Постанова № 35686981, 21.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 761/12363/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Саадулаєв А.І.

Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 листопада 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Мамчура Я.С. та Шостака О.О.,

при секретарі - Дроздовій М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 23 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, за участю третьої особи - Київського міського військового комісаріату, про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив византи неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в поновленні виплати пенсії та зобов'язати поновити виплату пенсії з 01 жовтня 1997 року.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 23 липня 2013 року в задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що згідно рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 має прав на поновлення виплати пенсії за віком.

Під час судового засідання представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги та просив суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої інстанції було винесено законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування - відсутні.

Позивач та третя особа, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь представників вказаних осіб в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольни частково, постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 23 липня 2013 року - скасувати та прийняти нове рішення про часткове задоволення позову виходячи із наступного.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з березня 1996 року було призначено пенсію за вислугу років, яку виплачував Київський міський військовий комісаріат. Вказані обставини сторонами не заперечуються.

В квітні 1997 року позивач виїхав на постійне місце проживання до держави Ізраїль. У зв'язку з цим йому було виплачено пенсію за шість місяців наперед та припинено виплату пенсії в Україні на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

У зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 ОСОБА_2 30 квітня 2013 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про поновлення виплати пенсії.

Листом від 08 травня 2013 року в задоволенні вказаної заяви було відмовлено, що й стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що пенсійна справа позивача відсутня у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, у зв'язку з чим у відповідача були відсутні підстави для поновлення виплати пенсії ОСОБА_2

Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він не відповідає вимогам закону.

Судом встановлено, що на час виїзду позивача на постійне місце проживання в державу Ізраїль положення п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» діяли у редакції, згідно якої виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Між Україною та Ізраїлем відсутній міжнародний договір, який би передбачав виплату пенсії позивачу під час її проживання в Ізраїлі.

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» був визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно п. 2 рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, положення п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» втратили чинність 07 жовтня 2009 року.

У відповідності до ч. 2 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Згідно п. 3 та п. 15 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок) поновлення виплати пенсії здійснюється за заявою пенсіонера за документами, що є у пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на момент призначення цього виду пенсії, та додатковими документами, якщо такі будуть подані.

З огляду на те, що після прийняття рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 виникли умови для поновлення виплати пенсії, а позивач звернувся до Пенсійного фонду України із відповідною заявою, колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 має право на поновлення виплати пенсії.

Відмовляючи в задоволенні вимог позивача про поновлення виплати пенсії Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві послався на те, що рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 поширюється виключно на осіб, які виїхали на постійне місце проживання за кордон після його прийняття.

Однак, такі доводи відповідача не ґрунтуються на вимогах закону. Як раніше зазначалося, положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009. Відтак, зазначене рішення поширюється на всіх осіб, яким було припинено виплату пенсії з підстав, передбачених ч. 2 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

За таких обставин колегія суддів вважає, що в Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві були відсутні підстави для направлення ОСОБА_2 листа з роз'ясненнями про те, що рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 поширюється лише на тих осіб, які виїхали за межі України після 07 жовтня 2009 року.

При розгляді та вирішенні даної справи суд першої інстанції невірно встановив обставини, що стали підставою для відмови Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві поновити виплату пенсії позивачу та дійшов помилкового висновку про те, що єдиною перешкодою в задоволенні вимог позивача стала відсутність у відповідача пенсійної справи ОСОБА_2

Разом з тим, під час розгляду справи представник Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві вказував на те, що є неналежним відповідачем у даній справі. Свої позицію представник відповідача обґрунтував тим, що на час проживання в Україні ОСОБА_2 отримував пенсію в Київському міському військовому комісаріаті, де і зберігається його пенсійна справа.

Вказані доводи відповідача колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на те, що відповідно до постанови КМ України «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян» від 02 листопада 2006 року № 1522 функції з призначення та виплати пенсії від Київського міського військового комісаріату були передані до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві є належним відповідачем за вимогами ОСОБА_2 про поновлення виплати пенсії.

В адміністративному позові ОСОБА_2 просив поновити йому виплату пенсії з 01 жовтня 1997 року.

Ухвалою судді від 23 липня 2013 року адміністративний позов ОСОБА_2 було залишено без розгляду в частині вимог за період з 01 жовтня 1997 року по 12 листопада 2011 року.

Вирішуючи питання про те, з якої дати позивачу слід поновити виплату пенсії колегія суддів виходить з того, що обов'язковою передумовою для поновлення виплати пенсії є подача пенсіонером відповідної заяви. Поновлення виплати пенсії з ініціативи територіального органу Пенсійного фонду України чинним законодавством - не передбачено.

Згідно ч. 2 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Оскільки заява про поновлення виплати пенсії була подана позивачем 30 квітня 2013 року, рішення про результати розгляду вказаної заяви мало бути прийняте у строк до 13 травня 2013 року.

За таких обставин колегія суддів вважає необхідним зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві відновити та виплачувати ОСОБА_2 пенсію за вислугу років з 13 травня 2013 року.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольни частково, постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 23 липня 2013 року - скасувати та прийняти нове рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 23 липня 2013 року - скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в поновленні виплати пенсії ОСОБА_2, який постійно проживає за межами України - в Державі Ізраїль.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві поновити з 13 травня 2013 року виплату пенсії ОСОБА_2, який постійно проживає за межами України - в Державі Ізраїль.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Я.С. Мамчур

О.О. Шостак

Постанова складена в повному обсязі 26 листопада 2013 року.

Головуючий суддя Горяйнов А.М.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.