Постанова № 35693057, 13.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 листопада 2013 року № 826/16624/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Луцишин Ю.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Вік Групп-Інвест"до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003632230 від 12.07.2013за участю:

представника позивача - Козака О.С. (довіреність б/н від 18.07.2013),

представника відповідача - Шапор Л.П. (довіреність № 34/26-57-1018 від 16.08.2013),

на підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 13.11.2013 проголосив вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вік Групп-Інвест" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003632230 від 12.07.2013.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що товар за контрактом № 18-2012 від 24.12.2012 був своєчасно та в повному обсязі поставлений на територію України, а саме 14-15 березня 2013 року товар в повному обсязі було під митним контролем було вивантажено в Одеському порту, про що свідчать відмітка Південної митниці в коносаменті судна та генеральному акті, екологічна декларація, тальманська розписка, інвойс фірми «FISAR Handelsges.m.b.H» ( Австрія) відзначений митницею, сертифікат походження відзначений митницею, а також підтверджується звітом з фотографіями акредитованої на митниця фірми - сюрвейна "Trust Control" і оплатою розвантажувальних робіт. При цьому позивач зазначив про те, що 29.03.2013 на частину вантажу вартістю 390 435,18 євро була оформлена митна декларація та не розмитненим залишається вантаж на суму 531 841,92 євро, який знаходиться на причалі № 38 ППК-5 Одеського морського порту під митним контролем Південної митниці.

Також позивач зазначив про те, що моментом вчинення імпортної операції є момент фактичного перетину товаром митного кордону України.

У судовому засіданні 13.11.2013 представник позивача підтримав позовні вимоги, надав додаткові усні пояснення та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні 13.11.2013 надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки № 456/22-30/37226075 від 27.06.2013. Також відповідач зазначив про те, що позивачем ні під час подання заперечень на акт перевірки, ні під час оскарження податкового повідомлення - рішення №0003632230 від 12.07.2013 в адміністративному порядку не було надано товаросупровідних документів, які б свідчили про фактичний перетин товаром державного кордону.

У судовому засіданні 13.11.2013 представник відповідача заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача суд , -

В С Т А Н О В И В:

В період з 26.06.2013 по 27.06.2013 Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на підставі наказу № 1169 від 26.06.2013 була проведена позапланова виїзна перевірка фінансово - господарської діяльності з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Вік Групп-Інвест" вимог діючого валютного законодавства України при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності по контракту № 18-2012 від 24.12.2012 укладеному з нерезидентом «FISAR Handelsges.m.b.H» ( Австрія) згідно повідомлення ПАТ КБ "Правекс - Банк" № 11366/08-01 від 08.05.2013.

За результатами перевірки складено акт № 456/22-30/37226075 від 27.06.2013, яким встановлено по контракту № 18-2012 від 24.12.2012 укладеному з нерезидентом «FISAR Handelsges.m.b.H» ( Австрія) порушення статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", а саме: не находження товару на загальну суму 531 841,92 євро (5 553 711,16 грн.).

До такого висновку податковий орган дійшов виходячи з наступного.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Вік Групп - Інвест» (Покупець) укладено контракт №18-2012 від 24.12.2012 з нерезидентом «FISAR Handelsges.m.b.H» (Продавець, Австрія) про придбання металевого шпунтованого профілю.

На виконання умов цього контракту, ТОВ «Вік Групп - Інвест» було здійснено попередню оплату нерезиденту «FISAR Handelsges.m.b.H» (Австрія) на загальну суму 922277,10 євро, згідно виписок банку:

- б/н від 09.01.13 на суму 722277,10 євро (7 554 758,45 грн.), граничний 90 - денний термін надходження товару - 09.04.2013;

- б/н від 15.01.13 на суму 100000,00 євро (1 066 346,10 грн.) граничний 90 - денний термін надходження товару -15.04.2013;

- б/н від17.01.2013 на суму 100000.00 євро (1 061 230,60 грн.), граничний 90 - денний термін надходження товару -17.04.2013.

Товар надійшов від нерезидента «FISAR Handelsges.m.b.H» (Австрія) на суму 390 435,18 євро (3 996 118,51 грн.) згідно ВМД № 001882 від 29.03.2013.

Товар на загальну суму 531 841,92 євро (5 553 711,16 грн.) від нерезидента «FISAR Handelsges.m.b.H» (Австрія) по контракту №18-2012 від 24.12.2012 не надійшов та прострочена дебіторська заборгованість станом на 27.06.2013 складає 531 841,92 євро (5 553 711,16 грн.).

12.07.2013 на підставі акта перевірки № 456/22-30/37226075 від 27.06.2013 прийнято податкове повідомлення - рішення № 0003632230, яким нараховано суму грошового зобов'язання за платежем "пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД" на загальну суму 1 272 223,76 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Вік Групп-Інвест" до Головного управління Міністерства доходів та зборів України у місті Києві була подана скарга на податкове повідомлення - рішення № 0003632230 від 12.07.2013, яка рішенням про результати розгляду первинної скарги № 3780/10/26-15-10-04-04 від 28.08.2013 залишена без задоволення, а податкове повідомлення - рішення без змін.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Вік Групп-Інвест" до Міністерства доходів та зборів України у місті Києві була подана скарга на податкове повідомлення - рішення № 0003632230 від 12.07.2013, яка рішенням про результати розгляду скарги № 111717/6/99-99-10-01-15 від 23.09.2013 залишена без задоволення, а податкове повідомлення - рішення без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вік Групп-Інвест" не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням № 0003632230 від 12.07.2013, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Митного кодексу України встановлено, що ввезення товарів, транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів, транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів, транспортних засобів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку; випуск товарів - надання митним органом права на користування та/або розпорядження товарами, щодо яких здійснюється митне оформлення, відповідно до заявленої мети.

Відповідно до пункту 20 зазначеної статті митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури.

Пунктом 23 статті 4 Митного кодексу України встановлено, що митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Частиною першою статті 198 Митного кодексу України встановлено, що митному органу в пункті пропуску через державний кордон України згідно із статтею 335 цього Кодексу подаються документи, що містять відомості про товари, достатні для їх ідентифікації та необхідні для прийняття рішення про пропуск їх через митний кордон України.

Статтею 248 Митного кодексу України встановлено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів на них до митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відбитків відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 255 Митного кодексу України митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з моменту пред'явлення митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред'явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу. Митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується митним органом шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Таким чином оформлена митна декларація є документом встановленої форми, в якому визначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів та який містить відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури, водночас вона не є єдиним документом, який підтверджує факт і дату фактичного переміщення товару через митний кордон України, оскільки початок митного оформлення товарів не можливий без фактичного ввозу його на територію України, при цьому засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів на них до митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відбитків відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Згідно з частиною четвертою статті 2 зазначеного Закону Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Відповідно до пункту 3 постанови Національного банку України № 475 від 16.11.2012 "Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті" установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Згідно із частиною першою статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Абзацом тридцять восьмим статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» передбачено, що моментом здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Таким чином у випадку порушення резидентом 90 денного строку відстрочення поставки товару з моменту здійснення авансового платежу, це тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від вартості недопоставленого товару в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю, при цьому моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Актом № 456/22-30/37226075 від 27.06.2013 встановлено, що позивачем на виконання умов контракту, №18-2012 від 24.12.2012 з нерезидентом "FISAR Handelsges.m.b.H" було здійснено попередню оплату останньому на загальну суму 922277,10 євро, згідно виписок банку: б/н від 09.01.13 на суму 722277,10 євро (7 554 758,45 грн.), граничний 90 - денний термін надходження товару - 09.04.2013; б/н від 15.01.13 на суму 100000,00 євро (1 066 346,10 грн.) граничний 90 - денний термін надходження товару -15.04.2013; б/н від17.01.2013 на суму 100000.00 євро (1 061 230,60 грн.), граничний 90 - денний термін надходження товару -17.04.2013.

Зазначений факт сторонами визнається та підтверджується листом ПАТ КБ "Правекс - Банк" № 11366/08-01 від 08.05.2013.

Також актом № 456/22-30/37226075 від 27.06.2013 встановлено, що товар від нерезидента "FISAR Handelsges.m.b.H" (Австрія) надійшов на суму 390 435,18 євро (3 996 118,51 грн.) згідно ВМД № 001882 від 29.03.2013 та на суму 531 841,92 євро (5 553 711,16 грн.) станом на 27.06.2013 не надійшов та на зазначену суму наявна прострочена дебіторська заборгованість.

Позивач зазначаючи про необгрутованість зазначеного висновку відповідача посилається на те, що товар за контрактом № 18-2012 від 24.12.2012 був своєчасно та в повному обсязі поставлений на територію України, а саме 14-15 березня 2013 року товар в повному обсязі було під митним контролем вивантажено в Одеському порту, про що свідчать відмітка Південної митниці в коносаменті судна та генеральному акті, екологічна декларація, тальманська розписка, інвойс фірми «FISAR Handelsges.m.b.H» (Австрія) відзначений митницею, сертифікат походження відзначений митницею, а також підтверджується звітом з фотографіями акредитованої на митниця фірми - сюрвейна "Trust Control" і оплатою розвантажувальних робіт.

В наданих позивачем суду копіях коносаменті судна, генеральному акті, тальманської розписки, інвойсі фірми «FISAR Handelsges.m.b.H» ( Австрія) сертифікаті походження відсутні будь - які відмітки митного органу та в екологічній декларації наявний лише відбиток печатки "Радіологічний контроль Ввіз дозволено".

Надані позивачем суду фотографі не приймаються судом до уваги, оскільки не є первинною документацією та не можуть належним чином засвідчувати факт здійснення поставки товару за саме договором №18-2012 від 24.12.2012 з нерезидентом "FISAR Handelsges.m.b.H" на суму 922277,10 євро.

Інших документів, крім зазначених, на підтвердження факту здійснення поставки товару за саме договором №18-2012 від 24.12.2012 з нерезидентом "FISAR Handelsges.m.b.H" на суму 531 841,92 євро позивачем суду надано не було, та не було зазначено про причини неможливості подання відповідних документів.

Таким чином позивачем не надано суду належних документів, зокрема ВМД чи інших первинних документів з проставленими на них відповідними відбитками митного органу, у тому числі на товаросупровідних та товарно-транспортних документах, та не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, поряд з тим, що на суб'єкта владних повноважень, у випадку, якщо він є відповідачем в адміністративній справі, покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, Кодексом адміністративного судочинства України на кожну сторону, в не залежності від того чи є вона суб'єктом владних повноважень, покладено обов'язок щодо доведення обставин на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на зазначене у суду відсутні підстави вважати, що товару за договором №18-2012 від 24.12.2012 з нерезидентом "FISAR Handelsges.m.b.H" на суму 531 841,92 євро євро був поставлений позивачу.

Таким чином позивачем допущено прострочення законодавчо встановленого терміну поставки товару за контрактом №18-2012 від 24.12.2012 на суму 331 841, 92 євро на 79 днів, на суму 100 000,00 євро на 73 дні, на суму 100 000,00 євро на 71 дні.

Частиною п'ятою статті 4 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

З огляду на викладене у відповідача були наявні правові підстави для нарахування позивачу пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД та прийняття податкового повідомлення - рішення №0003632230 від 12.07.2013.

З урахуванням наведеного, керуючись вимогами статтями 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов

Постанова складена в повному обсязі 20.11.2013.