Ухвала суду № 35671788, 13.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2013 року Справа № 24454/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В,

Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши у письмовому провадженні в місті Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23 березня 2010 року в адміністративній справі № 2а-355/10/0370 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ганімед-М» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області про визнання нечинним та скасування рішення про наявність обставин, які є підставою для застосування адміністративного арешту активів у вигляді зупинення операцій на рахунку,

В С Т А Н О В И В :

28 січня 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «Ганімед-М» (далі - ТзОВ «Ганімед-М») звернулось до Волинського окружного адміністративного суду із вказаним позовом, у якому просило визнати нечинним та скасувати рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області (далі - Луцької ОДПІ) від 19.01.2010 року № 1 про наявність обставин, які є підставою для застосування адміністративного арешту активів у вигляді зупинення операцій на рахунку позивача.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що адміністративний арешт є виключним способом забезпечення можливості погашення податкового боргу, проте такий борг у товариства відсутній, а зазначені у оскаржуваному рішенні підстави - недопущення до проведення планової перевірки - не грунтуються на вимогах законодавства. Крім того, відсутній факт недопущення податкових інспекторів до проведення планової перевірки посадовими особами товариства.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 23 березня 2010 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із вказаною постановою, її оскаржила Луцька ОДПІ, яка вважає, що рішення прийняте всупереч вимогам чинного законодавства, з порушення норм матеріального і процесуального права, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що суд першої інстанції при прийнятті рішення не взяв до уваги того, що адміністративний арешт активів полягає у своєчасному попередженні певних дій платника податків, які можуть призвести до порушення законодавства з питань оподаткування або взагалі до ухилення від сплати податків. Звертає увагу на те, що повідомлення про проведення перевірки від 24.11.2009 року було вручено уповноваженій особі ТзОВ «Ганімед-М», що підтверджується повідомленням про вручення. Прийшовши на перевірку після зазначеного періоду, податковий орган не порушив економічні інтереси підприємства. Тому оскаржуване рішення прийнято підставно, оскільки уповноважена особа ТзОВ «Ганімед-М» не допустила працівників податкового органу до проведення перевірки, яка мала відбутися згідно із планом-графіком та на підставі виданого працівникам направлення, про що складено акт відмови платника податку від допуску до проведення перевірки. Рішення про наявність обставин, які є підставою для застосування адміністративного арешту активів на рахунку, прийняте згідно з поданням в.о.начальника ГВПМ Луцької ОДПІ. Таким чином, відповідачем дотримано процедуру прийняття такого рішення, за наявності законних підстав, при тому, що прийняття рішення не залежить від того, чи є у платника податків борг перед бюджетами та державними цільовими фондами.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, клопотань про розгляд справи за їх участю не подали, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України колегія суддів вважає можливим здійснювати розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що дана апеляційна скарга є безпідставна і не належить до задоволення з наступних міркувань.

Згідно із п.1 ч.1 ст.11 Закону України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 509-ХІІ) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Відповідно до ч.4 ст.11-1 Закону № 509-ХІІ право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 24 листопада 2009 року на адресу позивача надіслано повідомлення за № 201 про проведення планової виїзної перевірки ТзОВ «Ганімед-М» за підписом заступника голови Державної податкової адміністрації у Волинській області (далі - ДПА у Волинській області), яке зареєстровано ТзОВ «Ганімед-М» 04.12.2009 року за № 217/25. У повідомленні зазначено дату проведення перевірки - з 07 по 18 грудня 2009 року (а.с.10). Однак упродовж вказаного проміжку часу перевірка працівниками податкового органу не була проведена.

Водночас, направлення за № 000632 від 24.12.2009 року, видане головою ДПА у Волинській області, підтверджує, що працівники податкового органу направлялися для проведення перевірки в період з 24.12.2009 року по 14.01.2010 року (а.с.9).

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які свідчили б про зміну строків (чи їх продовження) та підстав проведення перевірки ТзОВ «Ганімед-М».

24.12.2009 р. складено акт за № 142/23-99/35594217 про відсутність посадової особи (директора) за місцем знаходження ТзОВ «Ганімед-М» та неможливість вручити направлення на проведення перевірки. 19.01.2010 року заступник начальника Луцької ОДПІ прийняв рішення за № 1, у якому посилається на порушення п.п.«г» п.9.1.2. ст.9 Закону України «Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого посадові особи ТзОВ «Ганімед-М» не допустили податковий орган до проведення планової перевірки щодо контролю за розрахунковими операціями.

Відповідно до п.2 Порядку координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням та сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.05 № 619 (далі - Порядок), формування планів-графіків планових виїзних ревізій і перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання, які проводяться для забезпечення своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати ними податків та зборів (обов'язкових платежів), здійснюється щокварталу всіма контролюючими органами за місцезнаходженням суб'єкта господарювання чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно із п.3 та п.5 Порядку заміна у планах-графіках планових виїзних ревізій і перевірок суб'єкта господарювання, діяльність якого підлягає перевірці, та зміна строків їх проведення забороняється, крім випадків виникнення об'єктивних обставин (ліквідація, банкрутство суб'єкта господарювання, припинення його діяльності на тривалий час, обставини непереборної сили тощо). Керівник відповідного контролюючого органу несе персональну відповідальність за дотримання плану-графіка планових виїзних ревізій і перевірок та повинен забезпечити участь необхідної кількості службових осіб у їх проведенні.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.11-1 Закону № 509-ХІІ плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

А статтею 11-2 Закону № 509-ХІІ встановлено, що посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, та за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку. Ненадання цього документа платнику податків або їх надання з порушенням вимог є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби для проведення планової перевірки.

Матеріалами справи підтверджено, що у повідомленні на перевірку за № 201 від 24 листопада 2009 року визначено її вид: планова виїзна з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (а.с.10). Про такий вид перевірки зазначено і у направленні від 24 грудня 2009 року за № 000632 (а.с.9), і в переліку питань для здійснення перевірки ТзОВ «Ганімед-М», затвердженого 24.12.2009 року (а.с.27), проте в оскаржуваному рішенні та поданні в.о.начальника ГВПМ Луцької ОДПІ зазначено інший вид перевірки - щодо контролю за розрахунковими операціями. Отже, наведені вище документи містять розбіжність щодо визначення виду перевірки податковим органом.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що акт за № 142/23-99/35594217 від 24.12.2009 р. про відсутність посадової особи (директора) за місцем знаходження ТзОВ «Ганімед-М» та неможливість вручити направлення на проведення перевірки, не є допустимим доказом правомірних дій відповідача, оскільки встановити, що він складений працівниками ДПА у Волинській області у вказаному місці та у вказаний час без підпису у ньому незаінтетерованих осіб неможливо.

Судом встановлено, що працівники податкового органу прибули на планову перевірку ТзОВ «Ганімед-М» 25 грудня 2009 року. Направлення на перевірку було пред'явлено ОСОБА_2

Довіреність від 25.12.2009 р., засвідчує, що ОСОБА_2 уповновжений представляти інтереси ТзОВ «Ганімед-М» в судах та в державних установах, однак із вказаного документа не видно, що ОСОБА_2 наділений правом допускати працівників органів державної податкової служби до проведення перевірки та пред'являти їм будь-які документи.

Згідно із абзацом «г» підпункту 9.1.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» вiд 21.12.2000 № 2181-III (далі Закон - № 2181-III) арешт активів може бути застосовано, якщо з'ясовується, що платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов'язані з отриманням інших об'єктів оподаткування, електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, вагокасових комплексів, систем та засобів штрихового кодування.

Відповідно до підпункту 9.1.1 пункту 9.1 статті 9 Закону № 2181-III адміністративний арешт активів платника податків (далі - арешт активів) є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу.

Довідка Луцької ОДПІ від 02.03.2010 р. підтверджує, що податковий борг у ТзОВ «Ганімед-М» відсутній.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вище викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що рішення заступника начальника Луцької ОДПІ від 19.01.2010 року за № 1 прийнято необґрунтовано та нерозсудливо, з порушенням вимог, які визначені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

У відповідності до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст.195, 197, 198 п.1 ч.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23 березня 2010 року у справі № 2а-355/10/0370, - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя Р.Й. Коваль

Судді В.В.Гуляк

Н.М.Судова-Хомюк