Постанова № 35693960, 26.11.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2013 року 14:46Справа № 808/8093/13-а м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Садового І.В.,

при секретарі судового засідання - Пекній Т.В.,

за участю:

представників позивача: Шевченко Ю.М., Кузьменко Є.В., Грицаченко Н.І.,

представника відповідача: Волжиної Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТК «Спутник»

до: Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 28.12.2010 №0000562310/0, №0000572310/0 та №0000112320/0

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.02.2011 у справі №2а-0870/417/11, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2012, позов ТОВ «ОТК «Спутник» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м.Запоріжжя про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.12.2010 №0000562310/0, №0000572310/0, №0000112320/0 - задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення від 28.12.2010 №0000562310/0, №0000572310/0 та №0000112320/0.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 16.09.2013 здійснено процесуальне правонаступництво та замінено Державну податкову інспекцію у Хортицькому районі м.Запоріжжя на Державну податкову інспекцію у Хортицькому районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.10.2013 касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області задоволено частково. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15.02.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2012 скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 16.10.2013 відкрито провадження в адміністративній справі №808/8093/13-а , закінчено підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи на 29.10.2013.

Ухвалою суду від 29.10.2013 провадження у справі зупинено до 12.11.2013 за клопотанням відповідача.

12.11.2013 провадження у справі поновлено зі стадії судового розгляду. У судовому засіданні оголошувалась перерва до 26.11.2013.

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 26.11.2013 на підставі ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Позивач у судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви, з підстав викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях. Зазначає, що висновок податкової про порушення позивачем п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР та пп. 7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР, а саме про неправомірність включення до складу валових витрат та податкового кредиту сум, пов'язаних із придбанням послуг мерчандайзингу, просування торгової марки, продукції, стимулювання збуту, витрат на транспортно-експедиційні послуги є необґрунтованими. Всі господарські операції реально відбулися та підтверджені документально. Господарська мета позивача при здійсненні зазначених операцій була направлена на отримання прибутку, а тому позивачем було правомірно сформовані валові витрати та податковий кредит на підставі належним чином оформлених первинних документів. Вважає спірні податкові повідомлення - рішення протиправними та просить їх скасувати.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у наданих запереченнях та додаткових поясненнях. Зазначає, що при перевірці було встановлено порушення п.1.32 ст.1, п.5.1, пп. 5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР, внаслідок чого завищено валові витрати (витрати, пов'язані з мерчейдайзингом, просуванням торгової марки, продукції, стимулювання збуту, ведення продукції в асортимент та каталоги та ін.; витрати на транспортно-експедиційні послуги; витрати на придбання продукції, яка в подальшому була реалізована за цінами, нижчими від ціни придбання ) та пп.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР внаслідок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість послуг з мерчандайзингу, просування торгової марки, продукції, стимулювання збуту, ведення продукції в асортимент та каталоги та ін. Вважає висновки податкової обґрунтованими, а спірні податкові повідомлення - рішення законними та правомірними. Просить у задоволенні позову відмовити.

Як вбачається з матеріалів справи з 07.10.2010 по 08.12.2010 фахівцями відповідача на підставі направлень від 07.10.2010 №749 та від 18.11.2010 №881, виданих Державною податковою інспекцією у Хортицькому районі м.Запоріжжя, проведена планова виїзна перевірка ТОВ «ОТК «Спутник» (код ЄДРПОУ 19279080) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 по 30.06.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 30.06.2010, за результатами якої складено акт перевірки від 15.12.2010 №1094/2310/19279080.

Перевіркою, зокрема, встановлено:

- порушення п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР (далі - Закон України від 28.12.1994 №334/94-ВР), внаслідок чого завищено валові витрати на 2 584 991,72 грн. (витрати, пов'язані з мерчейдайзингом, просуванням торгової марки, продукції, стимулювання збуту, ведення продукції в асортимент та каталоги та ін.) - стор. 10 акту перевірки;

- порушення п.1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР, внаслідок чого завищено валові витрати на 2 518 355,74 грн. (витрати на транспортно - експедиційні послуги) - стор. 15 акту перевірки;

- порушення п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР, внаслідок чого завищено валові витрати на 16 473,46 грн. (витрати на придбання продукції, яка в подальшому була реалізована за цінами, нижчими від ціни придбання) - стор 19 акту перевірки;

- порушення пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі - Закон України від 03.04.1997 №168/97-ВР), яке полягає у віднесенні до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 517 048 грн., сплаченої у зв'язку з придбанням послуг мерчайдандайзинга, просування торгової марки, продукції, стимулювання збуту, ведення продукції в асортимент та каталоги та ін. - стор. 43 акту перевірки.

На підставі матеріалів перевірки відповідачем 28.12.2010 винесені наступні податкові повідомлення - рішення:

- №0000562310/0 про донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 2 397 483,50 грн., в тому числі: основний платіж 1 279 956 грн., штрафні (фінансові) санкції 1 117 527,50 грн.;

- №0000572310/0 про донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 536 178 грн., в тому числі: основний платіж 357 452 грн., штрафні (фінансові) санкції 178 726 грн.;

- №0000112320/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 159 596 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 34 570,50 грн.

Позивач не оскаржував спірні податкові повідомлення-рішення в апеляційному порядку.

Оцінивши представлені докази у їх сукупності вважаю, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

1.Щодо витрат, пов'язаних із придбанням послуг мерчейдайзинга, просування торгової марки, продукції, стимулювання збуту, ведення продукції в асортимент та каталоги та ін., внаслідок чого встановлено завищення валових витрат на суму 2 584 991,72 грн.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР, яке полягає у неправомірному, на думку відповідача, включенню до складу валових витрат, витрат, пов'язаних із придбанням послуг мерчейдайзинга, просування торгової марки, продукції, стимулювання збуту, ведення продукції в асортимент та каталоги та ін., внаслідок чого встановлено завищення валових витрат на суму 2 584 991,72 грн., в тому числі по періодах: 3 картали 2008 року - 12 565,34 грн., 2008 рік - 323 009,54 грн., 1 квартал 2009 року - 312 216,21 грн., півріччя 2009 року - 768 670,82 грн., 3 квартали 2009 року - 1 175 501,05 грн., 2008 рік - 1 682 129,24 грн., 1 квартал 2010 року - 252 827,53 грн., півріччя 2010 року - 579 852,94 грн.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Перелік витрат, які Закон України від 28.12.1994 №334/94-ВР дозволяє включати до складу валових витрат, встановлений п.5.2 ст.5 цього Закону.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Зокрема, абзацом першим пп.5.4.4 п.5.4 ст.5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР встановлено, що до складу валових витрат платника податку включаються витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Що стосується тверджень відповідача про відсутність зв'язку між наданими послугами мерчендайзингу та господарською діяльністю, у зв'язку з тим, що позивач не приймає безпосередньої участі в організації роздрібної торгівлі, оскільки є оптовим продавцем, і не може виступати замовником послуг по просуванню товарної продукції в роздрібній торгівлі, бо покупці набули права власності на товар в момент його передачі та підписання товарно-транспортних накладних (стор. 14 акту перевірки), судом встановлено наступне.

Позивачем укладено договори з надання послуг мерчендайзингу, зокрема договір №39/06-09 від 31.03.2009, з ТОВ «ФОЗЗІ-СІЧ», предметом якого є надання сукупності послуг по розміщенню продукції на полицях, стендах, безпосередньо в торгівельних залах в торгівельній мережі, місяцях продажу.

Відповідно до п. 1.4 договору місцями продажу визначено супермаркети крамниці та інші торгівельні об'єкти виконавця.

Пунктом 5.1 договору визначена вартість послуг у розмірі 8% від вартості реалізованого в торгівельній мережі виконавця та сплаченого товару. Вартість послуг фіксується в актах виконаних робіт.

Також, позивачем укладено договори з надання послуг (далі - послуг мерчандайзингу), зокрема:

- договір про надання послуг мерчандайзингу №104/09-08 від 01.05.2008 з ТОВ «ФОЗЗІ-СІЧ»;

- додаткову угоду б/н від 25.12.2007 до договору постачання №1749 від 19.12.2006 з ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор»;

- договір про надання послуг з організації збуту КО №КО-01551 від 01.08.2009 з ТОВ «Максима 2006».

Вищезазначені договори укладені на виконання договорів поставки продукції позивача:

- договору поставки №266/08-08 від 01.05.2008 з ТОВ «ФОЗЗІ-СІЧ»;

- договору постачання №1749 від 19.12.2006 з ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор»;

- договору поставки № ПР-40512 від 01.08.2009 з ТОВ «Рейнфорд».

Відповідно до умов договорів поставки право власності на товар переходить від продавця покупцю в момент підписання товарно-транспортної накладної уповноваженими особами покупця. Проте, покупець має право повернути товар, зокрема, у випадку спливу терміну реалізації, коли товар не користується попитом, закінчення сезону для сезонних товарів, тощо. При цьому, продавець зобов'язаний відшкодувати 100% сплаченої вартості або зменшити суми належних до сплати грошових коштів.

Таке передбачено п.5.9 договору поставки №266/08-08 від 01.05.2008 (покупець - «ФОЗЗІ-СІЧ»); п.4.7 договору постачання №1749 від 19.12.2006 (покупець ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор»); п.6.6 договору поставки №ПР-40512 від 01.08.2009 (покупець ТОВ ТПГ«Рейнфорд»).

В даному випадку діловою метою придбання послуг мерчандайзингу є збільшення попиту на продукцію позивача в торгівельних мережах покупців, зменшення обсягів повернення товару, як наслідок отримання в майбутньому доходів від продажу.

В свою чергу, позивач є дистриб'ютором виробників товару, що постачаються до торгівельної мережі. За договорами дистриб'юції позивач бере на себе обов'язок здійснювати всі необхідні дії для виконання планових показників реалізації продукції від виробника. За виконання планових показників реалізації виробник надає позивачу бонуси, які є доходом позивача.

У якості доказів вищезазначеного позивач надав дистриб'юторський договір №121 від 01.02.2007, укладений між ВАТ «Акціонерна компанія «Комбінат Придніпровський» (виробник) та ТОВ «ОТК Спутник» (дистриб'ютор) та додаткові угоди до цього Договору.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 01.02.2007 до договору №121 від 01.02.2007 виробник, крім базової знижки у розмірі 13% від обсягів поставок, нараховує дистриб'ютору бонуси за виконання плану продажів та надає знижку

З метою отримання додаткових доходів у вигляді нарахованих бонусів та знижок позивач має вживати всі дозволені засоби просування продукції виробника в торгівельних мережах, в тому числі і через придбання послуг мерчандайзингу та маркетингу.

Для порівняння, позивач надав наступні пояснення: в 2009 році позивач лише від ВАТ «Акціонерна компанія «Комбінат Придніпровський» у зв'язку з виконанням планів продажу отримав бонуси та знижки у розмірі 4 622 815 грн. 38 коп., при цьому витрати на мерчандайзинг, які відповідач вважає такими, що не пов'язані з господарською діяльністю, по всім видам товарів позивача від всіх виробників, склали 1 682 129 грн. 24 коп..

Крім ВАТ «Акціонерна компанія «Комбінат Придніпровський», договори дистрибуції укладено з ВАТ «Звенигородсткий сироробний комбінат» (договір №88 від 15.10.2009), ТОВ «Білоцерківський молочний комбінат» (договір №175-Мл-БМК/ПС від 26.05.2009) та інші. Всі договори, укладені між позивачем та виробниками продукції, встановлюють систему нарахування бонусів та знижок в залежності від обсягів продажу.

В даному випадку діловою метою придбання послуг мерчандайзингу є виконання планів продажу продукції, прискорення здійснення розрахунків з метою отримання від постачальника товарів додаткових бонусів та знижок, і як наслідок, отримання доходу від господарської діяльності.

Рух активів при здійсненні господарської операції по придбанню послуг мерчандайзингу підтверджується первинними документами: договорами, актами приймання-передачі, банківськими виписками, тощо.

За змістом підпункту 5.4.4 пункту 5.4 статті 5 Закону України «від 28.12.1994 №334/94-ВР віднесення до складу валових витрат сум, сплачених у зв'язку із передпродажною підготовкою товарів, не залежить від наявності у платника податку права власності на товар, а має значення лише факт продажу платником податку товару, відносно якого здійснюється така передпродажна підготовка.

Витрати, пов'язані з оплатою послуг мерчендайзингу спрямовані на забезпечення попиту на продукцію позивача, а отже спрямовані на забезпечення отримання в майбутньому доходів від її продажу.

Метою укладення договору з надання послуг мерчендайзингу є збільшення обсягів продажу товару позивача, утримання та завоювання ринкових позицій товарів позивача.

Крім того, договорами поставки передбачено право покупця повернути товар, зокрема, у випадку спливу терміну реалізації, закінчення сезону для сезонних товарів, тощо. При цьому продавець зобов'язаний відшкодувати 100% сплаченої вартості або зменшити суми належних до сплати грошових коштів (п.5.9 договору поставки №266/08-08 від 01.05.2008, покупець - «ФОЗЗІ-СІЧ»). Без відповідного розміщення продукції на полицях, стендах, безпосередньо в торгівельних залах в торгівельній мережі, місяцях продажу повернення товарів ймовірно може збільшитися, а сума отриманого доходу від здійснення господарської діяльності, відповідно, зменшитися.

Таким чином, суд вважає, що витрати позивача з передпродажної підготовки продукції, а також послуги мерчендайзингу з просування продукції позивача на ринку, відносяться до господарської діяльності позивача і, відповідно до пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР включаються до складу валових витрат.

Згідно з абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Витрати позивача, пов'язані з отриманням послуг мерчендайзингу, підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, що не заперечується відповідачем.

Акт перевірки не містить фактів, які б свідчили про відсутність фактичного здійснення господарських операцій з придбання послуг мерчандайзингу.

Доказами реальної зміни майнового стану позивача при здійснення операцій з придбання послуг мерчандайзингу є копії первинних документів та дані акту перевірки.

На підтвердження правової позиції позивача в матеріалах справи містяться наступні документи: лист ДПАУ від 28.09.2004 №8586/6/15-1416 (т.4, а.с.93); лист ДПАУ від 08.04.2008 №3146/6/15-016 (т.4, а.с.94); ухвала Вищого адміністративного суду України від 08.04.2010 по адміністративній справі № К-16160/07 (т. 4 а.с.96-101); ухвала Вищого адміністративного суду України від 25.05.2010 по адміністративній справі № К-169/08 (т. 4 а.с. 102-106).

На підставі вищевикладеного, суд вважає висновки відповідача про завищення валових витрат на 2 584 991,72 грн. у зв'язку з порушенням п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5 Закону України «від 28.12.1994 №334/94-ВР такими, що не ґрунтується на нормах податкового законодавства.

2. Щодо надання експедиторських послуг.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п.1.32 ст. 1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР, в результаті чого підприємством за перевіряємий період до складу валових витрат зайво включені витрати на транспортно - експедиційні послуги на загальну суму 2 518 355,74 грн.

На думку відповідача, первинні документи, складені на підтвердження надання експедиційних послуг не в повному обсязі підтверджують і фіксують факт здійснення господарської операції.

Як встановлено матеріалам справи та перевіркою, між позивачем та приватними підприємцями: ОСОБА_5 (код НОМЕР_1), ОСОБА_6 (код НОМЕР_2), ОСОБА_7 (код НОМЕР_3), ОСОБА_8 (код НОМЕР_4) були укладені договори на надання експедиційних послуг, які мають однотипну форму складання і один номер.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон України від 16.07.1999 №996-XIV) зі змінами та доповненнями підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом досліджено акти виконаних робіт, та встановлено, що вони складені на виконання договорів про транспортно-експедиційні послуги, містять всі необхідні реквізити, складені безпосередньо після її закінчення. Копії первинних документів, що підтверджують факт надання послуг містяться в матеріалах справи.

Пунктом 5 ст.9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV встановлено обов'язок відображати господарські операції в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Звітними періодами в бухгалтерському обліку, згідно п.12 П(С)БУ 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1998 №87 зі змінами та доповненнями, є місяць, квартал, рік.

Звітними періодами в податковому обліку визначено місяць, квартал, шість місяців, дев'ять місяців, рік.

Саме в рамках звітного періоду в один місяць підписувалися акти виконаних робіт, що повністю відповідає п.5 ст.9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Щодо реквізитів первинних документів, складених на виконання експедиторських послуг.

Відповідач стверджує, що в жодному первинному бухгалтерському документі (товарно - транспортна накладна, довіреність на приймання товару, товарна накладна, акт приймання - передачі продукції (товарів) за кількістю або пересортуванням) не зафіксовано факт присутності приватних підприємців при здійсненні цих операції. Також, у графі «представник постачальника» актів приймання - передачі продукції (товарів) за кількістю або (пересортуванням), який складається при встановленні розбіжностей, міститься підпис лише робітників підприємства ТОВ «ОТК Спутник» (згідно штатного розпису водіїв, експедиторів та водіїв - експедиторів).

З цього приводу суд зазначає наступне.

Пунктом 11.1 розділу 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, встановлено, що основними документами на перевезення вантажів є, зокрема, товарно-транспортні накладні.

Згідно пп.11.4, 11.5, 11.6, 11.7 вказаних Правил оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно - транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий-передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Договір перевезення вантажу з приватними підприємцями не укладався, а тому у них відсутнє право підписувати будь-які документи на перевезення вантажів.

Оскільки позивач здійснював перевезення вантажів власним транспортом, товарно-транспортні накладні містять підписи уповноважених осіб позивача та його печатки (штампи).

Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, надавали послугу що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень товарно- матеріальних цінностей транспортом ТОВ «ОТК Спутник».

Згідно з п.4 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 N 99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за N 293/1318 (зі змінами та доповненнями) довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві. Довіреність особам, що не працюють на даному підприємстві, може бути видана з дозволу керівника підприємства, якщо підприємство, де працює дана особа, видало їй довіреність на одержання тих самих цінностей і такої ж кількості з цього підприємства.

Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності надають послуги за договорами цивільно-правового характеру, а тому видача довіреності на їх ім'я є порушенням Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей.

Договір надання транспортно-експедиційних послуг відповідає нормам глави 63 «Послуги. Загальні положення» ЦК України.

Частиною 2 ст.901 «Договір про надання послуг» глави 63 встановлено, що положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні встановлені Законом України від 01.07.2004 N 1955-IV «Про транспортно- експедиторську діяльність».

Стаття 1 цього Закону визначає транспортно-експедиторську послугу як роботу, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Організація та забезпечення перевезень не є здійсненням перевезень, на чому наголошує відповідач, посилаючись на ст.909 ЦК України «Договір перевезення вантажу», Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568.

Отже, посилання відповідача на ч.2, ч.3 ст.909 ЦК України «Договір перевезення вантажу», відповідно до яких договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі, укладання договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної, суд вважає безпідставними, оскільки такий договір з приватними підприємцями не укладався.

Відповідач, також, в обґрунтування своїх висновків, послався на той факт, що всі договори транспортного експедування є однотипними та всі мають один номер.

Судом досліджено договори та встановлено, що останні дійсно мають один номер, але укладені вони в різні роки. Щодо однотипності форми складання договорів, то з 02.01.2010 з приватними підприємцями, що надають експедиційні послуги, укладено договір про надання послуг, а не договір транспортного експедування.

Договори надання транспортно-експедиційних послуг, що укладалися до 02.01.2010 і договори про надання послуг, укладені з 02.01.2010, відповідають нормам глави 63 «Послуги. Загальні положення» ЦК України.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 №1955-IV перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, але це стосується лише наявності документа у особи, що супроводжує перевезення.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 ст.5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР визначено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому Законі, не дозволяється.

Відповідач, в порушення п.5.11 ст.5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР фактично встановив додаткові обмеження щодо віднесення до складу валових витрат, витрат на експедиційні послуги на загальну суму 2 518 355,74 грн., які не передбачені жодною нормою Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР.

Факт надання експедиторських послуг фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності перевірявся при проведенні розслідування кримінальної справи №111106, порушеної за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України відносно директора позивача.

Постановою від 05.09.2011 кримінальна справа №111106, порушена за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, закрита за відсутністю складу злочину. Слідчими діями встановлено факт надання експедиторських послуг фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності .

Таким чином, суд прийшов до висновку щодо правомірності включення позивачем до валових витрат транспортно - експедиційних послуг на загальну суму 2 518 355,74 грн.

3. Щодо порушень п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР, внаслідок чого за період 2009 рік завищено валові витрати на 16 473,46 грн.

Відповідач вважає, що до складу валових витрат не можуть бути віднесені витрати на придбання продукції, яка в подальшому була реалізована за цінами, нижчими від її придбання, оскільки така діяльність не відповідає визначенню «господарська діяльність».

У судовому засіданні встановлено, що:

1. ТОВ «ОТК «Спутник» в перевіряємому періоді укладено договір №1/ш від 15.10.2009 на поставку шрота соняшникового з ПП «Молокозавод «Олком», на виконання умов якого останній відвантажив на адресу позивача шрот соняшниковий у кількості 517500 кг, за ціною 1,14 гр. за кг (без ПДВ) на суму 588656,25 грн., що підтверджено видатковою накладною від 09.11.2009 № РНн0071228 на загальну суму 706387,50 грн. в т.ч. ПДВ 117731,25 грн. та платіжними дорученнями від 13.11.2009 №02447 на суму 584811,23 грн. в т.ч. ПДВ 97468,54 грн., № 02850 від 16.11.2009 на суму 562950,00 грн. в т.ч. ПДВ 93825,00 грн.

Витрати по придбанню шроту соняшникового за даною накладною віднесено до складу валових витрат декларації з податку на прибуток за 2009 рік.

2. Позивачем укладено зовнішньоекономічний контракт №1993 від 19.10.2009 з ППХ «Кром Барбара Кром» на поставку вищезазначеного шроту соняшникового, отриманого від ПП «Молокозавод «Олком», на виконання умов якого позивач відвантажив на адресу ППХ «Кром Барбара Кром» шрот соняшниковий у кількості 517500 кг, за ціною 1,11 грн. за кг (без ПДВ) на суму 574762,25 грн., що підтверджено вантажно-митною декларацією від 10.11.2009 №1674 фактурна вартість шроту по якій складає 574762,25 грн.

Таким чином, судом встановлено, що різниця між ціною за яку позивач придбав товар та потім його продав становить 0, 04 грн. за кг.

Скоригований валовий доход від здійснення сукупності господарських операцій позивача за 2009 рік задекларовано у сумі 105 297 261 грн. (стор 4 акту перевірки), а скориговані валові витрати - 104 760 760 грн.

Збиток від здійснення окремо взятої операції за листопад 2009 року склав 2 328,42 грн., а не 16 473,46 грн., як стверджує відповідач.

У судовому засіданні встановлено, що відповідачем не врахована господарська операція по відвантаженню продукції за видатковою накладною №1729 від 17.11.2009 на суму 566 645,04 грн. без ПДВ.

Відповідно до п.1 ст.142 Господарського кодексу України, прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Посилаючись на дану норму ГК України відповідач ототожнює терміни «господарська діяльність» та «господарська операція». Таке ототожнення є безпідставним, оскільки оподаткуванню підлягає сукупність господарських операцій в процесі господарської діяльності.

Зазначеною нормою не встановлено вимог щодо отримання доходу від кожної конкретної господарської операції, такі вимоги встановлено відносно сукупності операцій, здійснених в процесі господарської діяльності.

Відповідно до ст.42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Принципи підприємницької діяльності встановлені ст.44 Господарського кодексу України. Відповідно до цих принципів, підприємництво здійснюється, зокрема, на основі самостійного встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону, а також комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Позивач, з метою здійснення підприємницької діяльності на зовнішньоекономічному ринку, суб'єктивно оцінюючи комерційну вигоду отримати у майбутніх періодах додатковий прибуток від здійснення господарською діяльності та комерційний ризик, здійснив продаж певної кількості продукції за ціною, яку вважав для себе конкурентно спроможною на ринку даного товару.

У судовому засіданні, з приводу цього правопорушення відповідач пояснив, що платники податків мають право відносити до складу валових доходів та валових витрат суми коштів, що пов'язані з веденням господарської діяльності таких платників, тобто з діяльності, направленої на отримання доходу.

Положеннями пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Зазначеною правовою нормою не встановлено вимог щодо отримання доходу від кожної конкретної господарської операції, такі вимоги встановлено відносно сукупності операцій - господарської діяльності.

З урахуванням вищезазначених норм Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР та Закону України від 16.07.1999 №996-XIV, господарською діяльністю особи є сукупність господарських операцій цієї особи.

Валові витрати на придбання товару у листопаді - грудні 2009 року у ПП «Молокозавод «Олком» не перевищують валові доходи, отримані у тому ж періоді, від здійснення господарської діяльності позивача.

Внаслідок відчуження товару за вищезазначеними господарськими операціями у позивача в межах звітного періоду, виникла база оподаткування - прибуток.

Крім того, у судовому засіданні представник відповідача пояснив, що інших збиткових господарських операцій за перевіряємий період виявлено не було, що свідчить про здійснення господарської діяльності направленої на отримання доходу.

Таким чином, суд вважає висновки відповідача з приводу цього правопорушення необґрунтованими.

4.Щодо донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість (податкове повідомлення - рішення № 0000572310/0).

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари і послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР , якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Судом вже були досліджені обставини законності віднесення до валових витрат мерчендайзингових послуг та наявність зв'язку між наданими послугами мерчендайзингу та господарською діяльністю позивача. Судом був зроблений висновок, щодо законних дій позивача, що метою укладення договорів про надання послуг мерчендайзингу є збільшення обсягів продажу товару позивача, утримання та завоювання ринкових позицій продукції позивача.

Таким чином, податок на додану вартість у сумі 517 048 грн., сплачений у зв'язку з придбанням послуг мерчендайзинга, просування торгової марки, продукції, стимулювання збуту, ведення продукції в асортимент та каталоги та ін., підлягає включенню до складу податкового кредиту позивача відповідно до положень пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР.

Таким чином, суд приходить до висновку, що висновок відповідача про порушення позивачем положень пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР є безпідставним.

Щодо завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (податкове повідомлення - рішення № 0000112320/0), судом встановлене наступне.

Встановлене відповідачем завищення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у сумі 159 596, 00 грн., в тому числі: січень 2010 року у сумі 69 141 грн., квітень 2010 року у сумі 90 455 грн., пов'язано з безпідставним зменшенням сплаченого(нарахованого) позивачем податку на додану вартість, що підлягає включенню до складу податкового кредиту на підставі пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР.

Правомірність нарахування податку на додану вартість, що підлягає включенню до складу податкового кредиту на підставі пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР, вже досліджувалось судом.

На підставі вищевикладеного суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення - рішення №0000112320/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 159 596 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 34 570,50 грн. 50 коп. також є протиправним та підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку спірним рішенням відповідача суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку про відсутність податкового правопорушення з боку позивача, а саме п.1.32 ст.1, п.5.1, пп. 5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР, пп.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР, у зв'язку з чим спірні рішення є необґрунтованим та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно із ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 94, 158, 160, 161, 162, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м.Запоріжжя від 28.12.2010 №0000562310/0, №0000572310/0 та №0000112320/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТК «Спутник» (вул. Хортицьке шосе, буд.10-а, м.Запоріжжя, 69123; код ЄДРПОУ 19279080) судовий збір у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В.Садовий