Ухвала суду № 35681856, 21.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 року Справа № 826/12396/13-а

м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 вересня 2013 року адміністративну справу за позовом державного підприємства «Енергоринок» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

Державне підприємство «Енергоринок» (надалі за текстом - «ДП «Енергоринок») звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000814110 від 18.07.2013 р., яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 70 438 283 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 вересня 2013 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків (надалі за текстом - «МГУ Міндоходів»), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 02.07.2013 р. головним державним інспектором відділу податкового супроводження підприємств електроенергетики МГУ Міндоходів проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість.

Результати перевірки оформлено актом № 768/41-10/21515381 від 02.07.2013 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 198, 201 Податкового кодексу України внаслідок віднесення у травні 2013 р. до складу податкового кредиту сум податку за податковими накладними складеними з порушенням порядку їх заповнення та не зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Такий висновок податкового органу вмотивовано наступним.

У поданій до органу державної податкової служби податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2013 р. та додатку 8 до цієї декларації ДП «Енергоринок» зазначило, що податкові накладні на загальну суму 70 438 283 грн. 14 грн. складені контрагентами з порушенням порядку їх заповнення та/або не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, проте копій розрахункових документів, що підтверджують факт здійснення господарських операцій не надало.

На думку відповідача наведене призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на 70 438 283 грн. 14 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, МГУ Міндоходів прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000814110 від 18.07.2013 р., яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 70 438 283 грн.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України (надалі за текстом - «ПК України»).

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У розгляді цієї справи суд першої інстанції, за наслідками дослідження доказів, дійшов висновку про те, що позивач підтвердив своє право на формування податкового кредиту.

Судова колегія знаходить наведений висновок окружного адміністративного суду нормативно обґрунтованим.

З матеріалів справи вбачається, що податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2013 р. та додаток 8 до неї (Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) була подана ДП «Енергоринок» в електронній формі 20.06.2013 р.

При цьому, подача податкової звітності у такій формі не передбачає технічної можливості одночасно подати копії первинних документів на підтвердження здійснення господарських операцій.

За таких обставин, позивач листом від 20.06.2013 р. направив МГУ Міндоходів копії податкових накладних та митної декларації, завіреної Київською регіональною митницею.

Отримавши акт перевірки № 768/41-10/21515381 від 02.07.2013 р. ДП «Енергоринок» листом від 08.07.2013 р. направило відповідачеві завірені копії платіжних доручень та актів купівлі-продажу електроенергії, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

За змістом абзацу другого пункту 44.6 статті 44 ПК України, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Пунктом 86.7 статті 86 ПК України встановлено, що рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником контролюючого органу (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності).

Таким чином, оскільки позивач надав до податкової декларації копії податкових накладних та до прийняття спірного податкового повідомлення-рішення направив МГУ Міндоходів належним чином завірені копії розрахункових документів, слід погодитись з висновком суду попередньої про те, що ДП «Енергоринок» підтвердило своє право на податковий кредит.

З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку про правильне застосування судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права, та не вбачає підстав для скасування постанови з мотивів наведених у апеляційній скарзі.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 вересня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 26 листопада 2013 р.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.