Рішення № 35671389, 26.11.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2013 р. Справа № 914/3521/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Меліус», м. Новояворівськ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Кредобанк», м. Львів

про стягнення 10 739, 30 грн.

Суддя Н. Мороз

При секретарі Н. Кривка

Представники:

Від позивача: Гриценко С. І.

Від відповідача: Бороха Ю. П.

Суть спору:

Позов подано товариством з обмеженою відповідальністю «Меліус», м. Новояворівськ до публічного акціонерного товариства «Кредобанк», м. Львів про стягнення 10 739,30 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 13.09.2013р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в засіданні на 26.09.2013р.

Для об"єктивного та всестороннього вирішення спору, 26.08.2013р., розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду.

29.10.2013р. в судовому засіданні оголошувалась перерва, про що представники сторін ознайомлені під розписку.

12.11.2013р. ухвалою суду продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи, з підстав зазначених у відповідній ухвалі.

В судове засідання 26.11.2013р. представник позивача з"явився, позов просить задоволити.

Представник відповідача в судове засідання з"явився, проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення повноважних представників, створивши у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив наступне.

У період з 2006р. по 2012р. між сторонами було укладено ряд договорів, зокрема:

- договір № 11 про надання розрахункових послуг (з використанням платіжних карток) від 28.08.2006р., згідно якого відповідач надавав позивачеві послуги в процесі перерахування (зарахування) зарплат, премій, стипендій, матеріальної допомоги та інших виплат на карткові рахунки працівників (фізичних осіб, які перебували в трудових, цивільно-правових відносинах з позивачем). З моменту укладення даного договору, ТзОВ «Меліус», згідно тарифів відповідача, була встановлена плата за послуги по зарахуванню коштів в межах обслуговування зарплатного проекту на рахунки учасників зарплатного проекту в розмірі 0,7% від суми зарахованих коштів. Розмір даної комісії протягом дії договору для позивача не змінювався;

- договір про надання послуг в системі дистанційного обслуговування «Клієнт-Інтернет-Банк» № 4 від 23.03.2007р., згідно якого відповідач надавав позивачу доступ до клієнтської частини системи "Клієнт-Інтернет-Банк", з метою надання йому послуг по розрахунковому обслуговуванню із використанням мережі Інтернет, на підставі електронних документів, а також обміну іншою інформацією через канали зв'язку в електронній формі;

- договір №2600301914561 про надання банківських послуг у формі цінового плану (юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, що належать до сегменту малого та корпоративного бізнесу) від 01.11.2012р., предметом якого було надання позивачеві відповідачем комплексу банківських продуктів та/або послуг в рамках обраного позивачем цінового плану.

10.02.2011р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Усурус», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Меліус» (позивач, за договором - клієнт) та публічним акціонерним товариством «Кредобанк» (відповідач, за договором - банк), укладено договір №2604408914561 банківського рахунку (юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців).

Предметом цього договору є послуги, що надаються банком клієнту, які пов'язані із відкриттям йому рахунку спеціального призначення, відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» для здійснення по цьому рахунку операцій, передбачених чинним законодавством України і цим договором (п. 1.1).

Порядок перерахування (зарахування) виплат на карткові рахунки працівників, регламентовано розділом 4 договору, у відповідності до положень якого позивач здійснював ініціювання переказу належних до виплати працівникам коштів на рахунок № 290993121914561, відкритий в банку, шляхом подачі до банку платіжних документів згідно форми, встановленої Інструкцією Національного банку України «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» (затв. Постановою НБУ від 21.01.2004 року № 22), а банк у визначений договором термін, зараховував дані кошти на відкритий у банку картковий рахунок конкретного працівника. Зарахування коштів здійснювалося за умови оплати позивачем послуг банку, згідно діючих тарифів відповідача (п. 4.3. договору).

Як зазначено позивачем у позовній заяві, згідно п. 12.2 укладеного договору, начальником відділення № 12 центральної філії ПАТ «Кредобанк» було надано ТзОВ «Меліус» консультацію щодо питань банківського законодавства та порядку здійснення розрахунків по питанню повернення внеску учасника зі статутного фонду. Виходячи з цього, повернення внесків зі статутного фонду протягом 2011-2012рр. відбувалося з поточного рахунку позивача №2600301914561 через зарплатну відомість на транзитний рахунок № 29093121914561 та в подальшому на картковий рахунок учасника за що стягувалась банківська комісія за переказ коштів в розмірі 0,7% від суми платежу, що в загальному становить 10 739, 30 грн. Комісія знімалась, як за послуги по зарахуванню зарплати.

В зв'язку із переведенням рахунку на обслуговування у відділення № 3 центральної філії відповідача, позивач подав необхідні документи для повернення внесків із статутного капіталу по вищезазначеній процедурі. Проте, у відділенні № З центральної філії відповідача ці документи було відхилено і при цьому роз'яснено, що вищезгаданий транзитний рахунок використовується виключно для зарахувань та виплат заробітної плати та інших виплат через рахунки, оформлені учасникам зарплатного проекту, а призначення «повернення внеску з статутного фонду» не відносяться до таких виплат. Більше того, згідно режиму використання поточних рахунків визначеного постановою НБУ № 492 від 12.11.2003р. та тарифів банку платежі по Клієнт-Банку в межах банку перераховуються на картковий рахунок учасника без сплати будь-якої комісії незалежно від суми платежу. За період з 19.11.2012р. по 31.12.2012р. у вищезазначеному відділенні № З із позивача за переказ 37 000, 00 грн. в якості повернення внеску з статутного капіталу комісія не стягувалась.

14.06.2013р. позивач звернувся до відповідача з вимогою щодо повернення безпідставно списаної з поточного рахунку позивача надмірно знятої комісії за послуги по зарахуванню зарплати (повернення внеску із статутного фонду) за період з 09.11.2011р. по 01.11.2012р. в розмірі 11 025, 00 грн.

Згідно відповіді на претензію від 26.07.2013р., відповідач відмовився її задоволити.

Після уточнення розрахунків сума безпідставно стягнутої комісії становить 10 739, 30 грн., які позивач просить суд стягнути з відповідача на підставі ст. 1073 ЦК України, згідно якої у разі безпідставного списання коштів банком з рахунку клієнта банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта.

В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив. Зокрема, пояснив, що у період з 09.11.2011 року по 01.11.2012р., позивач, подавши до банку платіжні документи відповідної форми, через рахунок № 290993121914561, що відкритий на виконання умов вищезгаданого договору, здійснив переказ коштів в сумі 1 559 000 грн. з призначенням платежу «повернення внеску до статутного документу». На підставі вищезгаданих платіжних документів, банк здійснив зарахування вищезгаданої суми коштів, на відкритий у банку рахунок працівника відповідача - Мушака З.Я.- учасника зарплатного проекту.

Згідно діючих на протязі даного періоду часу тарифів банку ( в матеріалах справи), ПАТ «Кредобанк» було стягнуто з позивача комісію за зарахування коштів на рахунки учасників зарплатного проекту в межах обслуговування зарплатного проекту, в розмірі 0,7 % від суми зарахування.

Відтак, як зазначено відповідачем, при здійсненні переказу коштів, про які йдеться в позовній заяві, з позивача стягувалася встановлена тарифами плата, зокрема в період з 09.11.2011 р. по 31.10.2012 р. позивач обслуговувався за Пакетом загальних цінових умов для корпоративних клієнтів, згідно якого сплачував за переказ коштів з поточного рахунку в післяопераційний час в межах системи Банку за 1 платіжний документ по системі "Клієнт-інтернет-Банк" (ІРОВ8) (крім платежів на поповнення карткових рахунків юридичних осіб) - 1 грн.; за зарахування коштів в межах обслуговування зарплатного проекту на рахунки учасників зарплатного проекту (з використанням б. р. 2909) - 0,7% від суми зарахованих коштів.

Згідно заяви позивача від 09.10.2012 року, останній з 01.11.2012 року був переведений на ціновий план «Міdi (Базовий)» для клієнтів малого та корпоративного бізнесу - резидентів (крім бюджетних установ, об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, громадських неприбуткових та благодійних організацій.

У відповідності до умов цього пакету, банківські послуги які не ввійшли до даного пакету, надавалися відповідачем згідно цінового плану для клієнтів малого та корпоративного бізнесу. Відповідно до тарифів для цього пакету позивач сплачував за переказ коштів з поточного рахунку в післяопераційний час в межах системи Банку за 1 платіжний документ по системі "Клієнт-інтернет-Банк" (крім платежів на поповнення карткових рахунків юридичних осіб) - безкоштовно; за зарахування коштів в межах обслуговування зарплатного проекту на рахунки учасників зарплатного проекту (з використанням б. р. 2909) - 0,7% від суми зарахованих коштів.

За здійснення переказу коштів по системі "Клієнт-інтернет-Банк", безпосередньо на поточний/картковий рахунок Мушака З.Я. (без використання б.р. 2909), позивач, у періоди, що наведені вище, здійснював оплату за надані послуги, в розмірі « 1 грн.» та відповідно «безкоштовно». При здійсненні позивачем таких переказів, (без використання б. р. 2909), в залежності від способу видачі коштів, тарифами відповідача, згідно яких обслуговувався Мушак З.Я (пакет цінових умов «Premium»), встановлювалася плата в розмірі: через банкомати відповідача - 0,5 % від суми трансакції (min. 2 грн.); через касу відповідача - 0,6% від зарахованої суми; через касу відповідача з використанням РOS-терміналу - 0,7 % (min. 5, 00 грн. макс. 1 500, 00 грн.).

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов"язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов"язання вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку. Однією з підстав виникнення зобов"язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.

Стаття 526 ЦК України, в контексті з вимогами ст.193 ГК України вказує, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого права, але лише у випадку його невизнання, порушення або оспорювання. У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Факт неправомірного та безпідставного стягнення коштів відповідачем з позивача спростовується матеріалами справи. Зокрема, у відповідності до положень Інструкції про застування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України (в редакції від 02.07.2013р.), затвердженої Постановою Правління Національного банку України №280 від 17.06.2004 р., у класі рахунків № 2, до якого відноситься балансовий рахунок 2909, Плану рахунків відображаються операції з клієнтами, зокрема операції за розрахунками, наданими кредитами та залученими вкладами (депозитами). Рахунки цього класу використовуються для обліку операцій за розрахунками з клієнтами (крім банків) - суб'єктами господарювання, органами державної влади та самоврядування, фізичними особами. За рахунками суб'єктів господарювання обліковуються кошти юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Умовами укладеного з позивачем договору та положеннями нормативно-правових актів Національного Банку України, не встановлено обмежень стосовно переліку виплат, які можуть бути переказані (зараховані) юридичною особою на карткові рахунки працівників з використанням балансового рахунку 2909.

Оскільки реквізити представлених/надісланих до банку платіжних документів позивача на переказ коштів (повернення внеску до статутного фонду товариства на суму 1 599 000 грн. на картковий рахунок гр. Мушака З.Я.) були заповнені відповідно до вимог Інструкції Національного банку України «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» (затв. Постановою НБУ від 21.01.2004 року № 22), якою регламентується загальний порядок проведення переказу коштів в межах України, відтак ПАТ «Кредобанк» правомірно прийняв до оплати платіжні документи товариства та здійснив зарахування вищезазначених коштів на картковий рахунок Мушака З.Я. зі стягненням з позивача відповідних сум комісій за проведення таких операцій. А відтак, позивачем не доведено підставність звернення з відповідним позовом до відповідача, оскільки жодних доказів порушення відповідачем прав позивача, суду не надано.

Відповідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивачем не подано суду належних, допустимих та достатніх доказів в підтвердження позовних вимог, а відтак суд дійшов висновку в позові відмовити повністю.

Судові витрати, згідно ст..49 ГПК України, залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 11, 15, 509, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст. ст. 4-3, 32, 33, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Суддя Мороз Н.В.

Рішення складено 29.11.2013р.