Рішення № 35671426, 02.12.2013, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

____________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166, факс 77-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

26 листопада 2013 року справа №927/1352/13

За позовом: сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Дружба-Нова", вул. 19-го Березня, буд. 7, с. Озеряни, Варвинський район, Чернігівська область, 17612,до відповідача: фермерського господарства „Ніжинське", вул. Радгоспна, буд. 23, с. Крути, Ніжинський район, Чернігівська область, 16645,про стягнення 33750,00 грн.Суддя Блохіна Ж.В.

Представники сторін:

від позивача: Буряк О.І., довіреність №10/10-07 від 10.10.2013 року,

від відповідача: Беребенець В.М., довіреність №1/10-01 від 18.10.2013 року, Ющенко М.М. - голова фермерського господарства.

В судовому засіданні 26.11.2013р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю „Дружба-Нова" подано позов до фермерського господарства „Ніжинське" про стягнення 33750,00 грн. боргу з оплати наданих послуг.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги і просить їх задовольнити.

Представник відповідача заперечує проти позовних вимог і просить у позові відмовити посилаючись на те, що між сторонами не укладалося жодного господарського договору про надання послуг (виконання робіт) у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Викликаний в судове засідання для дачі пояснень голова фермерського господарства „Ніжинське" пояснив, що відповідач в усній формі замовив послугу з дискування у позивача, послуга була фактично надана, про що був складений акт приймання-передачі виконаних робіт. Також голова пояснив, що між позивачем та відповідачем була усна домовленість про сплату наданих послуг після збору та продажу врожаю 2013 року, але позивач самостійно зібрав весь врожай відповідача, тим самим позбавивши можливості розрахуватися з позивачем за надані послуги. Відповідач за даним фактом звернувся з заявою до міліції, в зв'язку з чим на даний час проводиться досудове розслідування Ніжинським РВ УМВС України у Чернігівській області за даним фактом.

Розглянувши подані матеріали, вислухавши представників сторін, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2013 року позивачем надані відповідачу послуги з дискування, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №31/08-25, який підписано обома сторонами 31.08.2013 року, на загальну суму 33750,00 грн.

Позивачем надавався відповідачу рахунок-фактура №СФ-0002176 від 31.08.2013 року для сплати послуг з дискування на суму 33750,00 грн.

Позивачем направлялась на адресу відповідача вимога вих. №11/10-09 від 11.10.2013 року про сплату заборгованості в сумі 33750,00 грн., яка залишилась останнім без відповіді.

Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 193 ГК України: "Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином."

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У статті 204 ЦК України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно п.1 ч.1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Проте дана норма не встановлює обов'язковість вчинення правочину між юридичними особами лише у письмовій формі.

Відтак, суд виходить з того, що між сторонами вчинено правочин, виходячи з їх поведінки: відповідач замовив послуги з дискування, а позивач їх виконав, про що сторони склали акт здачі-прийняття робіт від 31.09.2013 року.

Відповідно до ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору про надання послуг, починається з моменту прийняття послуги.

При цьому підписання замовником акту здачі-прийняття робіт, який є первинним обліковим документом у розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отримані послуги. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч.1 статті 903 ЦК України.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, в порушення вищевказаних норм законодавства, відповідач не виконав вчасно та в повному обсязі свої зобов'язання по оплаті вартості наданих послуг на суму 33750,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позивачем правомірно заявлений до стягнення борг в сумі 33750,00 грн.

Заперечення відповідача є безпідставними і спростовуються вищевикладеними нормами права, а тому судом до уваги не приймаються.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача повністю.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фермерського господарства „Ніжинське" (вул. Радгоспна, буд. 23, с. Крути, Ніжинський район, Чернігівська область, ідентифікаційний код 37915684, п/р 26007000620136 в ПАТ Банк „Демарк", МФО 353575) на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Дружба-Нова" (вул. 19-го Березня, буд. 7, с. Озеряни, Варвинський район, Чернігівська область, п/р 2600492285001 в ПАТ „Банк „Київська Русь", МФО 319092, ідентифікаційний код 31333767) 33750,00 грн. боргу та 1720,50 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02.12.2013 року.

Суддя Ж.В. Блохіна