Постанова № 35693370, 14.11.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2013 року Справа № 811/3477/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мирошниченка В.С.

за участю: секретаря - Озерна М.О.

представника позивача - Наговського С.М.

представника відповідача - Бабенка Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді справу за адміністративним позовом приватного підприємства "Універал Кран Сервіс" до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.10.2013 р. № 0000761500, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Універсал Кран-Сервіс" (далі - ПП "Універсал Кран-Сервіс" або позивач) звернулось в суд з адміністративним позовом до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (в подальшому - Олександрійська ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області, або відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 24.10.2013 р. № 0000761500 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 18118,00 грн. за основним платежем та 9059 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем на підставі висновку акта перевірки, є необґрунтованим, винесене з порушенням норм чинного законодавства. Позиція податкового органу про безтоварність господарських відносин між позивачем з ПП "Глобал-торг" та ТОВ "Елко-ЛТД" та зроблений на цій основі висновок про нікчемність правочинів, є безпідставною. Позивач вказує, що ним сформовано податковий кредит на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних контрагентами. Крім того, зазначені контрагенти на момент вчинення господарських операцій були зареєстровані як платники податку на додану вартість відповідно до вимог чинного законодавства.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у письмових запереченнях та у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, стверджуючи про правомірність висновків акту перевірки та спірного податкового повідомлення-рішення. Такі висновки обґрунтовані тим, що дані податкового обліку за листопад 2012 року та січень 2013 року сформовані позивачем за правочинами, укладеними з ПП "Глобал-торг" та ТОВ "Елко-ЛТД", не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача" (ПП "Універсал Кран-Сервіс"). Посилаючись на те, що операції з поставки товару від ПП "Глобал-торг" та ТОВ "Елко-ЛТД" до ПП "Універсал Кран-Сервіс" не підтверджуються стосовно фактичного виконання своїх господарських зобов'язань, а тому у ПП "Універсал Кран-Сервіс" відсутнє право на формування податкового кредиту з ПДВ по зазначеними взаємовідносинам (а.с.92-93).

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши та оцінивши у судовому засіданні надані сторонами докази, суд дійшов наступних висновків.

Приватне підприємство "Універсал Кран-Сервіс" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Олександрійської міської ради 11.05.2004 р. (а.с. 57), є платником податку на додану вартість (а.с. 59) та діє на підставі статуту (а.с. 61-69). Основним видом діяльності є ремонт, технічне обслуговування та монтаж підіймально-транспортного устаткування (а.с.60). Свою господарську діяльність здійснює відповідно до дозволу Держгірпромнагляду на виконання робіт підвищеної небезпеки при виробництві підіймально-транспортного устаткування та експлуатувати машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки № 223.12.35-29.22.2 терміном дії з 07.09.2012 р. по 07.09.2017 р. (а.с. 134).

Посадовими особами Олександрійської ОДПІ відповідно до наказу № 269 від 07.10.2013 р. проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ПП "Універсал Кран-Сервіс" з питань відображення в податковому обліку операцій із здійснення взаємовідносин з ПП "Глобал-торг" за січень 2013 року та з ТОВ "Елко-ЛТД" за листопад 2012 р., результати якої оформлено актом від 14.10.2013 р. № 117/22-10/32966142 (а.с. 7-34).

Відповідно до висновків акту перевірки встановлено, зокрема, такі порушення:

- ст.203, 215, 216 та 627 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених при придбанні та продажу товарів (послуг).

- 185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 17808,75 грн., в т.ч. у січні 2013 р. в сумі 17500,0, внаслідок включення до складу податкового кредиту сум ПДВ з вартості придбаного товару, отриманого по нікчемному правочину від ПП "Глобал-торг" та в листопаді 2012 року в сумі 308,75 грн., внаслідок включення до складу податкового кредиту сум ПДВ з вартості придбаного товару, отриманого по нікчемному правочину від ТОВ "Елко-ЛТД", за відсутності факту отримання товару.

На підставі акту перевірки Олександрійською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 24.10.2013 р. № 0000761500 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 18118,00 грн. за основним платежем та 9059 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позиція контролюючого органу ґрунтується на тому, що операції за договорами поставки по ланцюгу від ПП «Глобал-Торг» та ТОВ «Елко-ЛТД» до ПП «Універсал Кран Сервіс» не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети), систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів та не спричиняють реального настання правових наслідків, порушують вимоги ст. 228 ЦК України щодо укладання правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже, є нікчемним.

При цьому дані висновки податкового органу ґрунтуються на відповідних актах перевірки контрагентів позивача - ПП «Глобал-торг» (а.с. 108-113) та ТОВ «Елко-ЛТД» (а.с. 114-123).

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між позивачем (покупець за договом) та ПП "Глобал-торг" (постачальник за договором) укладено договір поставки № 17 від 30.07.2012 р., відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити у власність покупця товар в номенклатурі, кількості, строкам та цінам, зазначеним у рахунках фактурах та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець прийняти та оплатити зазначений товар (а.с. 160).

Факт отримання товару (балки Н=1450, Q=10 т.) та його оплата підтверджується видатковою накладною (а.с.162), згідно з якою вартість товару склала 105 тис. грн., у тому числі ПДВ - 17,5 тис. грн., видатковою накладною (а.с.162), товарно-транспортною накладною (а.с.137), попередньою калькуляцією (а.с. 52), платіжними дорученнями (а.с.139,144,148), банківськими виписками (а.с.140,145-147,149) рахунком-фактурою (а.с. 161).

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що з балки Н=1450 , придбаної в ПП "Глобал-торг" було виготовлено стапель, який використовується для господарських потреб.

У листопаді 2012 року позивач придбав у ТОВ «Елко-ЛТД» абразивні круги в кількості 225 шт. вартістю 1852,5 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною (а.с. 42), податковою накладною (а.с. 43), довіреністю на одержання товару (а.с. 135), платіжним дорученням (а.с. 136), товарно-транспортною накладною (а.с. 137), актом наданих транспортних послуг (а.с. 156), податковою накладною перевізника (а.. 157), банківськими виписками (а.с. 158).

Вказаний товар використано позивачем у власній господарській діяльності, про що свідчить акт списання від 25.04.2013 р. (а.с. 44).

Відповідно до підпункту "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна та комунальних послуг і енергоносіїв), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій зокрема з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податкової накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В пункті 198.6 статті 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби сумі податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно зі ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в паперовому вигляді, або в електронній формі.

У податковій накладній зазначаються такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної;б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, право на віднесення сум ПДВ, сплачених суб'єктом господарювання при придбанні товару (робіт, послуг), до складу податкового кредиту виникає у нього на підставі наявності податкових накладних, складених уповноваженою особою, зареєстрованою платником ПДВ фактичного придбання товару (робіт, послуг) та використання їх у господарській діяльності підприємства.

Як передбачено пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, воднораз під господарською операцією слід розуміти дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Отже, в судовому засіданні доведено фактичне здійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість.

Дослідивши надані до суду первинні документи, суд встановив, що останні складені відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

За таких обставин, факт здійснення господарських операцій підтверджується позивачем належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами, що відповідно до положень ст. 198 Податкового кодексу України свідчить про належне формування позивачем на підставі цих первинних документів податкового кредиту з податку на додану вартість.

Суд критично оцінює твердження відповідача, що угоди між позивачем з ПП "Глобал-торг" ТОВ "Елко-ЛТД" є нікчемними та вважає безпідставним посилання відповідача на порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 627, ст.662, ст.655, ст. 656 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Разом з тим, цією нормою прямо не встановлена недійсність (нікчемність) угод, які не відповідають вищевказаним вимогам, у зв'язку з чим така угода не є нікчемною, а є оспорюваним правочином.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена Законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу України, згідно з якою правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Оскільки нікчемність таких правочинів прямо не встановлена законом, а інших доказів недійсності згаданих договорів відповідачем до суду не надано, суд критично оцінює висновок відповідача щодо нікчемності укладених між позивачем та його контрагентами договорів, а відтак безпідставним також є й встановлене відповідачем порушення вимог ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 627, ст.662, ст.655, ст. 656 Цивільного кодексу України.

Крім того, податкове законодавство України не передбачає відповідальності платника податку за порушення податкового та іншого законодавства, допущенні його контрагентом. Якщо контрагент не виконав, або не виконує свої зобов'язання щодо виконання вимог податкового та іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього, як платника податків.

За змістом інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 року, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Таким чином, на підставі комплексного аналізу встановлених обставин, суд вважає, що висновок відповідача про порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.п. 198.1, 198.3, ст. 198 ПК України, в результаті чого йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 27177 грн., у тому числі 18118,00 грн. за основним платежем та 9059 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), у судовому засіданні не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на викладені обставини, відповідачем не доведено суду правомірність оскаржуваних рішень, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсяг.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.10.2013 р. № 0000761500 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 18118,00 грн. за основним платежем та 9059,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

3. Присудити приватному підприємству "Універал Кран Сервіс", код ЄДРПОУ 32966142 судові витрати з державного бюджету шляхом зобов'язання Державної казначейської служби України безспірно списати з рахунку Олександрійської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області грошові кошти в розмірі 172, 05 грн. (сто сімдесят дві гривні п'ять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградській окружний адміністративний суд шляхом подання в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови в порядку письмового провадження апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова в повному обсязі складена 18.11.2013 р.

Суддя В.С. Мирошниченко