Ухвала суду № 35687642, 19.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2013 року м. Київ К-35640/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.11.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2010 у справі № 2а-12368/09/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промхімія Україна"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання протиправними та скасування рішень про застосування (фінансових) санкцій, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство звернулось до суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції (з урахуванням уточнення позовних вимог) про скасування рішень від 10.04.2009 № 0001642220/0, від 19.06.2009 № 0001642220/1, від 28.08.2009 № 0001642220/2 та від 03.11.2009 № 0001642220/3, якими до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 24 517,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство зазначає, що моментом здійснення імпорту є момент перетину товаром митного кордону України, а оскільки товар був поставлений на територію України до закінчення граничного терміну поставки та випущений у вільний обіг на підставі вантажно - митних декларацій (далі - ВМД) типу ІМ 40 ТД (тимчасової дії) то і порушення у сфері розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності суб'єкта господарювання внаслідок поставки імпортного товару по контракту від 12.01.2007 № 43/70005 відсутні. Крім того, за умовами вказаного контракту поставка товару здійснена відповідно до правил ІНКОТЕРМС-2000 на умовах DAF - Поставка до кордону (... назва місця поставки)

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено повністю.

Ухвалюючи судові рішення про задоволення позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у разі ввезення товару на територію України, що підлягає митному оформленню, моментом вчинення імпортної операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією, є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України.

Не погодившись із судовими рішеннями, держаний податковий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позивачу у задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи касаційні вимоги, податковий орган послався на те, що оформлені позивачем ВМД типу ІМ 40 ТД не внесені до реєстру ввізних митних декларацій, що свідчить про неостаточне оформлення вантажу, а отже не є належним підтвердженням завершення імпорту. На думку відповідача, лише оформлені ВМД типу ІМ 40, що внесені до Реєстру ВМД, засвідчують юридичний факт поставки товару за імпортною операцією.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що відповідно до умов міжнародного контракту від 02.01.2007 № 43/70005 в рахунок перерахованих позивачем авансових платежів нерезидентами поставлено товар, що був випущений у вільний обіг та відносно якого оформлено ВМД типу ІМ 40 ТД (тимчасової дії) від 23.10.2007 № 902000001/7/010162 на суму 174 071,68 грн., (34 469,64 дол.США) та від 25.10.2007 № 902000001/7/010171 на суму 173 670,96 грн. (34 390,29 дол.США)

Також судами встановлено, що граничним терміном поставки за вказаним контрактом є 29.10.2007. Зазначене сторонами та не оспорюється.

Підставою для нарахування фінансових санкцій (пені) слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 03.04.2009 № 194/23-8/34414359, про порушення Товариством законодавчо встановленого строку поставки товару за міжнародними контрактами (90 днів) з посиланням на оформлення ВМД типу ІМ 40.

На підставі акту перевірки відповідачем ухвалено рішення від 10.04.2009 № 0001642220/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 24 517,00 грн.

За результатами неодноразового адміністративного оскарження вказане вище рішення залишено без змін, а скарги - без задоволення та ухвалено рішення від 19.06.2009 № 0001642220/1, від 28.08.2009 № 0001642220/2 та від 03.11.2009 № 0001642220/3 з аналогічними сумами штрафних (фінансових) санкцій.

Так, відповідно до ст. 2 Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" при імпорті на умовах відстрочення поставки відстрочення поставки не повинне перевищувати 90 календарних днів із моменту здійснення авансового платежу або виставляння векселя на користь постачальника продукції, що імпортується.

Згідно ст. 1 Закону України від 16.04.1991 № 959-ХІІ "Про зовнішньоекономічну діяльність" моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Тобто для цілей валютного контролю при здійсненні імпортних операцій має відбутися саме факт ввезення товару на митну територію України, оскільки норма ст. 2 Закону № 185/94-ВР є імперативною, якою не ставиться надходження в Україну товару в залежність від переходу права власності на товар.

Термін "момент перетину товаром митного кордону України" конкретизується існуючими нормами у митному законодавстві, зокрема у Митному кодексі України (Кодекс).

Відповідно до ст. 6 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV межі митної території України є митним кордоном України, який збігається з державним кордоном України. Статтею 43 Кодексу передбачено, що митний контроль здійснюється в разі ввезення товару на митну територію України (фактичне перетинання митного кордону) та розпочинається з моменту перетинання товаром митного кордону України.

У відповідності до п. 14 ст. 1 Митного кодексу України митне оформлення - виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.

Статтею 82 Митного кодексу України встановлено, що якщо декларант з поважних причин, перелік яких визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи, не може здійснити у повному обсязі декларування товарів і транспортних засобів, які ввозяться на митну територію України, безпосередньо під час переміщення їх через митний кордон України (крім товарів, які переміщуються транзитом через територію України), такі товари можуть бути випущені у вільний обіг у спрощеному порядку після подання митному органу тимчасової чи неповної декларації та під зобов'язання про подання митної декларації, заповненої у звичайному порядку не пізніше ніж через 30 днів з дня випуску товарів у вільний обіг.

Порядок застосування тимчасової та неповної декларацій відповідно до митного режиму імпорту (при випуску у вільний обіг) (затверджено наказом Державної митної служби України від 30.12.2003 № 932 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.01.2004 за № 66/8665) визначає перелік причин та умови застосування тимчасової та неповної декларацій, а також порядок прийняття митним органом рішення про митне оформлення товарів, заявлених з метою випуску у вільний обіг, із застосуванням цих декларацій, та заповнення їх граф.

Пунктом 1.3 Порядку № 932 передбачено, що тимчасова та неповна декларації застосовуються відповідно до Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.97 № 574 "Про затвердження Положення про вантажну митну декларацію" (зі змінами й доповненнями).

Оформлення ВМД, заповненої у звичайному порядку, проводиться відповідно до Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.04.2005 № 314 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.04.2005 за № 439/10719 (зі змінами) (Пункт 4.5. Порядку № 932).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 23.10.2007 та 25.10.2007 оформлено ВМД типу ІМ 40 ТД (тимчасової дії) № 902000001/7/010162 та № 902000001/7/01017, які містять відтиски штампів Черкаської митниці "Під митним контролем", що є належним підтвердженням перетинання товаром митного кордону України.

Посилання відповідача на те, що оформлені позивачем тимчасові не внесені до реєстру ввізних митних декларацій, що свідчить про неостаточне оформлення вантажу, а отже не є і належним підтвердженням завершення імпорту, не заслуговує на увагу, оскільки п. 4.2 Порядку № 932 встановлено, що після завершення оформлення тимчасової та неповної декларацій вони беруться на контроль у ПМО, а їх електронні копії - у Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної митної служби України. Тобто, обов'язок внесення ВМД до реєстру покладається саме на контролюючий орган, а не на позивача, проте навіть відсутність у вказаному реєстрі оформлених Товариством тимчасових ВМД, не спростовує факту перетинання товаром митного кордону України, що до речі, також не заперечується і податковою інспекцією.

Також суд зазначає, що позивачем виконано вимоги, передбачені ст. 82 Митного кодексу України, і 20.11.2007 та 21.11.2007, в межах 30 днів з дня випуску товарів у вільний обіг, було оформлено митні декларації, заповнені у звичайному порядку (ВМД типу ІМ 40).

Отже, суди попередніх інстанції дійшли правильного висновку, що моментом вчинення імпортної операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією, є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України, що у даному випадку є момент оформлення вантажних митних декларацій типу ІМ 40 ТД (тимчасової дії).

Таким чином ухвалені по справі судові рішення першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, а зазначена позиція скаржника є помилковою. Відповідно судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасуванню не підлягають, як такі, що винесено за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.11.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2010 у справі № 2а-12368/09/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К. Голубєва

А.О. Рибченко