Ухвала суду № 35672489, 02.12.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/4247/13-ц Провадження № 22-ц/772/3867/2013Головуючий в суді першої інстанції:Луценко Л. В.Категорія: 37Доповідач: Іванюк М. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2013 р. м. ВінницяКолегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі : головуючого - судді Іванюка М.В, суддів Камзалова В.В. та ПанасюкаО.С, при секретарі Руденко О.М, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору - першої Вінницької державної нотаріальної контори про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И Л А :

В лютому 2013р. ОСОБА_3. звернулася в суд з позовом до свого онука ОСОБА_2. про визнання права власності на спадкове майно. Зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її донька ОСОБА_4, у зв'язку з чим відкрилася спадщина. Спадкове майно складається з 2/3 частин квартири АДРЕСА_1 ( 1 /3 частина вказаної квартири належала ОСОБА_4. на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого згідно з рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 28.04.1994р. відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», а друга 1 / 3 частина даної квартири належала їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.07.1998р, виданого після смерті в вересні 1997р. її бабусі - ОСОБА_5. ( див. а.с. 129, 131 ).

Після смерті ОСОБА_4 її спадкоємцями першої черги за законом є позивачка та син померлої - ОСОБА_2, 1986р. народження, якому належить інша 1/3 частина квартири АДРЕСА_1 на підставі зазначеного вище свідоцтва про право власності на житло, виданого згідно з рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 28.04.1994р. відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

ОСОБА_3 28.07.2010р. отримала свідоцтво про право власності на спадщину за законом стосовно половини спадщини, що становить 1 / 3 частину квартири (а.с. 4).

Позивачка зазначила, що відповідач ОСОБА_2. спадщину не прийняв, оскільки після розлучення батьків з 1992р. постійно жив з батьком у Росії і не бажав підтримувати з матір'ю ніяких стосунків. Знаючи про її смерть, відповідач на поховання не прибув, ніякої допомоги не надав, хоча йому на той час вже виповнився двадцять один рік. При цьому він уникає будь-якого спілкування з позивачкою - своєю бабусею, яка неодноразово зверталася до нього з приводу спільного вирішення питань щодо організації ремонту та утримання квартири. Незважаючи на те, що онук є дорослою людиною, він не вчинив визначених законом дій по прийняттю спадщини. Замість цього лише батько відповідача висуває їй якісь безпідставні вимоги.

Тому ОСОБА_3, вважаючи, що право на спадщину в цілому набула лише вона як єдиний спадкоємець, який прийняв спадкове майно, просила визнати за нею право власності на не прийняту відповідачем половину спадщини, яка складається з іншої 1 / 3 частини квартири АДРЕСА_1.

До участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору притягнуто Першу Вінницьку державну нотаріальну контору.

Рішенням Вінницького міського суду від 28 жовтня 2013р. позов було задоволено.

ОСОБА_2. у своїй апеляційній скарзі просить дане рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3. у задоволенні позову. Вважає, що задовольняючи позовні вимоги, суд неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, внаслідок чого відповідача безпідставно позбавлено права власності на належну йому частину майна.

В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_2. - ОСОБА_6, який є батьком апелянта, підтримав скаргу з наведених у ній підстав.

ОСОБА_3, адвокат ОСОБА_7. та представник нотаріальної контори ОСОБА_8. просять відхилити апеляційну скаргу як безпідставну.

Вислухавши зазначених осіб, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав :

Задовольняючи позов, суд правильно виходив з того, що згідно ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадшину або не прийняти її. Встановлено, що ОСОБА_2. на час відкриття спадщини разом з матір'ю не проживав, оскільки мешкав з батьком на території Російської Федерації. Тому для прийняття спадщини він згідно ч.1 ст.1269 ЦК України мав би подати відповідну заяву нотаріусу. Однак у визначений ч.1 ст.1270 ЦК України шестимісячний строк з часу відкриття спадщини він таку заяву нотаріусу не подавав. Тобто, згідно ч.1 ст.1272 ЦК України слід вважати, що у даному випадку ОСОБА_2. спадщину не прийняв. У такому разі судом правильно застосовано правила ч.2 ст.1223 ЦК України, згідно з якими в разі неприйняття спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ч.1 ст.1261 ЦК України ( у даному випадку - позивачка ).

Доводи апелянта про те, що строк для прийняття спадщини ним пропущено з поважних причин, оскільки на час її відкриття він проживав на території Російської Федерації, колегія суддів до уваги не приймає, так як у даному випадку питання про визначення відповідачу додаткового строку для прийняття спадщини не вирішується.

Також не заслуговують на увагу пояснення представника апелянта в апеляційному суді про те, що ОСОБА_2. не знав про смерть матері, а тому пропустив строк для прийняття спадщини. Адже знову ж таки у даному випадку не вирішується питання про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Більше того, це твердження спростовується самим змістом апеляційної скарги, в абзаці п'ятому якої зазначено : «…Отримавши звістку про смерть матері, я не мав змоги прибути на похорони, участі у похованні не приймав та у зв'язку із перебуванням у іншій державі не звернувся до нотаріальної контори для прийняття спадщини» ( див.а.с. 161).

Доводи апелянта про неврахування судом факту проплат його батьком комунальних послуг по зазначеній квартирі, на підтвердження чого ним надавалися квитанції, колегія суддів також до уваги не приймає. Адже сам по собі факт таких проплат не може прийматися в якості доказу прийняття спадщини відповідачем, який продовжує залишатися власником 1 / 3 частини даної квартири і тому зобов'язаний приймати участь у відповідних витратах на утримання житла.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. В матеріалах, які ОСОБА_2. додатково надіслав апеляційному суду по пошті, містяться постанови нотаріуса від 11.08.2010р. та від 01.02.2012р. про відмову його батькові у вчиненні нотаріальної дії по видачі на ім'я відповідача свідоцтва про право на спадщину. Однак ніяких даних про оскарження до суду відмови у вчиненні вказаних нотаріальних дій ним надано не було. Інші матеріали, які ОСОБА_2. надіслав апеляційному суду, правового значення не мають.

Норми матеріального і процесуального права судом застосовані правильно.

За таких обставин підстав для скасування чи зміни рішення колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 303, 304, 307ч.1 п.1, 308, 313, 314, 315, 317, 209, 218 ЦПК України, колегія суддів, --

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 жовтня 2013 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :