Постанова № 35677232, 29.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 листопада 2013 року № 826/17577/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000602656170109, № 0000592656170109, № 0000582656170109 від 15.08.2013

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ Мін доходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 15.08.2013 №0000602656170109, №0000592656170109, №0000582656170109.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що висновки викладені в акті №494/26-56-17-01-04/НОМЕР_1 від 22.07.2013 «Про результати планової виїзної перевірки вчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.07.2010 по 31.12.2012» не відповідають фактичним обставинам та спростовуються наявними матеріалами.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві - заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

21.11.2013 в судовому засіданні за згодою сторін, відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про продовження вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено планову виїзну перевірку вчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.07.2010 по 31.12.2012, за результатом якої складено акт №494/26-56-17-01-04/НОМЕР_1 від 22.07.2013 (далі - акт перевірки).

Як вбачається з акту перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог п .177.11 ст. 177 Податкового кодексу України, а саме приватним підприємцем не подано річну декларацію за 2011 рік у строк визначений пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України;

ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з доходів фізичних осіб», а саме: перевіркою правильності визначення валового доходу та валових витрат встановлено, що приватним підприємцем не подано декларації за 3 та 4 квартали 2010 року, що призвело до заниження чистого оподаткованого доходу на суму 403745,03 грн., внаслідок чого донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 60561,75 грн.;

порушення п. 138.2 ст. 138, п. 167.1 ст. 167, п. 177.4 ст. 177, ст. 198 Податкового кодексу України за січень-лютий 2011 року, січень-квітень 2012 року встановлені розбіжності у формуванні оподатковуваного доходу на суму 2321433,32 грн. внаслідок завищення валових витрат на надання послуг ТОВ «Єрсіда», ТОВ «Контур-Т» господарська діяльність яких за вказаний період визнана нікчемною, що призвело до заниження чистого оподаткованого доходу на суму 2321432,97 грн., внаслідок чого донараховано податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 391356,43 грн.;

порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, пп. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України внаслідок чого податкові зобов'язання у вересні 2010, січні-лютому 2011 року підлягають зменшення на суму 94643,01 грн., податковий кредит у вересні 2010 року січні-лютому 2011 року підлягають зменшенню на суму 93696,8 грн.

п 168.6 ст. 198 Податкового кодексу України позивачем безпідставно завищено суму податкового кредиту у зв'язку з включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, не підтверджених податковими накладними, донараховано податку на додану вартість у сумі 56622,8 грн.

На підставі акту перевірки позивачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.08.2013:

№ 0000582656170109, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, в сумі 170,0 грн.,

№ 0000592656170109, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 549 757,29 грн.,

№ 0000602656170109, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 70 778,5 грн.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 15.08.2013 № 0000582656170109, суд зазначає наступне.

ФОП ОСОБА_1 з 01.01.2010 по 31.12.2010 перебувала на спрощеній системі оподаткування та являлась платником єдиного податку.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач вказує, що згідно акту від 12.08.2010 №80/17405/НОМЕР_1 про проведення попередньої виїзної документальної перевірки СПД ОСОБА_1 встановлено, що за період з 01.04.2009 по 31.12.2009 дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) склав 2352 376, 26 грн.

На підставі викладеного, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог ст. 1 Указу Президента України від 03.07.1998 №727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», у зв'язку з чим вся сума обсягу виручки яка надійшла на розрахунковий рахунок позивача під час перебування ним на спрощеній системі оподаткування оподатковується відповідно ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян». Фактично валовий дохід становить 762253,83 грн.

Відповідно до ст. 1 Указу Президента України від 03.07.1998 №727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» установлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва: фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Згідно з п. 2 Порядку видачі свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.10.1999 №599 підставою для видачі Свідоцтва є подання суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою письмової заяви згідно з додатком 1 до цього Порядку та платіжного документа (квитанція, копія платіжного доручення з відміткою банківської установи) про сплату (перерахування) єдиного податку за період не менше ніж календарний місяць. Заява має бути подана не пізніше ніж за 15 днів до початку кварталу, з якого він обирає спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів, термін сплати яких настав на дату подання заяви.

Рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності може бути прийняте не більше одного разу за календарний рік.

Орган державної податкової служби за місцем державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи за наявності платіжного документа про сплату єдиного податку зобов'язаний протягом десяти робочих днів після отримання заяви безоплатно видати Свідоцтво або надати письмову мотивовану відмову.

З системного аналізу викладеного вбачається, що рішення щодо запровадження спрощеної системи оподаткування приймається податковим органом за результатом розгляду заяви платника податків, отже твердження відповідача, що позивачем в порушення до ст. 1 Указу Президента України від 03.07.1998 №727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» обрано спрощену систему оподаткування є безпідставним.

Відповідно до Указу Президента України від 03.07.1998 №727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» Указу Президента України від 03.07.1998 №727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» розмір єдиного податку не залежить від діяльності платника податку та встановлюється місцевою радою.

Оскільки позивач відповідно до свідоцтва про сплату єдиного податку серії НОМЕР_2 перебувала на спрощеній системі оподаткування, висновок відповідача, що сума обсягу виручки яка надійшла на розрахунковий рахунок позивача під час перебування ним на спрощеній системі оподаткування оподатковується відповідно ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» є протиправним.

З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення від 15.08.2013 № 0000582656170109 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо висновку відповідача про завищення позивачем валових витрат на суму 2 660 621,54 грн. шляхом віднесення до валових витрат суми коштів по наданню транспортних послуг та послуг пов'язаних з оформленням документів у ТОВ «Інформ Юст», ТОВ «Єрсіда», ТОВ «Контур Т» на суму 3 325 777,0 грн. в тому числі ПДВ на суму 665 155,46 грн. чим порушено вимоги ст. 177 Податкового кодексу України суд зазначає наступне.

Відповідач в акті перевірки вказує, що актом ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 26.04.2013 №269/22-40/37208077 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інформ Юст» щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 21.07.2010 по 26.04.2013» встановлено, що товариство має стан підприємства «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням». Згідно постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 31.10.2012 кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_3, який є керівником та засновником ТОВ «Інформ Юст» у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України закрито на підставі ст. 1 п. «г» ст. 6 Закону України «Про амністію» звільнивши останнього від кримінальної відповідальності.

Крім того, відповідач вказує, що атом ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 05.08.2011 №5524/23-5/37312588 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Єрсіда» з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при проведенні фінансово-господарської діяльності за період з 01.12.2010 по 31.01.2011» та актом від 14.04.2011 №2914/23-5/37312588 «про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Єрсіда» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту, декларацій з податку, проведенні фінансово-господарської діяльності за період з 01.02.2011 по 28.02.2011» товариство має стан підприємства «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням», на підприємстві працювала 1 особа.

Операції ТОВ «Єрсіда» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів.

Згідно висновку спеціаліста від 11.04.2011 №95 встановлено, що на деклараціях з ПДВ «ТОВ Єрсіда», розшифровках податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів підписи від імені громадянина ОСОБА_4 виконані іншою особою.

Також, відповідач в акті перевірки вказує, що актом ДПІ у Шевченківському районі м. Києва №520/22-40/32855060 від 06.06.2010»про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Контур-Т» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, якими сформовано податковий кредит з 01.01.2012 по 31.01.2012» та акт від 03.08.2012 №1005/22-40/32855060 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Контур-Т» з питань взаємовідносин з контрагентами, якими за рахунок ТОВ «Контур-Т» сформовано податковий кредит за період березень 2012 року» відповідно до яких посадові особи товариства не знаходяться за місцем реєстрації, інформація щодо наявності основних фондів відсутня, чисельність працюючих на товаристві складає одна особа.

На підставі викладеного відповідач дійшов висновку, що фінансово-господарська діяльність позивача з ТОВ «Інформ Юст», ТОВ «Єрсіда», ТОВ «Контур Т» здійснювалась поза межами правового поля та вчинена без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались правочинами.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та ТОВ «Інформ Юст» був укладений договір комісії від 16.09.2010 №68/13, відповідно до якого комісіонер (позивач) зобов'язується за дорученням комітента надати від свого імені, але за рахунок комітента послуги по завантаження транспорту, якій здійснює вантажні перевезення, а комітент зобов'язується сплатити комісіонеру комісійну плату за надані послуги в розмірі, порядку та умовах, передбачених цим договором.

Також, між позивачем та ТОВ «Контур-Т» укладений договір комісії від 16.01.2011, відповідно до якого комісіонер (позивач) зобов'язується за дорученням комітента надати від свого імені, але за рахунок комітента послуги по завантаження транспорту, якій здійснює вантажні перевезення, а комітент зобов'язується сплатити комісіонеру комісійну плату за надані послуги в розмірі, порядку та умовах, передбачених цим договором.

Крім того, судом встановлено, що 27.01.2012 між позивачем та ТОВ «Лета» був укладений договір про надання послуг №12/01-02, 28.12.2012 між позивачем та ТОВ «Юс кутум» укладено договір №11/12-01-02 про надання послуг, 04.01.2012 між позивачем та ТОВ «Афіна» укладено договір №12/01-01 про надання послуг.

Відповідно до умов вказаних вище договорів позивач зобов'язується надавати послуги з філологічної перевірки та редагування текстів нормативно-правових актів та текстів судових рішень.

Для належного виконання вказаних вище договорів між позивачем та ТОВ «Контур-Т» укладено договір про надання послуг з філологічної перевірки та редагування текстів нормативно-правових актів та текстів судових рішень.

Судом встановлено, що позивачем платіжними доручення сплачувались ТОВ «Контур -Т» грошові кошти. На кожний перерахунок ТОВ «Контур - Т» видавало податкову накладну в паперовому вигляді. Всі податкові накладні включені підприємствами до відповідних декларацій з ПДВ.

З огляду на викладене вбачається, що позивач виступала фактично посередником між ТОВ «Лета», ТОВ «Юскутум», ТОВ «Афіна» та ТОВ «Контур - Т», а тому грошові кошти які перераховувались на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 від ТОВ «Лета», ТОВ «Юскутум», ТОВ «Афіна» згідно договорів про надання послуг є транзитними і далі перераховувались ТОВ «Контур - Т» за виконану роботу.

На підтвердження реальності виконання умов вказаних вище договорів позивачем надано суду копії актів здачі прийняття виконаних робіт, податкових накладних, заявок, банківських виписок, книги обліку доходів та витрат.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Крім того, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9. Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд звертає увагу, що вказані вище акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містять всі необхідні реквізити.

Слід відмітити, що сторонами не заперечується та обставина, що на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами, дані контрагенти позивача, були внесені, як юридичні особи в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Щодо посилання відповідача на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 31.10.2012, якою закрито кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_3, який є керівником та засновником ТОВ «Інформ Юст» у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України на підставі ст. 1 п. «г» ст. 6 Закону України «Про амністію» та звільнено останнього від кримінальної відповідальності, суд зазначає, що порушення порядку реєстрації юридичної особи не є імперативною ознакою протиправності її діяльності та не може розцінюватися як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних такою особою.

Обставини щодо виконання спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Інформ Юст» не досліджувались у вказаній кримінальній справі, а відтак саме по собі здійснення керівником та засновником ТОВ «Інформ Юст» реєстрації названих у постанові товариств без мети реального провадження підприємницької діяльності та номінальність його керівництва цими товариствами, установлена у названій кримінальній справі, за відсутності інших обставин, які б свідчили про необґрунтованість податкової вигоди, були безпідставно визнані як доказ безтоварності спірних господарських операцій.

Що ж стосується посилання відповідача на неможливість формування даних податкового обліку на підставі первинних документів, підписаних від імені спірних контрагентів невстановленими особами, то слід зазначити, що платник не має можливості встановлювати автентичність та приналежність підписів на кожному документі, представленому контрагентом, а також проводити почеркознавчу експертизу під час здійснення підприємницької діяльності; на нього не може бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

З урахуванням викладеного висновок податкового органу про безтоварний характер спірних операцій є безпідставним, а відтак не може бути визнаний об'єктивним та правомірним.

Відповідно до ст.1000 Цивільного кодексу України договір доручення - це коли одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Згідно зі ст.. 1002 Цивільного кодексу України повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо в договорі доручення не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги.

Статтею 929 Цивільного кодексу України передбачено, що договір транспортного експедирування це коли одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ст.. 295 Господарського кодексу України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійснені ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє. Комерційним агентом може бути суб'єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво. Не є комерційними агентами підприємці, що діють хоча і в чужих інтересах, але від власного імені. Агентський договір повинен визначити сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов'язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами (ст. 297 Господарського кодексу України).

Згідно листа Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 25.03.2010 N 3668 встановлено: «Умови застосування спрощеної системи оподаткування встановлені Указом Президента України від 03.07.1998 N 727 «Про систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (далі - Указ). Однією з умов є дотримання граничного обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), який для фізичних осіб - 500 тис. грн. (стаття 1 Указу).

Обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) є одним із критеріїв, що надає суб'єкту малого підприємництва право на застосування спрощеної системи оподаткування.

Відповідно до статті 1 Указу виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Виходячи з норм законодавства, під операціями з продажу розуміють передачу майна (товару) однією особою у власність або у користування та (або) у володіння, та (або) у розпорядження іншій особі, а також інші операції (включаючи операції з безоплатного надання товарів), що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, оренди майна, поставки, лізингу, іншими цивільно-правовими договорами, за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання.

У разі отримання транзитних коштів на розрахунковий і рахунок або в касу платника єдиного податку - фізичної особи згідно з договорами комісії (доручення), а також агентськими договорами, до виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) включається сума винагороди, що є власністю такого платника.

З метою визначення права перебування на спрощеній системі оподаткування суб'єкти малого підприємництва, які надають експедиторські, брокерські та агентські послуги, повинні враховувати надходження коштів у вигляді комісійної (агентської) винагороди, отриманої від здійснення таких видів діяльності, на розрахунковий рахунок та/або в касу без урахування коштів, що є транзитними і на які ці суб'єкти не мають права власності.».

Відповідно до п.292.1 ст.292 Податкового кодексу України доходом платника єдиного податку є для фізичної особи - підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п.292.3 ст.292 Податкового кодексу України. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Відповідно до ст.296 Податкового кодексу України датою отримання доходу є дата надходження коштів на поточний рахунок (у касу) платника єдиного податку

Згідно з п. 4 наказу Міністерства фінансів України від 15.12.2011 №1637 "Про затвердження форм книги обліку доходів і книги обліку доходів та витрат та порядок їх ведення" у книзі відображається фактично отримана сума доходу, що надійшла на поточний рахунок платника податку та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, фактично безоплатно отримано товарів (робіт, послуг) від провадження діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік.

Згідно із п.292.4 ст.292 Податкового кодексу України у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).

З огляду на викладене, вбачається, що відповідно до виписок банку та даних податкової звітності за період вересень 2010 року, січень-лютий 2011 року, січень-квітень 2012 року сума оплати за послуги у розмірі 2660621,46 грн.(без ПДВ) правомірно включено до складу витрат ОСОБА_1 по наданню послуг та враховуючи факт реального здійснення господарських операцій ФОП ОСОБА_1 з вищевказаними контрагентами, висновок відповідача, що сума витрат у розмірі 2660621.54 грн. (витрати пов'язані з наданням послуг на суму 3325777,00грн, у т.ч. ПДВ - 665155.46 грн.) підлягає виключенню з витрат та включенню до складу оподатковуваного доходу та оподаткуванню згідно зі статтею 167 ПК України є протиправним, а відтак прийняте на його підставі податкове повідомлення - рішення № 0000592656170109 від 15.08.2013 є протиправним та підлягає скасуванню.

Як вбачається з акту перевірки відповідач також вказує на порушення позивачем п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме позивачем безпідставно завищено суму податкового кредиту у зв'язку з включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, не підтверджених податковими накладними виданих ТОВ «Трилитан» №202 від 30.07.2010р. на загальну суму 339490,8 грн. сума ПДВ 56581,8 грн., ФОП ОСОБА_5 №230 від 30.07.2010р. на загальну суму 90 грн. сума ПДВ 15 грн., та ТОВ «Інмарк Сервіс» № 2255 від 30.07.2010р. на загальну суму 156 грн. сума ПДВ 26 грн.

Проте з матеріалів справи вбачається (т. 3 а.с. 201), що позивачем було надано до перевірки вищевказані податкові накладні.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (чинного на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пункту 10.1 статті 10 Закону № 168/97-ВР особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахуванню) до бюджету є: платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

Згідно вимогам пункту 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР платник податку -особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Згідно з пп. 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін. у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 цього ж Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, при цьому платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Враховуючи, що вказана вище сума податкового кредиту підтверджена належним чином оформленими податковими накладними, які були надані до перевірки, що підтверджується наявними матеріалами справи, висновок відповідача про порушення позивачем вимог п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України є безпідставним та спростовується матеріалами справи, що свідчить про протиправність та необґрунтованість податкового повідомлення-рішення від 15.08.2013 № 0000602656170109.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити позовні вимоги.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 15.08.2013 №0000602656170109, №0000592656170109, №0000582656170109.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда