Постанова № 35693318, 19.11.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2013 р. № 2a-3975/11/0970

15 год. 35 хв. м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - Гундяка В.Д.

при секретарі Боднар В.Я.

за участю: представника позивача Солонини Р.Д.,

представника відповідача Григоріва В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " 555-ІФ" до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

24.11.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю " 555-ІФ" (надалі-позивач) звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою суду від 13.12.2011 року провадження у даній справі було зупинено до набрання законної сили рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду по справі № 2а-1687/11/0970 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «555 - ІФ» до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про визнання дій протиправними

Ухвалою суду від 03.10.2013 року провадження у справі поновлено в зв'язку з тим, що справа № 2а-1687/11/0970 вирішена по суті згідно ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2013 року.

Ухвалою суду 19.11.2013 року замінено відповідача по справі - Державну податкову інспекцію у м. Івано-Франківську на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в адміністративному позові. Суду пояснив, що за результатами проведеної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "555-ІФ" з питань відшкодування податку на додану вартість складено акт № 4740/15-2/32076620 від 17.06.2011, згідно якого податковим органом встановлено, що позивачем протиправно завищена сума, яка підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на 64 403 грн. та відповідно занижено суму, що підлягає сплаті до бюджету на 9 521 грн. На підставі даного акту прийняте податкове повідомлення рішення за №001561502 від 11.07.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ в розмірі 9 522 грн. Позивач з висновками посадових осіб Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську, викладеними в акті перевірки, та відповідно і з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням не погоджується, вважає їх неправомірними та безпідставними. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав з мотивів, зазначених у поданому запереченні. Суду пояснив, що позовні вимоги вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення. Вказав, що проведеною перевіркою Товариства з обмеженою відповідальністю "555-ІФ" виявлено порушення чинного податкового законодавства, які полягали в тому, що позивачем при формуванні податкової звітності по ПДВ за квітень 2011 року не було враховано результати попередніх перевірок по даному податку щодо неправомірного включення до складу податкового кредиту декларацій з ПДВ за листопад та грудень 2009 року згідно сум податкових накладних з періодами виписки відмінними від звітних. Зазначив, що ДПІ в м. Івано-Франківську направляло запрошення керівнику ТЗОВ "555-ІФ" для проведення документальної невиїзної перевірки декларацій з ПДВ за листопад - грудень 2009 року, однак останній до податкового органу не з'явився, жодних документів на підтвердження податкового кредиту та факту отримання податкових накладних не представив. Таким чином, позивачем документально не підтверджено право на податковий кредит. Тому на думку представника відповідача оспорюванне податкове повідомлення-рішення податковим органом прийнято правомірно та в межах наданої компетенції. В задоволенні позову просив відмовити.

Вислухавши представника позивача та відповідача, дослідивши в їх сукупності подані докази, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому останні підлягають до задоволення з наступних мотивів.

Судом встановлено, що 17.06.2011 року Державною податковою інспекцією в м.Івано-Франківську проведено камеральну перевірку даних, відображених Товариством з обмеженою відповідальністю " 555-ІФ" у податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 4740/15-2/32076620 від 17.06.2011 згідно якого встановлено порушення вимог п. 200.3 та п. 200.4 ст. ПКУ та п. 4.6.6 та 4.6.7 "Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість". В зв'язку із виявленими порушеннями Товариству з обмеженою відповідальністю " 555-ІФ" зменшено суму, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 64 403 грн та збільшено суму, що підлягає сплаті до бюджету, на 9 521 грн.

Відповідно до висновків вищевказаного акту перевірки податковим органом прийнято повідомлення-рішення за №001561502 від 11.07.2011, яким ТзОВ " 555-ІФ" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ в розмірі 9522 грн. в тому числі 9521 грн. за основним платежем та 1 грн.за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судом встановлено, що непогодившись із висновками податкового органу, позивач у визначеному законом порядку оскаржив повідомлення-рішення від 11.07.2011 до Державної податкової адміністрації (далі-ДПА) в Івано-Франківській області та Державної податкової служби (далі-ДПС) України. Згідно рішень ДПА в Івано-Франківській області та ДПС України відповідно за № 1854/10/25-019/198/519 від 10.08.2011 року скаргу ТзОВ " 555-ІФ" залишено без задоволення, а оскаржуване повідомлення - рішення за 001561502 від 11.07.2011- без змін.

У відповідності до вимог п.3 ч.3 ст.2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність та взаємний зв'язок, суд не погоджується з правомірністю прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на нижчевикладене.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Конституційний обов'язок податкових органів щодо дотримання у своїй діяльності приписів чинного законодавства закріплено у ст. 21 Податкового кодексу України (далі-ПКУ).

Вирішуючи питання про правомірність визначення відповідачем оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями розміру податкових зобов'язань, суд зазначає, що до даних правовідносин підлягають застосуванню норми права, які були чинні на момент виникнення таких правовідносин у відповідних редакціях, оскільки до правовідносин, пов'язаних з обчисленням та нарахуванням ПДВ підлягають до застосування положення Закону України «Про податок на додану вартість», а в податкові періоди з 01.01.2011 року застосовуються положення Податкового кодексу України.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту станом на листопад - грудень 2009 року регламентувалися положеннями п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", тому формування податкового кредиту за цей період могло бути визнано неправомірним виключно за умови порушення платником податку вимог вищевказаних норм.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на час формування позивачем податкового кредиту), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Згідно пп. 7.4.5. даного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 вказаного закону визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Таким чином, оскільки, як вбачається з пояснення представника позивача відповідні накладні були одержані позивачем у листопаді та грудні 2009 року, відповідні суми підставно були включені до складу податкового кредиту цих періодів.

Обставини щодо правомірності віднесення вищезгаданих сум до податкового кредиту та надання податковому органу відповідних податкових накладних з реєстрами отриманих та виданих податкових накладних за відповідний звітний період, спів падіння задекларованих у них даних з даними перевірки доказуванню не підлягають, як такі, що встановлені судовим рішенням по справі №2а-1974/11/0970.

За таких обставин суд не може прийняти до уваги посилання представника відповідача щодо документального непідтвердження права на податковий кредит за листопад-грудень 2009 року, як підставу для висновків ДПІ про порушення податкового законодавства.

Суд також відхиляє, як безпідставне, твердження відповідача про відсутність на момент перевірки у ТзОВ «555-ІФ» податкових накладних, які підтверджували правомірність віднесення до податкового кредиту листопада-грудня 2009 року відповідних сум, так як при проведенні перевірок такі накладні не були надані, оскільки відповідач фактично вимагав у платника не надання таких накладних, а тільки пояснення щодо несвоєчасності їх отримання.

Інші доводи відповідача щодо протиправності неврахування позивачем результатів попередніх перевірок, які на думку податкового органу призвели до заниження суми, що підлягає сплаті до бюджету, на 9 521 грн., спростовуються судовим рішенням по справі №2а-1974/11/0970.

Крім того судом встановлено, що 15.06.2011 року позивач подав до ДПА в Івано-Франківській області скаргу на податкове повідомлення рішення за № 0000431502 від 02.06.2011 року, яке прийняте на результатами акту перевірки № 3075/15-2/32076620 від 17.05.2011 року. За наслідками розгляду скарги ДПА в Івано-Франківській області скасувала вищезазначене податкове повідомлення - рішення, тому на переконання суду при формуванні податного кредиту за квітень 2011 року ТзОВ « 555-ІФ» підставно не враховані результати перевірки, проведеної 17.05.2011 року.

Відповідно до ст. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів належними та допустимими доказами обґрунтованість своїх висновків,

Враховуючи вищевикладене податкового повідомлення-рішення слід визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Враховуючи дане положення, суд присуджує стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " 555-ІФ" 28,23 грн. судового збору, сплаченого згідно наявної в матеріалах справи квитанції за № 1 від 24.11.2011 року.

На підставі статті 67 Конституції України, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ст.ст. 198, 200 Податкового кодексу України, керуючись ст.ст.11, 71, 86, ч.3 ст.160, ст.162 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити повністю.

Податкове повідомлення-рішення за № 0001561502 від 11.07.2011 року визнати протиправним та скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України в користь Товариства з обмеженою відповідальністю " 555-ІФ" понесені судові витрати у розмірі 28 (двадцять вісім) грн. 23 коп.

Згідно ст.254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення встановлених строків подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова складена в повному обсязі 29.11.2013 року.

Суддя: Гундяк В.Д.