Ухвала суду № 35697703, 08.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2013 року Справа № 148130/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді Довга О.І.,

судді Ліщинський А.М.,

судді Запотічний І.І.

секретар судового засідання Коцур В.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.08.2012 року у справі за адміністративним позовом ЗАТ «Завод комунального транспорту» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В травні 2012 року ЗАТ «Завод комунального транспорту» звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Львові Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Львові (правопопередник відповідача) № 0000872301/0/13855 від 17.08.2009р. про зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 5 000 000,00 грн., визначення податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 5 000 000,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 1 500 000,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог покликався на неправомірність винесеного податкового повідомлення-рішення та необґрунтованість висновків акту перевірки № 228/23-4/3248366 від 11.08.2009р. на підставі якого винесено оскаржуване рішення. Позивач стверджував, що ним правомірно визначено в податкових деклараціях від'ємне значення з податку на додану вартість у 2008-2009 роках та у визначеному законом порядку заявлено до відшкодування на рахунок платника у банку ПДВ, що виникло за рахунок сплаченого податку при ввезенні позивачем в Україну товарів, на загальну суму 5000000,00 грн., в т.ч. за квітень 2008 року 160000,00 грн., за травень 2008 року 330200,00 грн., за червень 2008 року 607000,00 грн., за липень 2008 року 840000,00 грн., за серпень 2008 року 380000,00 грн., за жовтень 2008 року 1400000,00 грн., за листопад 2008 року 590000,00 грн., за грудень 2008 року 462272,00 грн. та за січень 2008 року 230528,00 грн. Позивач зазначав також, що під час проведення перевірки ревізорам надавалися первинні документи, які підтверджують право на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, тому наполягає на неповноті проведеної перевірки та необґрунтованості висновків акта перевірки від 11.08.2009р., що, окрім іншого, підтверджується поданими податковому органу запереченнями на акт перевірки. Окрім цього, вказував на відсутність відшкодування податку на додану вартість у сумі 5000000,00 грн., що на переконання позивача не надавало право податковому органу підстав для додаткового визначення податкових зобов'язань за основним платежем та донарахування штрафних санкцій.

Відповідач проти позову заперечив повністю з підстав викладених у запереченні. Зокрема податковий орган покликався на те, що у зв'язку із непредставленням позивачем в ході проведення перевірки документів, що підтверджують правомірність нарахування заявленого до відшкодування податку на додану вартість, податковим органом правомірно зменшено суму бюджетного відшкодування та визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість та штрафних санкцій. Також відповідач покликався на отриманням платником податків бюджетного відшкодування податку на додану вартість по тих самих господарських операціях згідно постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012р. Окрім цього, податковий орган в обґрунтування неправомірності заявленого до відшкодування податку на додану вартість посилався на підписання податкової звітності з податку на додану вартість, в силу подачі якої платник податків претендував на бюджетне відшкодування, не уповноваженими особами, а саме особами, які на момент подачі такої звітності припинили трудові відносини із підприємством.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.08.2012р. по справі № 2а-4253/12/1370 адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Львові № 0000872301/0/13855 від 17.08.2009 року в частині визначення ЗАТ «Завод комунального транспорту» податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5000000,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1500000,00 грн. У задоволенні позовних вимог про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Львові № 0000872301/0/13855 від 17.08.2009 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування (заявленого на рахунок в установі банку) з податку на додану вартість у розмірі 5000000,00 грн., в т.ч.: за квітень 2008 року в сумі 160000,00 грн., за травень 2008 року в сумі 330200,00 грн., за червень 2008 року в сумі 607000,00 грн., за липень 2008 року в сумі 840000,00 грн., за серпень 2008 року в сумі 380000,00 грн., за жовтень 2008 року в сумі 1400000,00 грн., за листопад 2008 року в сумі 590000,00 грн., за грудень 2008 року в сумі 462272,00 грн., за січень 2009 року в сумі 230528,00 грн. відмовлено. Стягнено з державного бюджету України на користь ЗАТ «Завод комунального транспорту» судовий збір в сумі 1212,96 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що зібраними в справі доказами підтверджується обґрунтованість показників податкових декларацій ЗАТ «Завод комунального транспорту» з податку на додану вартість (в т.ч. визначеного платником податків від'ємного значення ПДВ) та правомірність заявленого до відшкодування податку на додану вартість за рахунок сплаченого позивачем податку митним органам при імпорті товарно-матеріальних цінностей. При цьому в силу не представлення відповідачем доказів надсилання (вручення) платнику податків вимог (листів) ДПІ щодо надання необхідних для проведення перевірки документів та відповіді на заперечення ЗАТ «Завод комунального транспорту» до акту перевірки, судом визнано недоведеними твердження податкового органу про непредставлення позивачем відповідачу в ході проведення перевірки первинних бухгалтерських документів. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення в частині зменшення суми бюджетного відшкодування на суму 5000000,00 грн. суд виходив із тих мотивів, що за умов чинності постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012р. у справі 23467/11/9104, ЗАТ «Завод комунального транспорту» має можливість отримати таке бюджетне відшкодування в межах податкових декларації з ПДВ за лютий 2009 року.

Не погодившись з таким рішенням суду, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у місті Львові ДПС звернулась до суду з апеляційною скаргою на вищезазначену постанову суду та просить її скасувати в частині задоволених позовних вимог, та прийняти нове рішення у справі, яким у позовних вимогах ЗАТ «Завод комунального транспорту» відмовити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач покликався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неврахування судом обставин пропуску позивачем строку звернення до суду, повторним зверненням позивача у червні 2009 року для отримання бюджетного відшкодування, підписання податкових декларацій, подання яких слугувало підставою для проведення перевірки, не уповноваженими особами, не витребовування судом окремих доказів, тощо.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, в період з 06.08.2009р. по 11.08.2009р. Державна податкова інспекція у м. Львові (правонаступником якої є Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у місті Львові Державної податкової служби) проводила невиїзну документальну перевірку ЗАТ «Завод комунального транспорту» з питань достовірності декларування бюджетного відшкодування за квітень-серпень, жовтень-грудень 2008 року, січень 2009 року, за результатами якої складено Акт № 228/23-4/3248366 від 11.08.2009р.

В акті перевірки податковий орган зазначив, що згідно з поданими ЗАТ «Завод комунального транспорту» до ДПІ у м. Львові уточнюючими розрахунками податкових зобов'язань у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок, згідно з яких сума податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за період, що був предметом перевірки становить 5000000,00 грн. Податковим органом було направлено ЗАТ «Завод комунального транспорту» листа №12280/23-4/1080 від 22.07.2009р. про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо достовірності декларування бюджетного відшкодування за вказаний період. Проте на вказаний лист позивач пояснень та підтверджуючих документів не надано. На думку податкового органу, непредставлення ЗАТ «Завод комунального транспорту» пояснень та підтверджуючих документів не дало можливості підтвердити податковому органу достовірність визначення сум бюджетного відшкодування за вищевказані податкові періоди. На основі наведеного, податковий орган встановив завищення позивачем бюджетного відшкодування за квітень 2008 року на 160000,00 грн., за травень 2008 року на 330200,00 грн., за червень 2008 року на 607000,00 грн., за липень 2008 року на 840000,00 грн., за серпень 2008 року на 380000,00 грн., за жовтень 2008 року на 1400000,00 грн., за листопад 2008 року на 590000,00 грн., за грудень 2008 року на 462272,00 грн. та за січень 2008 року на 230528,00 грн., чим порушено підпункти 7.7.1., 7.7.2. пункт 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі акта перевірки Держаною податковою інспекцією у місті Львові прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000872301/0/13855 від 17.08.2009р., яким ЗАТ «Завод комунального транспорту», згідно пп. «б», «в» пп. 4.2.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами» зменшено суму бюджетного відшкодування за квітень 2008 року на 160000,00 грн., за травень 2008 року на 330200,00 грн., за червень 2008 року на 607000,00 грн., за липень 2008 року на 840000,00 грн., за серпень 2008 року на 380000,00 грн., за жовтень 2008 року на 1400000,00 грн., за листопад 2008 року на 590000,00 грн., за грудень 2008 року на 462272,00 грн. та за січень 2008 року на 230528,00 грн., та у зв'язку із тим, що заявлені до відшкодування суми ПДВ на момент перевірки відшкодовані йому в розмірі 5000000,00 грн., відповідно до пп. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами» визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 5000000,00 грн. та штрафні фінансові санкції в сумі 1500000,00 грн.

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

З долучених до матеріалів справи податкових декларацій ЗАТ «Завод комунального транспорту» з податку на додану вартість за березень 2008 року - січень 2009 року вбачається декларування позивачем від'ємного значення податку на додатку на додану вартість, відшкодування податку не заявлялось. В подальшому, 11.03.2009р. та 26.06.2009р. платник податку подавав податковому органу уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок, згідно яких включив до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів сплачені митним органам суми податку на додану вартість та заявив від'ємне значення об'єкта оподаткування до відшкодування на його рахунок у банку.

Згідно поданої 11.03.2009р. декларації з податку на додану вартість за лютий 2009 року ЗАТ «Завод комунального транспорту» було задекларовано залишок від'ємного значення податку, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) (р. 2 додатку № 3 до декларації) 5552971,00 грн., а сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню (р. 3 додатку № 3 до декларації) - 5500000,00 грн.

Окрім цього, 26.06.2009р. позивачем також було подано уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок (за період з березня 2008р. по січень 2009р.) щодо включення платником податків сум ПДВ сплачених митним органам до складу податкового кредиту та в порядку визначеному законом заявлено до відшкодування на рахунок платника у банку за квітень 2008 року 160000,00 грн., за травень 2008 року 330200,00 грн., за червень 2008 року 607000,00 грн., за липень 2008 року 840000,00 грн., за серпень 2008 року 380000,00 грн., за жовтень 2008 року 1400000,00 грн., за листопад 2008 року 590000,00 грн., за грудень 2008 року 462272,00 грн. та за січень 2008 року 230528,00 грн.

Відповідно до пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно пп. 7.7.3. п. 7.7. зазначеної статті закону, платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування (пп. 7.7.5. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із вірно встановленими судом першої інстанції фактичними обставинами формування позивачем показників зазначених податкових декларацій з ПДВ та уточнюючих розрахунків. Зокрема, долученими до матеріалів справи поясненнями позивача та письмовими доказами підтверджується формування показників уточнюючих розрахунків від 26.06.2009р. за квітень, травень, червень, липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2008 року та січень 2009 року наступним чином:

- згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2008 року (вх. № ДПІ 3906 від 26.06.2009р.), позивачем у р. 8.7. розрахунку заявлено до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку 160000,00 грн. Заявлена до бюджетного відшкодування за квітень 2008 року сума ПДВ утворилась за рахунок декларування за березень 2008 року сум податку, сплаченого митним органам у розмірі 160173 грн. на підставі вантажно-митних декларацій (далі - «ВМД») від 06.03.2008 (контрагент GRABOPLAST, Угорщина) на суму ПДВ 8404,69 грн. (тут та надалі судом береться до уваги сума ПДВ вказана у графах « 47» Нарахування платежів» та «В» Подробиці розрахунків» вантажно-митних декларацій під кодом виду податку « 028» - ПДВ за ставкою 20%), від 17.03.2008р. на суму ПДВ 4227,74 грн. (Haldex, Польща) та від 24.03.2008р. на суму ПДВ 147541,19 грн. (Jiangsu Sunshine, Китай);

- згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2008 року (вх. № ДПІ 3907 від 26.06.2009р.) позивачем у р. 8.7. розрахунку заявлено до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку 330200 грн. Заявлена до бюджетного відшкодування за травень 2008 року сума ПДВ утворилась за рахунок декларування за квітень 2008 року сум податку сплаченого митним органам у розмірі 540799 грн. на підставі ВМД від 08.04.2008р. на суму ПДВ 4259,04 грн. (WABKO, Австрія), від 08.04.2008р. 2198,26 грн. (ZF Sachs AG, Німеччина), від 09.04.2008р. на суму ПДВ 102836,46 грн. (Jiangsu Sunshine, Китай), від 09.04.2008р. на суму ПДВ 128040,13 грн. (Jiangsu Sunshine, Китай), від 11.04.2008р. на суму ПДВ 33051,51 грн. (ZF Sachs AG, Німеччина), від 11.04.2008р. на суму ПДВ 17160,51 грн. (Voestalpine Krems GmbH, Австрія), від 11.04.2008р. на суму ПДВ 71357,41 грн. (Jiangsu Sunshine, Китай), від 11.04.2008р. на суму ПДВ 50433,08 грн. (Chaoyang Long March, Китай), від 14.04.2008р. на суму ПДВ 78305,11 грн. (SONGZ Automobile Air conditionin) та від 16.04.2008р. на суму ПДВ 23157,60 грн. (Voestalpine Krems GmbH, Австрія) - на загальну суму ПДВ 510799,11 грн.;

- згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2008 року (вх. № ДПІ 3902 від 26.06.2009р.) позивачем у р. 8.7. розрахунку заявлено до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку 607200 грн. Заявлена до бюджетного відшкодування за червень 2008 року сума ПДВ утворилась за рахунок декларування за травень 2008 року сум податку сплаченого митним органам у розмірі 1457200 грн. на підставі ВМД від 20.05.2008р. на суму ПДВ 37869,53 грн. (HUBNER GmbH, Німеччина), від 20.05.2008р. на суму ПДВ 9135,32 грн. (GRABOPLAST, Угорщина), від 21.05.2008р. на суму ПДВ 3220,46 грн. (KOENIG Verbindung., Німеччина), від 23.05.2008р. на суму ПДВ 207750,51 грн. (KVAZAR Plus., Чехія), від 23.05.2008р. на суму ПДВ 30672,22 грн. (SMEST CO. LTD, Китай), від 23.05.2008р. на суму ПДВ 42991,01 грн. (Voestalpine Krems GmbH, Австрія), від 23.05.2008р. на суму ПДВ 5955,90 грн. (Jiangsu Sunshine, Китай), від 23.05.2008р. на суму ПДВ 1204,80 грн. (HERB, Польща), від 23.05.2008р. на суму ПДВ 11014,89 грн. (BOSCH REXROTH, Польща), від 23.05.2008р. на суму ПДВ 5719,02 грн. (Куво УЧПП, Білорусія), від 23.05.2008р. на суму ПДВ 4299,14 грн. (WABKO, Австрія), від 26.05.2008р. на суму ПДВ 51528,68 грн. (Chaoyang Long March, Китай), від 29.05.2008р. на суму ПДВ 96839,37 грн. (ZF PASSAU GmbH, Німеччина), від 29.05.2008р. на суму ПДВ 339,50 грн. (Jiangsu Sunshine, Китай), від 29.05.2008р. на суму ПДВ 5146,83 грн. (Bystronic-Laser AG, Швейцарія), від 30.05.2008р. на суму ПДВ 92555,08 грн. (Jiangsu Sunshine, Китай), від 30.05.2008р. на суму ПДВ 182775,69 грн. (ZF PASSAU GmbH, Німеччина), від 30.05.2008р. на суму ПДВ 311770,95 грн. (ZF Friedrichshafen, Німеччина), від 30.05.2008р. на суму ПДВ 185475,61 грн. (DEUTZ AG, Німеччина), від 30.05.2008р. на суму ПДВ 184033,53 грн. (DEUTZ AG, Німеччина) - на загальну суму ПДВ 1470298,04 грн.;

- згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2008 року (вх. № ДПІ 3905 від 26.06.2009р.) позивачем у р. 8.7. розрахунку заявлено до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку 840000 грн. Заявлена до бюджетного відшкодування за липень 2008 року сума ПДВ утворилась за рахунок декларування за червень 2008 року сум податку, сплаченого митним органам у розмірі 844063 грн. на підставі ВМД від 05.06.2008 на суму ПДВ 22484,67 грн. (DEUTZ AG, Німеччина), від 06.06.2008р. на суму ПДВ 476066,38 грн. (KVAZAR Plus, Чехія), від 11.06.2008р. на суму ПДВ 25686,73 грн. (ZF PASSAU GmbH, Німеччина), від 13.06.2008р. на суму ПДВ 303821,02 грн. (KVAZAR Plus., Чехія), від 20.06.2008р. на суму ПДВ 2808,00 грн. (ZF Friedrichshafen, Німеччина), від 20.06.2008р. на суму ПДВ 13196,08 грн. (ZF Friedrichshafen, Німеччина);

- згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2008 року (вх. № ДПІ 3908 від 26.06.2009р.) позивачем у р. 8.7. розрахунку заявлено до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку суму 380000 грн. Заявлена до бюджетного відшкодування за серпень 2008 року сума ПДВ утворилась за рахунок декларування за липень 2008 року сум податку, сплаченого митним органам у розмірі 401316 грн., на підставі ВМД від 01.07.2008р. на суму ПДВ 44353,71 грн. (GEROM S.A.,Румунія), від 18.07.2008р. на суму ПДВ 8347,84р. (GRABOPLAST, Угорщина) від 22.07.2008р. на суму ПДВ 348614,51 грн. (KVAZAR Plus., Чехія) - на загальну суму ПДВ 401316,06 грн.;

- згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2008 року (вх. № ДПІ 3909 від 26.06.2009р.) позивачем у р. 8.7. розрахунку заявлено до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку 1400000,00 грн. Заявлена до бюджетного відшкодування за жовтень 2008 року сума ПДВ утворилась за рахунок декларування за вересень 2008 року сум податку, сплаченого митним органам у розмірі 1 414 799 грн., на підставі ВМД від 08.09.2008р. на суму ПДВ 169694,12 грн. (ZF PASSAU GmbH, Німеччина), від 08.09.2008р. на суму ПДВ 230030,17 грн. (HUBNER GmbH, Німеччина), від 09.09.2008р. на суму ПДВ 313204,34 грн. (KVAZAR Plus., Чехія), від 09.09.2008р. на суму ПДВ 263584,03 грн. (KVAZAR Plus., Чехія), від 09.09.2008р. на суму ПДВ 41627,38 грн. (Chaoyang Long March, Китай), від 09.09.2008р. на суму ПДВ 62913,47 грн. (ZF PASSAU GmbH, Німеччина), від 11.09.2008р. на суму ПДВ 55016,67 грн. (Chaoyang Long March, Китай), від 18.09.2008р. на суму ПДВ 41622,21 грн. (ZF Lenksysteme, Німеччина), від 23.09.2008р. на суму ПДВ 5112,11 грн. (Haldex, Польща), від 23.09.2008р. на суму ПДВ 13195,50 грн. (DEUTZ AG, Німеччина), від 23.09.2008р. на суму ПДВ 124017,39 грн. (Jiangsu Sunshine, Китай), від 24.09.2008р. на суму ПДВ 31795,93 грн. (Voestalpine Krems GmbH, Австрія), від 24.09.2008р. на суму ПДВ 12460,97 грн. (BOSCH REXROTH, Польща), від 25.09.2008р. на суму ПДВ 23044,40 грн. (GRABOPLAST, Угорщина), від 25.09.2008р. на суму ПДВ 25706,36 грн. (Pailton Engineering, Великобританія), від 30.09.2008р. на суму ПДВ 1773,61 грн. (WABKO, Австрія);

- згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2008 року (вх. № ДПІ 3901 від 26.06.2009р.) позивачем у р. 8.7. розрахунку заявлено до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку 590000 грн. Заявлена до бюджетного відшкодування за листопад 2008 року сума ПДВ утворилась за рахунок декларування за жовтень 2008 року сум податку, сплаченого митним органам у розмірі 598456 грн., на підставі ВМД від 03.10.2008р. на суму ПДВ 39471,35 грн. (Jiangsu Sunshine, Китай), від 03.10.2008р. на суму ПДВ 14186,53 грн. (Vibracoustic, Угорщина), від 06.10.2008р. на суму ПДВ 48790,75 грн. (WABKO, Австрія), від 08.10.2008р. на суму ПДВ 584,96 грн. (Jiangsu Sunshine, Китай), від 09.10.2008р. на суму ПДВ 13135,95 грн. (Jiangsu Sunshine, Китай), від 23.10.2008р. на суму ПДВ 159379,41 грн. (ZF PASSAU GmbH, Німеччина), від 24.10.2008р. на суму ПДВ 39900,68 грн. (DEUTZ AG, Німеччина), від 24.10.2008р. на суму ПДВ 498,08 грн. (STABILUS, Німеччина), від 24.10.2008р. на суму ПДВ 65494,50 грн. (DEUTZ AG, Німеччина), від 24.10.2008р. на суму ПДВ 5555,10 грн. (ZF PASSAU GmbH, Німеччина), від 28.10.2008р. на суму ПДВ 576,80 грн. (WABKO, Австрія), від 28.10.2008р. на суму ПДВ 209821,75 грн. (Jiangsu Sunshine, Китай), від 28.10.2008р. на суму ПДВ 968,88 грн. (HURPAZ, Туреччина);

- згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2008 року (вх. № ДПІ 3903 від 26.06.2009р.) позивачем у р. 8.7. розрахунку заявлено до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку 462272 грн. Заявлена до бюджетного відшкодування за грудень 2008 року сума ПДВ утворилась за рахунок декларування за листопад 2008 року сум податку, сплаченого митним органам у розмірі 550744 грн., на підставі ВМД від 11.11.2008р. на суму ПДВ 137857,57 грн. (ZF Friedrichshafen, Німеччина), від 26.11.2008р. на суму ПДВ 5467,01 грн. (BEHR Service, Польща), від 26.11.2008р. на суму ПДВ 11687,74 грн. (BEHR Service, Польща), від 27.11.2008 на суму ПДВ 395732,03 грн. (KVAZAR Plus., Чехія);

- згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2009 року (вх. № ДПІ 3900 від 26.06.2009р.) позивачем у р. 8.7. розрахунку заявлено до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку 230528,00 грн. Заявлена до бюджетного відшкодування за січень 2009 року сума ПДВ утворилась за рахунок декларування за грудень 2008 року сум податку, сплаченого митним органам у розмірі 230528 грн., на підставі ВМД від 01.12.2008р. на суму ПДВ 101779,17 грн. (DEUTZ AG, Німеччина), від 18.12.08 на суму ПДВ 97428,29 грн. (SMEST CO. LTD, Китай), від 25.12.2008р. на суму ПДВ 710,13 грн. (BEHR Service, Польща), від 25.12.2008р. на суму ПДВ 6224,74 грн. (Vibracoustic, Угорщина), від 25.12.2008р. на суму ПДВ 4203,93 грн. (ZF Friedrichshafen, Німеччина), від 30.12.2008р. на суму ПДВ 20182,53 грн. (ZF Sachs AG, Німеччина).

Факт сплати позивачем митним органам вищенаведених сум податку на додану вартість при здійсненні митного оформлення придбаних товарно-матеріальних цінностей підтверджується як відповідними відмітками на вантажно-митних деклараціях та представленими позивачем платіжними дорученнями.

Суд апеляційної інстанції констатує, що податковим органом на стадії апеляційного розгляду справи не заявлено клопотання про витребовування у позивача міжнародних товарно-транспортних накладних, які б підтвердили фактичне ввезення товарно-матеріальних цінностей. Не подавалось таке письмове вмотивоване клопотання під час розгляду справи судом першої інстанції. Необґрунтовано відповідачем і можливий вплив таких доказів на правильність з'ясування фактичних обставин справи.

Колегія суддів відзначає, що відповідачем не поставлено під сумнів факти здійснення позивачем зовнішньоекономічних операцій (які підтверджуються зазначеними вантажними митними деклараціями) та не спростовано в ході розгляду справи судом першої інстанції належними та допустимими доказами ні фактів ввезення зазначених у вантажних митних деклараціях товарно-матеріальних цінностей, ні обставин сплати митних платежів до бюджету. Окрім цього, ні матеріали перевірки, ні матеріали справи не містять жодних доказів необґрунтованості показників податкових декларацій з ПДВ платника податків. Не містить відомостей про такі докази і подана податковим органом апеляційна скарга.

В контексті зазначеного суд вважає безпідставними покликання апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права у спосіб невитребовування судом у позивача міжнародних товарно-транспортних накладних.

Колегія суддів не може визнати обґрунтованим твердження відповідача про те, що в ході проведення перевірки позивач не представив податковому органу пояснення та документи щодо достовірності бюджетного відшкодування в силу наступного. Зокрема, податковим органом не надано суду ні листа № 12280/23-4/1080 про надання пояснення та їх документального підтвердження (посилання на який наявне у акті перевірки), ні доказів його скерування поштою чи вручення представнику платнику податків. Позивачем заперечується факт отримання такого листа платнику податків. При цьому, в силу норм процесуального закону саме відповідач зобов'язаний довести обставини на які посилається, представити суду усі матеріали які були взяті до уваги при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Разом з тим Суд констатує, що такі докази у матеріалах справи відсутні, не наголошує на наявності таких доказів і скаржник в апеляційній скарзі.

Окрім цього, матеріалами справи підтверджується, що ЗАТ «Завод комунального транспорту» скористалось наданим йому правом та після ознайомлення із актом перевірки направив податковому органу заперечення до акту перевірки (вих. № 140 від 19.08.2009р.), де спростовує викладені в акті обставини та вказує на подання первинних документів ревізору в ході проведення перевірки. Положеннями закону передбачено право податкового органу отримувати від платників податків в ході проведення перевірок пояснення, первинні документи, виготовляти з них копії тощо. У випадку ненадання позивачем будь-яких документів, відповідач був вправі звернутися із письмовою вимогою про надання тих чи інших документів, скласти акт про їх надання чи ненадання, отримати пояснення від посадових осіб щодо причин ненадання на вимогу контролюючого органу певних документів, вживати інших необхідних заходів. Разом з тим колегія суддів констатує, що відповідач не представив жодних доказів звернення до позивача із вимогами про надання документів, а також не надав рішення про результати розгляду заперечень на акт перевірки, що мало передувати прийняттю податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин суд першої інстанції вірно встановив, що висновки, на підставі яких податковий орган прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині зменшення заявленої до відшкодування на банківський рахунок суми податку на додану вартість, не ґрунтуються на законі та не заслуговують на увагу.

Разом з тим судом першої інстанції було вірно враховано, що фактичною підставою для подання Заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно Уточнюючих розрахунків від 26.06.2009р. до податкових декларацій по ПДВ за період з квітня 2008 року по січень 2009 року на загальну суму 5000000,00 грн. слугували одні і ті ж самі факти сплати податку митним органам при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, що і в межах заявленої до відшкодування суми ПДВ за лютий 2009 року в розмірі 5500000 грн. З долучених до матеріалів справи документів вбачається, що актом Державною податковою інспекцією у місті Львові № 106/23-4/32483661 від 06.04.2009р. «Про результати позапланової виїзної перевірки ЗАТ «Завод комунального транспорту» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за лютий 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в січні 2009 року» податковим органом було встановлено факт порушення позивачем п. 7.1., п. 7.7.2. Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за лютий 2009 р. в сумі 5500000,00 грн. На підставі вказаного акту перевірки податковий орган виніс податкове повідомлення-рішення № 372301/0/6517 від 21.04.2009 р., яким позивачу зменшено заявлену до відшкодування суму ПДВ в розмірі 5500000,00 грн., визначено податкове зобов'язання у сумі 5500000,00 грн. та донараховано штрафні (фінансові) санкції у суму 1100000,00 грн. Зазначені обставини визнаються сторонами по справі в повному обсязі та підтверджуються долученими до справи доказами.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012р. по справі № 23467/11/9104, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.01.2013р. у справі № К/9991/45351/12, за участю тих самих сторін, що і в даній справі, визнано протиправним та скасовано зазначене податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Львові № 372301/0/6517 від 21.04.2009р. Як вбачається із змісту вказаного рішення, суд прийшов до висновку про обґрунтованість заявлених до відшкодування у податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2009 року сум ПДВ сплачених митним органам за 2008-2009 роки на загальну суму 5550000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що скасування податкового повідомлення-рішення від 21.04.2009р. дає можливість позивачу отримати таке бюджетне відшкодування згідно декларації за лютий 2009 року (отримано ДПІ 11.03.2009р.) у встановленому законом порядку. За таких обставин справи повторне звернення ЗАТ «Завод комунального транспорту» до податкового органу про відшкодування одних і тих самих сум ПДВ, сплачених митним органам, що досліджувалися в межах даної справи, є неможливим в силу чинності є судового рішення від 29.05.2012р. у справі № 23467/11/9104. Скасування же податкового повідомлення-рішення № 0000872301/0/13855 від 17.08.2009р. в частині зменшення суми бюджетного відшкодування на загальну суму 5000000,00 грн. спричинить повторне відшкодування позивачу податку на додану вартість на вказану суму, а тому слушним є висновок окружного адміністративного суду про те, що позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення.

Як вбачається із акту перевірки та пояснень по справі відповідача, заявлені платником податків до відшкодування суми податкового кредиту ПДВ на загальну суму 5000000,00 грн. на момент перевірки було відшкодовано позивачу у спосіб зарахування в погашення його податкового боргу.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у визначених законом випадках. Підпунктом 7.7.2. пункту 7.7. статті 7 зазначеного закону передбачено можливість відшкодування податку на додану вартість виключно у спосіб на рахунок платника податків у банку або така сума включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. При цьому законом не передбачено такого способу бюджетного відшкодування податку на додану вартість як погашення податкового боргу платника податків. Окрім цього, законом не допускається здійснення бюджетного відшкодування ПДВ до моменту проведення податковим органом перевірки з питань правильності декларування бюджетного відшкодування. В контексті наведеного, суд констатує, що на момент проведення перевірки платнику податків не могло і не було здійснено бюджетне відшкодування податку на додану вартість в заявленій сумі, фактично позивачем бюджетного відшкодування не було отримано.

Суд розцінює зменшення відповідачем суми податкового боргу в картці особового рахунку позивача з податку на додану вартість за рахунок заявленого бюджетного відшкодування 26.06.2009р. як зарахування суми податкового кредиту у зменшення суми податкового боргу з ПДВ, що виник за попередні податкові періоди, в порядку визначеному пп. 7.7.1 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». При цьому таке зарахування податкового кредиту в рахунок погашення існуючого податкового боргу жодним чином не можна вважати є бюджетним відшкодуванням ПДВ в розумінні пп. 7.7.2.-7.7.4 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За таких обставин справи колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не було допущено заниження декларування та сплати податку на додану вартість в межах спірних правовідносин, а відтак в податкового органу були відсутні підстави для визначення платнику податків на підставі пп. «б», «в» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкових зобов'язань в сумі 5000000,00 грн.

Додатково суд враховує пояснення відповідача (том ІV, а.с. 53, 56) про те, що визначення в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 5000000,00 грн. слід розуміти буквально як не підтвердження заявленої платником до відшкодування суми 5000000,00 грн., а не як донарахування вказаної суми. З огляду на наявні в картці ЗАТ «Завод комунального транспорту» як платника ПДВ відомості, прийняття податковим органом рішення про зменшення заявлених до відшкодування сум саме по собі було достатнім для збільшення його податкового боргу на вказану суму, а сума 5000000,00 грн. як визначене зобов'язання в проводках відсутня.

За приписами пп. 17.1.3. пп. 17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий орган вправі застосовувати штрафні санкції до платника податку виклично у випадку визначення йому податкових зобов'язань. При цьому відсутність заниження ЗАТ «Завод комунального транспорту» суми податкового зобов'язання виключається можливість нарахування платнику податків штрафних санкцій. В даному випадку суд також враховує, що платник податку не отримав станом на дату прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення бюджетного відшкодування ПДВ, а отже - відсутні як правові, так і фактичні підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Суд не приймає до уваги покликання відповідача на підписання податкової звітності, яка була предметом перевірки та слугувала підставою для отримання бюджетного відшкодування, не уповноваженими особами в силу наступних обставин. Відповідно до абз. 5 пп. 4.1.2. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що жодних листів податковим органом платнику податків щодо невідповідності поданої звітності вимогам закону, як от відсутність підписів уповноважених осіб підприємства, позивачу не надсилалося, інших доказів визнання звітності як неподаткової декларації (декларацій) суду не надано. З акту перевірки вбачається, що вказані обставини були встановлені під час перевірки, проте податковий орган жодним чином не відреагував на них та проводив перевірку показників податкової звітності як належно поданої.

За таких обставин вірним є висновок суду попередньої інстанції про те, що оскільки зазначені обставини не бралися ДПІ до уваги при оскаржуваного рішення, то в силу норм процесуального закону такі взагалі не можуть братися до уваги адміністративним судом при оцінці правомірності винесеного рішення.

Колегія суддів також не приймає до уваги покликання відповідача на пропуск ЗАТ «Завод комунального транспорту» строку звернення до суду із заявленими позовними вимогами. Загальний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи визначено ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на момент звернення до суду із адміністративним позовом та відкриття провадження у справі) становив один рік. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України).

Підпунктом 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлює, що платник податків вправі оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення з урахуванням строків давності. В свою чергу, строки давності визначені статтею 15 зазначеного Закону і становлять 1095 днів.

Таким чином, строк звернення платника податків з позовом до адміністративного суду щодо оскарження рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання визначається на підставі норм статей 5 та 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та становить 1095 днів з моменту отримання відповідного податкового повідомлення. Наведена позиція узгоджується із висновками Вищого адміністративного суду України в інформаційних листах № 1624/13/13-09 від 01.12.2009р. та № 945/11/13-11 від 05.07.2011р.

За обставин невинесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення 17.08.2009р., звернення позивача із адміністративним позовом до суду 17.05.2012р. та відкриття судом першої інстанції провадження в адміністративній справі 18.05.2012р., суд приходить до висновку, що платником податків не пропущено встановленого законом строку (1095 днів) звернення до суду. При цьому ухвала Львівського окружного адміністративного суду від 31.05.2012р. по даній справі про відмову у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строків звернення до суду винесена із дотриманням норм закону.

Суд критично ставиться до міркувань податкового органу в апеляційній скарзі про начебто порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині не залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог ДПІ у Сихівському районі м. Львова в силу наступного. По-перше, відповідач жодним чином не аргументував у чому полягатиме можливий вплив рішення по справі на права та обов'язки зазначеної особи. По-друге, апелянтом не подано суду апеляційної інстанції вмотивованого клопотання про необхідність залучення ДПІ у Сихівському районі м. Львова до участі у даній справі. По-третє, поданими суду доказами (додатковими запереченнями на адміністративний позов по справі № 2а-3903/12/1370), позивачем доведено обізнаність Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про розгляд адміністративними судами даної справи про скасування податкового повідомлення-рішення в силу розгляду Львівським окружним адміністративним судом справи № 2а-3903/12/1370 про стягнення податкового боргу. На переконання колегії суддів, процесуальний закон, закріплюючи принцип змагальності сторін, зобов'язує учасників судового процесу займати активну процесуальну позицію, що окрім іншого, передбачає також невідкладне звернення до суду із відповідними клопотання про залучення до участі в справі, якщо можливе судове рішення впливатиме на права та обов'язки певної особи. Суд констатує, що незважаючи на обізнаність із такими обставинами (розглядом справи) ще в серпні 2012 року, матеріали даної справи не містять клопотання ДПІ у Сихівському районі м. Львова про залучення цієї особи до участі у даній справі. За таких обставин суд не вбачає підстав для залучення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення. Висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки не є достатньо обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними належними та допустимими доказами.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, п. 1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Львові Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.08.2012 року у справі № 2а-4253/12/1370 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Довга О.І.

Судді Ліщинський А.М.

Запотічний І.І.