Ухвала суду № 35678991, 27.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/5978/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Савченко А.І.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

27 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

при секретарі судового засідання - Мотилю В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3, Державної виконавчої служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної виконавчої служби України, Старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кеди Михайла Валентиновича, третя особа: ОСОБА_5 про визнання протиправними рішень, дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 червня 2013 року позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправною та скасовано постанову Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про відмову у відкритті виконавчого провадження від 9 квітня 2013 року №37488238; зобов'язано Державну виконавчу службу України розглянути заяву ОСОБА_3 від 01 квітня 2013 року у порядку, визначеному статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження»; визнано протиправними дії Державної виконавчої служби України в частині порушення строків, визначених статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження», при винесенні постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 9 квітня 2013 року №37488238.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення змінити в частині відмови в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Державна виконавча служба також звернулась до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати (змінити) постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 29 березня 2013 року Київським апеляційним адміністративним судом на підставі заяви ОСОБА_3 видано виконавчий лист №2а-13285/11/2670, який 01 квітня 2013 року останньою подано для виконання до ДВС України.

За результатами вивчення виконавчого документа, Старшим державним виконавцем Кедою М.В., на підставі пункту 8 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» 09 квітня 2013 року винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, яка супровідним листом від 10 квітня 2013 року за підписом начальника відділу примусового виконання рішень ДВС України В.А. Черноволова 11 квітня 2013 року була направлена позивачу.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

Відповідно до положень статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. № 606-XIV, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Частиною 2 статті 26 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV закріплено, що про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову протягом трьох робочих днів, а за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - не пізніше наступного робочого дня з дня надходження виконавчого документа і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові разом з виконавчим документом.

При цьому, частиною 1 статті 26 Закону закріплено виключений перелік підстав для винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, а саме:

1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;

2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом;

3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;

4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення;

5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;

6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону;

61) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів;

8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Так, посилаючись на пункт 8 частини 1 статті 26 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV, Старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кеда М.В. (відповідач 2) виніс постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, у якій зазначив, що абзацом 1 резолютивної частини виконавчого листа визнано протиправними дії ДВС України щодо розгляду заяви ОСОБА_3 від 08 серпня 2011 року №1вп, №2вп та №3вп про відкриття виконавчого провадження відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». У зв'язку з відсутністю предмету виконання рішення (не вказано які дії слід зобов'язати боржника вчинити або утриматися від їх вчинення), виконавчий документ в цій частині не підлягає виконанню органами ДВС. Також, відповідачем 2 зазначено, що абзацом 2 резолютивної частини виконавчого документа, зобов'язано ДВС України розглянути заяви ОСОБА_3 у порядку і строки, визначені Законом України «Про виконавче провадження», та за наслідками розгляду прийняти відповідні рішення у формі постанови. Однак, у зв'язку з тим, що судом не вказано які саме заяви ОСОБА_3 слід розглянути у порядку і строки, визначені Законом України «Про виконавче провадження» та враховуючи значну кількість заяв ОСОБА_3, що надходять до відділу примусового виконання рішень ДВС України, Старший державний виконавець Кеда М.В. дійшов висновку про неможливість здійснення виконавчого провадження.

В той же час, відповідач 2 не зазначив, яким саме законом передбачені викладені в оскаржуваній постанові обставини, як такі, що виключають здійснення виконавчого провадження.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність зобов'язання ДВС України розглянути заяву позивача №1 від 01 квітня 2013 про прийняття до примусового виконання та про відкриття виконавчого провадження у порядку, передбаченому статтею 25 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV.

Крім того, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо вимоги позивача про визнання протиправними дій Державної виконавчої служби України в частині порушення строків, визначених статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження», при винесенні постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 9 квітня 2013 року №37488238.

Як вбачається з матеріалів справи, заява ОСОБА_3 про прийняття до примусового виконання виконавчого документа та про відкриття виконавчого провадження №1 подана до ДВС України 01 квітня 2013 року, що підтверджується вхідним штемпелем канцелярії відповідача 1.

Відповідачу 2 зазначена заява з доданими до неї документами була передана наступного дня, що підтверджується підписом посадової особи в реєстраційно-контрольній картці, копія якої міститься у матеріалах справи.

Отже, з урахуванням положень частини 2 статті 26 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV, постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження мала бути винесена не пізніше 06 лютого 2013 року.

Крім того, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про правомірності дій відповідачів щодо направлення оскаржуваної постанови позивачу.

Як було вже зазначено вище, частиною 2 статті 36 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV передбачено, що державний виконавець повинен винести постанову протягом трьох робочих днів і не пізніше наступного дня надіслати її заявникові разом з виконавчим документом.

Порядок ведення діловодства у Державній виконавчій службі України, врегульований положеннями Інструкції з діловодства у Державній виконавчій службі України, яка затверджена наказом ДВС України від 18 квітня 2012 року №19/2.

Відповідно до зазначеної Інструкції, документи, що надсилаються підприємствам, установам, організаціям, громадянам, підписуються Головою ДВС України або його заступником згідно з розподілом функціональних повноважень або керівниками структурних підрозділів відповідно до їх повноважень.

Повноваження начальника відділу примусового виконання рішень ДВС України визначені в Положенні про відповідний відділ, яке затверджене наказом ДВС України від 14 липня 2011 року №14/2, в пункті 15 якого закріплено право начальника відділу, зокрема підписували листи з питань, віднесених до компетенції відділу, адресовані органам державної виконавчої служби, іншим органам державної влади, підприємствам, установам, організаціям та фізичним особам.

Враховуючи наведені норми, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у начальника відділу примусового виконання рішень ДВС України повноважень на підписання супровідного листа, адресованого позивачу про направлення їй постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, а також відсутність факту порушення прав останньої такими діями.

З огляд на зазначене вище, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог.

За таких обставин підстав для задоволення апеляційних скарг судова колегія не вбачає.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційні скарги ОСОБА_3, Державної виконавчої служби України - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Ухвала складена в повному обсязі 02.12.2013р.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.