Ухвала суду № 35694113, 28.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/3348/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

28 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Літвіної Н.М.,

Хрімлі О.Г.,

при секретарі Некрасовій М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тонар Люкс» до державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2013 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, державна податкова інспекція у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з підприємством «ЦР ПІКК» за квітень 2012 року та з ТОВ «Плюс-Ойл» за березень 2012 року

За результатами перевірки складено акт № 1010/22/37804817 від 23 квітня 2013 року, яким встановлено порушення п. 198.6 ст. 198, п.п.200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 127 794 грн. та порушення п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 134 184 грн.

На підставі акту податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0002502200 від 14 травня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 167 730 грн., в тому числі за основним платежем - 134 184 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 33 546 грн. та № 0002512200 від 14 травня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 159 743 грн., в тому числі за основним платежем - 127 794 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 31 949 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період, що перевірявся, ТОВ «Тонар Люкс» здійснювало господарську діяльність із контрагентами ТОВ «Плюс-Ойл» та підприємством «ЦР ПІК».

Між ТОВ «Тонар Люкс» та ТОВ «Плюс-Ойл» було укладено договір поставки нафтопродуктів № 020901 від 09.02.2012 року (а. с. 43-44). Договір підписано директорами та скріплено печатками.

Реальність виконання вказаного договору підтверджують наступні первинні документи: 1) рахунки-фактури: № СФ-0000105 від 05.03.2012 року на загальну суму 43875,00 грн., в т.ч. ПДВ 7312,50 грн., № СФ-0000127 від 19.03.2012 року на загальну суму 44332,16 грн., в т.ч. ПДВ 7388,69 грн. (а. с. 45, 51); 2) видаткові накладні: № РН-0000115 від 07.03.2012 року на загальну суму 43875,00 грн., в т.ч. ПДВ 7312,50 грн., № РН-0000134 від 20.03.2012 року на загальну суму 44332,16 грн., в т.ч. ПДВ 7388,69 грн. (а. с. 46, 50); 3) сертифікати відповідності (а. с. 47); 4) паспорт № 574 (а. с. 48); 5) картка рахунку 631 (а. с. 53); 6) податкові накладні: № 11 від 05.03.2012 року на загальну суму 43875,00 грн., в т.ч. ПДВ 7312,50 грн., № 41 від 20.03.2012 року на загальну суму 44332,16 грн., в т.ч. ПДВ 7388,69 грн. (а. с. 49, 52).

Між ТОВ «Тонар Люкс» та підприємством «ЦР ППС» було укладено договір поставки нафтопродуктів № 2902-012 від 29.02.2012 року (а.с. 81-82). Договір підписано директорами та скріплено печатками.

Реальність виконання вказаного договору підтверджують наступні первинні документи: 1) видаткові накладні: № РН-0000005 від 05.04.2012 року на загальну суму 338130,00 грн., в т.ч. ПДВ 56355,00 грн., № РН-0000006 від 12.04.2012 року на загальну суму 340425,00 грн., в т.ч. ПДВ 56737,50 грн. (а. с. 85, 88); 2) рахунки-фактури: № СФ-0000005 від 05.04.2012 року на загальну суму 338130,00 грн., в т.ч. ПДВ 56355,00 грн., № СФ-0000006 від 12.04.2012 року на загальну суму 340425,00 грн., в т.ч. ПДВ 56737,50 . (а. с. 86, 89); 3) податкові накладні: № 1 від 05.04.2012 року на загальну суму 338130,00 грн., в т.ч. ПДВ 56355,00 грн., № 2 від 12.04.2012 року на загальну суму 340425,00 грн., в т.ч. ПДВ 56737,50 грн. (а. с. 87, 90); 4) картка рахунку 631 (а. с. 91).

Судом першої інстанції правильно встановлено, що правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Тобто позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

ТОВ «Тонар Люкс», як доказ використання палива у власній господарській діяльності та як докази реальності виконання вищезазначених договорів, надано до суду першої інстанції договори поставки нафтопродуктів (а. с. 92, 54-55), договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом (а. с. 111, 122), видаткові накладні (а. с. 95, 100, 56, 67), рахунки-фактури (а. с. 57,63, 96, 102, 113, 124), виписки ЄДР, свідоцтва, довіреності, ліцензії, довідка (зворот а. с. 93, а. с. 94, 97, 101, 115-119, 58, 64), податкові накладні (а. с. 59-60, 65, 99, 103, 114), картки рахунку: 361, 631, 281 (а. с. 104, 120, 125, 66, 67-70), рахунок № 1 від 06.03.2012 року (а. с. 61), виписки банку (а. с. 71-74, 105-106), реєстри виданих та отриманих податкових накладних (а. с. 75-80, 107-110), акти здачі-приймання роботи (надання послуг) (а. с. 112, 123), товарно-транспортні накладні (а. с. 121, 127-130), оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 (а. с. 126).

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає наступне.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ПК України).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вищевикладених положень вбачається, що формування податкового кредиту є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

У свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, відповідають вимогам, встановленим п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Таким чином, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що на момент здійснення вказаних правовідносин, підприємство «ЦР ПІКК» та ТОВ «Плюс-Ойл» були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як платники податку та їм було присвоєно індивідуальні податкові номери.

Відповідно до п. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до п.п. 134.1.1 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

В контексті наведеного, п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України передбачено, що дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у позивача наявні всі первинні документи по взаємовідносинах з підприємством «ЦР ПІКК» та ТОВ «Плюс-Ойл», що підтверджує реальність господарських операцій. Дані первинні документи відповідають вимогам чинного законодавства та містять всі необхідні реквізити.

Судом першої інстанції було детально вивчено та встановлено реальність операції між позивачем та підприємством «ЦР ПІКК» та ТОВ «Плюс-Ойл» та питання використання результатів даних операцій у власній господарській діяльності.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивачем були реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з підприємством «ЦР ПІКК» та ТОВ «Плюс-Ойл», які на момент здійснення господарської діяльності були зареєстровані як платники податку на додану вартість, то податкові повідомлення-рішення винесені податковим органом безпідставно та підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Літвіна Н.М.

Хрімлі О.Г.

Повний текст виготовлено: 03.12.2013 року.

.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Літвіна Н. М.

Хрімлі О.Г.