Постанова № 35671556, 28.11.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2013 р.Справа № 5017/600/2012Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого Ярош А.І.,

суддів Журавльова О.О., Савицького Я.Ф.,

при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Бакало Ю.С., за довіреністю №05-18/183 від 25.06.2013 р.;

від відповідача: не з'явився, повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини 2138

на ухвалу господарського суду Одеської області від 08 липня 2013 року про відмову в задоволенні заяви про надання розстрочки

по справі №5017/600/2012

за позовом Державного підприємства „Морський торговельний порт „Южний"

до відповідача Військової частини 2138

про стягнення 125 694,05 грн.,

та за зустрічним позовом Військової частини 2138

до державного підприємства „Морський торговельний порт „Южний"

про визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 01 жовтня 2012 р. по справі №5017/600/2012 первісний позов задоволено, стягнуто з військової частини 2138 на користь державного підприємства „Морський торговельний порт „Южний 119 458 грн. 58 коп. основного боргу, 5 224 грн. 32 коп. пені, 1011 грн. 15 коп. - 3% річних та 2 513 грн. 90 коп. - судового збору. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.07.2013 року по даній справі (судді Мостепаненко Ю.І., Гут С.Ф., Меденцев П.А.) в задоволенні заяви військової частини 2138 про надання розстрочки виконання рішення господарського суду Одеської області від 01.10.2012р. по справі № 5017/600/2012 відмовлено, з підстав того, що надана заява не обґрунтована належним чином та не містить належних посилань на наявність об'єктивних обставин для розстрочки виконання рішення. Виносячи ухвалу, суд першої інстанції зазначив, що в обґрунтування підстав для надання розстрочки виконання рішення суду, заявник не надає жодного доказу неможливості виконання рішення суду.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду першої інстанції, Військова частина 2138 звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про розстрочення боргу відповідно до графіку з травня 2013 року по січень 2014 року.

22.11.2013 року апелянтом надана до канцелярії суду заява про зміну графіку виконання рішення господарського суду Одеської області від 01 жовтня 2012 року по справі №5017/600/2012, у зв'язку з тим, що запропонований в апеляційній скарзі графік є неактуальним, оскільки дана справа розглядається до листопаду включно, а тому графік не відповідає дійсності та виконати його не має можливості. З огляду на викладене, апелянт просив затвердити наступний графік виконання рішення господарського суду Одеської області від 01.10.2012 року:

грудень 2013 року - 14 245,33 грн.

січень 2014 року - 14 245,33 грн.

лютий 2014 року - 14 245,33 грн.

березень 2014 року - 14 245,33 грн.

квітень 2014 року - 14 245,33 грн.

травень 2014 року - 14 245,33 грн.

червень 2014 року - 14 245,33 грн.

липень 2014 року - 14 245,33 грн.

серпень 2014 року - 14 245,31 грн.

Всього 128 207,95 грн.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначав, що невідомо, на яких правових підставах було відмовлено у задоволенні заяви, та яким чином сторона відповідача могла надати необхідні докази для надання розстрочки чи відстрочки виконання рішення господарського суду Одеської області, оскільки скаржник отримав ухвалу про прийняття заяви до розгляду лише 08 липня 2013 року. Скаржник вважає, що він був позбавлений можливості довести до суду обставини, викладені в заяві про розстрочення боргу, оскільки отримав ухвалу про призначення в день судового засідання.

Крім того, апелянт мотивував доцільність надання розстрочки тим, що бюджетні призначення на відшкодування витрат на утримання орендованих приміщень для підрозділів Держприкордонслужби України, які розміщаються в портах, не виділялись і не повинні виділятись, оскільки законодавець та уряд країни визначили на якій основі підрозділи Державної прикордонної служби України повинні розміщати особовий склад (безоплатно) та хто саме повинен нести тягар по утриманню підрозділів Держприкордонслужби України, які здійснюють заходи по охороні державного кордону в морських портах - Міністерство інфраструктури.

Апелянт зазначає, що грошові кошти на такий вид оплати як відшкодування витрат на утримання державного майна відсутні, а для того щоб виконати рішення суду, стає необхідність обґрунтованого висновку з боку військової частини перед головним розпорядником коштів та державним казначейством про надання дозволу здійснення оплати за іншими кодами класифікації бюджетних коштів, а так як фінансування апелянта з боку держави на сьогоднішній день здійснюється дуже повільно, а саме на рахунках останнього такої кількості коштів немає, а подальші заходи про примусовому погашенню заборгованості приведе до зниження обороноздатності держави.

Скаржник вважає, що немає необхідності доводити факт неможливості виконання рішення суду, оскільки обставини на які посилається останній, визнані господарськими судами різних інстанцій відомими, а факти, встановлені рішеннями господарських судів під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішення інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Представник позивача в судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу не заперечував проти розстрочки виконання рішення місцевого господарського суду, зазначав що запропонований графік взагалом влаштовує позивача, та принципових зауважень з цього приводу у позивача не має.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.

Як зазначалось вище, рішенням господарського суду Одеської області від 01 жовтня 2012 р. по справі №5017/600/2012 первісний позов задоволено, стягнуто з військової частини 2138 на користь державного підприємства „Морський торговельний порт «Южний» 119 458 грн. 58 коп. основного боргу, 5 224 грн. 32 коп. пені, 1011 грн. 15 коп. - 3% річних та 2 513 грн. 90 коп. - судового збору. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Військова частина 2138 звернулась до господарського суду Одеської області із заявою про розстрочку виконання рішення, посилаючись на те, що кошти на виконання рішення суду від 01.10.2012 року у військової частини відсутні, а фінансування військової частини з боку головного розпорядника коштів дуже повільне, а кошти, які виділяються на утримання військової частини, необхідні для здійснення оперативно-службової діяльності.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.07.2013 року по даній справі (судді Мостепаненко Ю.І., Гут С.Ф., Меденцев П.А.) в задоволенні заяви військової частини 2138 про надання розстрочки виконання рішення господарського суду Одеської області від 01.10.2012р. по справі № 5017/600/2012 відмовлено

Відповідно до вимог ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим. Так, виконання рішення про стягнення коштів може бути неможливим через відсутність коштів на рахунках боржника. Під час виконання рішення про передачу майна стягувачеві може виявитися, що майно, яке слід передати згідно з наказом господарського суду, в боржника відсутнє.

Слід мати на увазі, що ГПК не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК. За наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

ГПК не містить вимог до змісту заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання. Проте зі змісту статті 121 ГПК України вбачається, що заява повинна містити: викладення обставин та обґрунтування причин, що унеможливлюють чи утруднюють виконання рішення та зазначення того, що просить заявник - розстрочити чи відстрочити виконання рішення, яким чином змінити спосіб і порядок виконання рішення.

Застосовуючи заходи, передбачені статтею 121 ГПК, господарські суди повинні мати на увазі, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Аналогічна правова позиція викладена в Роз'ясненні Вищого господарського суду України від 12.09.1996р. №02-5/333 „Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України".

Виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, та проаналізувавши викладені обставини, апеляційний господарський суд вважає передчасним висновок суду першої інстанції про відсутність виключних непереборних обставин, які перешкоджають виконанню рішення суду.

Судова колегія вважає, що для надання боржнику можливості добровільно виконати рішення без застосування примусового порядку слід надати розстрочку виконання рішення суду, враховуючи те, що на рахунках боржника немає достатньої кількості коштів, оскільки боржник є бюджетною установою, фінансується виключно з державного бюджету України, та потребує часу для обґрунтування перед головним розпорядником коштів - Міністерством інфраструктури - надання дозволу здійснення оплати за іншими кодами класифікації.

При цьому, судова колегія приймає до уваги той факт, що стягувач - ДП „МТП „Южний" зацікавлений у повному виконанні судового рішення господарського суду Одеської області від 01.10.2012 року у даній справі у будь-який спосіб, та не заперечує проти задоволення апеляційної скарги та розстрочки виконання рішення, згідно відзиву на апеляційну скаргу.

Крім того, судова колегія приймає до уваги той факт, що сторони не заперечують проти надання розстрочки виконання рішення боржнику, позивач вважає, що розстрочка надасть можливість боржнику погасити заборгованість у строки, встановлені відповідно до графіку, встановленого судом.

Що стосується доводів апелянта про те, що він не був повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду заяви, то судова колегія зазначає, що господарський суд при розгляді заяви про розстрочку виконання рішення обмежений часом відповідно до ст.69 ГПК України.

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011 року N 18 передбачено, що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що в даному випадку вбачається доцільним розстрочити виконання рішення для надання можливості боржнику добровільно погасити заборгованість, а тому оскаржувану ухвалу слід скасувати.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103- 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини 2138 задовольнити.

Ухвалу господарського суду Одеської області від 08 липня 2013 року про відмову в задоволенні заяви про надання розстрочки по справі №5017/600/2012 скасувати.

Задовольнити заяву Військової частини 2138 про розстрочку виконання рішення господарського суду Одеської області від 01 жовтня 2012 року по справі №5017/600/2012.

Розстрочити виконання рішення господарського суду Одеської області від 01 жовтня 2012 року по справі №5017/600/2012 на 9 (дев'ять) місяців згідно наступного графіку:

грудень 2013 року - 14 245,33 грн.

січень 2014 року - 14 245,33 грн.

лютий 2014 року - 14 245,33 грн.

березень 2014 року - 14 245,33 грн.

квітень 2014 року - 14 245,33 грн.

травень 2014 року - 14 245,33 грн.

червень 2014 року - 14 245,33 грн.

липень 2014 року - 14 245,33 грн.

серпень 2014 року - 14 245,31 грн.

Всього 128 207,95 грн.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до ВГСУ.

Повний текст постанови підписаний 02.12.2013 року

Головуючий суддя А.І. Ярош

Судді О.О.Журавльов

Я.Ф.Савицький