Постанова № 35697604, 02.12.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

02.12.2013р. справа №913/1886/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.

Суддів: Кододової О.В., М'ясищева А.М.

Секретар: Прожерін О.О.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Антрацит», м. Антрацит Луганської області

на рішення господарського суду Луганської області від 09.09.2013р. (повний текст від 11.09.2013р.) у справі №913/1886/13 (суддя Яресько Б.В.)

за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Антрацит Луганської області, м. Антрацит Луганської області

до Державного підприємства «Антрацит», м. Антрацит Луганської області

про стягнення 1 013 587,98грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Антрацит Луганської області звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача, Державного підприємства «Антрацит» в інтересах відокремленого підрозділу «Шахта «Комсомольська» ДП «Антрацит», м. Антрацит Луганської області, про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків в сумі 1 013 587,98грн.

Рішенням від 09.09.2013р. господарський суд Луганської області позовні вимоги Фонду задовольнив у повному обсязі, стягнувши з ДП «Антрацит» пеню в сумі 1 013 587,98грн. та судові витрати.

Висновок про підвідомчість даного спору господарському суду та задоволення позову суд першої інстанції обґрунтував нормами ст.12 ГПК України та тим, що ухвалою від 09.01.2013р. господарським судом Луганської області порушено провадження у справі №913/124/13-г про банкрутство ДП «Антрацит», на даний час провадження у даній справі не припинено. Крім того, посилаючись на норми Законів України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, а також висновки Верховного суду України, господарський суд дійшов висновку про доведеність факту того, що за відповідачем дійсно обліковується несплачена пеня за несвоєчасну сплату страхових внесків в сумі 1 013 587,98грн., яка на час розгляду справи в добровільному порядку не погашена.

Не погодившись з винесеним рішенням, відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та у задоволення позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що порушення провадження у справі про банкрутство ДП «Антрацит» (09.01.2013р.) не впливає на визначення юрисдикції справ, оскільки вона порушена до набрання чинності внесених відповідних змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та ст. 12 ГПК України (19.01.2013р.), тому даний спір не повинен розглядатись в порядку господарського судочинства.

Крім того, відповідач в апеляційній скарзі наголошує на тому, що спірний розмір стягуваної пені нараховано позивачем на підставі підзаконного нормативно-правового акту (Інструкції), а не відповідного закону, що не відповідає нормам Конституції України та не може бути підставою для задоволення заявленого позову.

По-третє, апелянт звертає увагу апеляційного господарського суду на той факт, що ухвалою від 09.01.2013р. господарським судом Луганської області було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів у зв'язку з порушенням провадження у справі №913/124/13-г про банкрутство ДП «Антрацит», проте спірна пеня була нарахована позивачем на підставі акту перевірки від 15.04.2013р. №8, тобто вже після встановлення відповідного мораторію та всупереч приписам Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Вищевикладене, на думку заявника, свідчить про грубе порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування незаконного та необґрунтованого рішення господарського суду Луганської області від 09.09.2013р. у справі №913/1886/13.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає викладені в ній доводи необґрунтованими, у зв'язку з чим просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представники сторін у судове засідання не з'явились з невідомих підстав, про час та місце його проведення були повідомлені належним чином. Враховуючи, що ухвалами про порушення апеляційного провадження та відкладення розгляду справи явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 15.04.2013р. ВВД ФССНВВПЗУ в м. Антрациті Луганської області було складено акт №8 перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України ВП «Шахта «Партизанська» ДП «Антрацит» за період з 01.04.2012р. по 31.03.2013р., яким встановлена наявність заборгованості зі сплати страхових внесків в сумі 14 525 180,11грн. У зв'язку з викладеним, Фондом було нараховано пеню в сумі 1 013 587,989грн. за період з 01.04.2012р. по 08.01.2013р. (у зв'язку з порушенням 09.01.2013р. провадження у справі про банкрутство ДП «Антрацит») та запропоновано відповідачу сплатити її в десятиденний термін.

Вищевказаний акт було підписано керівником та головним бухгалтером підприємства без зауважень і заперечень та скріплено печаткою ВП «Шахта «Комсомольська» ДП «Антрацит», примірник акта отримано головним бухгалтером Сасуновим С.В., про що в документі міститься відповідний підпис.

Разом з цим, не отримавши від відповідача доказів перерахування вищевказаної суми пені, у зв'язку з порушенням 09.01.2013р. провадження у справі №913/124/13-г про банкрутство ДП «Антрацит», позивач звернувся до господарського суду Луганської області з відповідним позовом.

Як зазначалось вище, місцевий господарський суд позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.

Оцінюючи правильність застосування господарським судом Луганської області норм чинного законодавства, судова колегія погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та підпункту 4.12 пункту 4 «Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачення страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України» від 20.04.2001р. №12, затвердженою постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, роботодавець як страхувальник зобов`язаний своєчасно і повно сплачувати в установленому порядку страхові внески в Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Частиною 2 статті 52 вищевказаного Закону в редакції, що діяла до 01.01.2011 року, було передбачено, що за прострочення сплати страхового внеску до Фонду соціального страхування від нещасних випадків із страхувальника стягується пеня згідно із законом.

Відповідно до пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який набрав чинності з 01.01.2011р., суми внесків, нарахованих на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, та суми нарахованого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до 1 січня 2004 року, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, не сплачені станом на 1 січня 2011 року, підлягають сплаті в порядку, що діяв до 1 січня 2011 року.

Стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

В матеріалах справи наявний звіт щодо сплати заборгованості зі сплати страхових коштів до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за 1 квартал 2011 року, відповідно якого відповідач станом на 01.01.2011р. мав заборгованість зі сплати страхових внесків. Згідно акту перевірки від 15.04.2013р. №8 позивачем нарахована пеня в розмірі 1 013 587,98грн. за період з 01.04.2012р. по 08.01.2013р. за виявлені порушення відповідачем сплати страхових внесків. Докази добровільного погашення відповідачем зазначеної суми в матеріалах справи відсутні.

Тобто, за встановлені факти порушення відповідачем порядку сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання позивачем була обґрунтовано нарахована пеня. При цьому, пеня була нарахована на підставі закону, зокрема з урахуванням пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки заборгованість відповідача зі сплати страхових внесків виникла в період дії частини 2 ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Натомість, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, з огляду на наступне.

Зокрема, посилання відповідача на порушення судом першої інстанції правил підвідомчості даної справи, спростовуються чинною редакцією ст.12 ГПК України (дійсна з 19.01.2013р.), відповідно якої справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Так, ухвалою від 09.01.2013р. господарським судом Луганської області порушено провадження у справі №913/124/13-г про банкрутство ДП «Антрацит». З матеріалів справи вбачається, що позовна заява у даній справі надійшла до господарського суду Луганської області 10.07.2013р., тобто після внесення відповідних змін до ст.12 ГПК України.

У пункті 9 інформаційного листа №01-06/606/2013 від 28.03.2013р. Вищий господарський суд України висловив правову позицію про те, що частина четверта статті 10 нового Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» відносить до підвідомчості господарських судів справи зі спорів, пов'язаних з майновими вимогами до боржника, і дана норма кореспондується з положеннями пункту 7 частини першої статті 12 ГПК (у редакції Закону). Справи у відповідних спорах відносяться до виключної підсудності того господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (остання частина статті 16 ГПК).

Враховуючи викладене, господарський суд Луганської області обґрунтовано прийняв зазначену позовну заяву та розглянув даний позов по суті з прийняттям відповідного рішення у справі.

Що стосується твердження апелянта про невмотивоване звернення Фонду до суду з відповідним позовом у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, накладеного ухвалою про порушення провадження у справі про банкрутство від 09.01.2013р., судова колегія зазначає наступне.

Стаття 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній на момент порушення провадження у справі про банкрутство відповідача) визначала, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, на невикористані та своєчасно не повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

За змістом ст.12 вказаного Закону, мораторій має обмеження певним проміжком часу (з моменту порушення провадження у справі про банкрутство до його припинення).

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що відділенням Фонду заявлено до стягнення пеню за період з 01.04.2012р. по 08.01.2013р. на заборгованість, яка існувала за відповідачем станом на 01.01.2011р. і не була погашена ДП «Антрацит», тобто за період до моменту порушення провадження у справі про банкрутство відповідача та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів - 09.01.2013р. Викладене спростовує посилання заявника апеляційної скарги на порушення судом першої інстанції норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» при винесенні відповідного рішення у справі.

Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та судовою практикою Верховного суду України, тому судовою колегією до уваги не приймаються.

З огляду на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Луганської області від 09.09.2013р. (повний текст від 11.09.2013р.) у справі №913/1886/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги згідно ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на скаржника.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Луганської області від 09.09.2013р. (повний текст від 11.09.2013р.) у справі №913/1886/13 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Антрацит», м. Антрацит Луганської області, на рішення господарського суду Луганської області від 09.09.2013р. (повний текст від 11.09.2013р.) у справі №913/1886/13- залишити без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко

Судді: О.В Кододова

А.М. М'ясищев

Надруковано примірників - 5

1-у справу

1-позивачу

1-відповідачу

1-господарському суду

1-ДАГС