Постанова № 35695487, 27.11.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2013 р. Справа № 5015/5256/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Желік М.Б.

суддів Плотніцький Б.Д.

Малех І.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Віктар", с. Бережани, вул. Полинівка, 23 (вих. № 27/9-1 від 27.09.2013 року)

на ухвалу Господарського суду Львівської області

від 11.09.2013 року у справі № 5015/5256/12

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Віктар", с. Бережани, Пустомитівського району Львівської області, код (ЄДРПОУ 30790761)

про власне банкрутство

За участю представників:

від боржника : Максимів Р.Й. - представник за довіреністю;

від кредитора - ПАТ "Альфа-Банк": Косар Б.М. - представник за довіреністю;

арбітражний керуючий: - Гупало Т.В.

Сторонам роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст.ст. 22, 27 ГПК України. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід складу суду не надходило.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

11.09.2013 року Господарський суд Львівської області (с. В.М.Артимович) виніс ухвалу у справі № 5015/5256/12 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Віктар" про власне банкрутство, у відповідності до якої включено в реєстр вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Віктар" грошові вимоги Публічного акціонерного товариства „Альфа-Банк" в сумі 16 956 579,28 грн. до першої черги. У включенні решти грошових вимог відмовлено.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Віктар" (вх. № 27/9-1 від 27.09.2013 року) подало апеляційну скаргу, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до провадження, ухвалу Господарського суду Львівської області від 11.09.2013 року у справі № 5015/5256/12 скасувати та прийняти постанову, якою у включенні грошових вимог Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Віктар" відмовити.

03.10.2013 року автоматизованою системою КП "Документообіг господарських судів" справу за № 5015/5256/12 розподілено до розгляду судді доповідачу - М.Б.Желіку. Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 07.10.2013 року у склад колегії для розгляду справи № 5015/5256/12 введено суддів Плотніцького Б.Д., Костів Т.С.

У зв'язку з перебуванням у відпустці, що унеможливлює участь у розгляді справи судді-члена колегії Костів Т.С. розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 27.11.2013 року вносилися зміни до складу колегії суддів по розгляду справи № 5015/5256/12. Відтак, розгляд справи здійснювався колегією суддів у складі головуючого судді - Желік М.Б., суддів - Плотніцького Б.Д., Малех І.Б. Зазначеному складу колегії суддів відводів не заявляли.

07.10.2013 року ухвалою Львівського апеляційного господарського суду подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 23.10.2013 року.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 23.10.2013 року та 06.11.2013 року розгляд апеляційної скарги відкладався з підстав зазначених у них.

22.10.2013 року через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду від кредитора ПАТ "Альфа-Банк" надійшов відзив на апеляційну скаргу, з якого вбачається, що кредитор просить залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення з огляду на те, що кредиторські вимоги в сумі 16 956 579,53 грн. виникли до 13.12.2012 року (дата офіційного оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство), що підтверджуються доказами, які містяться в матеріалах справи, а відтак доводи скаржника щодо посилання судом першої інстанції на рішення третейського суду є безпідставними, оскільки такі не впливають на вирішення справи по суті. 22.11.2013 року кредитором надані додаткові пояснення до відзиву, в яких він надає розшифровку заборгованості по кожному із договорів про надання траншу, а також заборгованості, що виникла у зв'язку з наданням нотаріальних послуг та судового збору.

Через канцелярію суду 06.11.2013 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Віктар" надійшло заперечення на відзив кредитора, в якому він зазначає, що обставини, встановлені рішенням третейського суду, підлягають обов'язковому доказуванню при розгляді цивільних, господарських та інших справ. Вказує і на те, що виконавчі документи не є належним доказом наявності безспірної заборгованості боржника перед кредитором.

У судовому засіданні 27.11.2013 року боржник, кредитор та арбітражний керуючий участь уповноважених представників забезпечили, які надали пояснення по суті апеляційної скарги та просили врахувати їх при винесенні постанови.

Cторони та інші учасники провадження у справі про банкрутство участі уповноважених представників не забезпечили, пояснень по суті апеляційної скарги не надали, хоча були належним чином повідомленими про час та місце слухання справи.

З урахуванням вимог статті 102 Господарського процесуального кодексу України щодо строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду колегія суддів звертаючи увагу на належне повідомлення сторін та учасників провадження у справі про банкрутство про дату, час та місце проведення судового засідання, не повідомлення ними причин неявки в судове засідання, зважаючи на достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги по суті вважає можливим здійснити розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Відтак, розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів дійшла до висновку, про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Віктар" задоволенню не підлягає, у зв'язку з чим ухвалу Господарського суду Львівської області від 11.09.2013 року у справі № 5015/5256/12 слід залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, пeреважають у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

13.12.2012 року ухвалою Господарського суду Львівської області порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Віктар" на підставі ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

В газеті "Голос України" № 31 від 15.02.2013 року опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Згідно п. 1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" положення цього Закону, що регулюються ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Отже, розгляд справи про банкрутство за новою редакцією Закону здійснюється згідно з постановою про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Оскільки, постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття щодо нього ліквідаційної процедури не прийнята, а справа знаходиться на стадії розпорядження майном при вирішенні даної справи застосуванню підлягають норми Закону про банкрутство в редакції, що діяла до 19.01.2013 року.

14.03.2012 року на адресу господарського суду Львівської області надійшла заява Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" з вимогами до боржника у сумі 16 956 579,53 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, 07.12.2007 року між Закритим акціонерним товариством "Альфа-Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Віктар" укладено рамкову угоду № SMERS00410, згідно умов якої кредитор на умовах цієї угоди та договорів про відкриття кредитної лінії, договорів про надання траншу, договорів про надання овердрафту, договорів про відкриття акредитиву, договорів про надання гарантій надає клієнту кредитні продукти у межах строку, що становить 240 місяців (в редакції згідно із додатковою угодою №1 до рамкової угоди від 06.03.2008 року) з дати укладення цієї угоди, та в загальному розмірі, що визначений п. 1.2. цієї угоди, та на умовах передбачених статтею 2 цієї угоди.

Пунктом 1.2. рамкової угоди (в редакції згідно із додатковою угодою №1 до рамкової угоди від 06.03.2008 року) сторони погодили, що загальний розмір кредитних продуктів за договорами в межах цієї угоди не повинна перевищувати 5 000 000,00 доларів США.

Відповідно до умов рамкової угоди між сторонами укладено дев'ять договорів про надання траншу, зокрема:

- № SME0006375 від 07.12.2007 року, відповідно до якого позичальнику надано кредит в сумі 200 000,00 доларів США; надання коштів підтверджується меморіальним ордером № 17654 від 07.12.2007 року;

- № SME0009526 від 06.03.2008 року, відповідно до якого позичальнику надано кредит в сумі 500 000,00 доларів США, надання коштів підтверджується меморіальним ордером № 4485 від 11.03.2008 року;

- № SME0009929 від 13.03.2008 року, відповідно до якого позичальнику надано кредит в сумі 200 000,00 доларів США, надання коштів підтверджується меморіальним ордером № 13447 від 13.03.2008 року;

- № SME00140108 від 18.03.2008 року, відповідно до якого позичальнику надано кредит в сумі 200 000,00 доларів США, надання коштів підтверджується меморіальним ордером № 2535 від 18.03.2008 року;

- № SME0010724 від 26.03.2008 року, відповідно до якого позичальнику надано кредит в сумі 100 000,00 доларів США, надання коштів підтверджується меморіальним ордером № 2064 від 26.03.2008 року;

- № SME0010890 від 31.03.2008 року, відповідно до якого позичальнику надано кредит в сумі 300 000,00 доларів США, надання коштів підтверджується меморіальним ордером № 877380 від 31.03.2008 року;

- № SME0013231 від 22.05.2008 року, відповідно до якого позичальнику надано кредит в сумі 200 000,00 доларів США, надання коштів підтверджується меморіальним ордером № 7090 від 22.05.2008 року;

- № SME0014586 від 26.06.2008 року, відповідно до якого позичальнику надано кредит в сумі 100 000,00 доларів США, надання коштів підтверджується меморіальним ордером № 425676 від 27.06.2008 року;

- № SME0014856-1 від 30.07.2009 року, відповідно до якого позичальнику надано кредит в сумі 623 324,08 грн., надання коштів підтверджується меморіальним ордером № 520652 від 31.07.2009 року.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за рамковою угодою № SMERS00410 від 07.12.2007 року, а також зобов'язань, які можуть виникнути на її підставі в майбутньому 07.12.2007 року між сторонами укладено договір застави рухомого майна № SMERS00410/1, у відповідності до умов якого заставодержатель має право вимагати, а заставодавець повинен виконувати наступні обов'язки: повернути кредит згідно умов рамкової угоди, сплатити відсотки за його користування, а також неустойку в розмірах та у випадках передбачених рамковою угодою. Заставою забезпечуються також витрати, які пов'язані із пред'явленням вимоги за рамковою угодою і зверненням стягнення на предмет застави, витрати та утримання і збереженням предмета застави, збитки завдані порушенням рамкової угоди чи умов договору застави.

В заставу згідно умов договору надано рухоме майно, що перелічене у додатку № 1 до договору, та належить заставодавцеві на підставі накладних № 22905 від 24.09.2007 року, № ЕС-000006 від 03.04.2007 року, № 120 від 09.08.2007 року, № 9180 від 06.08.2007 року та № 9182 від 07.08.2007 року.

Згідно п. 2.2. договору застави максимальний розмір вимог заставодержателя до заставодавця, що забезпечується заставою, згідно з цим договором становить 2 000 000,00 доларів США.

06.03.2008 року між сторонами укладено договір іпотеки № SMERS00410/3, відповідно до умов якого договором забезпечується виконання умов за рамковою угодою від 07.12.2007 року, а також ті зобов'язання, які можуть виникнути у зв'язку з її укладенням у майбутньому.

В іпотеку згідно умов договору передано нерухоме майно, зокрема, об'єкт незавершеного будівництва (цех розливу мінеральної води) готовністю 97%, що розташований у с. Бережани, Пустомитівського району, Львівської області; об'єкт незавершеного будівництва (склад) готовністю 59 %, що розташований у с. Бережани, Пустомитівського району, Львівської області; та земельна ділянка 0,3288 га., що розташована на території с. Бережани, Пустомитівського району, Львівської області та належить іпотекодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 553554.

Згідно п. 2.2. договору іпотеки розмір основного зобов'язання, що забезпечується іпотекою згідно з цим договором, складає 5 000 000,00 доларів США.

Так, ПАТ "Альфа-Банк" звернувся до суду з заявою про визнання грошових вимог до боржника які виникли у зв'язку з невиконанням грошових зобов'язань за рамковою угодою та договорів про надання траншів, зобов'язань із сплати третейського збору, нотаріальних послуг за вчинення виконавчого напису, судового збору та інформаційно технічного забезпечення розгляду справи.

Згідно ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом. (ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Відповідно до ч. 6 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності, - згідно із даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Так, матеріалами справи підтверджується, що заявник в межах місячного строку звернувся до суду з заявою про визнання його кредитором у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Віктар".

Грошові вимоги кредитора до боржника повинні бути підтверджені відповідними доказами, що свідчать про зобов'язання останнього перед кредиторами. Розмір грошових вимог заявника підтверджується договорами про надання траншів, меморіальними ордерами про надання коштів та розрахунками заборгованості, в тому числі за період до 05.05.2011 року, рішенням постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській організації "Всеукраїнський фінансовий союз" від 31.05.2011 року у справі № 1939-10/374/11, яким в тому числі стягнуто з боржника судові витрати по сплаті третейського збору у сумі 25 000,00 грн, ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернівці від 03.08.2012 року у справі № 2515/108/12, якою стягнуто з боржника на користь заявника 4,25 грн. судового збору та 15,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, меморіальним ордером № 2743 від 18.05.2012 року, згідно якого сплачені нотаріальні послуги у сумі 40 000,00 грн. та платіжне доручення № 11865 від 22.02.2013 року, згідно якого заявником сплачено судовий збір за розгляд грошових вимог до боржника, що знаходяться в матеріалах справи.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі передбаченому договором (ст. 231 ГК України).

У зв'язку з викладеним, грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Віктар", які підлягають визнанню у справі про банкрутство становлять:

- прострочена заборгованість за кредитом - 1 557 973,18 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 06.03.2013 року становить - 12 621 169,92 грн.;

- заборгованість за відсотками нарахованих станом на 05.05.2011 року - 126 789,24 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 06.03.2013 року становить 1 017 999,58 грн.;

- заборгованість за відсотками нарахованих з 06.05.2011 року по 12.12.2012 року - 354 761,41 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 06.03.2013 року становить - 2 838 744,29 грн.;

- пеня за прострочення сплати кредиту станом на 05.05.2011 року - 278 628,18 грн.;

- пеня за прострочення сплати процентів з 06.05.2011 року по 12.12.2012 року - 1333 872,06 грн.;

- розмір третейського збору за розгляд справи - 25 000,00 грн.;

- розмір нотаріальних послуг за вчинення виконавчого напису - 40 000,00 грн.;

- розмір інформаційно-технічного забезпечення за розгляд справи Новозаводським районним судом м.Чернівці - 15,00 грн.;

- розмір судового збору за розгляд справи Новозаводським районним судом м.Чернівці - 4,25 грн.;

- розмір судового збору за розгляд грошових вимог заявника у справі про банкрутство - 1 147,00 грн.

Щодо тверджень скаржника про визнану судом першої інстанції преюдиційність рішення постійно діючого третейського суду від 31.05.2011 року, колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції при розгляді грошових вимог не посилається на нього з врахуванням положень ст. 35 ГПК України. Окрім того, у випадку помилки суду першої інстанції викладеної в мотивувальній частині рішення суду, враховуючи правильність вирішення спору по суті, а отже відповідності висновків обставинам справи, вказане не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів звертає увагу на те, що при перегляді ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку на виконання вимог ст. 101 ГПК України дослідженні первинні документи та розрахунки заборгованості, яка виникла у зв'язку з невиконанням рамкової угоди та договорів про надання траншів, в тому числі за період до 05.05.2011 року, які стягувалися з боржника на підставі рішенням постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській організації "Всеукраїнський фінансовий союз" від 31.05.2011 року у справі № 1939-10/374/11, тобто вказані вимоги були розглянутими по суті, виходячи з правового аналізу підстав, за яких виникли такі вимоги та доказів, що їх підтверджують, чим спростовуються доводи скаржника.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Оскаржувана ухвала вказаним вимогам відповідає.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких умов, колегія суддів діючи в межах повноважень передбачених ст. 103 Господарського процесуального кодексу України вважає, що ухвалу Господарського суду Львівської області у справі № 5015/5256/12 від 11.09.2013 року слід залишити без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Віктар", с. Бережани, вул. Полинівка, 23 (вих. № 27/9-1 від 27.09.2013 року) відмовити.

2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 11.09.2013 року у справі № 5015/5256/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 02.12.2013 року

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Плотніцький Б.Д.

суддя Малех І.Б.