Постанова № 35694680, 28.11.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2013 р.Справа № 916/1188/13Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лашина В.В.

Суддів: Величко Т.А.

Воронюка О.Л.

При секретарі Гавричкові С.В.

за участю представників сторін

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська будівельна компанія "ВІКОІЛ" - Коротюк М.Г.; довіреність №9 від 05.04.13р.

Інші представники учасників процесу в судове засідання не з'явились.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, Комунального підприємства "Одеське міське проекто-виробничого бюро архітектури та містобудування" та Одеської міської ради,

на рішення господарського суду Одеської області від 19.08.2013р.

по справі № 916/1188/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська будівельна компанія "ВІКОІЛ"

до відповідачів

Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради,

Комунального підприємства "Одеське міське проекто-виробничого бюро архітектури та містобудування";

за участю третіх осіб

1.Державного підприємства "Український державний науково-дослідницький інститут проектування міст "ДІПРОМІСТО" ім. Ю.М. Білоконя"

2.Одеської міської ради,

3.Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради;

про визнання недійсним договору, додаткової угоди

В С Т А Н О В И Л А:

30 квітня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеська будівельна компанія «Вікоіл» (далі за текстом - ТОВ ОБК «Вікоіл») звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради (надалі - Управління архітектури та містобудування ОМР), Комунального підприємства «Одеське міське проектно-виробниче бюро архітектури та містобудування» (в подальшому - КП «Одеспроект») про визнання недійсним договору № 84/12 про закупівлю послуг за державні кошти від 05.07.2012 р. та додаткової угоди № 1 від 25.12.2012р. до вказаного договору, що були укладені між відповідачами.

В подальшому позивач змінив підстави та предмет позову та просив господарський суд визнати недійсним рішення Одеської міської ради від 08.07.2011 р. № 813-VI «Про розробку детального плану території берегових схилів від ЦПКтаВ ім. Т.Г. Шевченка до 16-ї станції Великого Фонтану»; визнати право ТОВ ОБК «Вікоіл» на розробку спільно з Українським науково-дослідницьким інститутом проектування міст «Дніпромісто» ім. Ю.М. Білоконя детального плану території берегових схилів від пляжу «Ланжерон» до курорту «Аркадія» в місті Одеса на підставі рішення Одеської міської ради від 18.11.2003 р. № 1929-ХХІV, генерального договору про спільну інвестиційну діяльність № 22 від 02.04.2004 р. та договору на виконання містобудівної документації № 620-02/1-2004 від 14.05.2004 р.; визнати недійсним договір про закупівлю послуг за державні кошти від 05.07.2012 р. та додаткової угоди № 1 від 25.12.2012р. до вказаного договору, що були укладені між відповідачами.

Між тим, згадана зміна одночасно предмету та підстав позову господарським судом не була прийнята та позовні вимоги в такій редакції не розглядалися.

Рішенням господарського суду Одеської області від 19.08.2013 р. (суддя Зайцев Ю.О.) позовні вимоги задоволені. Визнаний недійсним договір № 84/12 про закупівлю послуг за державні кошти, укладений від 05.07.2012 р. між Управлінням архітектури та містобудування ОМР та КП «Одеспроект», а також додаткова угоду № 1 від 25.12.2012 р. до зазначеного договору про закупівлю послуг за державні кошти. З відповідачів на користь ТОВ ОБК «Вікоіл» солідарно стягнуто витрат по сплаті судового збору в загальному розмірі 1147 грн., по 573, 50 грн. з кожного відповідача.

Не погоджуючись з цим рішенням, третя особа - Одеська міська рада в апеляційній скарзі просить її скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволені позову відмовити, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, оскільки оспорюваний договір № 84/12 про закупівлю послу за державні кошти від 05.07.2012 р. має інший предмет ніж генеральний договір № 22 від 02.04.2004 р., укладений між позивачем та Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради, та договір № 620-20/1-2004 від 14.05.2004 р. на виконання містобудівної документації, укладений між ТОВ ОБК «Вікоіл» та Українським науково-дослідницьким інститутом проектування міст «Дніпромісто» ім. Ю.М. Білоконя. Скаржник зазначає, що підставою укладення вказаних договорів у 2004 році було рішення Одеської міської ради від 18.11.2003 р. «Про розробку детальних планів території у 2003-2004 роках», яке втратило чинність на підставі рішення Одеської міської ради від 16.04.2013 р. № 3316-VI, тоді як рішення Одеської міської ради від 08.07.2011 р. № 813-VI «Про розробку детального плану території берегових схилів від ЦПКтаВ ім. Т.Г. Шевченка до 16-ї станції Великого Фонтану», на підставі якого й були укладені оспорюваний договір та додаткова угода № 1 до нього, ніким не оскаржене та є чинним. Крім цього, Одеська міська рада вказує на те, що спірний договір є не просто цивільно-правовим договором, а саме договором, укладеним за результатами процедури закупівлі за державні кошти, який регулюється нормами спеціального нормативно-правового акту - Законом України «Про здійснення державних закупівель», але позивачем не доведено порушення під час процедури відкритих торгів. Також Одеська міська рада наголошує на тому, що з часу укладення договорів із позивачем у 2004 році пройшло більш 10 років та законодавство з питань містобудівної діяльності змінилось, при цьому оспорюваний договір відповідає нормам Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», прийнятим у 2011 році.

Аналогічні доводи викладені в апеляційних скаргах Управління архітектури та містобудування ОМР і КП «Одеспроект».

В відзиві на апеляційні скарги ТОВ "Одеська будівельна компанія "ВІКОІЛ" просить залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 19.08.2013р. без змін.

Представники Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, Комунального підприємства "Одеське міське проекто-виробничого бюро архітектури та містобудування" та Одеської міської ради в судове засідання не з'явились, однак були присутні в попередніх судових засіданнях, де надавали свої пояснення по справі.

Державне підприємство "Український державний науково-дослідницький інститут проектування міст "ДІПРОМІСТО" ім. Ю.М. Білоконя" просить розглядати апеляційні скарги без їх участі.

Обговоривши доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального права й дотримання ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 листопада 2003 року Одеська міська рада прийняла рішення № 1929-ХХІV «Про розробку детальних планів територій у 2003 - 2004 роках», згідно з яким доручено Виконавчому комітету Одеської міської ради визначити замовника детального плану території, зокрема, берегових схилів від пляжу «Ланжерон» до курорту «Аркадія» у м. Одесі.

З листа Виконавчого комітету Одеської міської ради від 18.03.2004 р. за № 03-255/вих, видно, що замовником детального плану території берегових схилів від пляжу «Ланжерон» до курорту «Аркадія» у м. Одесі є Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та ТОВ «Одеська будівельна компанія «ВІКОІЛ», на яке покладено фінансування розробки згаданого плану.

На виконання вказаного рішення Одеської міської ради, 02 квітня 2004 року між Одеською міською радою в особі Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя і ТОВ ОБК «Вікіол» був укладений Генеральний договір № 22 про спільну інвестиційну діяльність, за змістом якого його учасники зобов'язалися діяти спільно з метою створення умов для забудови території берегових схилів від пляжу «Ланжерон» до курорту «Аркадія» в м. Одесі.

Пунктом 2.1 цього договору визначені внески сторін, а саме: Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя ОМР, зокрема, організовує підготовку і передачу вихідних даних та іншої документації, що необхідні для розробки детального плану вищезазначеної території берегових схилів м. Одеси; вирішує питання по отриманню рішення Одеської міської ради щодо надання вказаної земельної ділянки позивачу для забудови на умовах оренди строком на 5 років з правом її подальшого першочергового викупу, а ТОВ ОБК «Вікоіл» зобов'язалось здійснити грошові інвестиції в сумі 371 185,08 грн. в якості оплати послуг з розробки такого плану Українським науково-дослідницьким інститутом проектування міст «Дніпромісто» ім. Ю.М. Білоконя.

Додатковою угодою від 14 вересня 2004 року сторонами внесені зміни до Генерального договору № 22 від 02.04.2004 р., якими встановлений розмір земельної ділянки, що буде виділена ТОВ ОБК «Вікоіл», та її місцезнаходження.

14 травня 2004 року між ТОВ ОБК «Вікоіл», ДП «Український державний науково-дослідницький інститут проектування міст «Дніпромісто» й за участю Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради був укладений договір № 620-02/1-2004 на виконання містобудівної документації (детального плану території берегових схилів м. Одеси від пляжу «Ланжерон» до курорту «Аркадія».

Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради № 583 від 26.09.2005 р. розробку детального плану території берегових схилів від пляжу «Ланжерон» до курорту «Аркадія» в м. Одесі було продовжено.

Договір № 620-02/1-2004 від 14.05.2004 р. з боку ДП «Український державний науково-дослідницький інститут проектування міст «Дніпромісто» виконаний частково згідно з наданими йому вихідними даними, за що позивачем здійснено відповідну оплату в сумі 341 541,20 грн.

Дійсність згаданих договорів підтверджена за результатами розгляду справи № 8-33-3/198-08-4044 (постанова Вищого господарського суду України від 31.08.2011 р.).

Натомість, не виконуючи належним чином зобов'язання за цими договорами, що відображено у судових рішеннях по справі № 13/191-3/291, які набрали законної сили, не чекаючи закінчення робіт з виготовлення зазначеного вище детального плану, Одеською міською радою вирішено розробити детальний план території берегових схилів від ЦПКтаВ ім. Т.Г. Шевченка до 16-ї станції Великого Фонтану у м. Одесі (рішення № 813-VІ від 08.07.2011 р.) та замовником містобудівної документації визначено Управлінням архітектури та містобудування ОМР.

Управлінням архітектури та містобудування оголошено процедуру відкритих торгів, предметом яких виступало розроблення детального плану території берегових схилів від ЦПКтаВ ім. Т.Г. Шевченка до 16-ї станції Великого Фонтану у м. Одесі, за результатами проведення яких акцептовано пропозицію КП «Одеспроект» та 05.07.2012 р. між згаданим підприємством і Управлінням архітектури та містобудування ОМР був укладений договір № 84/12 про закупівлю послуг за державні кошти.

Перелік послуг визначений сторонами у п. 1.2 цього договору, а саме: послуги з архітектурного планування міст та в галузі садово-паркової архітектури - проект «Детального плану території берегових схилів від ЦПКтаВ ім. Т.Г. Шевченка до 16-ї станції Великого Фонтану».

25.12.2012 р. між відповідачами була підписана додаткова угода № 1 до вказаного договору, якою сторони змінили умови основного договору № 84/12 про ціну договору.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що фактично, в оспорюваному договорі № 84/12, сторони зробили спробу врегулювати правовідносини стосовно предмету, права та обов'язки стосовно якого вже врегульовані шляхом прийняття відповідного рішення міською радою від 18.11.2003 р. та шляхом укладення відповідних цивільно-правових договорів у 2004 році.

Разом з тим, суд першої інстанції зауважив, що Генеральний договір № 22 від 02.04.2004 р. про спільну інвестиційну діяльність, укладений між позивачем та Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради, а також договір № 620-02/1-2004 від 14.05.2004 р. на розробку детального плану території є дійсними, що підтверджено матеріалами справи, мають тотожний предмет із спірним договором № 84/12 про закупівлю послуг за державні кошти від 05.07.2012 р. (територія берегових схилів від ЦПКтаВ ім. Т.Г. Шевченко до 16-ї станції Великого Фонтану повністю поглинає в собі територію берегових схилів від пляжу «Ланжерон» до курорту «Аркадія») і це призводить до порушень прав позивача.

Аналізуючи матеріали справи, колегія суддів погоджується з цими висновками суду першої інстанції та вважає їх зробленими при повному з'ясуванні усіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору із застосуванням до спірних правовідносин належних норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.

Посилання скаржників на відсутність порушення права ТОВ ОБК «Вікоіл» та на нетотожність предметів оспорюваного договору з договорами, укладеними із позивачем у 2004 році, колегія суддів вважає помилковими з огляду на таке.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції (ч. 1 ст. 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Згідно до ч. 3 ст. 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» на підставі та з урахуванням положень затвердженого детального плану території може розроблятися проект землеустрою щодо впорядкування цієї території для містобудівних потреб, який після його затвердження стає невід'ємною частиною детального плану території.

Частиною 4 статті 19 зазначеного Закону встановлено, що детальний план території визначає: 1) принципи планувально-просторової організації забудови; 2) червоні лінії та лінії регулювання забудови; 3) функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами; 4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; 5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; 6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; 7) черговість та обсяги інженерної підготовки території; 8) систему інженерних мереж; 9) порядок організації транспортного і пішохідного руху; 10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; 11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об'єктів (у разі відсутності плану зонування території).

Отже, детальним планом території закріплюються основні параметри об'єктів будівництва і після виконання та затвердження такої стадії містобудівної документації територіальні органи архітектури можуть видавати архітектурно-планувальні завдання, що є дозволом на проектування окремих будівель і споруд.

Як вбачається з матеріалів справи, територія берегових схилів від ЦПКтаВ ім. Т.Г. Шевченко до 16-ї станції Великого Фонтану, проектування якої доручено проводити КП «Одеспроект» за оспорюваним договором, повністю поглинає в собі територію берегових схилів від пляжу «Ланжерон» до курорту «Аркадія», детальний план якої розробляється ДП «Український державний науково-дослідницький інститут проектування міст «Дніпромісто» за фінансуванням позивача згідно умов договорів 2004 року.

Таким чином, розроблення детального плану території за оспорюваним договором зводить нанівець розроблення детального плану території за договорами 2004 року, так як чинне законодавство не передбачає можливості затвердження містобудівної документації за той же самою територією двічі, чим порушує право позивача щодо належного виконання умов договору про спільну інвестиційну діяльність № 22 від 02.04.2004 р. та отримання права на використання та забудову обумовленої договором земельної ділянки.

Підтвердженням цього також є прийняття Одеською міською радою рішення від 16.04.2013 р. № 3316-VI «Про втрату чинності рішення Одеської міської ради від 18.11.2003 р. № 1929-ІV та про скасування рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 26.09.2005 р. № 583», в якому права позивача за договором 2004 року не визнаються та цей договір вважається неправомірним.

Однак постановою Вищого господарського суду України від 31.08.2011 р. у справі № 8-33-3/198-08-4044, а також рішеннями судів по справі № 13/191-3/291 (зокрема, постановою Вищого господарського суду України від 31.08.2012 р.) підтверджена дійсність договору 2004 року й обов'язковість його виконання.

Неспроможними вважає судова колегія й посилання скаржників на рішення Одеської міської ради № 813-VІ від 08.07.2011 р. «Про розроблення детального плану території берегових схилів від ЦПКтаВ ім. Т.Г. Шевченка до 16-ї станції Великого Фонтану у м. Одесі» та рішення Одеської міської ради від 16.04.2013 р. № 3316-VI «Про втрату чинності рішення Одеської міської ради від 18.11.2003 р. № 1929-ІV та про скасування рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 26.09.2005 р. № 583».

На відмінність від диспозитивності, що характерна для приватних осіб, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 6, частина друга статті 19 Конституції України).

Однак чинним законодавством не передбачено можливості визнання рішення органу місцевого самоврядування таким, що втратило чинність. Не міститься у законодавстві й приписів щодо можливості за загальним правилом подвійного вирішення питання про розроблення детального плану території, а лише передбачене внесення змін до вже існуючого (стаття 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

До того ж, у своєму рішенні від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 по справі № 1-9/2009 Конституційний Суд України зазначив, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Як зазначив Конституційний Суд України, це є гарантією стабільності суспільних відносин між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп.

Твердження скаржників про відповідність спірного договору вимогам Закону України «Про здійснення державних закупівель» та відсутність передбачених цим Законом підстав для визнання його недійсним, колегія суддів вважає хибними, оскільки згадана у даному Законі процедура визнання недійсним договору про закупівлю за державні кошти стосується саме спеціальної процедури проведення відкритих торгів, тоді як правовою підставою визнання спірного договору недійсним стали загальні положення Цивільного кодексу України щодо недійсності правочинів у зв'язку з невідповідністю дій органу місцевого самоврядування Конституції та Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та порушенням прав позивача.

За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення господарського суду Одеської області про задоволення позовних вимог ТОВ ОБК «Вікоіл» відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Керуючись статтями 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційні скарги Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, Комунального підприємства «Одеське міське проектно-виробниче бюро архітектури та містобудування», Одеської міської ради залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 19.08.2013 р. по справі № 916/1188/13 - без змін.

Повний текст постанови складено та підписано 29.11.2013р.

Головуючий суддя В.В. Лашин

Суддя Т.А. Величко

Суддя О.Л. Воронюк