Ухвала суду № 35694437, 17.10.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2013 р.Справа № 2а-8038/11/1470

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Косцової І.П.

суддів - Турецької І.О.

- Стас Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великим платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Чорноморський суднобудівний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великим платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби, за участю третьої особи без самостійних вимог з боку відповідача - ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання неправомірними дій та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Чорноморський суднобудівний завод» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправними дії відповідача щодо призначення і проведення документальної невиїзної перевірки з питань взаємовідносин із ТОВ "Ликиф-агрострой", ТОВ "Юні Трейд Компані", ТОВ "Международный труд", ПП "Светолюкс-Николаев", а також визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 19 травня 2011 р. № 0000633600, яким Товариству визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 52 541,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив процедуру проведення перевірки, не надіславши на його адресу обов'язковий письмовий запит щодо надання пояснень та їх документального підтвердження з приводу господарських взаємовідносин із вищевказаними контрагентами. Крім цього податковий кредит з податку на додану вартість сформований Товариством відповідно до вимог чинного законодавства, реальність здійснення господарських операцій з контрагентами підтверджена наявністю документів первинного обліку, а податковим органом не надано доказів, які б підтверджували наявність факту порушення Товариством вимог податкового законодавства.

Висновок податкового органу про безтоварність господарських операцій за угодами, укладеними позивачем з його контрагентами - ТОВ "Ликиф-агрострой", ТОВ "Юні Трейд Компані", ТОВ "Международный труд", ПП "Светолюкс-Николаев" та безпідставне віднесення Товариством до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за цими операціями, не ґрунтується на законі та суперечить фактичним обставинам справи.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2012 року позов задоволено частково. Суд визнав неправомірними дії відповідача щодо призначення і проведення документальної невиїзної перевірки Публічного акціонерного товариства "Чорноморський суднобудівний завод", оформленої актом від 5 травня 2011 року № 546/36/14312980 та скасував оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 26 910,99 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 6 727,74 грн.

В задоволенні решти вимог суд відмовив.

В апеляційній скарзі СДПІ по роботі з великим платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ прийняте відповідачем за результатами документальної невиїзної перевірки позивача з питань правильності обчислення ПДВ при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ "Ликиф-агрострой", ТОВ "Юні Трейд Компані", ПП "Светолюкс-Николаев" за грудень 2010 р., ТОВ "Международный труд" за січень 2011 р., результати якої оформлені актом від 05 травня 2011 р. № 546/36/14312980.

Податковим органом встановлено порушення позивачем вимог ст. 7 п. 7.4. пп. 7.4.1., 7.4.5., п. 7.5. пп. 7.5.1. Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого Товариством занижено ПДВ на суму 37005,0 грн.;

- ст. 185 п. 185.1., ст. 198 п. 198.3., п. 198.6. ПК України, в результаті чого занижено ПДВ за січень 2011 р. на суму 6284,0 грн.

Суть порушень, на думку податкового органу, полягала у тому, що у вказаному періоді позивачем сформовано податковий кредит по ПДВ за господарськими операціями з контрагентами - ТОВ "Ликиф-агрострой", ТОВ "Юні Трейд Компані", ТОВ "Международный труд", ПП "Светолюкс-Николаев", операції яких за ланцюгом постачання можуть мати ознаки безтоварних, про що зазначено в актах перевірок інших ДПІ, отриманих відповідачем в ході перевірки «Чорноморський суднобудівний завод».

За висновком ДПІ, в ході перевірки встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів від зазначених в акті перевірки контрагентів, а відтак, укладені між позивачем та його контрагентами угоди є нікчемними.

За відсутності факту отримання послуг відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість.

На підставі акту перевірки, 19 травня 2011 р. СДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000633600, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з ПДВ на суму 43 289 грн. і застосовано 9 252,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Вирішуючи справу та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що СДПІ порушено порядок проведення перевірки, оскільки відповідач приступив до проведення перевірки без попереднього надіслання позивачу обов'язкового письмового запиту, як це передбачено пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, яку зазначено як підставу для проведення перевірки.

Щодо доводів позивача про наявність підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення суд першої інстанції зазначив, що сам по собі факт наявності в ланцюгах постачальників контрагентів позивача - ТОВ "Ликиф-агрострой" та ПП "Светолюкс-Николаев" підприємств з ознаками фіктивності не може беззаперечно доводити "безтоварність" господарських операцій позивача.

Водночас судом першої інстанції встановлено, що матеріалами справи не підтверджено реальності господарської операції позивача з контрагентом ТОВ "Юні Трейд Компані", основним видом діяльності якого є неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, з поставки штормтрапу, гідроциліндру, колонки та замка, яке є специфічним обладнанням, яке використовується при будуванні суден і не може бути реально виконано суб'єктом господарювання, який за видом діяльності працює в іншому сегменті ринку.

З аналогічних причин суд погодився з доводами податкового органу щодо нереальності господарської операції позивача з контрагентом ТОВ "Международный труд", яке надавало позивачу послуги із порізки баржи на металобрухт власними силами.

Як зазначив суд першої інстанції, основним видом діяльності цього товариства є діяльність їдалень і характер послуг, які були предметом договору позивача з вказаним контрагентом, не дозволяють здійснити їх підприємству громадського харчування.

Колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає правильним, з огляду на наступне.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні положення закріплені і в Податковому кодексі України.

Так, відповідно до п. п. 198.1, 198.6 ст. 198 ПК України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі щодо взаемовідносин позивача з ТОВ "Ликиф-агрострой" та ПП "Светолюкс-Николаев" податковим органом не доведено.

Як вбачається з установлених судом першої інстанції обставин справи та підтверджується наявними у ній доказами, факт придбання та оплати позивачем отриманих товарів підтверджується первинними документами, оформленими відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Актом перевірки не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту.

А тому, аналізуючи фактичні обставини справи та наведені вище норми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до вимог чинного законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, є підставою для формування податкового кредиту, а правомірність нарахування позивачу податкового зобов'язання належним чином не доведено.

При цьому помилковим є висновок податкового органу щодо нікчемності правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, оскільки не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарських операцій, вчинених між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім агентом.

Факт реальності господарських операцій вчинених позивачем з ТОВ "Ликиф-агрострой" та ПП "Светолюкс-Николаев" підтверджується первинними документами та доказами, що спростовує висновок податкового органу про фіктивність будь-яких правочинів, укладених з позивачем.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару у ланцюгу постачання податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Судом першої інстанції при безпосередньому дослідженні доказів не було встановлено, що первинні документи, складені за наслідками здійснення спірних господарських операцій, не відповідають дійсності. Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях. Тому, враховуючи належне дослідження судом першої інстанції факту здійснення позивачем господарських операцій з придбання товару з метою використання його у господарській діяльності, доводи податкового органу, викладені в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції знаходить безпідставними.

Позиція податкового органу про те, що право платника податку на додану вартість на податковий кредит залежить від правомірності дій його контрагентів, також не відповідає чинному законодавству, оскільки факт несплати податків однією із сторін договору свідчить про порушення податкового законодавства, а не про наявність умислу та мети, що завідомо суперечить інтересам держави, і як наслідок, відповідальністю за таке порушення не можуть бути санкції, передбачені ч.1 ст.208 Господарського кодексу України.

Отже, ПАТ «Чорноморський суднобудівний завод» мало усі підстави для відображення спірної суми податку на додану вартість у складі податкового кредиту за відповідний період. Викладені в акті перевірки висновки щодо неправомірного віднесення позивачем сум податку до податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ "Ликиф-агрострой" та ПП "Светолюкс-Николаев" є такими, що засвідчують довільне тлумачення податковим органом норм чинного законодавства та не можуть вважатися обґрунтованими.

Також суд правильно відхилив доводи податкового органу щодо нікчемності вчинених позивачем господарських зобов'язань, оскільки необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

Висновок про наявність протиправної мети при вчиненні правочину може ґрунтуватись на належних та допустимих доказах і не може ґрунтуватись на припущеннях. При цьому допущені сторонами (господарюючими суб'єктами) при вчинення правочину порушення вимог цивільного законодавства чи правил ведення господарської діяльності, зокрема невідповідність правочину певним вимогам цивільного та господарського законодавства, само по собі не може свідчити про наявність протиправної мети на настання відповідних протиправних наслідків, оскільки недотримання вимог такого законодавства є підставою для оспорювання таких правочинів їх сторонами чи іншою заінтересованою особою в суді і такі правочини не є нікчемними в силу вимог закону.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст.195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 207, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великим платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Чорноморський суднобудівний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великим платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби, за участю третьої особи без самостійних вимог з боку відповідача ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання неправомірними дій та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Суддя - доповідач: І.П. Косцова

Судді: І.О. Турецька

Л.В.Стас.