Постанова № 35675986, 27.11.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2013 р. Справа № 804/2772/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Коренева А.О.,

при секретарі судового засідання - Литвин Ю.Ю.,

за участю

представника позивача - Кісілевича Є.Є.,

представника відповідача - Кузьміної І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання дій противоправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПАТ «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль», звернувся до суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Макушевої Т.П. по винесенню постанови про поновлення виконавчого провадження від 04.01.13 про поновлення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису № 3637, виданого 26 грудня 2003 року приватним нотаріусом ОСОБА_1, постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 14.01.13 з примусового виконання виконавчого напису № 3637, виданого 26 грудня 2003 року приватним нотаріусом ОСОБА_1, а також про скасування постанови про поновлення виконавчого провадження від 04.01.13 про поновлення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису № 3637, виданого 26 грудня 2003 року приватним нотаріусом ОСОБА_1, винесеної державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Макушевою Т.П. та постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 14.01.13 з примусового виконання виконавчого напису № 3637, виданого 26 грудня 2003 року приватним нотаріусом ОСОБА_1, винесеної державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Макушевою Т.П. На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконано примусово, тобто умовою для стягнення виконавчого збору є фактичне примусове виконання виконавчого напису № 3637. Отже незаконність дій державного виконавця підчас винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору полягає у тому, що виконавчий збір стягується тільки у тому випадку, коли державним виконавцем проведені дії з примусового виконання, а в даному випадку державний виконавець жодних дій з примусового виконання виконавчого напису не вчиняв. Щодо постанови про поновлення виконавчого провадження, позивачем зазначено, що державний виконавець не мав право поновлювати виконавче провадження, оскільки воно було зупинено на підставі п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу". Отже, підставою для зупинення провадження було внесення ПАТ «Дніпродзержинська ТЕЦ» до «Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості», а на дату прийняття оскаржуваної постанови позивач не був виключений з вказаного Реєстру, тому, на думку позивача, відсутні підстави для поновлення виконавчого провадження. Також позивачем зазначено, що постанова про стягнення виконавчого збору прийнята державним виконавцем Макушевою Т.П., але підписана державним виконавцем - Осельським Є.С., оскільки Макушева Т.П. на час винесення оскаржуваної постанови знаходилась у відпустці відповідно до наказу № 206-К від 23.01.13. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених позові та письмових пояснення.

Відповідач, Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, проти задоволення позову заперечував. Мотиви незгоди зводяться до того, що оскаржувані дії та постанови вчинені та прийняті відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволені позову з підстав на ведених в запереченнях (а.с.161-164).

Вивчивши доводи позову та заперечень, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, а також оглянувши матеріали виконавчого провадження за спірними діями та постановами, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

Як встановлено судом в ході розгляду справи, оскаржувані дії та постанови відповідача вчинені та прийняті останнім в рамках виконавчого провадження №34171474, відкритого за Постановою про відкриття виконавчого провадження від 02.04.04 по примусовому виконанню виконавчого напису № 3637, виданого 26 грудня 2003 року приватним нотаріусом ОСОБА_1 про стягнення з ВАТ «ДДТЄЦ» боргу в загальній сумі 101 120 грн. на користь ВАТ «Дніпрообленерго» (а.с.167). З матеріалів виконавчого провадження №34171474 (далі - ВП №34171474, оригінали яких надані представником відповідача для огляду в судовому засіданні, вбачається, що Постановою про зупинення виконавчого провадження від 12.11.12 згадане провадження зупинено у зв'язку із внесенням боржника - позивача до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств ПЕК» (а.с.169). Постановою про поновлення виконавчого провадження від 04.01.13 ВП №34171474 поновлено у зв'язку із тим, що обставини, котрі зумовили зупинення виконавчого провадження усунуті, а саме відповідно до п.3.4 ЗУ Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств ПЕК» процедура погашення заборгованості підприємствами ПК діє до 01.01.13 (а.с.174). Постановою про стягнення з боржника виконавчого збору від 14.01.13 за ВП №34171474 стягнуто з боржника ВАТ «Дніпродзрежниська теплоелектроцентраль» виконавчий збір у розмірі 10 112 грн., оскільки останнім не виконано виконавчий напис у наданий строк (а.с.175). Означені постанови від 04.01.13 та від 14.01.13 прийняті державним виконавцем Макушевою Т.П.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій відповідача з прийняття оскаржуваних Постанови про поновлення виконавчого провадження від 04.01.13 ВП №34171474 та Постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 14.01.13 за ВП №34171474, а також самих цих актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.99 № 606 - ХІV (в редакції Закону України від 04.11.10 № 2677 - VI, далі - Закон №606), відповідно до ст.2 якого примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Приписами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну виконавчу службу» визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст.39 Закону №606 виконавче провадження зупиняється, зокрема у випадках, передбачених п.15 ч.1 ст.37 цього Закону, - до закінчення строку дії процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначеного Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

На підставі наведених законодавчих положень суд зазначає, що доводи позивача про зупинення виконавчого провадження до моменту виключення підприємства паливно-енергетичного комплексу з Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» є помилковими та такими, що ґрунтуються на невірній інтерпретації наведених положень, адже законодавець чітко визначив строк, до якого виконавче провадження підлягає зупиненню у випадках, передбачених п.15 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження»: до закінчення строку дії процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу.

Відповідно до п.3.4 ст.3 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» в редакцій, чинній на час виникнення спірних правовідносин, процедура погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу діє до 1 січня 2013 року.

Згідно з ч.5 ст.39 Закону №606 після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець протягом трьох днів з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов'язаний своєю постановою поновити виконавче провадження за власною ініціативою або за заявою стягувача. Копії постанови надсилаються сторонам у триденний строк. З матеріалів виконавчого провадження №34171474 вбачається, що спірна постанова про поновлення виконавчого провадження від 04.01.13 прийнята відповідачем з посиланням на наведений п.3.4.ст.3 Закону «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Враховуючи викладені законодавчі положення, з огляду на те, що 01.01.13 строк дії процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначеного Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» закінчився, суд доходить до висновку, що дії державного виконавця з прийняття оскаржуваної постанови про поновлення виконавчого провадження від 04.01.13 відповідають приписам закону, а такому позовні вимоги в частині визнання протиправними відповідних дій державного виконавця та скасування постанови про поновлення виконавчого провадження від 04.01.13 за ВП №34171474 задоволенню не підлягають.

Стосовно дій державного виконавця відповідача з прийняття постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 14.01.13, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону №606 у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Наведеним положенням кореспондують приписи п.3.7.1 Інстррукції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України

від 02.04.12 № 512/5, зареєстрованою в Мінюсті 02.04.12 за №489/20802, за якими постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення.

З викладеного вбачається, що відповідно до нормативно-правових актів в редакції, чинних на дату виникнення спірних правовідносин постанова про стягнення з боржника виконавчого збору має бути прийнята державним виконавцем на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. Тому твердження позивача про стягнення виконавчого збору тільки у тому випадку, коли державним виконавцем проведені дії з примусового виконання, є хибними та такими, що відповідають положенням Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.99 № 74/5, яка втратила чинність 17.04.12.

Разом з тим, суд звертає увагу на наступне. Строк, наданий боржнику - позивачу для самостійного виконання рішення наведений державним виконавцем в постанові про відкриття виконавчого провадження від 02.04.04: 3 дні з часу отримання постанови. Доказів отримання позивачем означеної постанови від 02.04.04 відповідачем не надано. З матеріалів виконавчого провадження наявність таких доказів судом не встановлена, представником позивача зазначено в судовому засіданні, що згадана постанова ним отримана не була.

За викладених обставин суд констатує, що обставини, з якими законодавцем пов'язує необхідність та обов'язковість прийняття державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору, у ВП №34171474 не настали, адже станом на дату прийняття постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 14.01.13 строк, наданий державним виконавцем боржнику для самостійного виконання рішення - 3 дні з часу отримання ним постанови про відкриття виконавчого провадження від 02.04.04, не завершився, оскільки, як встановлено судом, така постанова від 02.04.04 позивачем не отримана. Інший строк для добровільного виконання виконавчого документу, ніж вказаний в постанові про відкриття викового провадження від 02.04.04 державним виконавцем позивачу не встановлювався. Отже, стягнення відповідачем з позивача виконавчого збору спірною постановою від 14.01.13 є передчасним.

Крім того, як вбачається з матеріалів виконавчого провадження оскаржувані постанови прийняті державним виконавцем Макушевою Т.П., однак підписи на постанові від 04.01.13 та від 14.01.12 є різними, та, як з'ясовано в судовому засіданні, постанова від 14.01.13 підписана іншим державним виконавцем, а не Макушевою Т.П., що не заперечувалось представником відповідача. Суд зважує, що ані наведеними вище нормативно-правовим актами, ані Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.12 № 512/5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.04.12 за № 489/20802, не передбачена можливість підпису постанови у виконавчому провадженні одним державним виконавцем за іншого, тобто державним виконавцем, відмінним від зазначеного в такій постанові.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За викладених обставин суд доходить до висновку, що дії державного виконавця з прийняття постанові про стягнення з боржника виконавчого збору від 14.01.13, як і означена постанова вчинені та прийнята не на підставі, не у спосіб та не в межах повноважень, визначених наведеним вище законодавчим актами. Відтак дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Макушевої Т.П. з винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 14.01.13 з примусового виконання виконавчого напису № 3637, виданого 26 грудня 2003 року приватним нотаріусом ОСОБА_1, та постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 14.01.13 з примусового виконання виконавчого напису № 3637, виданого 26 грудня 2003 року приватним нотаріусом ОСОБА_1 є протиправними.

Враховуючи наведене, позовні вимоги ПАТ «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» підлягають частковому задоволенню, а судові витрати - розподілу відповідно до ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Макушевої Т.П. з винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 14.01.13 з примусового виконання виконавчого напису № 3637, виданого 26 грудня 2003 року приватним нотаріусом ОСОБА_1

Скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 14.01.13 з примусового виконання виконавчого напису № 3637, виданого 26 грудня 2003 року приватним нотаріусом ОСОБА_1

В задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» витрати зі сплати судового збору в розмірі 17 грн. 20 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, визначеними ст. 186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 02.12.13.

Суддя А.О. Коренев