Ухвала суду № 35696152, 28.10.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2013 р.Справа № 2-а-2186/11/1415

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Репушевська О. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 22 червня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до відділу державної виконавчої служби Кривоозерського районного управління юстиції про визнання протиправним рішення та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, -

В С Т А Н О В И В:

10.06.2011 року ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції з позовом до відділу державної виконавчої служби Кривоозерського районного управління юстиції про визнання протиправним рішення та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.05.2011 року за ВП №26214342, як незаконну.

Постановою Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 22 червня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 01.07.2011 року ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

В своїй апеляційній скарзі позивач посилався на порушення судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної постанови норм права, неповне з'ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 22 червня 2011 року та прийняття нового рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що станом на 20.01.2011 року у ОСОБА_2 утворилась недоїмка зі сплати страхових внесків за ІІІ-ІV квартали 2010 року на користь УПФ України в Кривоозерському районі Миколаївської області, тому управлінням Пенсійного фонду винесено вимогу про сплату боргу №Ф-400 від 20.01.2011 року в сумі 1528,20 грн.

Зазначена заборгованість позивачем сплачена не була, у зв'язку з чим, УПФ України в Кривоозерському районі Миколаївської області подало вказану вимогу про сплату боргу в якості виконавчого документу до відділу державної виконавчої служби Кривоозерського районного управління юстиції для примусового виконання.

Постановою від 03.05.2011 року відділом державної виконавчої служби Кривоозерського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження.

Не погоджуючись з зазначеною постановою, ОСОБА_2 звернулась до Кривоозерського районного суду Миколаївської області з позовом до відділу державної виконавчої служби Кривоозерського районного управління юстиції про визнання неправомірними рішення та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, зважаючи на наступне:

Відповідно до ч. 3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (чинного на момент виникнення недоїмки), територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій. Строки сплати заборгованості та порядок оскарження вимоги передбачені п. 8.4 та п. 8.5 інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.

Крім того, з 01.01.2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яким було виключено п.п.1-9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та врегульовані питання, що містились в виключених пунктах статті Закону.

Так, статтею 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Вимога територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Пунктом 8.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування встановлено, що стягнення заборгованості із сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості, або застосування штрафних санкцій.

Відповідно до вищевказаної Інструкції до Пенсійного фонду України, протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити зазначені у вимозі суми.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату боргу, страхувальник узгоджує її з органами Пенсійного фонду, а у разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

Про оскарження вимоги до суду страхувальник зобов'язаний письмово повідомити протягом трьох робочих днів орган Пенсійного фонду, який направив вимогу.

Відповідно до п. 8.8. Інструкції у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, орган Пенсійного фонду звертається у встановленому законом порядку і подає вимогу до відповідного органу державної виконавчої служби, у якій зазначає суму боргу за даними карток особових рахунків платників на дату подання. До сум боргу, що подаються до органів державної виконавчої служби за даними карток особових рахунків платників, включаються також суми узгоджених з платником, але не сплачених у встановлений термін фінансових санкцій (штрафів) та пені.

П. 8 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» (чинною на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження) визначено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі.

Статтею 19 зазначеного Закону встановлено, що на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, державний виконавець відкриває виконавче провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачкою у встановлені законодавством строки сума заборгованості зі сплати страхових внесків, визначена у вимозі Пенсійного фонду, в добровільному порядку сплачена не була та до суду не оскаржувалась.

Зважаючи на те, що відповідно до положень чинного законодавства вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом, а тому на момент винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження були відсутні підстави, передбачені чинним законодавством, які б унеможливлювали відкриття виконавчого провадження за поданою управлінням Пенсійного фонду України в Кривоозерському районі Миколаївської області вимогою про сплату боргу №Ф-400 від 20.01.2011 року.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції стосовно того, що в даному випадку державний виконавець діяв правомірно та в порядку, встановленому законами України, у зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 22 червня 2011 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: А.В.Бойко

Суддя: Т.М.Танасогло

Суддя: О.В.Яковлєв