Рішення № 35692843, 28.10.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2013 р. справа № 914/3299/13

Позивач: Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м.Київ, вул..Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827)

Відповідач: Державне підприємство "Львівський бронетанковий ремонтний завод" (79031, м.Львів, вул.Стрийська, 73, ідентифікаційний код 07985602)

про стягнення заборгованості у сумі 46381,81грн.,

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Полюхович Х.М.

Представники:

Позивача: Левченко О.Є., довіреність в матеріалах справи;

Відповідача: Крукеницька Т.М., довіреність в матеріалах справи.

Суть спору:

Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" заявлено позов до Державного підприємства "Львівський бронетанковий ремонтний завод" з вимогою стягнення боргу у сумі 40101,48грн., що виник у зв'язку з порушенням Відповідачем грошових зобов'язань (з оплати за постачання природного газу), передбачених умовами Договору №24/11-0117/01-0/ПДВ від 30.08.2011 року.

Крім цього, заявлено вимогу про стягнення з Відповідача 3778,92грн. пені, 2294,27грн. 3% річних від простроченого платежу та 207,14грн. інфляційних втрат.

02.09.2013р. ухвалою Господарського суду Львівської області порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 10год. 00хв. 17.09.2013р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах Господарського суду Львівської області по даній справі від 17.09.2013р. та 03.10.2013р.

Протягом розгляду справи представникам Сторін оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст.20,22,28,38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та письмові повідомлення про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обов'язки учасників визначені ст.ст.20,22,28,38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення по суті спору з обґрунтуванням наявності підстав для стягнення з Відповідача заборгованості.

Представник Позивача направив на адресу суду заперечення на відзив Відповідача №31/10-4394 від 27.09.2013р., яке надійшло до канцелярії суду 30.09.2013р вх.№39970/13, в якому просить не брати до уваги викладене у Відзиві та задоволити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник Відповідача в судове засідання з'явилась, проти позову заперечила, надала пояснення по суті спору.

16.09.2013 року подала через канцелярію суду відзив на позовну заяву, з додатками згідно опису. Крім того, 02.10.2013р. та 22.10.2013р. Відповідачем подано додаткові пояснення до позову.

Згідно ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Наказом №55 від 16.02.2012р. змінено назву Державного підприємства «Львівський бронетанковий ремонтний завод» на Державне підприємство «Львівський бронетанковий завод». Наведене підтверджується також наявними в матеріалах справи випискою з ЄДРПОУ, довідкою органу статистики та статутом Підприємства Відповідача. З даного приводу суд зазначає, і аналогічна позиція зазначена у п.1.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N18, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи; у разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи. З врахуванням вищенаведеного суд зазначає, що назву Відповідача Державне підприємство «Львівський бронетанковий ремонтний завод» змінено на Державне підприємство «Львівський бронетанковий завод».

Також, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст. 4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Крім цього суд зазначає, що згідно вимог ч.ч.1, 3 ст.69 ГПК України, враховуючи відсутність в матеріалах справи клопотання сторони про продовження строку розгляду спору, в суда відсутні правові підстави для подальшого відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників Сторін, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 40101,48грн. основного боргу.

30.08.2011р. між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (Постачальник) та Державним підприємством "Львівський бронетанковий ремонтний завод" (Покупець) укладено договір на постачання природного газу №24/11-0117/01-0/ПДВ з додатками (надалі - Договір), відповідно до якого (п.1.1), Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві імпортований природний газ за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.1.2 Договору.

Також, відповідно до п.1.2 Договору, Постачальник передає Покупцю в період з 06.08.2011р. по 30.09.2011р. природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі 14,149тис.куб.м., в тому числі по місяцях: серпень - 7.149тис.куб.м.; вересень - 7000тис.куб.м.

Додатковою угодою №2 від 11.10.2011р. до Договору п.1.2 Договору викладено в такій редакції: Постачальник передає Покупцю в період з 06.08.2011р. по 31.10.2011р. (включно) природний газ (надалі - газ) з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 64,946тис.куб.м.

Згідно з п.3.1 Договору, ціна за 1000куб.м. природного газу становить 3023,50грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 0%; до сплати за 1000куб.м. природного газу - 3368,97грн., крім того ПДВ на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 20%, всього з ПДВ на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 3425,97грн.

Додатковою угодою №2 від 11.10.2011р. до Договору доповнено п.3.1 Договору підпунктом 3.1.1 такого змісту: в період з 11 по 31.10.2011р. ціна за 1000куб.м. природного газу становить 3382грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою 0%; крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 302грн., крім того ПДВ - 20%; до сплати за 1000куб.м. природного газу - 3751,94грн., крім того ПДВ на транспортування природного газу магістральними трубопроводами - 20%, всього з ПДВ на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 3812,40грн.

З врахуванням вищенаведеного суд зазначає, що Сторонами встановлено ціну до оплати природного газу за 1000куб.м. в розмірі 3425,97грн.

Приписами п.4.1 Договору передбачено, що оплата за природний газ з врахуванням вартості транспортування територією України проводиться Покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку: за серпень 2011 року - протягом трьох банківських днів з дати укладення Договору; за вересень 2011 року - оплата в розмірі по 34% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу; оплата в розмірі 33% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15-го числа поточного місяця поставки.

Остаточний розрахунок за спожитий газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Додатком №2 від 11.10.2011р. до Договору п.4.1 Договору доповнено підпунктом 4.1.1 в такій редакції: оплата за газ, спожитий Покупцем у період з 11.10.2011р. по 31.10.2011р., проводиться Покупцем з урахуванням вартості транспортування природного газу територією України виключно грошовими коштами у такому порядку: - протягом трьох банківських днів з дати укладення цієї додаткової угоди; остаточний розрахунок за спожитий газ здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 05.11.2011р.

Відповідно до п.6.1 Договору, Покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений газ; підписувати акт приймання-передачі газу, поставленого Постачальником Покупцеві у відповідному місяці поставки; інші обов'язки Покупця визначені у Додатку №1 до Договору.

Згідно п.10.1 Договору, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками Сторін та скріплення печатками Сторін, поширює свою дію на відносини, які склались між Сторонами з 06.08.2011р. і діє у частині поставки газу до 30.09.2011р. включно, а у частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Додатковою угодою №2 від 11.10.2011р. п.10.1 Договору викладено в такій редакції: цей Договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками Сторін та скріплення печатками Сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між Сторонами з 06.08.2011р. і діє в частині передачі газу по 31.10.2011р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Договір підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.

Відповідно до актів прийому-передачі природного газу для потреб промислових споживачів, складених за Договором, від 31.08.2011р. Відповідачем отримано природного газу на суму 24492,26грн., від 30.09.2011р. - 21217,03грн., від 31.10.2011р. - 196735,09грн.; всього на суму - 242444,38грн.

Згідно доводів Позивача, на момент звернення з позовом до суду сума основного боргу Відповідача перед Позивачем становить 40101,48грн. Протягом розгляду справи представниками Сторін не наведені доводи та не подані докази здійснення Відповідачем оплати 40101,48грн. боргу повністю чи частково.

Додатковою угодою №2 від 11.10.2011р. до Договору викладено абзац 2 п.1.2 Договору в такій редакції: У зв'язку з набуттям чинності Закону України від 20.09.2011р. №3741-VI, постачання природного газу в період з 01.10.2011р. по 10.10.2011р. буде здійснюватись за окремим договором.

Крім того суд зазначає, що Відповідачем не заперечено існування основного 40101,48грн. боргу за Договором.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що упродовж 2011р. господарські відносини між Сторонами з поставки природного газу регулювались наступними договорами:

1) договором №22/11-ТЕ-1108-Н від 23.12.2010р. про закупівлю природного газу за державні кошти;

2) договором №24/11-0117/01 від 28.01.2011р. поставки природного газу;

3) договором №24/1-0117/01-0ПДВ від 30.08.2011р. (по тексту - Договір).

Відповідно до доводів Відповідача, у Позивача існує наступна заборгованість перед Відповідачем: 1) за договором №22/11-ТЕ-1108-Н від 23.12.2010р. на суму 12609,26грн.; 2) за договором №24/11-0117/01 від 28.01.2011р. на суму 29010,06грн.; всього - на загальну суму 41619,32грн. (12609,26+29010,06), строк сплати яких настав.

Наведене підтверджується підписаними та скріпленими відбитками печаток Сторін наявними в матеріалах справи (а.а.с.56-57) актами звірок обсягу дебіторської та/або кредиторської заборгованості станом на 01.01.2012р. за договорами №22/11-ТЕ-1108-Н від 23.12.2010р. (встановлено заборгованість Позивача перед Відповідачем на суму 12609,26грн.) та №24/11-0117/01 від 28.01.2011р. (встановлено заборгованість Позивача перед Відповідачем на суму 29010,06грн.), договором №22/11-ТЕ-1108-Н від 23.12.2010р., договором №24/11-0117/01 від 28.01.2011р., та не заперечено представником Позивача протягом розгляду справи.

28.12.2011р. та 12.09.2013р. Відповідачу скеровано Позивачу заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення та фіскальний поштовий чек.

Листом №31/26-4256 від 19.09.2013р. Позивач повідомив Відповідача про відмову від зарахування зустрічних однорідних вимог, зазначивши, що у вищенаведених договорах застосовуються різні ставки оподаткування.

У відзиві на позовну заяву Відповідач також просить зарахувати зустрічні однорідні вимоги у розмірі 40101,48грн. (розмір основного боргу, який просить стягнути Позивач).

Згідно ч.3 ст.203 ГК України, господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування; для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Відповідно до ст.601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги; зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Аналогічна позиція відображена в п.31 листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008р. №01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України».

Крім того суд зазначає, і аналогічна позиція викладена у п.22 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.03.2009р. N01-08/163 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», що відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням, зокрема, зустрічних однорідних вимог; таке зарахування може здійснюватися за заявою однієї із сторін; за змістом наведеної норми згоди іншої сторони у зобов'язанні із зарахуванням вимог не вимагається; закон не виключає можливості здійснення відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог і в процесі судового розгляду; у такому випадку відповідна заява обов'язково повинна мати письмову форму й адресуватися позивачеві, а її копія і докази надсилання позивачеві (чи одержання ним) подаватися господарському суду.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Щодо доводів Позивача про те, що зустрічні вимоги не є однорідними, оскільки за укладеними договорами в розрахунку ціни на газ різне оподаткування та податкове обтяження платника податків перед державою не може бути припинене шляхом взаємозаліку суд зазначає наступне.

Судом визнано здійсненим взаємозалік таким що відбувся, не з Державним бюджетом в особі ДПІ, а з контрагентом позивача - відповідачем. При цьому, як в позивача, так і у відповідача податкові зобов'язання залишаються аналогічними, як якби мала місце сплата заборгованості коштами. Більше того, вимоги, щодо яких здійснено взаємозалік, є грошовими, а відтак, однорідними, податкова складова ціни (рівно як і складова з оплати праці, чи транспортні витрати) не впливає на суть та однорідність грошових вимог.

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 11.04.2013р. у справі №5023/3751/12.

Крім того суд зазначає, що зобов'язання Сторін виникли з укладених договорів, якими визначено та встановлено ціну договорів (в тому числі вартість за 1000куб.м газу), і, відповідно, доводи Позивача щодо різниці в розрахунках цін договорів з врахуванням різниць оподаткування не можуть братись до уваги, оскільки не впливають на взаємні зобов'язання Сторін, передбачені зазначеними вище укладеними договорами.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що Відповідачем порушено зобов'язання щодо оплати за поставлений природний газ згідно Договору №н708 від 30.12.2011 року, в тому числі станом на час подання позову та порушення провадження у справі - на суму 3985,80грн.; беручи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази відсутності станом на час розгляду справи боргу за Договором у Відповідача перед Позивачем в розмірі 3985,80грн., здійснення повної або часткової оплати такого; враховуючи доведеність боргу в розмірі 40101,48грн. та те, що вимоги Сторін в частині стягнення 40101,48грн. основного боргу є зустрічними, однорідними, та строк виконання зобов'язань за такими настав; беручи до уваги доведеність зустрічних та те, що в силу вищенаведених норм чинного законодавства згоди іншої сторони у зобов'язанні із зарахуванням вимог не вимагається, суд приходить до висновку про наявність підстав для припинення зобов'язання в частині сплати 40101,48грн. боргу шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення провадження у справі в частині стягнення 40101,48грн. боргу.

Щодо стягнення 207,14грн. інфляційних втрат, 2294,27грн. 3% річних.

В прохальній частині позовної заяви Позивач просить також стягнути з Відповідача 207,14грн. інфляційних втрат, 2294,27грн. 3% річних; розрахунок 3% річних проведено за період з 06.09.2011р. по 23.08.2013р.; розрахунок інфляційних втрат - за період з вересня 2011р. по червень 2013р.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність розрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань суд зазначає, що такі проведено невірно, оскільки невірно розраховано дати та суми, періоди динаміки основного боргу (не у відповідності до п.4.1 Договору та п.4.1.1 Договору (доповненого згідно Додатку №2)) та допущені арифметичні помилки при розрахунках. Внаслідок проведеної перевірки судом встановлено, що розмір 3% річних та інфляційних нарахувань за період, який просить стягнути Позивач, є більшими, аніж заявлено до стягнення. Проте, за відсутності клопотання, передбаченого п.2 ст.83 ГПК України, в суда відсутні правові підстави до виходу за межі позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі доводи мотивувальної частини рішення щодо стягнення основного боргу, перевіривши правильність проведених розрахунків, суд зазначає, що вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 2294,27грн. 3% річних та 207,14грн. інфляційних втрат підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 3778,92грн. пені.

В прохальній частині позовної заяви Позивач просить стягнути з Відповідача 3778,92грн. пені, розрахунок якої наводить у позовній заяві та який проведено за період з 21.02.2011р. по 21.05.2012р.

У п.7.3.1 Договору зазначено, що у разі порушення Покупцем умов п.4.1 Договору, Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 9.3 Договору зазначено, що строк позовної давності за цим Договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 (три) роки; неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Щодо доводів Відповідача про те, що Позивачем надано невірний розрахунок пені, який розраховано за період з 21.02.2011р. по 21.05.2012р., що суперечить п.9.3 Договору, з урахуванням дати подання позовної заяви (19.08.2013р.), суд зазначає наступне.

Відповідно до позиції суду, яка відображена також у п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 22.01.2013р. N01-06/85/2013 «Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 N 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів"», положення договору, в якому сторони встановили, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки починає перебіг не з моменту прострочення платежу, а з дати, що визначається шляхом зворотного відрахунку шести місяців від дати звернення з претензією або позовом, суперечить вимогам частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, частини другої статті 260, статті 261 ЦК України, оскільки порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін (постанови від 04.12.2012 N 17/034-11, від 11.12.2012 N 10/065-11, від 11.12.2012 N 15/046-11).

Перевіривши правильність розрахунку пені суд зазначає, що такі проведено невірно, оскільки невірно розраховано дати та суми, періоди динаміки основного боргу (не у відповідності до п.4.1 Договору та п.4.1.1 Договору (доповненого згідно Додатку №2)) та допущені арифметичні помилки при розрахунках. Внаслідок проведеної перевірки судом встановлено, що розмір пені за період, який просить стягнути Позивач, є більшими, аніж заявлено до стягнення. Проте, за відсутності клопотання, передбаченого п.2 ст.83 ГПК України, в суда відсутні правові підстави до виходу за межі позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі доводи мотивувальної частини рішення щодо стягнення основного боргу, перевіривши правильність проведеного розрахунку суд зазначає, що вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 3778,92грн. пені підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

28.10.2013 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 04.11.2013р.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи те, що спір виник з вини Відповідача та припинення безпосередньо судом провадження у справі у зв'язку з зарахуванням, судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 38, 43, 49, 75, 80, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Львівський бронетанковий ремонтний завод" (79031, м.Львів, вул.Стрийська, 73, ідентифікаційний код 07985602) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м.Київ, вул..Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) 3778,92грн. пені, 128,32грн. інфляційних втрат, 2294,27грн. 3% річних, 1720,50грн. судового збору.

3. В частині стягнення 40101,48грн. боргу провадження у справі припинити.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.