Постанова № 35693140, 25.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

Дата ухвалення
25.11.2013
Номер справи
826/16034/13-а
Номер документу
35693140
Форма судочинства
Адміністративне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 листопада 2013 року № 826/16034/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Алона»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Міндоходів у місті Києвапровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002742240 від 25.06.2013 та №0002752240 від 25.06.2013

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алона» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Міндоходів у місті Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002742240 від 25.06.2013 та №0002752240 від 25.06.2013

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Позивачу було нараховано податкові зобов'язання за результатами позапланової документальної невиїзної перевірки з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Київський Будинок Тканини» за період з 01.09.2012 по 30.11.2012. Підставою для нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток є визнання податковим органом правочинів укладених між позивачем та ПП «Київський Будинок Тканини» нікчемними.

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу, зазначає, що у період, який перевірявся податковим органом, мав фінансово - господарські відносини з ПП «Київський Будинок Тканини» за договором поставки № 4-12 від 01.09.2012, який за твердженням позивача мав реальний характер, та за яким було поставлено товар використаний ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

У судовому засіданні 31.10.2013 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, через канцелярію суду 22.10.2013 надав письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях, аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки № 3/2230/33993821 від 05.06.2013 інших доводів, крім зазначених у вказаному акті перевірки представником відповідача не наведено.

З огляду на викладене та з урахуванням вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочиснтва України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, судом -

В С Т А Н О В И В:

В період з 24.05.2013 по 30.05.2013 Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на підставі наказу № 542-П від 24.05.2013, листа № 12/3-1367 від 04.03.2013 СУ ГУ МВС України в місті Києві та постанови старшого слідчого в особливо важливих справах СУ ГУ МВС України в місті Києві Мельник Я. В. від 04.03.2013 проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Алона» з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Київський Будинок Тканин» за період з 01.09.2012 по 30.11.2012.

Перевіркою встановлено порушення підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, Податкового кодексу України у результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 197 065,00 грн., та порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198, Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в періоді, що перевірявся на загальну суму 706 568,00 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов виходячи з наступного.

Перевіркою встановлено, що у періоді, який перевірся ТОВ «Алона» мало взаємовідносини з ПП «Київський Будинок Тканин» за договором № 4-12 від 01.09.2012.

Відповідно до інформації отриманої від старшого слідчого в особливо важливих справах СУ ГУ МВС України в місті Києві від 04.03.2013, директор та засновник ТОВ «Київський Будинок Тканин» - ОСОБА_2, допитана як свідок, пояснила, що зареєструвала вказане підприємство на прохання інших осіб, без мети здійснення фінансово-господарської діяльності, ніяких фінансово-господарських операцій, як директор не проводила, документи фінансово-господарської діяльності та податкової звітності не підписувала.

З огляду на зазначене податковий орган дійшов висновку про те, що ПП "Київський Будинок Тканин" є суб'єктом господарювання, що має ознаки фіктивності, визначені статтею 55 Господарського кодексу України та усі укладені ним угоди не спричиняють реального настання правових наслідків, з огляду на що правовідносини між ТОВ «Алона» та ПП «Київський Будинок Тканин» є нікчемними та не створюють інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

За результатами перевірки складено акт № 3/2230/33993821 від 05.06.2013.

На підставі акту перевірки № 3/2230/33993821 від 05.06.2013 винесено податкові повідомлення - рішення, якими ТОВ «Алона» збільшено суму грошового зобов'язання № 0002742240 від 25.06.2013 за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 295 597,26 грн., у тому числі за штрафними фінансовими санкціями на суму 98 532,42 грн. та № 0002752240 від 25.06.2013 за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 059 852,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 353 284,00 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Алона» до Головного управління Міндоходів у місті Києві була подана скарга на податкові повідомлення - рішення № 0002742240 від 25.06.2013 та № 0002752240 від 25.06.2013, яка рішенням про результати розгляду первинної скарги № 3932/10/26-15-10-04-04 від 02.09.2013 залишена без задоволення, а податкове повідомлення - рішення без змін.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Алона» до Міністерства доходів і зборів України була подана скарга на податкові повідомлення - рішення № 0002742240 від 25.06.2013 та № 0002752240 від 25.06.2013, яка рішенням про результати розгляду скарги № 12197/6/99991001-15 від 30.09.2013 залишена без задоволення, а податкове повідомлення - рішення без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алона» не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями № 0002742240 від 25.06.2013 та № 0002752240 від 25.06.2013, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

При розгляді справи судом було перевірено чи мали операції між позивачем та ПП «Київський Будинок Тканин» реальний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем отриманих послуг.

При цьому, суд виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції. Також, судом було зобов'язано позивача та відповідача надати всі наявні докази на обґрунтування їх правових позицій.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ПП «Київський Будинок Тканин» за договором поставки № 4-12 від 01.09.2012 предметом якого є здійснення поставки товару.

Факт поставки товарів ПП «Київський Будинок Тканин» позивачу підтверджується товарно-транспортними накладними, рахунками-фактури, податковими накладними, видатковими накладними, та актами приймання товару на відповідальне зберігання, копії яких наявні в матеріалах справи.

На підтвердження факту здійснення оплати ПП «Київський Будинок Тканин» за поставлений товар, позивачем надано суду банківські виписки.

В подальшому отриманий від ПП «Київський Будинок Тканин» товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку при взаємовідносинах з ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» за договором поставки товарів та надання послуг № 21887 від 01.02.2012 що підтверджується наявним в матеріалах справи копією зазначеного договору, складеними до нього товарними накладними, транспортними накладними та податковими накладними, а здійснення розрахунку з позивачем за поставлені товари - виписками по рахунку.

Відповідачем доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази суду не надано. Зокрема, відповідачем не надано доказів того, ПП «Київський Будинок Тканин» не відобразило у своїх податкових звітностях операції з позивачем, а також, що ними не було сплачено податок на додану вартість з вказаних операцій. Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та «Київський Будинок Тканин».

Необґрунтованість посилань відповідача на протокол допиту свідка від 18.02.2013 ОСОБА_2, директора та засновника ПП «Київський Будинок Тканин», який складений старшим слідчим в особливо важливих справах СУ ГУ МВС України Мельником Я.В. зумовлюється, тим, що відповідно до положень частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, належним доказом для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, є вирок суду в кримінальній справі ухвалений щодо цієї особи, а тому зазначені матеріали кримінальної справи за відсутності винесених за результатами їх розгляду вироків не є належним та допустимим доказом у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Реальність та товарність господарських операцій між позивачем та ПП «Київський Будинок Тканин» в ході судового розгляду справи судом було встановлено, з огляду на що суд дійшов висновку про те, що у позивача було право на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по правовідносинам з зазначеним контрагентами.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивачем надано оригінал платіжних доручень про сплату судового збору у сумі 2294,00 грн.

Керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167,Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов - задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Міндоходів у місті Києві № 0002742240 від 25.06.2013, та № 0002752240 від 25.06.2013.

3.Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Міндоходів у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алона» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн. 00 коп.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов

Попередній документ : 35693136
Наступний документ : 35694777