Ухвала суду № 35677465, 20.11.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2013 р.Справа № 815/5120/13-а

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзагропром» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзагропром» до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.07.2013 року №0000582210 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 6750,00 грн., та №0000592210 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у загальному розмірі 9507,00 грн.,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Союзагропром» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 01.07.2013 року №0000582210 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 6750,00 грн., з яких 5400,00 грн. - основний платіж, 1350,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, та №0000592210 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у загальному розмірі 9507,00 грн., посилаючись на відсутність порушень чинного податкового законодавства, на які наголошено податковим органом у Акті перевірки №2368/22-1/30496443 від 21.06.2013 року, оскільки при здійсненні господарських операцій із платником податків ТОВ «Тетрабудсервіс», не було допущено порушень податкового законодавства, які б слугували підставою для заниження податку на додану вартість на суму 5400 грн., у т.ч. за серпень 2011 року - у сумі 5400 грн., та заниження податку на прибуток на суму 9507 грн., у т.ч. ІІ-ІV квартали 2011 року - у сумі 9507 грн., тому що господарські операції з контрагентом - ТОВ «Тетрабудсервіс», проведені з повним дотриманням законодавчих вимог, та належним чином оформленням необхідних документів бухгалтерського обігу.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, з позовними вимогами не згодна та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов (від 29.07.2013 року вхід.№21656/13), наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 01.07.2013 року №0000582210 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 6750,00 грн., та №0000592210 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у загальному розмірі 9507,00 грн., з огляду на те, що господарські операції між ТОВ «Союзагропром» та ТОВ «Тетрабудсервіс» здійснені без мети настання реальних економічно важливих наслідків, у зв'язку з чим встановлено порушення вимог п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а саме заниження податку на додану вартість на суму 5400 грн., у т.ч. у розрізі податкових періодів: серпень 2011 року - у сумі 5400 грн., а також п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.138.1.1 п.138.1, п.п.138.2, 138.4, 138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, у зв'язку з чим занижено податок на прибуток на суму 9507 грн., у т.ч. у розрізі податкових періодів: ІІ-ІV квартали 2011 року - у сумі 9507 грн.

У судовому засіданні 20.08.2013 року, з урахуванням приписів ст.55 КАС України, судом допущено заміну неналежного відповідача - Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби, належним відповідачем - Державною податковою інспекцією у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, яку утворено внаслідок проведення відповідної реорганізації системи державних податкових органів.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2013 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з таким рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «Союзагропром» звернулося з апеляційною скаргою на зазначену постанову, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що у період з 17.06.2013 року по 21.06.2013 року на підставі службового посвідчення серії УОД №108939, виданого ДПА в Одеській області, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу планування, організації податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби Фірсовою О.В. згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України, на виконання Наказу ДПІ у Суворовському районі м.Одеси Одеської області ДПС «про проведення документальної невиїзної перевірки» №674 від 06.06.2013 року, відповідно до листа ДПІ у Печерському районі м.Києва №186/7/22-211 від 07.07.2012 року, яким направлено Акт від 07.03.2012 року №107/22-2/37508271 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Тетрабудсервіс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.08.2011 року по 31.01.2012 року», проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Союзагропром» по взаємовідносинах з контрагентом-постачальником ТОВ «Тетрабудсервіс» за період з 01.08.2011 року по 31.10.2011 року.

За наслідками вказаної перевірки ДПІ у Суворовському районі м.Одеси Одеської області ДПС складено Акт №2368/22-1/30496443 від 21.06.2013 року «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Союзагропром» по взаємовідносинах з контрагентом-постачальником ТОВ «Тетрабудсервіс» за період з 01.08.2011 року по 31.10.2011 року», у висновках якого наголошено, що фахівцями податкового органу під час проведення перевірки встановлено порушення Товариством вимог п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 5400 грн., у т.ч. у розрізі податкових періодів: серпень 2011 року - у сумі 5400 грн., а також п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.138.1.1 п.138.1, п.п.138.2, 138.4, 138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, у зв'язку з чим занижено податок на прибуток на суму 9507 грн., у т.ч. у розрізі податкових періодів: ІІ-ІV квартали 2011 року - у сумі 9507 грн.

На підставі складеного Акта перевірки №2368/22-1/30496443 від 21.06.2013 року ДПІ у Суворовському районі м.Одеси Одеської області ДПС 01.07.2013 року винесено податкові повідомлення-рішення №0000582210 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 6750,00 грн., та №0000592210 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у загальному розмірі 9507,00 грн.

Не погодившись із винесеними ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС податковими повідомленнями-рішеннями від 01.07.2013 року №0000582210 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 6750,00 грн., та №0000592210 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у загальному розмірі 9507,00 грн., позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання їх протиправними та скасування.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, підставою для встановлення заниження ТОВ «Союзагропром» податку на додану вартість за серпень 2011 року - у сумі 5400 грн., та заниження податку на прибуток за ІІ-ІV квартали 2011 року - у сумі 9507 грн., слугували, зокрема, правовідносини щодо здійснення фінансово-господарських операцій між ТОВ «Союзагропром» та ТОВ «Тетрабудсервіс».

Так, 29.07.2011 року між ТОВ «Союзагропром» (Замовник) та ТОВ «Тетрабудсервіс» (Виконавець) укладено Договір на організацію перевезень автомобільним транспортом №29.07У, згідно з п.п.1.1, 1.2 якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання організувати доставку вантажів/товару Замовника відповідно до погоджених сторонами маршрутів. Замовник сплачує виконання доручення в сумі, погодженій сторонами. До суми доручення включаються витрати Виконавця на виконання доручення Замовника та винагорода Виконавця у випадку, коли останній надає транспортно-експедиторські послуги.

Згідно з до вимог п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Вимогами п. 198.1. ст. 198 вказаного Кодексу встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Вимогами п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до вимог п.201.4 ст.201 означеного Кодексу податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно з приписами п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Відповідно до вимог п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до вимог п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку з числа резидентів, у тому числі є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Відповідно до вимог п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України у розділі «Податок на прибуток підприємств» об'єктом оподаткування, серед іншого, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно до вимог п.п.138.1, 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що до складу інших витрат, у тому числі, включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до вимог п.п.139.1.3, 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно до вимог п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Зокрема, статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п.2 ст.3 означеного Закону України бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704 (зі змінами та доповненнями), відповідно до якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Вимогами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Тобто, законодавчо визначено, що первинним документом, який засвідчує факт здійснення господарської операції є, серед іншого, акт здачі-приймання робіт (надання послуг), який відповідно повинен містити усі необхідні реквізити, передбачені ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також інші документи, які свідчать про здійснення господарської операції.

Зокрема, статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також, згідно до вимог п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до вимог п.п.2.15, 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам, а відтак, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що із системного аналізу вищенаведених приписів чинного законодавства вбачається, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти приймання - передачі товарів (робіт, послуг), тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів чи сплати грошових коштів.

Колегією суддів встановлено, що надані позивачем - ТОВ «Союзагропром» та наявні у матеріалах справи первинні документи, зокрема, на підтвердження реальності та фактичності виконання господарських операцій з контрагентом - ТОВ «Тетрабудсервіс», а саме: податкові накладні, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), не відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999року №996-XIV (зі змінами та доповненнями), а також Положенню про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (зі змінами та доповненнями), оскільки з документів, не можливо встановити які саме транспортні послуги, в якому, зокрема, обсязі, та яким чином визначалися та вираховувалися їх вартісні показники.

До того ж, судом встановлено, що надані позивачем та наявні у матеріалах справи акти здачі-приймання робіт (надання послуг), в порушення приписів статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не містять вказівок на посади повноважних осіб, їх прізвищ та ініціалів як з боку ТОВ «Союзагропром», так і з боку його контрагента - ТОВ «Тетрабудсервіс», яким їх підписано, що відповідно унеможливлює ідентифікувати осіб, якими підписані вказані акти.

Крім того, наявні у матеріалах справи платіжні доручення та банківські виписки, надані позивачем на підтвердження проведення розрахунків між ТОВ «Союзагропром» та ТОВ «Тетрабудсервіс», за надані транспортно-експедиторські послуги, містять посилання на Договір №4/07 від 29.07.2011 року, та жодним чином не на Договір №29.07У від 29.07.2011 року на організацію перевезень автомобільним транспортом, який власне був укладений між сторонами та фактичне виконання умов котрого, ставиться під сумнів контролюючим органом.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568 (зі змінами та доповненнями) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно до вимог п.11.1 означених Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Вимогами п. 11.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Відповідно до вимог п.11.7 Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Спільним Наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року №488/346 (зі змінами та доповненнями) затверджено типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля та введено їх у дію з 1 січня 1996 року, зокрема, подорожній лист вантажного автомобіля, ф. №2; подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні, ф. №1 (міжнародна); товарно-транспортна накладна, ф. №1-ТН; талон замовника, ф. №1-ТЗ.

У пункті 2 означеного Наказу зазначено, що вважати обов'язковим застосування вказаних форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності.

Крім того, як з'ясовано судом першої інстанції та зазначено у наявному у матеріалах справи Акті ДПІ у Печерському районі м. Києва від 07.03.2012 року №107/22-2/37508271 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Тетрабудсервіс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.08.2011 року по 31.01.2012 року», операції ТОВ «Тетрабудсервіс» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. У зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що ТОВ «Тетрабудсервіс» не мало змоги фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного. Також, в ході проведення перевірки не встановлено факт передачі товарів (послуг) ТОВ «Тетрабудсервіс» від контрагентів-покупцям, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. Таким чином, з огляду на відсутність основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів, здійснення основного виду діяльності не є можливим.

До того ж, відповідно до наявної у матеріалах справи Постанови від 20.04.2012 року про порушення кримінальної справи, прийняття її до свого провадження та об'єднання кримінальних справ в одне провадження, за підписом старшого слідчого СУ ДПС в Одеській області, старшого лейтенанта податкової міліції Вдовиченко Д.М., згідно даних бази перевірки платників ПДВ за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що свідоцтво ПДВ, зокрема, ТОВ «Тетрабудсервіс» анульовано. Крім того, в ході проведення оперативно-розшукових заходів по відпрацюванню та встановленню юридичних адрес, за якими зареєстровані вищевказане підприємство встановлено, що воно за адресою державної реєстрації не знаходиться та згідно даних бази переліку платників ПДВ, за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, перебуває у стані «Розшуку». У зв'язку з чим, у діях невстановлених осіб вбачаються ознаки складу злочину, передбаченого ч.3 ст.27, ч.2 ст.205 КК України - організація створення ряду фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема, ТОВ «Тетрабудсервіс». Також, відповідно до наявного у матеріалах справи Листа від 13.04.2012 року №3/8-2144 Управління Міністерства внутрішніх справ Росії по Пензенській області, за підписом заступника начальника Жаткіна В.С., у ході бесіди у телефонному режимі, Акользін Д.І. (директор ТОВ «Тетрабудсервіс»), пояснив, що до фірми ТОВ «Тетрабудсервіс» не має відношення, та не є його засновником, а також пояснив, що рік назад загубив сумку з документами, у якій знаходився паспорт.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що ТОВ «Тетрабудсервіс», податкові накладні якого власне слугували підставою для формування позивачем - ТОВ «Союзагропром» податкового кредиту, зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановленої особи від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності даного Підприємства, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, а відтак виписані від його імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, котрі посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту, є безпідставним.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта» до Шосткинської Міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, та скасування податкових повідомлень-рішень. Таким чином, на підставі наведеного, колегія суддів доходить до висновку, що господарські операції між позивачем - ТОВ «Союзагропром» та ТОВ «Тетрабудсервіс», не мали реального характеру, а їх виконання оформлено лише документально, без мети реального настання правових наслідків, обумовлених ними.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку щодо правомірності та ґрунтовності донарахування ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС Товариству з обмеженою відповідальністю «Союзагропром» податку на додану вартість за період серпень 2011 року - у сумі 5400 грн., та податку на прибуток за ІІ-ІV квартали 2011 року - у сумі 9507 грн.

Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзагропром» залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 25.11.2013 року.

Головуючий: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян

Суддя: О.І. Шляхтицький