Постанова № 35686331, 21.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6019/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 листопада 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Бистрик Г.М., Усенка В.Г.,

при секретарі - Січкаренко Т.М.,

за участю представника позивача - Собка О.В., представника відповідача - Малиш Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 червня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" до Державної виконавчої служби України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Державна податкова інспекція у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та скасування постанови,

В С Т А Н О В И Л А:

Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної виконавчої служби України про визнання протиправними дій щодо винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 25 березня 2013 року ВП № 29364639; скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 25 березня 2013 року ВП № 29364639.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 червня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 червня 2010 року по справі № 2а-8727/10/2670, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року стягнуто з ДК «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі філії ГПУ «Шебелинкагазвидобування» суму податкового боргу зі збору на геологорозвідувальні роботи виконані за рахунок державного бюджету: несплачені податкові зобов'язання - 35559305 грн. та проценти за користування податковим кредитом - 1799184, 25 грн.

04.10.2011 року позивач керуючись нормами Закону України від 12.05.2011 року № 3320-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо питань оподаткування природного газу та електричної енергії» направив до ДПІ у Балаклійському районі Харківської області заяву від 03.10.2011 року №191/1-1371, в якій просив списати, зокрема,податковий борг, який обліковується за філією ГПУ «Шебелинкагазвидобування» зі збору на геологорозвідувальні роботи на суму 559 269 281,70 грн.

11.10.2011 року постановою Державної виконавчої служби України відкрито виконавче провадження № 29364639 з примусового виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2011 року.

Вказану постанову позивачем отримано 31 жовтня 2011 року, що підтверджується відміткою про отримання на повідомленні про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах виконавчого провадження, та штампом вхідної кореспонденції ДК «Укргазвидобування».

14.10.2011 р. ДПІ у Балаклійському районі Харківської області на підставі Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» та заяви від 03.10.2011 року №19/1-1371 прийнято рішення №11/24-046 про списання податкового боргу на загальну суму 559 269 281,70 грн., зокрема зі збору на геологорозвідувальні роботи виконані за рахунок державного бюджету: несплачені податкові зобов'язання - 35559305 грн. та проценти за користування податковим кредитом - 1799184, 25 грн. за постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 червня 2010 року по справі № 2а-8727/10/2670.

Заявою позивача про зупинення виконавчого провадження від 07 листопада 2011 року № 2/1-431 повідомлено виконавчу службу, що ухвалою Вищого адміністративного суду України у справі № К/9991/9786/11 (2а-8727/10/2670) від 13 квітня 2011 року відкрито касаційне провадження за скаргою ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» в особі ГПУ«Шебелинкагазвидобування» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 червня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року по справі № 2а-8727/10/26704; зупинено виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 червня 2010 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року по справі № 2а-8727/10/2670.

Крім цього, позивачем звернено увагу, що наказом Мінпаливенерго України від 10 листопада 2005 року № 568 ДК «Укргазвидобування» ПАК «Нафтогаз України» внесено до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Постановою Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби від 28 вересня 2012 року ВП № 29364639 про зупинення виконавчого провадження, виконавче провадження зупинено до закінчення терміну процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначеного Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Згідно заяви Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» від 13 лютого 2013 року № 2-23/1 про закінчення виконавчого провадження позивач просив закінчити виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва № 2а-8727/10/2670 від 21 червня 2011 року про стягнення з ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» в особі ГПУ «Шебелинкагазвидобування» суми податкового боргу зі збору на геологорозвідувальні роботи виконані за рахунок державного бюджету: несплачені податкові зобов'язання - 35559305 грн. проценти за користування податковим кредитом - 1799182,25 грн. у зв'язку з відсутністю заборгованості.

Також, Державна податкова інспекція у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби листом від 05 березня 2013 року, також, звернулась до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про повернення виконавчого листа, мотивуючи заяву списанням заборгованості, яка підлягає стягненню в межах виконавчого провадження ВП № 29364639.

При цьому, останніми до вищезазначеної заяви додано копію рішення Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби № 11/24-046 від 14 жовтня 2011 року про списання безнадійного податкового боргу Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування».

Постановою Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби від 25 березня 2013 року поновлено виконавче провадження.

Постановою Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби від 25 березня 2013 року стягнено з боржника виконавчий збір у розмірі 3 735 848, 92 грн.

Вважаючи вказану постанову Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби незаконною, безпідставною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що про необхідність зупинення виконавчого провадження державного виконавця повідомлено поза межами строку для добровільного виконання рішення, виконавчий документ був виконаний державною виконавчою службою у примусовому порядку, а тому стягнення з позивача виконавчого збору є законним.

Проте колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виконання рішення суду здійснюється органом державної виконавчої служби у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон).

Згідно ст. 1 Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Положеннями статті 2 Закону встановлено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці.

Відповідно до статті 25 Закону, передбачено порядок прийняття виконавчого документа до виконання та дії державного виконавця.

Так, державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати 7 днів та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з пред'явленням цього виконавчого документа.

Таким чином, зі змісту статті 25 Закону чітко вбачається, що підставою для стягнення виконавчого збору є фактичне здійснення державним виконавцем дій (заходів) з примусового виконання судового рішення.

Законом України «Про виконавче провадження» передбачені наслідки невиконання рішення у строк, установлений строк для добровільного виконання, зазначений в постанові про відкриття виконавчого провадження. Одним з яких є виконавчий збір, який стягується у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом.

Відповідно до статті 11 Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом.

Частиною першою статті 27 Закону передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Так, частиною другою статті 30 Закону встановлено, що строк виконання рішення державним виконавцем не може перевищувати 6 (шість) місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Положеннями статті 32 Закону визначено заходи примусового виконання рішень, а саме: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Наведені правові норми зобов'язують боржника добровільно виконати рішення у строк, встановленим державним виконавцем та повідомити про таке виконання у цей же термін. В свою чергу, дані норми, у разі невиконання боржником рішення добровільно у встановлений державним виконавцем строк, зобов'язують державного виконавця на наступний день після закінчення відповідних строків розпочати примусове виконання рішення, тобто вчиняти певні дії, спрямовані на примусове виконання рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, з часу винесення постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 11.10.2011 ВП № 29364639 державним виконавцем не здійснювалося жодних дій щодо виконання судового рішення із застосуванням заходів примусового виконання. Державний виконавець не здійснив жодних дій задля примусового виконання судового рішення по виконавчому листу, а відповідно без примусового виконання рішення є не можливим стягнення виконавчого збору.

Натомість, відповідно до рішення Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби № 11/24-046 від 14 жовтня 2011 року про списання безнадійного податкового боргу Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування», рішення суду було виконане в межах строку для добровільного виконання рішення.

Відповідно до частини третьої статті 27 Закону, у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

З огляду на викладене, Законом України «Про виконавче провадження» обов'язковою передумовою виникнення у державного виконавця права на стягнення виконавчого збору з боржника визначено факт здійснення державним виконавцем дій спрямованих на примусове виконання рішення суду, а не факт невиконання боржником рішення суду в добровільному порядку у строк встановлений в постанові про відкриття виконавчого провадження, при цьому Законом України «Про виконавче провадження» чітко встановлено, що виконавчий збір не підлягає стягненню у випадку, якщо до початку примусового виконання рішення суду державним виконавцем отримано документальне підтвердження про його повне виконання боржником.

Факт отримання державним виконавцем документального підтвердження про повне виконання судового рішення підтверджується заявою стягувача, в якій останній повідомив про списанням заборгованості, яка підлягає стягненню в межах виконавчого провадження ВП № 29364639 та копією рішення Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби № 11/24-046 від 14 жовтня 2011 року про списання безнадійного податкового боргу Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування».

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» постановлено, що відповідно до статей 45, 46 Закону «Про виконавче провадження» витрати виконавчого-провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно.

Тобто, із вищевикладеного вбачається, що виконавчий збір підлягає стягненню у разі проведення виконавчою службою дій щодо примусового виконання рішення.

Проте, під час розгляду справи відповідачем не надано доказів вчинення ним таких дій щодо виконання виконавчого документа у примусовому порядку, а тому колегія суддів вважає неправомірним стягнення з позивача виконавчого збору.

Таким чином, на момент винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору державним виконавцем не було розпочато дій спрямованих на примусове виконання судового рішення та в нього було наявне документальне підтвердження виконання позивачем рішення суду в добровільному порядку.

Крім того, як зазначено вище, заявою позивача про зупинення виконавчого провадження від 07 листопада 2011 року № 2/1-431 повідомлено виконавчу службу, що ухвалою Вищого адміністративного суду України у справі № К/9991/9786/11 (2а-8727/10/2670) від 13 квітня 2011 року відкрито касаційне провадження за скаргою ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» в особі ГПУ«Шебелинкагазвидобування» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 червня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року по справі № 2а-8727/10/26704; зупинено виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 червня 2010 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року по справі № 2а-8727/10/2670.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що вказана заява подана поза межами строку, встановленого на добровільне виконання рішення суду, а згідно штампу вхідної кореспонденції відповідачем вказана заява отримана 17 листопада 2011 року, тобто через 10 днів після закінчення строку для добровільного виконання рішення суду, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 103 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Останній день строку триває до двадцять четвертої години, але якщо в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.

Таким чином, з наведеного вбачається, що позивачем в межах строку, встановленого для добровільного виконання рішення, повідомлено відповідача про наявність підстав для зупинення виконавчого провадження ВП № 29364639.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Таким чином, судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови було неповно з`ясовано обставини справи та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права, то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 червня 2013 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" до Державної виконавчої служби України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Державна податкова інспекція у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 25 березня 2013 року ВП № 29364639.

Скасувати постанову Державної виконавчої служби України про стягнення з боржника виконавчого збору від 25 березня 2013 року ВП № 2936463.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Оксененко

Судді:

Г.М. Бистрик

В.Г. Усенко

Постанову в повному тексті виготовлено 26.11.2013 року.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Бистрик Г.М.

Усенко В.Г.