Ухвала суду № 35686086, 02.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/7628/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Савченко А.І. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

Іменем України

02 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Троян Н.М.,

суддів: Костюк Л.О., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря Золотоверх І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу громадянина Бангладеш ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом громадянина Бангладеш ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Громадянин Бангладеш ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України (далі - відповідач) про визнання неправомірним та скасування рішення № 122-13 від 15 березня 2013 року та зобов'язання Державної міграційної служби України прийняти рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні..

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 09 липня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2013 року та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є громадянином Народної Республіки Бангладеш, за національністю бангалець, за віросповіданням мусульманин - суніт.

Приводом виїзду позивача з країни постійного проживання стала загроза засудження або смертної кари за злочин, якого він не вчиняв - вбивство одного з членів опозиційної партії Авамі Ліг.

Перед тим, як потрапити до України, позивач протягом місяця перебував в Індії, а потім в республіці Білорусь, де проживав на підставі студентської візи протягом 5-6 місяців.

05 листопада 2012 року позивач звернувся до управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

За результатами розгляду зазначеної заяви та проведених співбесід, 01 лютого 2013 року управлінням Державної міграційної служби України в Чернігівській області було підготовлено висновок із рекомендацією відмовити іноземцю у визнанні його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, на підставі якого рішенням Державної міграційної служби України від 15 березня 2013 року № 122-13 позивачу було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

У результаті дослідження положень ст.ст.1, 6, 13 Закону України «Про біженців та осіб, що потребують додаткового чи тимчасового захисту», а також вимоги Конвенції про статус біженців, до якої Україна приєдналася 10 січня 2002 року та статті 1 Закону України «Про біженців», колегією суддів було встановлено, що для отримання статусу біженця або визнання особи такою, що потребує додаткового захисту, заявником повинно бути обґрунтовано та доведено підстави, за наявності хоча б однієї з яких йому має бути надано відповідний статус.

Відповідно до пункту 45 Керівництва з процедур і критеріїв з визначення статусу біженця УВКБ ООН особа, яка клопоче про отримання статусу біженця, повинна вказати переконливу причину, чому вона особисто побоюється стати жертвою переслідування.

Пунктом 66 Керівництва з процедур і критеріїв визначення статусу біженця УВКБ ООН передбачено, що для того, щоб вважатися біженцем, особа повинна надати свідчення повністю обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за конвенційними ознаками.

Відповідно до Позиції УВКБ ООН «Про обов'язки та стандарти доказів у біженців» 1998 року факти в підтвердження заяв біженців визначаються шляхом надання підтвердження або доказів викладеного. Докази можуть бути як усні, так і документальні. Загальними правовими принципами доказового права, обов'язок доказу покладається на особу, яка висловлює це твердження. Таким чином, у заяві про надання статусу біженця заявник повинен довести достовірність своїх тверджень і точність фактів, на яких ґрунтується його заява.

Обов'язок доказування покладається на заявника, який повинен надавати правдиві обґрунтування фактів, викладених у заяві, і щоб на підставі цих фактів могло бути прийняте належне рішення. Це означає, що заявник повинен переконати посадову особу органу міграційної служби в правдивості своїх фактичних тверджень.

Згідно з пункту 5 статті 4 Директиви Ради Європейського Союзу «Щодо мінімальних стандартів для кваліфікації громадян третіх країн та осіб без громадянства як біженців або як осіб, що потребують міжнародного захисту за іншими причинами, а також суті захисту, що надається» від 27.04.2004р. № 8043/04 заяви є обґрунтованими, якщо виконуються такі умови: заявник зробив реальну спробу обґрунтувати свою заяву; усі важливі факти, що були в його розпорядженні, були надані, і було задовільне пояснення відносно будь-якої відсутності інших важливих фактів; твердження заявника є зрозумілими та правдоподібними і не протирічать конкретній та загальній інформації за його справою; заявник подав свою заяву про міжнародний захист як можливо раніше, якщо заявник не зможе довести відсутність поважної причини для подання такої заяви; встановлено, що в цілому заявник заслуговує довіри.

З матеріалів справи та доводів апеляційної скарги вбачається, що громадянином Бангладеш ОСОБА_1 в обґрунтування позовних та апеляційних вимог було надано лише відомості загально інформаційного характеру, які не підтверджують факту переслідування саме позивача або його побоювань стати жертвою переслідувань чи розумної можливості того, що позивачу буде заподіяно шкоду або неприйнятні страждання у разі його повернення до країни громадянської належності та, відповідно, не доводять наявності підстав, передбачених законодавством, для надання апелянту статусу біженця або визнання ОСОБА_1 особою, яка потребує додаткового захисту.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що до в'їзду в Україну позивач перебував у третій безпечній країні (в Індії, а потім майже півроку у Білорусії), однак не звертався до компетентних органів влади із клопотанням про надання статусу біженця або особи, що потребує додаткового захисту. Разом з тим, у ст. 6 Закону України «Про біженці та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» прямо передбачено, що статус біженця або додатковий захист не надається особі, яка до прибуття в Україну з наміром набути статус біженця перебувала в третій безпечній країні.

З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для визнання неправомірним та скасування рішення Державної міграційної служби України № 122-13 від 15 березня 2013 року.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права та ухвалено законне і обґрунтоване рішення у відповідності до вимог ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України. Тому апеляційна скарга громадянина Бангладеш ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2013 року - без змін.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу громадянина Бангладеш ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Н.М. Троян

Судді Л.О. Костюк

В.А. Твердохліб

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.