Постанова № 35676034, 26.11.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2013 р. Справа № 804/10853/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Коренева А.О.,

при секретарі судового засідання - Литвин Ю.Ю.,

за участю

представника позивача - Давиденко С.В.,

представника відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Закритого акціонерного товариства «Криворізький спеццентр» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.05.13 №0000712205, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ЗАТ «Криворізький спеццентр», звернувся до суду з позовом до Нікопольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.05.13 №0000712205, яким позивачу збільшена сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 56 232,50 грн. На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем не на підставі, не у межах повноважень, та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Висновки акту перевірки відносно позивача, на підставі якого прийнято спірне рішення, зроблені відповідачем виключно з посиланням на акти перевірки контрагентів позивача - ТОВ «Старт-Д» та ТОВ «Ліга», та є такими, що не відповідають дійсності, оскільки між позивачем та його контрагентами було укладено відповідні письмові договори, на виконання яких всі господарські операції були здійснені та оформлені належним чином, що підтверджується відповідними первинними документами: податковими накладними, видатковими накладними, рахунками - фактури, які підтверджують факт поставки товару на користь позивача, та банківськими виписки, які підтверджують факт повної оплати позивачем поставленого товару, які були надані позивачем до перевірки. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач, Нікопольська ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, проти задоволення позову заперечував. Мотиви незгоди зводяться до того, що відповідно до актів перевірок ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС від 21.12.12 №7203/224/32694059 відносно ТОВ «Старт Д» та від 21.12.12р №7199/22-4/24609852 відносно ТОВ «Ліга» не встановлено факту поставок зазначеними підприємствами товарів по ланцюгу, адже перевіркою встановлена відсутність документів, які б підтверджували Факт прийому/передачі товару. Позивачем, в свою чергу, не надано до перевірки будь-які документи, що підтверджують транспортування товару (товарно-транспортні накладні, шляхові листи). Також відповідачем зазначено, що відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В судове засідання 26.11.13 представник відповідача не з'явився, направив до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити супроводження даної справи.

Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Згідно з ч.2 ст.49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належним їм процесуальними права і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Враховуючи наведені законодавчі положення, з огляду на ненадання відповідачем належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості забезпечити супроводження даної справи, суд дійшов висновку, що справу може бути вирішено за відсутністю відповідача.

Вивчивши доводи позову та заперечень, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

Судовим розглядом справи встановлено, що відповідачем на підставі наказу ОДПІ від 23.04.13 №539 (а.с.182) та відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства в частині взаємовідносин з ТОВ «Ліга» за грудень 2011р. з податку на додану вартість, з 01.10.11 по 31.12.11 по податку на прибуток підприємств, та з ТОВ «Старт-Д» за квітень, травень, липень, серпень та жовтень 2012р. з податку на додану вартість, з 01.04.12 по 31.12.12 з податку на прибуток підприємств у фактичних періодах їх здійснення. Результати перевірки оформлені відповідним актом від 15.05.13 №1392/225.20198932 (а.с.17-79).

За висновками вказаного Акту проведеною перевіркою позивача не підтверджена реальність здійснення господарських відносин зокрема із ТОВ «Ліга», ТОВ «Старт-Д», встановлена дефектність первинних документів та відсутність об'єктів оподаткування, та встановлено порушення: - пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.134.1 ст.134, п. 135.1, пп. 135.5.4. п. 135.5 ст. 135, п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138 п.п.139.1.9 п. 139.1 ст.139, в результаті чого занижений податок на прибуток всього у сумі 48 777 грн.; - п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198 ПКУ, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 44 986,00 грн., в тому числі за грудень 2011р. на суму 15 420,00 грн., за квітень 2012р. на суму 4 831,00 грн., за травень 2012 на суму 3 880 грн., за липень 2012р. на суму 3 375 грн., за серпень 2012р. на суму 16 264 грн., за жовтень 2012р. на суму 1 216 грн.

За змістом вказаного Акту підставою для наведених висновків слугували: - акт перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС від 21.12.12 №7203/224/32694059 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово - господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Старт Д», за змістом якого перевіркою встановлена відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям у 2011-2012 році; - акт перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 21.12.12 №7199/22-4/24609852 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово - господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавств України ТОВ «Ліга», за змістом якого не підтверджений податковий кредиту з ПДВ та валові витрати у ТОВ «Ліга» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям; - відсутність у позивача будь-яких документів, що підтверджують транспортування товару (товарно-транспортні накладні, шляхові листи) та відсутність сертифікатів походження товарів, отриманих від ТОВ «Ліга».

З посиланням на згаданий акт перевірки відносно позивача відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.07.13 №0001512201, яким позивачу збільшена сума грошового зобов'язання податку на додану вартість в розмірі 56 232 грн.50 коп., в тому числі за основним платежем 44 986 грн. та за штрафними санкціями - 11 246,50 грн. (а.с.85).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Як встановлено в ході розгляду справи та вбачається з висновку акту перевірки, спірна сума податкового кредиту в розмірі 44 986 грн. сформована позивачем за взаємовідносинами з ТОВ «Ліга» та ТОВ «Старт-Д» за період грудень 2011р., квітень 2012р., травень 2012р., липень 2012р., серпень 2012р., жовтень 2012р.

На підтвердження існування зазначених взаємовідносин та правомірності формування податкового кредиту позивачем подані до суду: - Договір від 30.11.11 №30-11/11, укладений між позивачем та ТОВ «Ліга», за яким останній зобов'язується поставити на адресу позивача товар, зазначений в специфікаціях, умови поставки: франко-склад «Покупця»; Специфікації №1, 2, 3 до вказаного Договору, платіжні доручення за грудень 2011р. та виписки за особовим рахунком за грудень 2011р., що підтверджують оплату позивачем ТОВ «Ліга» вартості товару за вказаним договором, видаткова накладна за грудень 2011р. та податкові накладні від 02.12.11 №3 та від 01.12.11 №1 та №2 (а.с.98-118); - Договір від 30.03.12 №30-03/2012, укладений між позивачем та ТОВ «Старт-Д», за яким останній зобов'язується поставити на адресу позивача товар, зазначений в специфікаціях, умови поставки: франко-склад «Покупця»; Специфікації №1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, платіжні доручення за грудень 2012р., вересень 2012р., серпень 2012р., травень 2012 та виписки за особовим рахунком за грудень 2012р., вересень 2012р., листопад 2012р., що підтверджують оплату позивачем ТОВ «Страт Д» вартості товару за вказаним договором, рахунки фактури за серпень 2012р., травень 2012р. квітень 2012р., жовтень 2012р., видаткові накладні за серпень 2012р., липень 2012р., травень 2012р., квітень 2012р., жовтень 2012р., податкові накладні від 31.08.12 №809, від 06.08.12 №225, від 29.08.12 №226, від 27.07.12 №326, від 07.05.12 №398, від 02.04.12 №231, від 30.10.12 №223, 25.10.12 №385, 30.10.12 №223 (а.с.119-161).

Розв'язуючи спір, суд зазначає, що порядок формування платником податків як витрат, так і податкового кредиту за спірний період існування вказаних господарських взаємовідносин визначений приписами Податкового кодексу України.

Згідно з п. 14.1.36 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. За змістом п. 22.1. ст. 22 ПК України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

За змістом приписів п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

За приписами п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу). Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

На підстави наведених законодавчих положень суд доходить до висновку, що при складанні податкової звітності, в тому числі з ПДВ, з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання товарів повинні бути в наявності первинні документи, що підтверджують здійснення платником податку відповідних господарських операцій, тобто наявність об'єкту оподаткування, в тому числі отримання позивачем таких товарів з метою використання їх у господарській діяльності позивача, а також належним чином оформлені податкові накладні.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV (далі - Закон № 996) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Згідно зі ст. 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Приписами ст.9 Закону № 996 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

На підставі викладеного суд зазначає, що факт реальності виконання господарських зобов'язань та отримання позивачем від ТОВ «Ліга» та ТОВ «Старт-Д» підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинних документів, судовим оглядом яких не встановлено їх невідповідності приписам Закону №996. Більш того, за даними Акту перевірки позивача перевіряючими особами відповідача встановлено в ході перевірки, що у позивача був в наявності відповідний товар, який оплачений позивачем та в подальшому реалізований ним.

Крім того, суд зауважує, що відповідно до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Мінфіну України «Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей» від 16.05.96 № 99 (зареєстровано в Мін'юсті України 12.06.1996 року за № 293/1318, далі - Інструкція № 99), дія якої поширюється на підприємства, установи та організації, їх відділення, філії, інші відокремлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, регламентовано умови та порядок видачі довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей. Відповідно до п. 3 Інструкції № 99 сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (далі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. Видача бланків довіреностей здійснюється після їх реєстрації у журналі реєстрації довіреностей. Довіреність на одержання цінностей видається лише особам, які працюють на даному підприємстві. Згідно з вимогами п. 13 Інструкції № 99 довіреність незалежно від строку її дії залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) із зазначенням на ній номера довіреності та дати її видачі. У цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а інший - додається до залишеної у постачальника довіреності й використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно з довіреністю, а також для проведення розрахунків з одержувачем. Отже, при передачі товару від постачальника до покупця довіреності на отримання матеріальних цінностей передаються постачальникові та зберігаються ним у строк встановлений законодавством України.

Факт наявності довіреностей на Бурмістрова Ю.Ф., який за змістом відповідних видаткових накладних отримував товарно-матеріальні цінності від зазначених контрагентів, підтверджується наданими позивачем в ході розгляду справи копіями витягу з книги реєстрації довіреностей на отримання товару, факт того, що зазначена особа є керівником на підприємстві підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с.94).

Також судом встановлено, що розрахунки за вище зазначеними господарськими операціями були проведені в безготівковій форму, про що свідчать наведені вище та наявні в матеріалах справи виписки по особовому рахунку у банку.

Крім того, суд відмічає, що придбані у вказаних контрагентів товари відповідають видам господарської діяльності позивача, якими, як встановлено відповідачем в ході перевірки та вбачається з Акту перевірки, є ремонт і технічне обслуговування машин и устаткування промислового призначення, інших транспортних засобів, установлення та монтаж машин і устаткуваня тощо (а.с.19).

Як вбачається з матеріалів справ, платниками ПДВ - ТОВ «Ліга» та ТОВ «Старт-Д» були виписані на адресу позивача податкові накладні, на підставі яких позивачем сформований податковий кредит в сумі 44 986 грн., в тому числі за грудень 2011р. на суму 15 420,00 грн., за квітень 2012р. на суму 4 831,00 грн., за травень 2012 на суму 3 880 грн., за липень 2012р. на суму 3 375 грн., за серпень 2012р. на суму 16 264 грн., за жовтень 2012р. на суму 1 216 грн.

Факт наявності таких податкових накладних був встановлений і відповідачем в ході проведення перевірки позивача, про невідповідність таких податкових накладних приписам ПКУ відповідачем не зазначено, а судом в ході розгляду справи не встановлено. За даними податкового органу на час виконання спірних господарських взаємовідносин та виписки податкових накладних, сторони були зареєстровані у встановленому законом порядку платником податку на додану вартість.

З огляду на викладене, суд відмічає, що події отримання позивачем від ТОВ «Ліга» та ТОВ «Старт-Д» товарів у спірних періодах, оплати таких товарів, їх придбання з метою використання у власній господарській діяльності оформлені первинними документами, наведеними вище, копії яких наявні в матеріалах справи, що містять усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону № 996-XIV, а відтак є належними доказами реальності спірних господарських операцій.

Як зазначено вище, підстави для виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит, порядок його формування, а також порядок виникнення від'ємного значення, визначені ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України.

За умови відсутності законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України при формуванні податкового кредиту, останній має право на податковий кредит.

Судом в ході розгляду справи не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на податковий кредит. За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

З приводу посилань відповідача на акти податкових органів, складені відносно контрагентів позивача, суд зазначає таке. З огляду на положення ч.3 ст.70 КАС України суд не бере до уваги акти перевірок ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС від 21.12.12 №7203/224/32694059 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово - господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Старт Д» та від 21.12.12 №7199/22-4/24609852 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово - господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавств України ТОВ «Ліга». Так, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.13 по справі №804/1269/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.05.13, визнано протиправними дії ДПІ із проведення перевірки ТОВ «Ліга», в результаті якої був складений відповідний акт (а.с.199-202). Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.13 по справі №804/1259/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.06.13, визнано протиправними дії ДПІ із проведення перевірки ТОВ «Старт Д», в результаті якої був складений відповідний акт (а.с.203-207).

Окрім того, платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію. Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону. Відповідачем не наведено доводів та доказів тому, що позивач діяв без належної обачності та був обізнаним про допущення його контрагентом певних порушень законодавства при створенні підприємства чи веденні господарської діяльності.

Також суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне. Зазначаючи про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності з означеним контрагентам, податковим органом не враховано, що правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (ст.234 ЦК України). Недійсність фіктивних правочинів, тобто встановлення факту відсутності наміру створити правові насідки, а отже реально здійснити господарську діяльність, визначається тільки судом. Рішень суду про визнання правочину між позивачем та його контрагентами ТОВ «Ліга» та ТОВ «Старт Д» недійсними ДПІ до суду не надано, в акті перевірки про наявність такого рішення не зазначено, судом на виконання вимог ст.11 КАС України існування такого рішення не встановлено.

Щодо відсутності у Позивача товарно-транспортних накладних суд зазначає наступне. За змістом зазначених вище договорів умови поставки визначені як франко-склад «Покупця», що за правилами Інкотермс означає транспортування товару до складу покупця не силами останнього. Отже факт неотримання покупцем від перевізника або продавця відповідних документів на транспортування товару сам по собі, без дослідження та врахування інших обставин, не може спростовувати товарність операції та позбавляти покупця права на податковий кредит, адже правилами ведення податкового обліку не передбачено обов'язку позивача підтверджувати право на формування податкового кредиту товарно-транспортними накладними. Наявність сертифікатів походження товарів, отриманих від ТОВ «Ліга», на які посилається відповідача в обґрунтування своєї позиції, не передбачена відповідним договором, як обов'язкова умова його виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Відповідач правомірність своїх висновків та винесених на їх підставі податкових повідомлень-рішень належним чином не довів. Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені належними доказами, носять характер суб'єктивних припущень та ґрунтуються виключно на висновках матеріалів перевірок контрагента позивача.

З огляду на викладене, враховуючи, що судовим розглядом справи встановлено, що позивачем правомірно сформований податковий кредит в розмірі 44 986,00 грн. в періодах: грудень 2011р. на суму 15 420,00 грн., за квітень 2012р. на суму 4 831,00 грн., за травень 2012 на суму 3 880 грн., за липень 2012р. на суму 3 375 грн., за серпень 2012р. на суму 16 264 грн., за жовтень 2012р. на суму 1 216 грн. за господарськими операціями з ТОВ «Ліга» та ТОВ «Старт Д», відповідні товари придбані та отримані позивачем задля використання у власній господарській діяльності, а також оплачені, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Беручи до уваги наведене, позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Криворізький спеццентр» підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області ДПС від 24.05.13 №0000712205.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Криворізький спеццентр» (код ЄДРПОУ - 20198932) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 562 грн. (п'ятсот шістдесят дві гривні) 34 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції відповідно до ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили згідно зі ст.254 КАС України.

Повний текст постанови складений 02.12.13.

Суддя А.О. Коренев