Постанова № 35674915, 29.11.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2013 року 810/5858/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фіш-Хаус" до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

31 жовтня 2013 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Фіш-Хаус" (далі - позивач) з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Київської області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 грудня 2012 р. № 0002152300.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно зробив висновки про нікчемність правочинів, які були укладені між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Драйфор" (далі - ТОВ "Драйфор"). Стверджує, що всі укладені позивачем угоди були реальні та виконані їх сторонами в повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, подав до суду письмові заперечення, в яких у задоволенні позову просив відмовити посилаючись на те, що правочини між позивачем та ТОВ "Драйфор" за січень 2012 р., здійснені без мети настання реальних наслідків. Стверджує, що названі правочини є нікчемними (а.с. 224-232).

19 листопада 2013 р. представником позивача було подано суду клопотання, у якому він просив розглянути справу без участі представника позивача, у порядку письмового провадження.

У судовому засідання 19 листопада 2013 р. представник відповідача проти задоволення клопотання не заперечував.

Розглянувши матеріали справи, клопотання сторін, суд не знаходить перешкод для розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, без участі повноважних представників сторін відповідно до приписів ч. 4 ст. 122 КАС України за наявними в ній матеріалами.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

19 березня 2008 р. позивач зареєстрований як юридична особа, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Серія АГ № 151199 та копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Серія ААА № 235372 (а.с. 138 - 141, 142 відповідно).

4 грудня 2012 р. відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток при здійсненні фінансово - господарських операцій з ТОВ "Драйфор" за січень 2012 р., за результатами якої 5 грудня 2012 р. було складено акт перевірки № 2134/22-00/34961937 (далі - акт перевірки № 2134/22-00/34961937) (а.с. 13 - 29).

У розділі "Висновок" названого акту перевірки зазначено, що позивачем порушено:

1) п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 2 грудня 2012 р. № 2755-VI (далі - ПК України), що призвело до заниження суми податку на прибуток, яка підлягає до сплати у сумі 98 837 грн 40 коп., в т.ч. за 1 квартал 2012 р. у сумі 98 837 грн 40 коп.

2) ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1. 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чи має ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону.

21 грудня 2012 р. на підставі названого акту перевірки № 2134/22-00/34961937 відповідачем було винесено податкове повідомлення - рішення № 0002152300, яким збільшено суму грошового зобов'язання на загальну суму 148 257 грн 00 коп., з якої за основним платежем - 98 838 грн 00 коп., за штрафними санкціями - 49 419 грн 00 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № 0002152300) (а.с. 30);

У зв'язку з тим, що позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправними, ним було подано даний адміністративний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовані ПК України.

Згідно з вимогами п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до вимог п. 85.8 ст. 85 ПК України посадова (службова) особа органу державної податкової служби, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Як убачається з п. 44.6 ст. 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому п. 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Згідно з вимогами п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до вимог п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з вимогами п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Як убачається з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з вимогами п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з вимогами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Із аналізу положень ст. ст. 138 і 198 ПК України вбачається, що скористатися правом на формування валових витрат і податкового кредиту можливо лише при наявності первинних бухгалтерських документів, оформлених у відповідності до Закону. Відсутність таких документів зумовлює неможливість включення позивачем до складу валових витрат і податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними документами у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Згідно з вимогами п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до вимог п. 201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Як убачається з п. 201.12 ст. 201 ПК України, у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку. Для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається податкова накладна, податкові зобов'язання за якою включені до податкової декларації попереднього періоду.

Наявні матеріали справи свідчать, що відповідачем було поставлено під сумнів фінансово - господарську діяльність позивача, зокрема, реальність господарських операцій з контрагентом - ТОВ "Драйфор" та зроблено висновок, що господарські операції між ними були фіктивними правочинами.

Проте, даний висновок суд вважає помилковим з таких підстав.

1 грудня 2011 р. між ТОВ "Драйфор" (продавцем) та позивачем (покупцем) було укладено договір поставки (далі - договір потавки) (а.с. 35).

Згідно з п.п. 1.1 п. 1 названого договору продавець взяв на себе зобов'язання передати у власність покупця товарно-матеріальні цінності, згідно з накладними, в подальшому - "товар", а покупець - прийняти товар та сплатити вартість товару на умовах цього договору.

Відповідно до п.п. 1.2 п. 1 названого договору асортимент, кількість та вартість товару, вказуються у видаткових накладних, згідно з п.п. 3.1 п. 3 названого договору транспортування товару на об'єкт відбувалося транспортом за рахунок покупця.

Крім того, 3 грудня 2011 р. між ТОВ "Драйфор" (продавцем) та позивачем (покупцем) було укладено додаткову угоду до договору поставки (а.с. 36).

Згідно з названою додатковою угодою п.п. 3.1 п. 3 договору поставки викладено у наступній редакції: "транспортування товару на об'єкт відбувається транспортом та за рахунок продавця".

На виконання договору поставки ТОВ "Драйфор" було продано позивачу товар - рибу (сом, щука, пеленгас, товстолоб, білий амур, лящ), що підтверджується:

1. Видатковими накладними від:

- 4 січня 2012 р. № ДФ-04/01-1 на загальну суму 55 839 грн 78 коп. (а.с. 68);

- 4 січня 2012 р. № ДФ-04/01-2 на загальну суму 49 752 грн 90 коп. (а.с. 69);

- 4 січня 2012 р. № ДФ-04/01-3 на загальну суму 16 629 грн 72 коп. (а.с. 70);

- 4 січня 2012 р. № ДФ-04/01-4 на загальну суму 59 462 грн 20 коп. (а.с. 71);

- 5 січня 2012 р. № ДФ-05/01-1 на загальну суму 55 150 грн 21 коп. (а.с. 72);

- 5 січня 2012 р. № ДФ-05/01-2 на загальну суму 58 314 грн 48 коп. (а.с. 73);

- 5 січня 2012 р. № ДФ-05/01-3 на загальну суму 34 050 грн 24 коп. (а.с. 74);

- 12 січня 2012 р. № ДФ-12/01-1 на загальну суму 58 714 грн 69 коп. (а.с. 75);

- 12 січня 2012 р. № ДФ-12/01-2 на загальну суму 59 730 грн 02 коп. (а.с. 76);

- 17 січня 2012 р. № ДФ-17/01-1 на загальну суму 57 411 грн 05 коп. (а.с. 77);

- 24 січня 2012 р. № ДФ-24/01-1 на загальну суму 59 730 грн 00 коп. (а.с. 78).

2. Податковими накладними від:

- 4 січня 2012 р. № 32 на загальну суму 55 839 грн 78 коп. (а.с. 79);

- 4 січня 2012 р. № 33 на загальну суму 49 752 грн 90 коп. (а.с. 80);

- 4 січня 2012 р. № 34 на загальну суму 16 629 грн 72 коп. (а.с. 81);

- 4 січня 2012 р. № 35 на загальну суму 59 462 грн 20 коп. (а.с. 82);

- 5 січня 2012 р. № 36 на загальну суму 55 150 грн 21 коп. (а.с. 83);

- 5 січня 2012 р. № 37 на загальну суму 58 314 грн 48 коп. (а.с. 84);

- 5 січня 2012 р. № 38 на загальну суму 34 050 грн 24 коп. (а.с. 85);

- 12 січня 2012 р. № 39 на загальну суму 58 714 грн 69 коп. (а.с. 86);

- 12 січня 2012 р. № 74 на загальну суму 59 730 грн 02 коп. (а.с. 87);

- 17 січня 2012 р. № 40 на загальну суму 57 411 грн 05 коп. (а.с. 88);

- 24 січня 2012 р. № 41 на загальну суму 59 730 грн 00 коп. (а.с. 89).

3.Транспортними накладними (а.с. 90-100);

4. Подорожними листами вантажного автомобіля (а.с. 101-120);

5. Картку рахунку за січень 2012 р. (а.с. 121-132).

Перелічені документи були підписано посадовою особою ТОВ "Драйфор" та завірені печаткою цього товариства.

Оплата позивачем за куплений у ТОВ "Драйфор" товар підтверджується банківськими виписками, які завірені печаткою відділення № 915 АТ "УкрСиббанк" (а.с. 54 - 67).

До того ж судом враховано, що на дату укладення та виконання договору поставки у розпорядженні позивача були документи на підтвердження державної реєстрації ТОВ "Драйфор", зокрема, копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серія АГ № 151197, згідно з яким названий контрагент зареєстрований, як юридична особа 7 жовтня 2011 р., а його керівником визначено Патєєва В.В. (а.с. 144 - 147).

Крім того, для зберігання та перевезення купленого у ТОВ "Драйфор" товару позивачем (орендарем) було укладено два договори. Зокрема, від:

- 15 жовтня 2011 р. з колективним підприємством "Київський птахокомбінат" (орендодавцем) договір оренди нежитлового приміщення № 24 (а.с. 37 - 45);

- 1 листопада 2011 р. з товариством з обмеженою відповідальністю "Заміокулькас" (орендодавцем) договір оренди холодильного обладнання (а.с. 46 - 48);

- 1 січня 2012 р. з ОСОБА_2 (орендодавцем) договір оренди вантажного автомобіля (а.с. 49 - 52).

З метою подальшої реалізації між позивачем (постачальником) було укладено три договори поставки. Зокрема, від:

- 15 грудня 2009 р. з товариством з обмеженою відповідальністю "Фоззі - Фуд" (покупцем) № 130 (а.с. 177 - 179);

- 18 грудня 2012 р. з товариство з обмеженою відповідальністю "Рибний Світ "Океанія" (покупцем) № 18/12/12-1П (а.с. 182-189);

- 1 січня 2012 р. з товариством з обмеженою відповідальністю "АШАН УКРАЇНА ГІПЕРМАРКЕТ" (покупцем) № П3335 (а.с. 190 - 203).

На виконання договорів поставки позивачем було надано суду, видаткові накладні, оборотно-сальдову відомість по рахунку, специфікацію та банківські виписки (а.с. 133-135, 136-137, 180, 204-212).

На підставі викладено суд дійшов висновку, що:

- укладення та виконання позивачем договору поставки дійсно мало місце та було вчинено з метою здійснення господарської діяльності;

- виконання позивачем договору поставки призвело до зміни його майнового стану;

- на дату укладення та виконання позивачем договору поставки у нього не було сумніву стосовно дійсності реєстрації та господарської діяльності ТОВ "Драйфор", що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АГ № 151197 (а.с. 144 - 147);

Наведене свідчить про реальність укладення та виконання договору поставки між позивачем та ТОВ "Драйфор".

Крім того, судом не може бути взято до уваги посилання представника відповідача на акт перевірки ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 30 жовтня 2012 р. № 1048/22-911/37938848 про неможливість проведення звірки ТОВ "Драйфор" щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами покупцями та постачальниками за період з 1 січня по 30 червн 2012 р., з 1 по 8 серпня 2012 р., оскільки, даний акт жодним чином не стосується господарських відносин між позивачем та ТОВ "Драйфор" (а.с. 218 - 232).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту та не надано суду доказів, які б спростовували надані позивачем докази.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення № 0002152300 протиправним та таким, що підлягає скасуванню

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 9, 69 - 72, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 21 грудня 2012 р. № 0002152300.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фіш-Хаус" сплачений ним судовий збір у сумі 1482 (одну тисячу чотириста вісімдесят дві) грн 57 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Виноградова О.І.