Постанова № 35694790, 19.11.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2013 р. Справа №805/14191/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 год. 40 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Козаченко А.В.

при секретарі Широбокові І.В.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Бакурова І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної Пенітенціарної служби України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Державної Пенітенціарної служби України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 19.06.2013р. на підставі наказу начальника Управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області № 283 він був звільнений зі служби за пунктом 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) «Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України».

Позивач вважає, що підставою для звільнення була заява засудженого ОСОБА_3, до прокуратури м. Макіївки, в якій заявник вказав, що, ніби-то позивач використовуючи своє службове становище, вимагає в нього гроші за неініцювання питання щодо відміни звільнення від відбування покарання.

Позивач вказує, що на підставі вимог п. 67 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, його може бути звільнено зі служби тільки після винесення судом обвинувачувального вироку.

На думку позивача наказ №283 є неправомірним так як досудове розслідування по кримінальному провадженню закінчено та направлено до Советського районного суду м. Макіївки для розгляду по суті. Рішення суду за даним кримінальним провадженням не прийнято та обвинувачувального вироку, на підставі якого міг би бути звільнений позивач, не винесено.

Позивач зазначає, що звертався до Державної пенітенціарної служби України з приводу оскарження наказу про звільнення. Листом Державної пенітенціарної служби України позивачу було повівдомлено, що підстав для перегляду спірного наказу не вбачається. Вказаний лист позивач отримав 17.08.2013р.

На підставі вищевикладеного позивач просив визнати наказ Управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області від 19.06.2013р. № 283 нечинним та скасувати; поновити позивача на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав пояснення аналогічно викладеним в позові, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважав їх необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, надав письмові заперечення до справи (а.с. 18-21, 26-32), в яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.

Як вбачається з копії трудової книжки (а.с. 9-12), з 25.07.1995р. по 19.06.2013р. позивач знаходився на службі в МВС України та ДКВС України, стаж роботи складає 17 років 10 місяців 24 дні.

Відповідно до посадової інструкції, затвердженої 20.02.2012р. (а.с. 33-34), позивач у своїй діяльності керується: чинним законодавством України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами ДПтС України, посадовою інструкцією, дорученнями начальника Управління, заступника начальника Управління (який є куратором організації діяльності кримінально-виконавчої інспекції) та начальника відділу кримінально-виконавчої інспекції Управління; зокрема виконує судові рішення відносно засуджених до покарань не пов'язаних з позбавленням волі, звільнених від відбування покарання з випробуванням, відносно осіб, яким призначене адміністративне стягнення в вигляді виправних або громадських робіт, які перебувають на обліку за відповідними адресами; несе відповідальність разом з іншим за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, передбачених цією посадовою інструкцією. Позивач був ознайомлений з вищевказаною посадовою інструкцією, про що свідчить відповідний підпис.

Довідкою (а.с. 49), підписаною позивачем 03.03.2003р., підтверджується факт вивчення позивачем Норм професійної етики працівника кримінально-виконавчої системи України, які схвалені колегією Департаменту від 21 лютого 2003р. та зобов'язання неухильно дотримуватись їх вимог при виконанні службових обов'язків та в повсякденному житті, зокрема: щодо заборони входити в будь-які стосунки із засудженими, заарештованими та їх родичами, що не викликані інтересами служби, а також користуватися їхніми послугами (а.с. 50).

Також, відповідно до підписаного 25.02.2005р. зобов'язання (а.с. 51), ОСОБА_1 вивчила вимоги Закону України «Про боротьбу з корупцією», Закону України «Про міліцію», Положення «Про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ», Закону України «Про підприємництво»; зобов'язується під час проходження служби в органах кримінально-виконавчої системи разом з іншим: не використовувати службове становище з корисливою метою в особистих інтересах або інтересах інших осіб.

Наказом від 18.01.2013р. №30 (а.с. 53-54) було затверджено склад кадрової комісії, яка діяла на підставі відповідного положення (а.с. 55-56).

Вказівкою Прокуратури Донецької області від 27.05.2013р. № 16/30/вих.-13 (а.с. 81), було винесено вимогу Начальнику управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області, за встановленими фактами порушень закону, провести службове розслідування та вжити заходи до усунення причин та умов, що цьому сприяли; вирішити питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб з вини яких були допущені відповідні порушення.

Згідно з висновком службового розслідування від 03.06.2013р., затвердженого 05.06.2013р. (а.с. 38-41), за фактом вчинення правопорушення з корупційними ознаками старшим інспектором Советського районного підрозділу м. Макіївки Гірницького міжрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області підполковником внутрішньої служби ОСОБА_1, встановлено, що позивач скоїв вчинок, що дискредитує звання начальницького складу.

Також зі змісту вищевказаного висновку вбачається, що причинами та умовами вчинення правопорушення з корупційними ознаками вказаним вище працівником Державної кримінально-виконавчої служби стали: особиста недисциплінованість, нехтування інтересами служби, слабкі морально-ділові якості та недотримання норм професійної етики працівника Державної кримінально-виконавчої служби України з боку старшого інспектора Советського районного підрозділу м. Макіївки Гірницького міжрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області ОСОБА_1

Разом з тим суд звертає увагу, що відповідно до змісту вищевказаного висновку, у 2013р. позивач був притягнутий до дисциплінарної відповідальності в вигляді догани на підставі наказу УДПтСУ в Донецькій області від 21.05.2013р. №221.

Згідно з висновком по атестації за період з грудня 2010р. по червень 2013р. (а.с. 48), позивач до служби в органах та установах кримінально-виконавчої системи непридатна, підлягає звільненню. Як вбачається з відповідного напису, позивач з висновком не згодний.

Відповідно до витягу з протоколу №24 (а.с.57), кадрова комісія управління ДПтСУ в Донецькій області 19.06.2013р. прийняла рішення щодо звільнення позивача з займаної ним посади на підставі ст. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Наказом від 19.06.2013р. № 283 (а.с. 47) звільнено за пунктом 66 (за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового та начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ старшого інспектора Советського районного підрозділу м. Макіївки Гірницького міжрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції УДПтС України в Донецькій області підполковника внутрішньої служби ОСОБА_1

Як вбачається із спірного наказу, 25.04.2013р. прокуратурою м. Макіївки порушено кримінальне провадження за заявою ОСОБА_3 ї внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42013050430000066 від 25.04.2013р. з правовою кваліфікацією ст. 386 КК України. У заяві останній повідомив, що старший інспектор кримінально-виконавчої інспекції Советського району міста Макіївки ОСОБА_1, використовуючи свої службові повноваження вимагає у нього грошові кошти за неініцювання питання про відміну звільнення від відбування покарання з випробуванням. 21.05.2013р. приблизно о 11 год. 45 хв. в службовому кабінеті старшого інспектора кримінально-виконавчої інспекціїУДПтС України в Донецькій області, розташованому за адресою: м. Макіївка-45, вул. Кірова, 55, у ході огляду місця події у гаманці ОСОБА_1 та її кошику для сміття були виявлені 2000 грн., які були передані заявником ОСОБА_3 у якості хабара. Вищевказані порушення стали можливими внаслідок: особистої недисциплінованості та несумлінного відношення до виконання своїх службових обов'язків з боку старшого інспектора кримінально-виконавчої інспекції Советського районного підрозділу м. Макіївки Гірницького міжрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції УДПтС України в Донецькій області підполковника внутрішньої служби ОСОБА_1.

На підставі вищевикладених обставин позивача було звільнено з посади старшого інспектора кримінально-виконавчої інспекції Советського районного підрозділу м. Макіївки Гірницького міжрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції УДПтС України в Донецькій області

Як вбачається з пояснень з приводу скоєння вчинку, що дискредитує звання начальницького складу (а.с. 42-43), позивач не заперечує факт вступу з ОСОБА_3 в неслужбові стосунки.

Відповідно до матеріалів справи, позивач оскаржив наказ про звільнення до Державної пенітенціарної служби України.

Листом Державної пенітенціарної служби України від 02.08.2013р. № ІОС т4011-13/2-2958 (а.с. 7) позивача повідомлено, що в порядку проведення службового розслідування та звільнення зі служби порушень не встановлено, підстав для перегляду раніше прийнятого рішення не вбачається. Вищевказаний лист позивач отримав 17.08.2013р., що підтверджується відповідним штампом на конверті (а.с. 8).

23.08.2013р. позивач звернувся з позовом до Донецького окружного адміністративного суду про скасування наказу про звільнення, але ухвалою суду від 25.09.2013р. позовну заяву залишено без розгляду на підставі пропущення строків звернення до суду та відсутності відповідного клопотання.

Відповідно до п. 1 ст. 21 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», дисциплінарне стягнення може бути оскаржено протягом трьох місяців з дня ознайомлення з наказом особи, на яку воно накладено.

Беручи до уваги те, що позивач звертався до Державної пенітенціарної служби України та до суду з приводу оскарження наказу про звільнення та дати отримання відповідних листа та ухвали, суд вважає, що позивачем не порушено строк звернення до суду.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Згідно до ч.1, 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, пов'язані з проходженням публічної служби в органах Державної пенітенціарної служби України регулюються Законом України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України", Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 114, Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України та іншими нормативними актами, прийнятими на їх підставі.

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

З наведеного випливає, що будь-яка державна служба є публічною службою.

Відповідно до п. 3 ст. 8' Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005р. N 2713-IV, на осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України поширюються вимоги та обмеження, встановлені Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції".

У розумінні ст. 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07.04.2011р.N 3206-VI, суб'єктами відповідальності за корупційні правопорушення разом з іншими є: особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, державної кримінально-виконавчої служби, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, податкової міліції, особи начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», особам, зазначеним у пунктах 1 - 3 частини першої статті 4 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди або у зв'язку з прийняттям обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі: неправомірно сприяти фізичним або юридичним особам у здійсненні ними господарської діяльності, одержанні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів, пільг, укладанні контрактів (у тому числі на закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти); неправомірно сприяти призначенню на посаду особи; неправомірно втручатися в діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування або посадових осіб; неправомірно надавати перевагу фізичним або юридичним особам у зв'язку з підготовкою проектів, виданням нормативно-правових актів та прийняттям рішень, затвердженням (погодженням) висновків.

Приписами статті 7 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу зокрема: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

Пунктом 23 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ встановлено, що особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність згідно з законодавством.

Пунктом 66 Положення «Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. №114, встановлено, що особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення.

Приписами пункту 62 цього Положення зазначено, що звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться: а) у запас Збройних Сил СРСР (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом СРСР «Про загальну військову повинність» для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров'я придатні до військової служби; б) у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку, встановленого Законом СРСР «Про загальну військову повинність» для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби (із зняттям з військового обліку).

Так, відповідно до ст.1 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Стаття 2 Дисциплінарного статуту передбачає, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового і начальницького складу службової дисципліни.

Згідно ст.5 Дисциплінарного статуту, за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту ОВС України на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Суд зазначає, що порядок проведення службових розслідувань, що здійснюють інспекції з особового складу, інші підрозділи і посадові особи органів внутрішніх справ у випадках надзвичайних подій, правопорушень та інших неправильних дій, скоєних особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, визначений Інструкцією про порядок обліку та проведення службових розслідувань за випадками надзвичайних подій і правопорушень за участю персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженої наказом Державного Департаменту України з питань виконання покарань від 17.09.2008р. №240 (далі - Інструкція № 240).

Відповідно до п. 5.3 Інструкції №240, завданням службового розслідування є повне, об'єктивне і всебічне досліджнення обставин надзвичайних подій і правопорушень, допущених персоналом кримінально-виконавчої служби, або за його участю, виявлення причин і умов, що їм сприяли, встановлення винних, забезпечення правильного застосування діючих нормативних вктів з тим, щоб кожен, хто скоїв порушення, був притягнутий до справедливої відповідальності і жоден невинний не постраждав. Службове розслідування повинно сприяти дотриманню законності, викоріненню випадків її порушення, вихованню персоналу кримінально-виконавчої служби в дусі точного і безумовного дотримання чинного законодавства.

Крім того, суд звертає увагу на те, що приписами п. 5.8 цієї Інструкції передбачені підстави для проведення службового розслідування: заяви, скарги та листи громадян; повідомлення державних органів, громадських організацій, телебачення, радіо та інших засобів масової інформації; повідомлення органів дізнання, попереднього слідства, прокурора, суду; повідомлення персоналу кримінально-виконавчої служби про допущені або виявлені правопорушення.

Пунктом 5.10 Інструкції №240 зокрема передбачено, що службове розслідування здійснюється в місячний термін з дня надходження в орган, установу, навчальний заклад кримінально-виконавчої служби заяви, скарги, інформації, повідомлення про надзвичайну подію або правопорушення.

Наказом від 19.06.2013р. № 283 (а.с. 47) позивача було звільнено за пунктом 66 (за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового та начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за скоєння вчинків що дискредитують звання рядового та начальницького складу.

На підставі вищевикладених положень діючого законодавства, досліджених доказів та заслуханих аргументів сторін суд вважає, що при виконанні своїх службових повноважень позивач вийшов за рамки посадових обов'язків, чим порушив вимоги Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», вищевказані нормативно-правові акти та скоїв вчинок, що дискредитує звання рядового та начальницького складу.

Також суд звертає увагу, що позивач підтверджує неслужбові стосунки з засудженим ОСОБА_3 але не вважає їх такими, що дискредитують звання рядового та начальницького складу.

З огляду на вищезазначене, суд зауважує, що звільнення позивача відбулось за вчинки, що є окремою підставою для звільнення, а саме: за неслужбові стосунки з осудженим, а не за недоведений у судовому засіданні факт отримання хабара, як вважає позивач.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 1, 2 ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з вищенаведених правових норм та досліджених обставин, суд вважає, що відповідачем у судовому засіданні доведений факт правомірності звільнення позивача, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи, що вимоги про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про поновлення на службі, позовні вимоги у цій частині також задоволенню не підлягають.

Згідно статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Державної Пенітенціарної служби України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 19.11.2013р.

Постанова у повному обсязі складена 25.11.2013р.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Козаченко А.В.