Рішення № 35689069, 26.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19343/13 26.11.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Край-2"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділайт-Україна"

про стягнення 176 501,07 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

від позивача: Кордівська Н.С. (дов. № 146/13 від 02.09.2013 року)

від відповідача: не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 26.11.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Край-2" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділайт-Україна" (далі за текстом - відповідач) про стягнення 176 501,07 грн., з яких 159 889, 78 грн. основної заборгованості, 11 895, 03 грн. пені, 4 716, 26 грн. 3 % річних, також позивач просить покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/19343/13, розгляд справи призначено на 12.11.2013 року.

11.11.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача подано довідку про відсутність аналогічного спору та додаткові документи по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2013 року судом відкладено розгляд справи на 26.11.2013 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, необхідністю надання додаткових матеріалів та пояснень по справі.

25.11.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача подано документи по справі.

В судове засідання 26.11.2013 року представник відповідача не з'явився, про свою відсутність суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 12.11.2013 рокуне виконав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представником позивача надані усні пояснення по суті справи, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

13 січня 2012 року між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - покупець) укладено договір поставки № 185 з протоколом узгодження розбіжностей до договору поставки № 185 від 03.01.2012 року (далі по тексту - Договір).

Відповідно до умов Договору (п.1.1.), на умовах договору позивач приймає на себе зобов'язання поставляти і передавати у власність відповідачу, а відповідач зобов'язується приймати і оплачувати товар за ціною та в асортименті, погоджених сторонами в специфікаціях, що є невід'ємними частинами договору і в кількості, передбаченій замовленнями на товар.

Згідно п. 2.13. договору право власності на поставлений товар переходить від позивача до відповідача з моменту фактичної передачі товару і підписанням сторонами товаросупровідних документів. Датою поставки товару вважається дата підписання відповідачем товарно-транспортної та/або видаткової накладної.

Відповідно п. 4.3. договору, відповідач оплачує поставлений товар на умовах здійснення періодичних платежів, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача протягом 14 календарних днів з дати поставки товару.

Пунктом 6.4. договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати вартості товару відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент не виконання зобов'язання, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Як на те посилається Позивач у позовній заяві, на виконання умов договору поставки №185 від 13.01.2012 року у відповідності до накладних доданих до позовної заяви у період з 11.02.2012 року по 16.10.2012 року, відповідачу було поставлено товар на загальну суму 793015, 98 грн. У зв'язку з поставкою товару, у відповідача перед позивачем виникло зобов'язання щодо оплати грошових коштів за поставлений товар у розмірі 793015, 98 грн..

Відповідачем було частково виконано свої зобов'язання та сплачено грошові кошти за поставлений товар, що підтверджує довідка банку № 32/05-03/289 від 09.09.2013 року. З урахуванням часткового виконання своїх зобов'язань у відповідача виникла заборгованість у розмірі 159889, 78 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача 4716, 26 грн. 3% річних та 11895, 03 грн. пені за порушення строків виконання грошового зобов`язання.

24.10.2012 року позивачем направлено лист вих. № 837, в якому останній пропонував для порозуміння та уникнення вирішення даного питання в судовому порядку прийняти до виконання графік погашення дебіторської заборгованості, відповідно до якого, відповідач повинен був сплатити заборгованість до 31.03.2013 року. Відповідачем було надано лист відповідь вих. № 435 від 26.10.2012 року відповідно до якого відповідач зазначив, що заборгованість по справі буде погашена до 31.03.2013 року.

Позивачем було направлено на адресу відповідача претензії вих. № 50 від 16.01.2013 року та вих. 2466 від 25.07.2013 року в яких вимагав внести на поточний рахунок позивача грошові кошти, проте на зазначені претензії відповідачем не було направлено відповіді, заборгованість частково або у повному розмірі погашена не була.

Відповідачем було визнано свою заборгованість відповідно до підписаного між сторонами договору акту взаємних розрахунків, відповідно до якого станом на 15.01.2013 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 182748, 52 грн.

За твердженням позивача, сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором поставки № 185 від 13.01.2012 року з урахуванянм штрафних санкцій у розмірі 176501, 07 грн. на момент подання позову (02.10.2013 року) відповідачем не сплачена.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Край-2" підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

За своєю правовою природою договір поставки № 185 від 13.01.2012 року є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставки № 185 від 13.01.2012 року, поставлено відповідачу товар на загальну суму 793015,98 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних за перод з лютого по жовтень 2012 року (оригінали яких надавались для огляду в судовому засіданні), які підписані та скріплені печатками обох сторін договору.

Відповідачем товар був повністю отриманий, що підтверджують вищевказані накладні, підписані уповноваженими особами двох сторін та печатки юридичних осіб на зазначених накладних на загальну суму 793015, 98 грн.

Позивачем умови договору поставки № 185 від 13.01.2012 року виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки умовам договору суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачем було частково виконано свої зобов'язання та сплачено грошові кошти за поставлений товар, що підтверджує довідка банку № 32/05-03/289 від 09.09.2013 року додана до матеріалів справи. З урахуванням не повного виконання своїх зобов'язань у відповідача виникла заборгованість у розмірі 159889, 78 грн. Зазначене додатково підтверджується доданою до матеріалів справи копією акту звірки взаєморозрахунків станом на 15.01.2013 року, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 182748, 52 грн.

Отже, станом на момент подання позовної заяви (02.10.2013 року) та вирішення спору (26.11.2013 року) основна заборгованість відповідача перед позивачем складає 159889, 78 грн. доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 159889, 78 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором поставки № 185 від 13.01.2012 року в сумі 159889, 78 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару відповідно п. 4.3. є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 159889, 78 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді 3 процентів річних за період з 29.09.2012 року по 02.10.2013 року в розмірі 4716, 26 грн. підлягають повному задоволенню, з огляду на таке.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних нарахованих на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в матеріалах справи розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені за період з 02.10.2012 року по 30.04.2013 року в розмірі 11895, 03 грн. підлягають повному задоволенню з огляду на таке.

Пунктом 6.4. договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати вартості товару відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент не виконання зобов'язання, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6).

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 11895, 03 грн. у відповідності до п. 6.4 Договору, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання. Позовна заява містить розрахунок суми пені згідно п. 6.4. Договору, при перевірці якого судом встановлено, що позивач правильно здійснив вказаний розрахунок.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Край-2" підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділайт-Україна" (04074, м. Київ, вул. Лугова, буд. 12, код ЄДРПОУ - 35847906; з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Край-2" (09000, Київська обл. Сквирський район, м. Сквира, вул.. Леніна, 22, код ЄДРПОУ - 35231874) 159889 (сто п'ятдесят дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят дев'ять) грн. 78 коп. основного боргу, 11895 (одинадцять тисяч вісімсот дев'яносто п'ять) грн. 03 коп. пені, 4716 (чотири тисячі сімсот шістнадцять) грн. 26 коп. 3 % річних та судовий збір у розмірі 3530 (три тисячі п'ятсот тридцять) грн. 02 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.12.2013 р.

Суддя Г.П. Бондаренко