Постанова № 35671645, 28.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 листопада 2013 року № 826/17395/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б. розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовомПублічного акціонерного товариства «Укрнафта»до третя особаПрилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області Спільне підприємство «Каштан Петролеум Лтд»провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», звернувся до суду з адміністративним позовом до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 23.10.2013 р. № 0001392201/142 та від 23.10.2013 р. № 0001382201/141.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені Відповідачем із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, є необґрунтованими, а тому підлягають скасуванню.

Відповідач проти позовних вимог заперечує в повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначає, що під час перевірки було встановлено ряд порушень, що стали підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

До участі у справі було залучено третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача, в особі Спільного підприємства «Каштан Петролеум Лтд», яка підтримала в повному обсязі заявлені Позивачем вимоги.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.

Співробітниками Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Договору № 35/21-СД простого товариства про спільну виробничу (інвестиційну) діяльність від 28.01.2008 року (код 534664291) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року. За результатами перевірки складено акт від 09.10.2013 року № 249/22-534664291 (надалі по тексту Акт перевірки).

У розділі 4 Акта перевірки «Висновки» зазначено наступні встановлені під час проведення перевірки порушення вимог законодавства: п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 2 126 466 грн., у тому числі за 3 квартал 2011 року в сумі 51 660 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 278 239 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 497 829 грн., за 2 квартал 2012 року в сумі 529 479 грн., за 3 квартал 2012 року в сумі 320 213 грн., за 4 квартал 2012 року в сумі 449 046 грн.; п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті, в сумі 1 997 885 грн., у тому числі за жовтень 2011 року в сумі 131 740 грн., за листопад 2011 року 76 114 грн., за грудень 2011 року в сумі 79 015 грн., за січень 2012 року в сумі 113 494 грн., за лютий 2012 року в сумі 144 260 грн., за березень 2012 року в сумі 216 369 грн., за квітень 2012 року в сумі 190 362 грн., за червень 2012 року в сумі 313 903 грн., за серпень 2012 року в сумі 191 296 грн., за жовтень 2012 року в сумі 247 055 грн., за грудень 2012 року в сумі 294 277 грн.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в Акті перевірки, Позивачем було подано заперечення на Акт перевірки. За результатом розгляду заперечень листом від 21.10.2013 року № 9452/10/22-306 Відповідач повідомив Позивача, що висновки, викладені в Акті перевірки, залишено без змін.

На підставі висновків Акта перевірки Відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001392201/142 від 23.10.2013 року, яким Позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 2 126 466 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 449 141, 75 грн.; а також податкове повідомлення-рішення № 0001382201/141 від 23.10.2013 року, яким Позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з ПДВ на суму 1 997 885 грн. та застосовано штрафну санкцію на суму 499 471,25 грн.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Щодо порушення Позивачем п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 2 126 466 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 449 141,75 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до Акта перевірки до заниження податку на прибуток привело заниження задекларованих Позивачем у рядку 02 Декларації «Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)» доходів на загальну суму 9 989 426 грн., в тому числі за 3 квартал 2011 року у сумі 224 609 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 1 209 735 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 2 370 618 грн., за 2 квартал 2012 року в сумі 2 521 326 грн., за 3 квартал 2013 року в сумі 1 524 826 грн., за 4 квартал 2012 року в сумі 2 138 312 грн.

Із змісту Акта перевірки та податкового повідомлення-рішення № 0001392201/142 від 23.10.2013 року вбачається, що заниження доходів від операційної діяльності та, як результат, заниження податку на прибуток підприємств, що підлягав сплаті до бюджету за підсумками податкових періодів, що перевірялися, є результатом порушення Позивачем п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України, на порушення якого Позивачем вказує Відповідач, дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: 135.4.1. дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу; 135.4.2. дохід банківських установ.

Таким чином, Відповідач вказує на порушення Позивачем саме порядку відображення у податковому обліку останнього доходів від операційної діяльності, а саме - доходів від реалізації товарів.

Відповідно до пп. 14.1.202. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137 Податкового кодексу України, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті. Згідно із п. 135.2 ст. 135 Податкового кодексу України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Отже, відповідно до доводів Відповідача Позивач занизив доходи у періодах, що перевірялись, у зв'язку з не відображенням у їх складі доходів від реалізації товару, а саме - природного газу.

Відповідно до матеріалів справи Позивачем у періоді, що перевірявся, при здійсненні спільної діяльності видобувався газ.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується Відповідачем, що весь видобутий у періоді, що перевірявся, природний газ на підставі договорів на підготовку до транспорту нафтового та природного газу, а саме - договору від 01.09.2011 р. № 7/223-р/9-р/8-ІІ та договору від 01.01.2012 р. № 7/176-ін/5-р, укладених між учасниками договору про спільну діяльність № 35/21 від 28.01.2008 року та Гнідинцівським газопереробним заводом ПАТ «Укрнафта», подавався на завод для підготовки такого газу до вимог ГОСТ 5542-87 «Газы горючие природные для промышленного и коммунально-бытового назначения» та ТУ У 11.1-20077720-001:2010 «Газ природний горючий, що подається в магістральні газопроводи. Технічні умови».

У матеріалах справи наявні також двосторонні Баланси газу Спільної діяльності за договором № 35/21-СД від 28.01.2008 р. при підготовці на Гнідинцівському ГПЗ, у яких, зокрема зазначаються обсяги газу, який у відповідному місяці надійшов на підготовку на завод, а також обсяги газу, повернутого у такому місяці із підготовки Позивачу.

Відповідно до Акта перевірки, а також інших наявних у матеріалах справи документів, зокрема Балансів газу Спільної діяльності за договором № 35/21-СД від 28.01.2008 р. при підготовці на Гнідинцівському ГПЗ, витягів із балансових рахунків позивача, загальний обсяг товарного газу, який було отримано при здійсненні спільної діяльності у періоді, що перевірявся, склав 13 776,338 тис. куб. м, з яких 2 669,715 тис. куб. м - товарний газ, видобутий та підготовлений у вересні - грудні 2011 року, 11 106,623 тис. куб. м - товарний газ, видобутий та підготовлений у 2012 році. В Акті перевірки зазначені обсяги газу відображено як оприбутковану у 2011 - 2012 роках готову продукцію (товарний газ).

Відповідно до даних бухгалтерського обліку Позивача, а також даних Акта перевірки балансова вартість зазначеного газу склала 9 989 426,15 грн.

Зазначені факти відображені в Акті перевірки та не заперечуються Відповідачем.

Із Акта перевірки, а також наданих Відповідачем заперечень на адміністративний позов вбачається, що саме газ обсягом 13 776,338 тис. куб. м балансовою вартістю 9 989 426,15 грн. було реалізовано Позивачем. Розмір доходів, які повинен був відобразити Позивач, відповідно до Акта перевірки дорівнює балансовій вартості такого газу, а саме - 9 989 426 грн.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, саме Відповідач повинен довести здійснення Позивачем операцій з реалізації спірних обсягів газу, отримання (виникнення) доходів від такої реалізації. Встановлення обставин реалізації спірного газу Позивачем, отримання доходів від такої реалізації і становлять предмет доказування у даній справі.

При цьому з урахуванням змісту та вимог пп. 14.1.202. п. 14.1 ст. 14, ст. 135, п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України Відповідач повинен довести здійснення Позивачем операцій на підставі відповідних цивільно-правових договорів, що передбачають передачу права власності на газ Позивачем третім особам, вказати умови, за яких здійснювались такі операції та передача права власності, визначити та довести момент переходу права власності, оскільки саме з таким моментом законодавець пов'язує дату виникнення доходів, та, з метою визначення розміру доходів Позивача, довести, на підставі якого саме правочину - оплатного чи безоплатного, Позивач здійснив реалізацію спірних обсягів газу. Відповідно до п. 135.2 ст. 135 Податкового кодексу України довести вказані обставини Відповідач повинен відповідними первинними документами, що підтверджують здійснення Позивачем оподатковуваної операції та отримання доходів, обов'язковість ведення яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до п. 6 розділу 1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідач, обґрунтовуючи правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, посилається на те, що Позивачем щодо спірних обсягів газу не укладено договорів про його зберігання чи транспортування, власних потужностей для зберігання газу Позивач не має, фактичне місцезнаходження газу не підтверджене. Відповідач в Акті перевірки також зазначає, що ним направлено відповідні запити з метою отримання інформації про те, чи здійснювалась Позивачем реалізація спірних обсягів газу та на яких умовах. Відповідач у судовому засіданні підтвердив, що відповідей на подані ним запити не отримував.

Оцінивши зазначені доводи Відповідача, дослідивши інші наявні у матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що в порушення ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України Відповідач не надав суду доказів здійснення Позивачем операцій з реалізації спірних обсягів природного газу у податкових періодах, що перевірялись, з якими Податковий кодекс України пов'язує виникнення доходів від здійснення таких операцій.

Натомість у матеріалах справи наявні витяги із балансового рахунку « 263 - Газ товарний горючий», якими підтверджується, що спірні обсяги товарного природного газу продовжували обліковуватись у складі готової продукції Позивача, в тому числі станом на останній день періоду, що перевірявся. Той факт, що спірні обсяги природного газу продовжували обліковуватись Позивачем у складі готової продукції на останній день періоду, що перевірявся, не заперечується і Відповідачем. Таким чином, спірні обсяги природного газу на дату завершення періоду, що перевірявся, продовжували відображатись у складі активів, готової продукції саме Позивача, тобто відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в складі ресурсів, контрольованих Позивачем у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Відповідно до доводів Позивача спірні обсяги природного газу ним не реалізовувались, право власності на такий газ не передавалося. Зазначені обставини Відповідачем не спростовані.

Спірні обсяги природного газу відповідно до матеріалів справи було подано через ПВГ (пункт вимірювання газу) УМГ «Київтрансгаз» до газотранспортної системи (Єдиної газотранспортної системи України). У матеріалах справи наявна Технічна угода від 04.03.2010 року, якою врегульовано взаємовідносини ПАТ «Укрнафта» та УМГ «Київтрансгаз» щодо надходження газу Позивача до газотранспортної системи та яка, з-поміж іншого, підтверджує наявність правових підстав для переміщення Позивачем власного газу до газотранспортної системи України.

Наведені Позивачем доводи узгоджуються і з діючим в Україні механізмом функціонування газодобувної галузі та ринку природного газу.

Відповідно до п. 11 ст. 1 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» Єдина газотранспортна система України - виробничий комплекс, що складається з магістральних газопроводів та газорозподільних мереж, підземних сховищ газу та інших організаційно і технологічно пов'язаних з ними об'єктів та споруд, призначених для транспортування, розподілу і зберігання природного газу. Згідно до ст. 7 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» суб'єкти ринку природного газу мають рівні права доступу до Єдиної газотранспортної системи України; у разі дотримання вимог фізико-хімічних показників, технічних норм та стандартів безпеки відповідно до законодавства гази горючі будь-якого походження без технічних перешкод можуть бути безпечно введені та транспортовані газотранспортною системою.

Відповідно до Порядку доступу та приєднання до Єдиної газотранспортної системи України, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 19.04.2012 року № 420, обсяги надходження газу до Єдиної газотранспортної системи України фіксуються відповідними вимірювальними пристроями, а сам процес та порядок такого доступу регулюється умовами відповідної технічної угоди (розділ 7 Порядку).

Посилання Відповідача на те, що наявні у Позивача акти прийому-передачі природного газу до ЄГТС України залишаються не підписаними, не приймається судом до уваги як докази, що підтверджують висновки Відповідача. Суд вважає, що таке посилання, по-перше, не доводить факту реалізації природного газу Позивача, тобто вчинення оподатковуваної операції та отримання доходу, а тому не охоплюється предметом доказування у справі. По-друге, з огляду на особливості функціонування ЄГТС України та здійснення обліку надходження газу до неї, зазначені доводи Відповідача не можуть однозначно доводити і те, що спірний газ до такої системи не надходив та не знаходиться у такій системі. Так, у матеріалах справи наявний лист ДК «Укртрансгаз», структурним підрозділом якого є УМГ «Київтрансгаз», від 28.10. 2010 року №12459/64-014, відповідно до якого станом на дату його підписання залишались не підписаними акти передачі газу власного видобутку Позивача в газотранспортну систему ДК «Укртрансгаз», починаючи з 2006 року. У цьому ж листі зазначається, що 2 247,000 тис. куб. м газу, видобутого Позивачем при здійсненні спільної діяльності за договором № 35/21 від 28.01.2008 року (тієї ж спільної діяльності, результати перевірки якої є предметом даного спору) у період з липня 2008 року по вересень 2010 року на дату, підписання листа залишаються не оформленими актами.

Таким чином, суд прийшов до висновку про необґрунтованість та недоведеність висновків Відповідача про здійснення Позивачем реалізації товарного газу загальним обсягом 13 776,338 тис. куб. м балансовою вартістю 9 989 426, 15 грн. у періоді, що перевірявся. З огляду на зазначене, відсутні і правові підстави для збільшення у періоді, що перевірявся, доходів Позивача на 9 989 426 грн., як наслідок - збільшення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток та застосування до Позивача штрафних санкцій.

Отже, висновки податкової служби, викладені в Акті перевірки та покладені в основу податкового повідомлення рішення № 0001392201/142 від 23.10.2013 року про те, що Позивачем було занижено доходи від операційної діяльності та податок на прибуток, є неправомірними.

Щодо порушення Позивачем п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті, в сумі 1 997 885 грн., що стало підставою для винесення податкового повідомлення-рішення № 0001382201/141 від 23.10.2013 року, яким Позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з ПДВ на суму 1 997 885 грн. та застосовано штрафну санкцію на суму 499 471,25 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до Акта перевірки до заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, у сумі 1 997 885 грн. привело заниження Позивачем податкових зобов'язань з ПДВ за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року у сумі 1 997 885 грн.

Із змісту Акта перевірки вбачається, що підставою для донарахування Позивачу ПДВ, став саме висновок Відповідача про факт вчинення Позивачем у періодах, що перевірялись, оподатковуваних ПДВ операцій. При цьому такі операції здійснювались саме із спірними обсягами природного газу, про які йшла мова вище.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, на порушення якої вказує Відповідач, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пп. 14.1.191. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Таким чином, як для цілей оподаткування податком на прибуток, так і для цілей оподаткування ПДВ, в якості оподатковуваних операцій законодавець визначає лише ті операції, які спрямовані на передання права власності на товар, що становить зміст такої операції.

Окрім здійснення Позивачем факту відчуження спірних обсягів природного газу з передачею на них права власності, Відповідач відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України повинен довести для цілей застосування п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України факт настання подій, з якими законодавець пов'язує виникнення податкових зобов'язань з ПДВ.

Як зазначалось судом вище, Відповідач не довів здійснення Позивачем операцій, спрямованих на передачу права власності на спірні обсяги природного газу. Встановлені судом обставини щодо спірних обсягів природного газу дають підстави для висновку про необґрунтованість та недоведеність доводів Відповідача щодо порушення Позивачем п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, а також протиправність податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі таких доводів, а саме - податкового повідомлення-рішення № 0001382201/141 від 23.10.2013 року.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. (ч.1) В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. (ч.2) Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи. (ч.3) Суд може збирати докази з власної ініціативи. (ч.5) Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. (ч.6 ст.71 КАС України).

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог, а отже, податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог. Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 23.10.2013 року № 0001392201/142 та від 23.10.2013 року № 0001382201/141.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя А.Б. Федорчук