідно акту: дизпаливо, масло дизельне і бензин. Всього по акту на загальну суму 8502,14 грн., в т.ч. ПДВ - 1996,80 грн.; акт б/н від 29.04.2011 року виконаних робіт по ремонту лісосічних доріг та волоків Свалявського лісництва, а саме: перевезення бульдозера трейлером, розчистка волоків від завалів і зсувів, баланжування волоків (деревина), розчистка навантажувальної площадки, перевезення працівників, охорона техніки. Використані матеріали згідно акту: дизпаливо, масло дизельне і бензин. Всього по акту на загальну суму 8539,20 грн., в т.ч. ПДВ - 1300,80 грн.; накладна № 19 від 29.04.2009р. на суму 26400,00 грн., в т.ч. ПДВ - 4400,00грн (щебінь, пісок); накладна № 20 від 29.04.2009р. на суму 16200,00грн., в т.ч. ПДВ - 2700,00грн (ротатор до автомобіля "УРАЛ").

Так за період січень-грудень 2011 року ТОВ "Золота долина" отримано від ФОП ОСОБА_1 товарів (робіт, послуг) на суму 301664,00 грн., в т.ч. ПДВ 50277,00 грн., яку підприємством включено до складу податкового кредиту з розрахунку 69%, як частку використаних товарів (робіт, послуг) в оподаткованих операціях ПДВ в сумі 34691,00 грн.

Проведеною перевіркою встановлено, що за період січень-грудень 2011 року ТОВ "Золота долина" отримано від ПП "Трасат" товарів (робіт, послуг) 330636,00 грн., в т. ч. ПДВ 55106,00 грн., яку підприємством включено до складу податкового кредиту з розрахунку 69%, як частку використаних товарів (робіт, послуг) в оподаткованих операціях ПДВ в сумі 38024,00 грн.

Для підтвердження обсягів та факту придбання товарів для перевірки представлено наступні первинні документи: договір купівлі-продажу від 07.10.2011 року б/н на будівельні матеріали в асортименті; накладна РН-120/11 від 04.11.2011р. на будівельні матеріали (фундаментні блоки, гравій, конструкція - настил металевий) на суму 77567,68 грн., в т.ч. ПДВ 1227,94 грн.; податкова накладна № 120 від 08.11.2011 року на суму 11561,68 грн., в т.ч. ПДВ 1227,94 грн.; накладна РН-1.28/11 від 03.11.2011 року на будівельні матеріали (труби сталеві, гравій, конструкція - настил металевий) на суму 253072,45 грн., в т.ч. ПДВ 42178,74 грн., податкова накладна № 128 від 03.11.2011р. на суму 253072,45 грн. в т. ч. ПДВ 42178,74 грн.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р., обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Крім того, Наказом ДПА України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання» від 29.03.2003 р. №143, передбачено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

У листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008р. №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Господарські операції позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами, зокрема, копією договору, укладеного ТОВ "Золота долина" з ПП "Трасат" від 07.10.2011 року б/н (а.с.127), актами приймання виконаних ФОП ОСОБА_1 робіт (а.с.122-125), реєстром кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників валових доходів (а.с.118-120), податковими накладними, отриманими ТОВ "Золота долина" як покупцем від ФОП ОСОБА_1 (а.с.121, а.с.236-241), податковими накладними, отриманими ТОВ "Золота долина" як покупцем від ПП "Трасат" (а.с.234-235) - підтверджується здійснення ТОВ "Золота долина" господарської діяльності у сфері будівельних робіт, отримані за договором підряду товари та послуги використані в господарській діяльності, за наслідками отримання товарів та послуг на вартість отримання правомірно сформовані валові витрати, таким чином, реальність здійснення господарських операцій підтверджена наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою встановленою п. 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Судом на підставі зібраних у справі належних та допустимих доказів встановлено дійсність господарських операцій.

Відповідно до п.180.1. Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку є: будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також: особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством; особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України є дата здійснення першої з наступних подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); дата отримання податкової накладної.

У відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.201.6 Податкового Кодексу України).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

Податковим Кодексом України передбачено лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної.

Як встановлено судом та знайшло своє підтвердження в матеріалах справи, між позивачем та управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради укладено договір оренди, факт виконання якого підтверджений належним чином оформленими первинними документами.

Судом встановлено, що отримані позивачем податкові накладні містять всі необхідні реквізити вказані у п.201.1 ст. 201 ПК України.

Щодо нікчемності укладених між позивачем та контрагентами цивільно-правових договорів, звертаємо увагу суду апеляційної інстанції на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду справи, зазначені факти встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України (далі ГК України) доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року в справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року в справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

У п.38 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Інтерсплав проти України» від 09.01.2007р. Суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Отже платника податку не може бути позбавлено відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку договору позивача.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач не довів суду належними і допустимими доказами законність прийнятого податкового повідомлення-рішенняь.

З врахуванням викладеного судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Свалявської МДПІ залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.04.2013 року у справі №807/233/233/13-а - без змін.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: Р. Гулид

В. Каралюс