Рішення № 35674597, 25.11.2013, Личаківський районний суд м.Львова

2/463/1797/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2013 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі головуючого судді Леньо С. І.

при секретарі Станько Р.О.

з участю представника позивача Зікеєвої У.В.

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» до ОСОБА_2, Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування шкоди в порядку регресу, -

в с т а н о в и в:

Позивач ПрАТ «ПРОСТО-страхування» звернувся до суду з позовом до відповідачів, просить ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 затрати по виплаті страхового відшкодування в розмірі 58 660 грн., а з ВАТ «НАСК «Оранта» - в розмірі 24 990 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 15.02.2010р. між позивачем та ОСОБА_5 було укладено договір страхування № АТК 198713 майнових інтересів власника автомобіля «Peugeot 407» д.н.з. НОМЕР_1. 10.11.2010 року в м. Львові на вул. Б. Хмельницького - Грінченка відбулась ДТП за участю застрахованого транспортного засобу та автомобіля Москвич д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2, у зв'язку з чим автомобілі зазнали технічних пошкоджень, і постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 28.05.2012р. його було визнано винним у вчиненні ДТП. Зазначена вище подія була визнана страховою, про що 02.12.2010р. було складено страховий акт, і згідно висновку № 147 від 16.11.2010р., вартість матеріального збитку пошкодженого застрахованого автомобіля, становить 109 216,69 грн., а вартість відновлювального ремонту - 174 787,59 грн. 02.12.2010р. співробітниками страхової компанії позивача складено розрахунок страхового відшкодування, згідно якого, сума, яка підлягає виплаті становить 83 650 грн. Частину цих коштів, а саме 80 680 грн. було виплачено страхувальнику, а іншу частину в розмірі 2 970 грн., згідно розпорядження № 007551 від 14.12.2010р. зараховано у сплату недооплаченої частини страхової премії шляхом взаємозаліку із Львівською філією АТ «ПРОСТО-страхування». Як з'ясувалось в подальшому, цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 на момент скоєння ДТП була застрахована у ВАТ «НАСК «Оранта», і ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, згідно такого договору страхування становить 25 500 грн., франшиза 510 грн. У зв'язку з такими обставинами, позивач звернувся до відповідача ВАТ «НАСК «Оранта» з вимогою виплатити суму страхового відшкодування в розмірі 24 990 грн., і оскільки такі кошти на даний час залишаються не відшкодованими, просить стягнути їх в примусовому порядку. Враховуючи те, що цих коштів є недостатньо для покриття збитків, яких позивач зазнав у зв'язку з настанням страхового випадку, іншу частину коштів, що становить 58 660 грн. просить стягнути з відповідача ОСОБА_2, як особи, винної в заподіянні шкоди.

В судовому засіданні представник позивача згідно належної довіреності від 10.01.2013р. Зікеєва У.В. позовні вимоги підтримала, дала пояснення аналогічні вищенаведеним, а також додатково зазначила, що експерт мав право проводити оцінку транспортного засобу після ДТП, оскільки мав відповідну кваліфікацію, залишки автомобіля не були продані на аукціоні, і оскільки їх вартість, за наслідками найвищої пропозиції складала 44 600 грн., за виключенням цієї суми, та виключенням франшизи, виходячи з ліміту відповідальності страховика, страхувальнику було виплачено страхове відшкодування, яке разом, з врахуванням страхової премії склало 83 650 грн. Оскільки обов'язки за договором страхування позивачем виконані в повному обсязі та належним чином, і враховуючи те, що останній в даному випаду має право регресної вимоги до особи, яка є винною у скоєнні ДТП та його страхової компанії, що і є предметом даного судового спору, просить позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні, та його представник згідно договору про надання правової допомоги від 07.04.2011р. та ордеру серії ЛВ № 046703 - адвокат ОСОБА_3 проти обґрунтованості позову заперечили. Вважають висновки експертизи сфальсифікованими і такими, що не відповідають обставинам справи, підтвердженням чого є той факт, що до встановлення судовим рішенням вини відповідача у вчиненні ДТП, позивач надіслав йому регресну вимогу, тобто завчасно вимагав від нього коштів, не маючи в той час таких повноважень. В даному випадку необхідно було дослідити чи має місце вина у виді необережності іншого водія, та взяти до уваги те, що працівників ДАІ було притягнуто до відповідальності. Оскільки під час вирішення справи про адміністративне правопорушення такі обставини не були враховані, їх необхідно врахувати під час вирішення даної справи. На їх думку, з врахуванням цих обставин, а також того, що всі документи, які представлені позивачем є сфальсифіковані, неможливим є задоволення позову, про що і просять суд ухвалити рішення. Окрім цього, незважаючи на те, що обґрунтованість позову стороною відповідача заперечується з наведених вище підстав, сам відповідач просить врахувати, що немає коштів, які просить стягнути позивач, а представник відповідача, з врахуванням скрутного матеріального становища його довірителя, у випадку, якщо підстави та мотиви позову знайдуть своє підтвердження в судовому засіданні, суму, яка обрахована позивачем до стягнення просить зменшити.

Представник відповідача - ВАТ «НАСК «Оранта» в судове засідання жодного разу не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причин неявки суду не повідомив. З рахуванням позиції учасників процесу, які не заперечили проти завершення розгляду справи у його відсутності, а також беручи до уваги обсяг зібраних доказів, який є достатнім для ухвалення законного та обґрунтованого рішення, суд вважає можливим розглянути справу у його відсутності.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані по ній докази та ухвалюючи рішення у відповідності до вимог ст. 215 ЦПК України, незважаючи на заперечення сторони відповідача ОСОБА_2 та відсутність пояснень щодо суті справи від сторони відповідача ВАТ «НАСК «Оранта», суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі виходячи з наступного.

У відповідності ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальнику) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові внески та виконувати інші умови договору.

В судовому засіданні встановлено, що 15.02.2010р. між позивачем та ОСОБА_5 було укладено договір страхування № АТК 198713 майнових інтересів власника автомобіля «Peugeot 407» д.н.з. НОМЕР_1, в підтвердження чого до матеріалів справи долучено відповідну копію договору (а.с.4).

10.11.2010 року в м. Львові на вул. Б. Хмельницького - Грінченка відбулась ДТП за участю застрахованого транспортного засобу та автомобіля Москвич д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 28.05.2012р. (а.с.12-15), яка залишена без змін постановою судді Апеляційного суду Львівської області (а.с.16-18), відповідача ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а провадження у справі закрито у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч. 2 ст. 38 КУпАП.

За змістом ч. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Враховуючи те, що вина відповідача у вчиненні ДТП встановлена згаданою вище постановою районного суду, яка залишена без змін судом апеляційної інстанції, позиція сторони відповідача про те, що в даному випадку необхідно встановити чи мала місце необережна форма вини іншого учасника ДТП є неспроможною, оскільки зі змісту цієї постанови вбачається, що виключно порушення вимог ПДР України водієм ОСОБА_2 стали причиною ДТП, і в силу ч. 4 ст. 61 ЦПК України, такі обставини є обов'язковими для суду. В даному випадку, встановлення районним судом необережної форми вини іншого учасника ДТП, по своїй суті буде вносити зміни в постанову районного суду, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні ДТП, що законом заборонено, і на що, відповідно до вимог процесуального законодавства наділений виключно суд апеляційної, а не першої інстанції. Оскаржуючи постанову районного суду, відповідач вправі був посилатись на цю обставину, і оскільки судом апеляційної інстанції її встановлено не було, посилання сторони відповідача на необережну форму вини іншого учасника ДТП, крім того, що є безпідставні, є ще й голослівні. Крім того, як вбачається з матеріалів справи № 3-241/11 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2, зібраними у ній доказами з'ясовувався факт наявності вини іншого водія, з приводу чого проводилися експертизи, досліджувалися інші докази, однак такий не знайшов свого підтвердження в ході судового розгляду.

Що ж стосується самих позовних вимог, то задовольняючи їх повністю суд виходить з наступного.

Згідно висновку № 147 від 16.11.2010р. експертного автототоварознавчого дослідження по визначенні вартості відновлювального ремонту та вартості матеріальної шкоди (а.с.19-61), вартість відновлювального ремонту автомобіля «Peugeot 407» д.н.з. НОМЕР_1, який пошкоджено під час ДТП, на момент проведення дослідження становить 174 787,59 грн., а вартість матеріальної шкоди, яка заподіяна його власнику внаслідок ДТП, на момент дослідження дорівнює імовірній ринковій вартості автомобіля на момент ДТП і становить 109 216,69 грн.

На підставі заяви ОСОБА_5 про виплату страхового відшкодування від 02.12.2010р. (а.с.69), подія, яка мала місце 10.11.2010р. була визнана страховим випадком, про що було складено страховий акт (а.с.66), і згідно розрахунку страхового відшкодування № 8065 від 02.12.2010р. (а.с.70), сума матеріальних збитків, які підлягають до виплати страхувальнику становить 83 650 грн.

Відповідно до копії платіжного доручення № 18722 від 15.12.2010р. (а.с.73), позивач здійснив виплату частини страхового відшкодування в розмірі 80 680 грн., а інша частина страхового відшкодування в розмірі 2 970 грн., згідно з розпорядженням № 007551 від 14.12.2010р. (а.с.72) була зарахована у якості сплати недооплаченої частини страхової премії шляхом взаємозаліку із Львівською філією АТ «ПРОСТО-страхування».

Відтак, слід вважати встановленим, що позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування та відшкодування завданої шкоди.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною 1 ст. 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Крім того, ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Отже, відповідно до наведених вимог закону позивач після виплати страхового відшкодування отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Як встановлено в судовому засіданні, і це не заперечується самим відповідачем ОСОБА_2 та додатково стверджується відповідним витягом (а.с.74), його цивільно-правова відповідальність на момент ДТП була застрахована ВАТ «НАСК «Оранта» згідно полісу № ВЕ/1243837. Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, відповідно до цього полісу становить 25 500 грн., франшиза - 510 грн.

Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» врегульовано відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований він на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників - ст. 3 цього Закону.

Відповідно до вимог п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції, яка діяла на момент вчинення ДТП, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третіх осіб. Аналогічний обов'язок страховика, також закріплено у ст. ст. 979, 988, 990 ЦК України, та у ст. 20 Закону України «Про страхування».

Згадані вище норми закону щодо виплати страхового відшкодування носять імперативний характер і чітко встановлюють обов'язок страховика виплатити суму завданих збитків, тобто, встановлюють обов'язок ВАТ «НАСК «Оранта» щодо виплати страхового відшкодування відповідно до лімітів такої відповідальності, яка встановлена в договорі, і у випадку не проведення такої виплати, така сума може бути стягнута в примусовому порядку.

З огляду на те, що суду не надано доказів, що відповідачем ВАТ «НАСК «Оранта» виконано свій обов'язок щодо виплати страхового відшкодування, чи то прийняття рішення про відмову у здійсненні такої виплати, слід вважати встановленим, що обов'язок страховика щодо виплати страхового відшкодування не виконано, і в такому випадку, сума заподіяної шкоди в розмірі 24 990 грн., що є лімітом його відповідальності за виключенням франшизи, в порядку регресу, підлягає до стягнення з відповідача ВАТ «НАСК «Оранта» в примусовому порядку.

Поряд з цим, як гласить положення ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Як вже згадувалось вище, загальна сума заподіяних збитків протиправними діями відповідача становить 83 650 грн. Оскільки ліміт відповідальності страховика відповідача ОСОБА_2 - ВАТ «НАСК «Оранта», за виключенням франшизи становить 24 990 грн., які з наведених вище підстав суд стягує з цього відповідача в примусовому порядку, різницю між цією сумою, а саме 58 660 грн., за правилами ст. 1194 ЦК України, слід стягнути з особи, винної у заподіяні шкоди, тобто з відповідача ОСОБА_2

При цьому, суд не може взяти до уваги скрутне матеріальне ставище цього відповідача, як підставу для зменшення суми відшкодування, яка підлягає стягненню в порядку регресу. Така обставина можливо і має місце, однак відповідно актів цивільного законодавства, вона не є підставою для зменшення обсягу відповідальності особи, винної в заподіянні шкоди.

З огляду на викладене, суд знаходить позовні вимоги підставними, такими, що ґрунтуються на нормах матеріального права, і як наслідок, ухвалює рішення про їх задоволення в повному обсязі.

У відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України, пропорційно задоволеним позовним вимогам, суд стягує з відповідачів сплачений судовий збір в розмірі 836,50 грн., що підтверджується відповідними квитанціями (а.с.75, 76), а саме, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача слід стягнути 586,60 грн. судового збору, а з відповідача ВАТ «НАСК «Оранта» - 249,90 грн. судового збору.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.10,60,61,88,169,209,212-215,218 ЦПК України, ст.ст. 3, 11, 15, 16, 979-982, 993, 988, 1191, 1194 ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про страхування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), суд, -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1) на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» (м. Київ, вул. Герцена, 10, ЄДРПОУ 24745673) затрати по виплаті страхового відшкодування в розмірі 58 660 грн. (п'ятдесят вісім тисяч шістсот шістдесят грн.).

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (м. Київ, вул. Жилянська, 75, ЄДРПОУ 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» (м. Київ, вул. Герцена, 10, ЄДРПОУ 24745673) затрати по виплаті страхового відшкодування в розмірі 24 990 грн. (двадцять чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто грн.).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» 586,60 грн. судового збору.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» 249,90 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Личаківський районний суд м. Львова шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ст. ст. 294,296 ЦПК України.

Суддя: Леньо С. І.