Постанова № 35697606, 02.12.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

02.12.2013р. справа №913/2372/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.

Суддів: Кододової О.В., М'ясищева А.М.

Секретар: Прожерін О.О.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Лугань», м. Луганськ

на рішення господарського суду Луганської області від 24.10.2013р. (повний текст від 28.10.2013р.) у справі №913/2372/13 (суддя Лісовицький Є.А.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА», м. Київ

до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Лугань», м. Луганськ

про стягнення 11 113,00грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА», м. Київ, звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Лугань», м. Луганськ, про стягнення суми збитків у розмірі 11 113,00грн.

Рішенням від 24.10.2013р. господарський суд Луганської області заявлені позовні вимоги задовольнив у повному обсязі, обґрунтувавши свій висновок доведеністю матеріалами справи факту завдання страхувальником відповідача збитків особі, застрахованій позивачем, внаслідок порушення ПДД, що стало причиною для перерахування позивачем страхової виплати своєму страхувальнику, а отже - позивач набув права регресної вимоги до винної особи. При цьому, господарський суд не прийняв до уваги заяви відповідача про застосування строку позовної давності, оскільки зазначив, що перерахування позивачем суми страхової виплати на рахунок СТО, а не власне страхувальнику, в даному випадку не може братися до уваги, оскільки ремонт пошкодженого автомобіля СТО здійснений не був.

Не погодившись з прийнятим рішенням відповідач, ПАТ «СК «Оранта-Лугань», м. Луганськ, звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та у задоволенні заявленого позову відмовити у повному обсязі, застосувавши при цьому приписи ст. 267 ЦК України.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що за умовами договору страхування позивача, згідно страхового акту, розпорядження та заяви страхувальника, ПрАТ «СК «УНІКА» перерахувало страхову виплату на рахунок СТО 29.03.2010р., подальші відносини між вказаним СТО та страхувальником позивача Паніним О.М. щодо ремонту автомобіля не є предметом регулювання договору страхування. Отже, за висновком апелянта, саме з 29.03.2010р., з моменту виконання позивачем свого обов'язку за договором страхування, почався строк позовної давності за регресною вимогою про відшкодування зазначеної суми збитків, тому звернувшись до суду у вересні 2013р. позивач пропустив встановлений ст. 257 ЦК України трирічний строк позовної давності для звернення до суду з відповідним позовом.

Вищевикладене, на думку заявника, не було прийнято до уваги судом першої інстанції, що є підставою для скасування незаконного та необґрунтованого рішення господарського суду.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає викладені в ній доводи необґрунтованими, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін. Крім того, 28.11.2013р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання про проведення розгляду скарги за відсутності представника ПрАТ «СК «УНІКА». Клопотання судовою колегією задоволено.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився з невідомих підстав, про час та місце його проведення був повідомлений належним чином. Враховуючи, що ухвалою про порушення апеляційного провадження від 15.11.2013р. явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно довідки ОДАЇ м. Луганська №8563435 від 08.02.2010р., 30.01.2010р. по вул. Учебній - кв. Левченка,17 у м. Луганську відбулось ДТП - зіткнення автомобілів ВАЗ 2101 ВВ6642АК під кермуванням Нередкова Р.О. та Опель Астра Н ВВ3550ВС під кермуванням Паніна О.М., внаслідок якої автомобілі отримали механічні ушкодження. Вказаною довідкою зафіксовано, що дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок перевищенням Нередковим Р.О. безпечної швидкості.

Постановою Жовтневого районного суду м. Луганська від 02.03.2010р. Нередкова Р.О. було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та призначено йому покарання у вигляді штрафу в дохід держави в сумі 340,00грн.

З матеріалів справи вбачається, що на момент дорожньо-транспортної пригоди діяв укладений 26.01.2009р. договір страхування №013039/0431/0013094, за умовами якого ЗАТ «СК «Кредо-Класик» (перейменовано у ПрАТ «СК «Уніка») застрахувало Паніну Олександру Миколайовичу автомобіль Опель Астра Н ВВ3550ВС.

Страховою сумою за вказаним договором є 105 714,00грн., безумовна франшиза за ризиком ДТП - 528,57грн.

Пунктом 8.1.2 вказаного договору передбачено, що розрахунок суми страхового відшкодування здійснюється на основі вартості відновлювального ремонту на СТО (згідно умови розрахунку страхового відшкодування, зазначеної в заяві страхувальника) або даних атвотоварознавчої експертизи, яка призначається за згодою сторін.

Відповідно до висновку експертного дослідження №2/034-10 від 08.02.2010р., здійсненого судовим експертом Бюро судових автотоварознавчих експертиз, вартість матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля Опель Астра Н ВВ3550ВС внаслідок ДТП, склала 11 113,00грн.

Разом з цим, згідно рахунку-фактури ТОВ «Автоцентр «Лідер» №000000001 від 01.02.2010р., вартість робіт з ремонту автомобіля Паніна О.М. склала 12 490,00грн.

Пунктом 8.5 договору страхування №013039/0431/0013094 від 26.01.2009р. передбачено, що рішення про здійснення або відмову у здійсненні страхової виплати або страхового відшкодування приймається страховиком протягом 10 робочих днів з дня надання всіх необхідних документів.

Страхова виплата або страхове відшкодування здійснюється протягом 10 робочих днів з дня прийняття страховиком рішення про здійснення страхової виплати або страхового відшкодування (п.8.6 договору).

01.02.2010р. Панін О.М. звернувся до позивача із заявою про перерахування страхового відшкодування за пошкодження автомобіля внаслідок ДТП від 30.01.2010р. на рахунок гарантійного СТО Опель Астра Н.

Страховим актом №00037559 від 25.02.2010р. позивач визнав ДТП від 30.01.2010р. страховим випадком та вирахував розмір страхового відшкодування в сумі 11 961,43грн. (вартість матеріального збитку з врахуванням зносу 12 490,00грн. - 528,57грн. безумовної франшизи).

Статтею 979 Цивільного кодексу України (ЦК України) передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Таким чином, з огляду на викладене, в результаті дорожньо-транспортної пригоди від 30.01.2010р., за умовами вищевказаного договору, настав страховий випадок, та позивач за заявою страхувальника від 01.02.2010р. та за його проханням, на підставі страхового акту №00037559 від 25.02.2010р. та наказу №3841 від 24.03.2010р., перерахував на рахунок ТОВ «Автоцентр «Лідер» 11 961,43грн. страхового відшкодування (платіжне доручення №001902 від 29.03.2010р., призначення платежу - страхове відшкодування згідно договору №013039/0431/0013094 від 26.01.2009р., д.н. ВВ3550ВС, Панін О.М., без ПДВ ).

За поясненнями позивача, внаслідок не проведення СТО робіт з ремонту пошкодженого автомобіля Паніна О.М., останнім 23.06.2010р. було направлено ПрАТ «СК «Уніка» заяву про виплату страхового відшкодування на особистий рахунок. Після повернення коштів на рахунок позивача, 18.11.2010р. платіжним дорученням №033002 позивач виплатив 11961,43грн. особисто страхувальнику Паніну О.М., та саме цей момент вважає датою виконання зобов'язання за договором страхування.

Статтею 993 ЦК України закріплено положення, згідно з яким до страховика (позивача), який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування», страховик має право вимагати компенсацію здійснених виплат від особи, відповідальної за заподіяний збиток у повному обсязі.

Крім того, відповідно до ст.1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну з вини іншого, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи.

Таким чином, як випливає із приписів вищенаведених правових норм, перехід прав страхувальника до страховика після виплати страхового відшкодування, здійснюється на підставі договору, за яким страхувальник на добровільній основі фактично передає свої права страховику і приймає на себе зобов'язання сприяти останньому в здійсненні його суброгаційних прав. При цьому, право вимоги передається у тому ж обсязі, в якому воно могло б бути здійснено самим страхувальником.

З матеріалів справи вбачається, що на момент скоєння ДТП діяв поліс №ВС/9109409 від 03.12.2009р., за умовами якого ПАТ «СК «Оранта-Лугань» застрахувало Нередкову Р.О. автомобіль ВАЗ2101 ВВ6642АК з лімітом відповідальності 25 500,00грн. за шкоду, заподіяну майну, франшиза - 510,00грн.

15.03.2013р. позивач звертався до відповідача із регресною вимогою на суму 11 113,00грн., проте оскільки на теперішній час сума страхової виплати позивачу не відшкодована, останній звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Як вже зазначалось вище, суд першої інстанції заявлені позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, судова колегія не може погодитись з таким висновком з наступних підстав.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. 8 Закону України «Про страхування», страхова компанія при настанні страхового випадку сплачує страхувальнику страхове відшкодування.

Відповідно до ст.988 ЦК України, страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно положень ст. 25 Закону України «Про страхування», здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

За матеріалами справи, позивач виконав зобов'язання перед своїм страхувальником, та 29.03.2010р. на підставі страхового акту №00037559 від 25.02.2010р. та наказу №3841 від 24.03.2010р. перерахував на рахунок ТОВ «Автоцентр «Лідер» 11 961,43грн. страхового відшкодування згідно з умовами договору (платіжне доручення №001902 від 29.03.2010р.).

Статтею 1166 ЦК України визначені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, а саме: майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. При цьому, під шкодою розуміється зменшення або втрата певного особистого чи майнового блага.

Таким чином, згідно з ст.27 Закону України «Про страхування», ст. 993 ЦК України до позивача, як до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат, перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто, за висновком судової колегії, в даному випадку саме з 29.03.2010р. починається перебіг позовної давності за вказаним регресним зобов'язанням.

Посилання позивача на той факт, що внаслідок не проведення гарантійним СТО робіт з ремонту автомобіля Паніна О.М. та повернення грошей на рахунок страхової компанії, виплата відшкодування безпосередньо страхувальнику була проведена 18.11.2010р. (платіжне доручення №033002 на суму 11961,43грн.) не спростовує викладеного, та з огляду на п.п.8.5, 8.6 договору страхування №013039/0431/0013094 від 26.01.2009р. не може вважатись датою виконання зобов'язання ПрАТ «СК «УНІКА» перед своїм страхувальником.

Разом з цим, згідно ст.ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п.6 ст. 261 ЦК України, за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

При цьому, статтею 267 ЦК України визначено, що особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З матеріалів справи вбачається, що своє зобов'язання за договором страхування було виконано позивачем 29.03.2010р. Тобто, строк позовної давності за даною вимогою скінчився 29.03.2013р., в той час як згідно поштового штампу на конверті позовна заява про стягнення з відповідача регресної виплати була направлена до суду 06.09.2013р.

Оскільки в матеріалах справи наявний відзив ПАТ «СК «Оранта-Лугань» №02-07/1824 від 19.09.2013р. із заявою про застосування наслідків пропуску строку позовної давності до позовних вимог ПрАТ «СК «УНІКА» до ПАТ «СК «Оранта-Лугань» про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 11 113,00грн., судова колегія вважає за можливе застосувати в даному випадку приписи п.п.3,4 ст. 267 ЦК України, що є підставою для відмови у задоволенні заявленого позову.

Висновки господарського суду про те, що фактично страхове відшкодування було виплачено позивачем безпосередньо страхувальнику 18.11.2010р., оскільки після виплати його 29.03.2010р. на рахунок СТО ремонту автомобіля не здійснювалось, є необґрунтованими, суперечать умовам укладеного позивачем договору страхування, приписам чинного законодавства та судовій практиці Верховного суду України, тому не можуть бути підставою для задоволення заявленого позову.

Тобто, з огляду на матеріали та обставини справи, заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають, тому всупереч вимогам ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Луганської області від 24.10.2013р. у справі №913/2372/13 не ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, не відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню.

Натомість доводи апеляційної скарги є обґрунтованими і доведеними, що є підставою для її задоволення.

Судові витрати по оплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги згідно ст.49 ГПК України підлягають віднесенню на позивача.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст.49, ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.104, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Лугань», м. Луганськ, на рішення господарського суду Луганської області від 24.10.2013р. (повний текст від 28.10.2013р.) у справі №913/2372/13 - задовольнити.

Рішення господарського суду Луганської області від 24.10.2013р. (повний текст від 28.10.2013р.) у справі №913/2372/13 - скасувати.

У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА», м. Київ, до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Лугань», м. Луганськ, про стягнення суми збитків у розмірі 11 113,00грн. - відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА», м. Київ, на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Лугань», м. Луганськ, 860,25грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко

Судді: О.В. Кододова

А.М. М'ясищев

Надруковано примірників-5

1-у справу

1-позивачу

1-відповідачу

1-господарському суду

1-ДАГС