Постанова № 35697600, 28.11.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2013 року Справа № 912/1200/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Паруснікова Ю.Б. - доповідач

суддів: Білецької Л.М., Тищик І.В.

при секретарі судового засідання: Гаврилову О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Стахєєв О.О., представник за довіреністю б/н від 01.06.2013 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Родючість" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 04.09.2013 р. у справі № 912/1200/13 (суддя Глушков М.С.)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс", м. Київ

до Фермерського господарства "Родючість", с. Розкішне, Голованівського району, Кіровоградської області

про стягнення 9 952,21 грн.

ВСТАНОВИВ:

04 вересня 2013 року рішенням господарського суду Кіровоградської області у справі № 912/1200/13 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" задоволено частково. Стягнуто з Фермерського господарства "Родючість" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс", 6 043,25 грн. 30 % річних, 3 070,30 грн. пені, 651,30 грн. інфляційних втрат, а також 1 720,50 грн. судового збору та 900,00 грн. витрат зі сплати послуг адвоката. В іншій частині позову відмовлено повністю.

Непогоджуючись з рішенням, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та заявою про поновлення строку на оскарження рішення.

Скарга мотивована незгодою відповідача з рішенням господарського суду Кіровоградської області через порушення останнім норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на наступне:

- позивач не повідомив відповідача про наявність угоди про заміну кредитора у зобов'язанні;

- стягнення з відповідача на користь ТОВ «Тридента-Агро» штрафних санкцій за неналежне виконання судового рішення і відповідно умов договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № 10 від 06.07.2009 р. у справі № 6/111 є нелогічним, оскільки це питання вирішено в той же день в рамках справи 6/112, за якою, сторони розрахувалися у двосторонньому порядку, в повному обсязі;

- господарським судом покладено на відповідача повернення внесеного позивачем судового збору у значно більшому розмірі, а ніж передбачено діючим законодавством;

- сплачені позивачем грошові кошти за договором від 24.12.2012 р. № 24-5/12 про надання адвокатських послуг (правової допомоги), за своєю правовою природою не проявляють ознак судових витрат та не можуть бути стягнуті на підставі ст. 44 ГПК України, оскільки не стосуються судового розгляду спору у справі.

Крім того, скаржник вважає, що рішенням господарського суду Кіровоградської області від 17.12.2010 р. у справі № 6/111, позивачу компенсовано понесені ним витрати у сумі 2 575,04 грн. за аналогічні види правової допомоги Товариством «Незалежна юридична компанія» з приводу виконання договору купівлі-продажу від 06.07.2009 р. № 10.

06.11.2013 р. ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прийнято до провадження і призначено до розгляду в судове засідання на 28.11.2013 р. о 10:15 год.

Представник відповідача (скаржник) вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, наполягав на її задоволенні, просив скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 04.09.2013 р. у справі № 912/1200/13 прийнявши нове рішення про відмову ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу, згідно якого просив розглядати апеляційну скаргу без участі представника позивача, рішення господарського суду Кіровоградської області від 04.09.2013 р. у справі № 912/1200/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу ФГ "Родючість" без задоволення.

Згідно ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Абзацом 1 п. 3.9.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

На думку колегії суддів, неявка у судове засідання представника позивача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, за наявними у справі матеріалами.

28.11.2013 р. у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставинам справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення за наступних підстав.

16.08.2013 р. до господарського суду Кіровоградської області звернулося ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» з позовною заявою про стягнення з ФГ «Родючість» 2 896,80 грн. 30% річних, 32 636,86 грн. пені, 11 153,18 грн. інфляційних втрат, згідно угоди від 02.07.2012 р. № 94/07-12 про зміну кредитора у зобов'язанні та договору від 06.07.2009 р. № 10 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу. Також, позивач просив стягнути з відповідача 900,00 грн. адвокатських витрат, згідно договору від 24.12.2012 р. № 24-5/12 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) та витрати, пов'язані зі сплатою судового збору.

В ході розгляду справи, позивач уточнив розмір позовних вимог і остаточно просив стягнути з відповідача 6 043,25 грн. 30 % річних, 3 070,30 грн. пені, 838,66 грн. інфляційних втрат, згідно угоди від 02.07.2012 р. № 94/07-12 про зміну кредитора у зобов'язанні та договору від 06.07.2009 р. № 10 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу. Також, позивач просив стягнути з відповідача 900,00 грн. адвокатських витрат, згідно договору від 24.12.2012 р. № 24-5/12 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) та витрати, пов'язані зі сплатою судового збору (а. с. 48-53).

Як вбачається з матеріалів справи 06.07.2009 р. між ТОВ "Тридента Агро" та ФГ "Родючість" укладено договір купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № 10 (а. с. 15-16).

Згідно п. 8.2. договору № 10 за прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Пунктом 8.6. договору № 10, сторони, згідно п. 2 ст. 625 ЦК України дійшли згоди, що покупець у випадку прострочення оплати товару за користування коштами продавця сплачує на користь останнього 30 % річних.

У зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ФГ "Родючість" умов зазначеного договору, 28.09.2010 р. ТОВ "Тридента Агро" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом про стягнення з ФГ "Родючість" основної суми боргу, штрафних санкцій та інфляційних втрат.

17.12.2010 р. рішенням господарського суду Кіровоградської області у справі № 6/111 за позовом ТОВ "Тридента Агро" до ФГ "Родючість" про стягнення 13 198,25 грн. позовні вимоги ТОВ "Тридента Агро" задоволено частково. Стягнуто з ФГ "Родючість" 6 988,80 грн. основного боргу, 1 635,17 грн. пені за період з 21.07.2009 р. по 28.09.2010 р., 1 397,60 грн. штрафу, 561,90 грн. інфляційних втрат за період з серпня 2009 року по серпень 2010 року та 30 % річних у сумі 2 498,77 грн. за період з 21.07.2009 р. по 28.09.2010 р., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 130,82 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 233,92 грн. та 991,20 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Відповідно до п. 1) ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, 26.01.2011 р. між первісним кредитором - ТОВ "Тридента Агро" та новим кредитором - фізичною особою-підприємцем Грищенко О.М., укладено угоду № К-45-ТА (а. с. 27-28) про заміну кредитора у зобов'язанні за умовами якої (п. 1.1.) первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання ФГ "Родючість" (код ЄДРПОУ 24714454), що іменується надалі «Боржник», зобов'язання щодо сплати розміру пені, 30 % - річних та інфляційних втрат, набутих первісним кредитором на підставі договору № 10 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 06 липня 2009 року, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання за вказаним договором.

Згідно п. 2.1. угоди № К-45-ТА, вартість зобов'язання, що відступається за даною угодою станом на дату її укладення, становила 1 475,53 грн.

У відповідність п. 2.3., з моменту укладення даної угоди, новий кредитор наділяється всіма правами первісного кредитора, що випливають із умов договору № 10 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 06 липня 2009 року, по відношенню до боржника щодо нарахування пені, 30 % річних та інфляційних втрат, у зв'язку із подальшим неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору № 10 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 06.07.2009 р.

02.07.2012 р. між фізичною особою-підприємцем Грищенко О.М. (первісний кредитор) та ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" (новий кредитор) укладено угоду № 94/07-12 (а. с. 32-33) про заміну кредитора у зобов'язанні, за умовами якої (п. 1.1.) первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання ФГ "Родючість" (код ЄДРПОУ 24714454), що іменується надалі «Боржник», зобов'язання щодо сплати розміру пені, 30 % - річних, інфляційних втрат, набутих первісним кредитором на підставі договору № 10 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 06.07.2009 року та згідно угоди № К-45-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) від 26 січня 2011 року, у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору № 10 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 06 липня 2009 року.

Згідно п. 1.2. угоди № 94/07-12 новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі пені, 30 % - річних та інфляційних втрат, за період існування прострочення виконання боржником грошового зобов'язання згідно договору № 10 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 06 липня 2009 року.

Пунктами 2.1. та 2.4. угоди № 94/07-12 передбачено, що вартість зобов'язання, що відступається за даною угодою станом на дату її укладення становить 7 017,90 грн., в тому числі: 30 % річних за період з 29.09.2010 р. по 02.07.2012 р. нарахованих на суму 6 988,80 грн. становить 3 697,95 грн.; пені за період з 29.09.2010 р. по 02.07.2012 р. нарахованої на суму 6 988,80 грн. становить 2 523,93 грн.; інфляційних втрат за період з вересня 2010 року по березень 2012 року становить 796,72 грн.

У відповідність п. 2.3., з моменту укладення даної угоди, новий кредитор наділяється всіма правами первісного кредитора, що випливають із умов договору № 10 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 06 липня 2009 року, по відношенню до боржника щодо нарахування пені, 30 % річних та інфляційних втрат, у зв'язку із подальшим неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору № 10 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 06 липня 2009 року.

Згідно п. 4.3. угоди № 94/07-12, первісний кредитор зобов'язаний сповістити боржника про поступку права вимоги за цією угодою.

Повідомлення про зміну кредитора у зобов'язанні, а також про перехід від первісного кредитора до нового кредитора прав у зобов'язанні, направлено на адресу боржника 05.08.2013 р. (а. с. 31, 36).

Відповідно до п. 6.1., угода набула чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за нею.

Вищезазначені угоди № К-45-ТА від 26.01.2011 р. та № 94/07-12 від 02.07.2012 р. про заміну кредитора у зобов'язанні, відповідають вимогам чинного законодавства, підписані повноважними представниками та скріплені печатками сторін.

За змістом ст. ст. 598-609 ЦК України, рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Таким чином, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (постанова ВГСУ від 01.11.2012 № 5011-32/5219-2012).

Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 20.12.2010 № 10/25, від 04.07.2011 № 13/210/10, від 12.09.2011 № 6/433-42/183, від 14.11.2011 № 12/207, від 23.01.2012 № 37/64.

На час розгляду справи, доказів виконання рішення господарського суду Кіровоградської області від 17.12.2010 р. у справі № 6/111 щодо сплати основної суми боргу у розмірі 6 988,80 грн., а також доказів щодо виконання зобов'язання за угодою від 02.07.2012 р. № 94/07-12 по сплаті пені, 30 % річних та інфляційних втрат, відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з тим, що відповідач не сплатив суму основного боргу у розмірі 6 988,80 грн., на вказану суму позивачем, з урахуванням уточнень позовних вимог за період з 29.09.2010 р. (з наступного дня від періоду, визначеного у рішенні суду від 17.12.2012 р. № 6/111) по 15.08.2013 р., нараховано відповідачу 30% річних, які становлять 6 043,25 грн. та інфляційні втрати у сумі 838,66 грн. за період з вересня 2010 року по травень 2013 року, які також розраховано на суму бору 6 988,80 грн. (а. с. 48-53)

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

У відповідності до положень ст. 3 ЦК України однією із основних засад цивільного законодавства є свобода договору. Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови.

У відповідність ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За наслідками дослідження п. 8.3. договору № 10 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 06.07.2009 р., укладеного між ТОВ "Тридента Агро" та ФГ "Родючість", місцевий господарський суд встановив, що сторони домовились про те, що відповідно до ч. 6 ст. 232 ГПК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання за цим договором здійснюється протягом п'яти років, а відповідно до ст. 259 ЦК України, строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій становить п'ять років з моменту підписання даного договору.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо нарахування відповідачу пені за період з 29.09.2010 р. по 15.08.2013 р. у сумі 3 070,30 грн.

Нарахування позивачем пені та 30% річних, перевірені колегією суддів, є правильними, відповідають фактичним обставинам справи, а тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

Разом з тим, судова колегія погоджується з рішенням місцевого господарського суду, відносно неправильності розрахунку позивачем інфляційних втрат, а саме розрахунку не за весь час прострочення, а за окремо вибрані позивачем місяці.

Судом першої інстанції зроблено власний розрахунок інфляційних втрат (з урахуванням періоду дефляції) за період з вересня 2010 року по травень 2013 року, який складає 651,30 грн. Розрахунок інфляційних, здійснений місцевим господарським судом, перевірено колегією суддів, він відповідає фактичним обставинам справи і підлягає стягненню саме у розмірі 651,30 грн.

За викладених обставин, господарський суд правомірно дійшов до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з ФГ "Родючість" 6 043,25 грн. 30% річних з 29.09.2010 р. по 15.08.2013 р., 3 070,30 грн. пені з 29.09.2010 р. по 15.08.2013 р. та 651,30 грн. інфляційних втрат за період з вересня 2010 року по травень 2013 року.

Твердження скаржника про неповідомлення позивачем відповідача про наявність угоди про заміну кредитора у зобов'язанні, спростовується наявною в матеріалах справи копією фіскального чеку та опису вкладення у цінний лист про направлення вказаного повідомлення на адресу ФГ «Родючість» (а. с. 31, 36).

Посилання скаржника на наявність судового рішення від 17.12.2010 р. в іншій справі № 6/112, за яким питання стягнення штрафних санкцій, річних та інфляційних втрат вже вирішено між цими сторонами, колегією суддів визнається безпідставним, з огляду на наступне.

Апелянт дійшов помилкового висновку про відсутності підстав для стягнення з ФГ «Родючість» на користь ТОВ «Тридента-Агро» штрафних санкцій за неналежне виконання судового рішення від 17.12.2010 р. у справі 6/111 за умовами договору купівлі-продажу товару № 10 від 06.07.2009 р., оскільки рішення від 17.12.2010 р. у справі № 6/112 ґрунтується на умовах договору купівлі-продажу товару № 058/МО від 27.10.2009 р., тобто зовсім іншого договору.

Крім того, помилковим є твердження апелянта про те, що господарським судом покладено на відповідача повернення внесеного позивачем судового збору у значно більшому розмірі, а ніж передбачено діючим законодавством.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється зокрема за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Статтею 4 вказаного закону, визначено. що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідні заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Розмір мінімальної заробітної плати на 01 січня 2013 року затверджено Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06.12.2012 р. № 5515-VI у розмірі 1 147,00 грн.

Згідно п. 2 п. п. 1) ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру, розмір судового збору встановлюється у розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Позивачем, за подання позовної заяви, сплачено 1 720,50 грн. (1,5 розміру мінімальної заробітної плати), оскільки 2 відсотка у розрахунку від ціни позову (46 686,84 грн.), є меншою за 1,5 розміру мінімальної заробітної плати.

Також, відхиляється колегією суддів твердження скаржника про неправомірність задоволення судом першої інстанції вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті зазначеної норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами (постанова Верховного Суду України від 01.10.2002 р. зі справи N 30/63).

Згідно п. 6.3. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Отже, дослідивши матеріали справи, зокрема: договір від 24.12.2012 р. № 24-5/12 про надання адвокатських послуг (правової допомоги); акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) по договору № 24-5/12 від 24.12.2012 р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3888 від 29.10.2009 р., виданого Грищенко О.М., а також платіжне доручення від 24.12.2012 р. № 171 на оплату послуг згідно договору від 24.12.2012 р. № 24-5/12, у сумі 900,00 грн., судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для відшкодування витрат на адвокатські послуги.

Отже, задовольняючи вимогу позивача про стягнення витрат на оплату послуг адвоката, суд першої інстанції правомірно дійшов до висновку, що понесені позивачем витрати у розмірі 900,00 грн. є адвокатськими витратами на підставі ст. 44 ГПК України, оплату яких підтверджено належними та достатніми доказами (а. с. 37-44).

Посилання скаржника на компенсацію позивачу понесених ним витрати у сумі 2 575,04 грн. за аналогічні види правової допомоги Товариством «Незалежна юридична компанія» з приводу виконання договору купівлі-продажу від 06.07.2009 р. № 10, колегією суддів відхиляється, оскільки така компенсація відбулася в рамках іншої справи № 6/111, а не даної справи.

З урахуванням вищезазначеного доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу і задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 101, 103, 105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 04 вересня 2013 року у справі № 912/1200/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фермерського господарства «Родючість» без задоволення.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 03.12.2013 р.

Головуючий Ю.Б. Парусніков

Судді Л.М. Білецька

І.В. Тищик