Постанова № 35677112, 19.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 листопада 2013 року № 826/17589/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "Альфа-Банк"до 3-тя особаВідділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції м.Києва ОСОБА_1прозобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк" (надалі - позивач або ПАТ "Альфа-Банк") з позовом до Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції м.Києва (надалі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 (надалі - третя особа).

В позовній заяві позивач просить суд :

скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29.04.2013, винесену ВДВС Оболонського районного управління юстиції в частині накладення арешту на заставне майно ПАТ «Альфа-Банк», а саме автомобіль DAEWOO NEXIA, рік випуску - 2008, колір - Бежевий, д.н.з. НОМЕР_1, номер кузову - НОМЕР_2, тип - Легковий Сєдан.

зобов'язати відділ органу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції в м. Києві звільнити заставлене майно, а саме автомобіль DAEWOO NEXIA, рік випуску - 2008, колір - Бежевий, д.н.з. НОМЕР_1, номер кузову -НОМЕР_2, тип - Легковий Сєдан, з-під арешту.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що уповноваженою особою відповідача накладено арешт на заставне майно, що порушує права позивача як заставодержателя.

У судове засідання з'явився представник позивача, який позов підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача та третя особа у судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду відповідно до вимог ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, наявних в матеріалах справи. Про причини неявки у судове засідання суду не повідомляли, клопотань чи заяв про розгляд справи без їхньої участі або про відкладення судового засідання не заявляли.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Так, суд у судовому засіданні від 18.11.2013 року на підставі ч. 6 ст.128 КАС України перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05 лютого 2008 року ОСОБА_1 та ЗАТ «Альфа-Банк» уклали кредитний договір № 490056373, відповідно до п. 2.11 якого предметом застави виступає транспортний засіб, а саме: автомобіль DAEWOO NEXIA, рік випуску -2008, колір - Бежевий, д.н.з. НОМЕР_1, номер кузову - НОМЕР_2, тип -Легковий Седан.

29.04.2013 року постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВДВС Оболонського РУЮ в м. Києві накладено арешт на все майно ОСОБА_1, у тому числі і на заставне майно ПАТ «Альфа-Банк».

У межах ВП 26222132 постановою від 29.04.2013 року державним виконавцем Халавкою О.О. у зв'язку тим, що боржником не було виконання рішення суду у добровільному порядку, постановлено накласти арешт на все майно, що належить третій особі та заборонено здійснювати його відчуження в межах суми боргу.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Нормативно-правовим актом, яким врегульовано умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року №606-XIV (наділі - ЗУ "Про виконавче провадження").

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною 1 ст. 6 ЗУ "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Частиною 1 ст. 17 ЗУ "Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Для забезпечення реального виконання рішення, відповідно до положень ч. 1 ст. 57 ЗУ "Про виконавче провадження", застосовується арешт майна боржника. При цьому, відповідно до положень ч. 2 ст. 57 ЗУ "Про виконавче провадження" арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Відповідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, виданого 31.10.2013 року Державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, на підставі договору №490056373-3-51 06.02.20088 року за №6535667 реєстратором до вказаного реєстру було внесено відповідні відомості щодо обтяження легкового автомобілю DAEWOO NEXIA, рік випуску -2008, колір - Бежевий, д.н.з. НОМЕР_1, номер кузову - НОМЕР_2, тип -Легковий Седан.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про заставу" (надалі - Закон №2654), застава - це спосіб забезпечення зобов'язань. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону №2654, заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на це майно. При цьому, в ст. 16 Закону №2654 передбачено, що право застави виникає з моменту укладення договору застави.

Частиною 2 ст. 17 Закону №2654 передбачено можливість відчуження заставленого майна тільки за згодою заставодержателя.

Умови припинення застави врегульовано ст. 28 Закону №2654, зокрема, в разі припинення забезпеченого заставою зобов'язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов'язань, установлених законом.

Доказів, які свідчать про те, що на момент вчинення виконавчих дій щодо арешту спірного рухомого майна, право застави на транспортний засіб: DAEWOO NEXIA, рік випуску -2008, колір - Бежевий, д.н.з. НОМЕР_1, номер кузову - НОМЕР_2, тип -Легковий Седан, на визначених законом підставах та в установленому порядку припинене, договір про заставу транспортного засобу недійсний, суду не надано.

Положеннями ст. 572 Цивільного кодексу України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

Водночас, правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна врегульовано положеннями Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (надалі - Закон №1255).

Так, ст. 11 Закону №1255 передбачено, що обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом. В той же час, ч. 1 та ч. 2 ст. 12 Закону №1255 встановлено, що взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

В ч. 3 ст. 12 Закону №1255 зафіксовано, що на підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 14 Закону №1255 визначено, що якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

Як вбачається зі змісту постанови про арешт майна ВП №26222132, виконавчий документ, а саме: виконавчий лист №2-5277 виданий Оболонським районним судом міста Києва.

В свою чергу, кредитний договір укладений 05.02.2008 року, обтяження за яким зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 06.02.2008 року.

Враховуючи викладене, зважаючи на черговість виникнення зазначених вище обтяжень, а також беручи до уваги, що положеннями Закону №1255 щодо вказаних видів обтяжень не встановлено особливого пріоритету, суд дійшов висновку, що позивач, як обтяжувач, володіє переважним пріоритетом відносно пріоритету стягувача у виконавчому провадженні №26222132 на отримання задоволення своїх прав чи вимог щодо одного й того ж рухомого майна.

Згідно з ч. 1 ст. 52 ЗУ "Про виконавче провадження", звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

При цьому, відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 54 ЗУ "Про виконавче провадження", стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя. Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Частиною 4 ст. 54 ЗУ "Про виконавче провадження" передбачено, що про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Приписами ч. 3 ст. 60 ЗУ "Про виконавче провадження" встановлено, що з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 60 ЗУ "Про виконавче провадження", у всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

З наявних у матеріалах справи документів вбачається, що у спірних правовідносинах відсутні визначені ч. 3 ст. 54 ЗУ "Про виконавче провадження" умови, за яких на перебуваючий у заставі позивача транспортний засіб можливо було б звернути стягнення за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача у виконавчому провадженні №26222132.

Враховуючи викладене, суд вважає, що накладення арешту на транспортний засіб, що перебуває у заставі позивача, обмежує забезпечене заставою право позивача на задоволення його вимог за договором застави, у зв'язку з чим, вимога позивача про зобов'язання відповідача зняти арешт з майна третьої особи, яке передано в заставу позивача, підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані докази, з аналізу викладених положень чинного законодавства та кредитного договору видно, що позивач як заставодержатель має пріоритетне право на задоволення забезпечених договором застави вимог за рахунок транспортного засобу, що становить предмет застави, переважно перед іншими особами, а, отже, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо зобов'язання відповідача вчинити дії щодо звільнення з-під арешту транспортного засобу.

Керуючись положеннями ч. 6 ст. 128, ст.ст. 69-71, ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" задовольнити у повному обсязі.

2. Скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29.04.2013, винесену ВДВС Оболонського районного управління юстиції в частині накладення арешту на заставне майно ПАТ «Альфа-Банк», а саме автомобіль DAEWOO NEXIA, рік випуску - 2008, колір - Бежевий, д.н.з. НОМЕР_1, номер кузову - НОМЕР_2, тип - Легковий Сєдан.

3. Зобов'язати відділ органу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції в м. Києві звільнити заставлене майно, а саме автомобіль DAEWOO NEXIA, рік випуску - 2008, колір - Бежевий, д.н.з. НОМЕР_1, номер кузову -НОМЕР_2, тип - Легковий Сєдан, з-під арешту.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.К. Каракашьян