Постанова № 35690611, 29.11.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

29.11.2013 р. справа №820/5718/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі

секретаря судового засідання - Алексєєнко О.В.,

представників

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - Шляхта В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

ФОП ОСОБА_3 до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області проскасування рішення, -

встановив:

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_3, в порядку адміністративного судочинства України висунув вимогу про скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова №0003951702 від 01.12.2011р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що в ході проведення перевірки при визначенні об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб податковою інспекцією помилково не взято до розрахунку суми витрат, котрі були понесені підприємцем у зв'язку з набуттям права приватної власності на вексель. Справляння контролюючим органом податку на доходи фізичних осіб з усієї суми коштів, одержаних внаслідок пред'явлення векселю до оплати, не узгоджується з законом. Посилаючись на викладені вище доводи, позивач просив суд прийняти рішення про задоволення заявлених вимог.

Відповідач, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області (юридичний та фактичний правонаступник ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова), з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що на момент одержання грошових коштів як платежу по векселю платник податків знаходився на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності. Відтак, отримана сума коштів була цілком правомірно арифметично зменшена податковою інспекцією на максимально допустимий розмір виручки згідно з Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», тобто на 500.000,00грн., а з решти суми стягнуто податок на доходи фізичних осіб із розрахунку 15 %. Посилаючись на викладені вище мотиви, відповідач просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні заявлених вимог.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що з 10.10.2011р. по 14.10.2011р. ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова була проведена позапланова невиїзна перевірка позивача, ФОП ОСОБА_3, з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.10.2008р.-31.12.2010р.

Результати перевірки оформлені актом від №4806/1702/НОМЕР_1 від 14.10.2011р.

У даному акті викладені судження податкового органу про порушення платником податків ст.ст.1, 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», ст.13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян», а саме: неутримання податку з доходів фізичних осіб в розмірі 15 % від суми перевищення одержаних на векселем коштів в розмірі 12.081.384,00грн. над максимально допустимим розміром виручки згідно з Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».

01.12.2011р. з посиланням на даний акт ДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення №0003951702 про збільшення грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в загальному розмірі 1.359.171,22грн. (основний платіж - 1.359.171,22грн.; штраф - 0,00грн.).

Як з'ясовано судом, юридичною підставою для винесення спірного рішення суб'єктом владних повноважень обрано положення ст.ст.1, 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», ст.13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян», а фактичною підставою для винесення спірних рішень слугувало відображене в акті судження суб'єкта владних повноважень про отримання платником податків доходну понад 500.000,00грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив, що в 3 кварталі 2009р. позивач, ФОП ОСОБА_3 здійснював оподаткування фінансових результатів господарської діяльності за правилами спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, внаслідок пред'явлення до оплати емітованого ТОВ «Оттімо» (ідентифікаційний код - 35247423) простого іменного векселя на бланку серії АА №1377473 отримав 12.081.384,00грн.

Суд бере до уваги, що станом на згаданий звітний податковий період правовідносини з приводу справляння податку з доходів фізичних осіб, одержаних в межах підприємницької діяльності, були унормовані приписами розділу IV Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян», ст.13 якого передбачено, що згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

З положень наведеної норми декрету витікає, що за запровадженим законодавцем алгоритмом обчислення податку на доходи фізичних осіб одержана громадянином виручка підлягає зменшенню на розмір документально підтверджених витрат (безпосередньо пов'язаних з одержанням такої виручки), а також на розмір амортизаційних відрахувань згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» і лише обрахований у такий спосіб показник є об'єктом справляння податку за ставкою 15% відповідно до Закону України «Про податок з доходів громадян».

У ході проведення перевірки інспекція ані розміру витрат позивача, ані розміру амортизаційних відрахувань не встановлювала, зменшивши розмір отриманої підприємцем виручки на норматив в 25% та пославшись на ненадання підприємцем документів до перевірки.

Разом з тим, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст. 86 КАС України, суд доходить висновку, що наявні у справі документи в розумінні ст.70 КАС України та ст.42 Податкового кодексу України не підтвержують факту отримання позивачем запиту ДПІ №21466/10/17-228 від 28.09.2011р.

При цьому, суд бере до уваги, що, по-перше, сам текст запиту не містить зазначення адреси платника податків, по-друге, коло викладених контролюючим органом в тексті запиту питань жодним чином не стосується обставин обігу векселів, по-третє, згідно з квитанцією (а.с.117 т.1) поштоване відправлення було отримано податковою інспекцією лише 03.11.2011р., а перевірка завершена 14.10.2011р.

Таким чином, на момент проведення перевірки суб'єктом владних повноважень у визначений законом спосіб не було з'ясовано жодних обставин стосовно витрат позивача, в тому числі пов'язаних з обігом емітованого ТОВ «Оттімо» (ідентифікаційний код - 35247423) простого іменного векселя на бланку серії АА №1377473, а також амортизаційних відрахувань.

На виконання вимог ст.ст.11, 159, 227 КАС України судом в ході розгляду справи від позивача були витребувані документи відносно обігу емітованого ТОВ «Оттімо» (ідентифікаційний код - 35247423) простого іменного векселя на бланку серії АА №1377473, а також прийнято рішення про призначення судової економічної експертизи.

З наданих позивачем документів випливає, що витрати ФОП ОСОБА_3 по набуттю права власності на емітований ТОВ «Оттімо» (ідентифікаційний код - 35247423) простий іменний вексель на бланку серії АА №1377473 склали 12.075.000,00грн.

Згідно з висновком судової економічної експертизи №903 від 22.10.2013р. визначений в акті перевірки Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова №4806/1702/27037150076 від 14.10.2011 розмір об'єкту оподаткування податком на доходи фізичних осіб ФОП ОСОБА_3 за період ІІІ квартал 2009 року - IV квартал 2009 року в сумі 12 081 384,00 грн. /Дванадцять мільйонів вісімдесят одна тисяча триста вісімдесят чотири грн. 00 коп./, документально не підтверджується. Окрім того, висновок акту перевірки Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Х24806/1702/27037150076 від 14.10.2011р. про порушення Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 за період III квартал 2009р. - IV квартал 2009р. положень ст.13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян», що спричинило заниження податку на доходи фізичних осіб в розмірі 1 359 171 (один мільйон триста п'ятдесят дев'ять тисяч сто сімдесят одна) грн. 22 коп. також документально не підтверджується.

У ході розгляду справи суб'єкт владних повноважень не подав до суду жодних заперечень ані щодо висновку експертизи, ані щодо обставин наявності у платника податків витрат з набуття права власності на вексель.

Досліджуючи обставини дотримання відповідачем згаданих критеріїв при реалізації владної управлінської функції у спірних правовідносинах, суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За визначенням ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Керуючись приписами ст.11 КАС України, а також наведених норм процесуального закону, суд встановив, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про вчинення платником податків податкового правопорушення та правомірність спірного податкового повідомлення - рішення, а витребування судом додаткових доказів (з приводу обставин не досліджених податковим органом при проведенні перевірки, не відображених в акті перевірки та не покладених в основу спірного рішення на момент його винесення) матиме наслідком підміну мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Додатково суд звертає увагу, що станом на ІІ квартал 2009р. за відомостями акту №4806/1702/НОМЕР_1 від 14.10.2011р. позивач, ФОП ОСОБА_3 отримав виручку в розмірі 145.000,00грн. Таким чином, у ІІІ кварталі 2009р. всі доходи ФОП ОСОБА_3 від підприємницької діялності підлягали оподаткуванню за правилами Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» в межах 500.000,00грн. Проте, з викладених в акті №4806/1702/НОМЕР_1 від 14.10.2011р. розрахунках податкової інспекції не вбачається дотримання суб'єктом владних повноважень вимог Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» при збільшенні розміру грошового зобов'язання позивача з податку на доходи фізичних осіб.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судовим розглядом встановлено, що в ході перевірки податковою інспекцією не було дотримано законодавчо запроваджений механізм обчислення податку на прибуток, в ході розгляду справи не подано належних та допустимих доказів відсутності у платника податків витрат з набуття у власність векселя, то слід дійти висновку про порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, у зв'язку з чим позов належить задовольнити.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов ФОП ОСОБА_3 до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області про скасування рішень - задовольнити.

Скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова №0003951702 від 01.12.2011р.

Роз'яснити, що постанова набирає законної сили згідно з ст..254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Роз'яснити, що постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст..186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова у повному обсязі виготовлена 02.12.2013р.

Суддя А.В. Сліденко