Постанова № 35671388, 25.11.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2013 р. Справа№ 910/13472/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсакової Г.В.

суддів: Ільєнок Т.В.

Коротун О.М.

при секретарі судового засідання - Натха М.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Букова Ю.В. - за довіреністю

від відповідача: Зарубайко П.І. - за довіреністю

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа"

на рішення господарського суду міста Києва від 25.09.2013р. (повне рішення складено 27.09.2013р.)

по справі №910/13472/13 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа"

про стягнення 118 504,46 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа" про стягнення 118 504,46 грн., з яких 97 618,59 грн. основного боргу, 735,43 грн. неустойки, 20 000,00 грн. штрафу, 150,44 грн. 3% річних.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем умов договору фінансового лізингу № 128-LD від 04.07.2007р. в частині сплати лізингових платежів в установлений договором строк.

Заявою, поданою до господарського суду міста Києва 23.09.2013р. в порядку ст.22 ГПК України, позивач збільшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача 2 155 961,47 грн., в тому числі: 2 114 380,48 грн. основного боргу, 1 304,09 грн. пені, 276,90 грн. 3% річних, 40 000,00 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.09.2013р. позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа" з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" 2 114 380 грн. 48 коп. основного боргу, 1 304 грн. 09 коп. пені за прострочення лізингових платежів, 3% річних в сумі 276 грн. 90 коп., 40 000 грн. 00 коп. штрафу, 43 119 грн. 23 коп. судового збору.

Не погоджуючись із винесеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Основа" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 25.09.2013р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Скаржник вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2013р. у справі №910/13472/13 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді - Ільєнок Т.В., Коротун О.М., апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа" на рішення господарського суду міста Києва від 25.09.2013р. прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 11.11.2013р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2013р., у зв'язку із перебуванням судді Коротун О.М. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий по справі суддя - Корсакова Г.В., судді: Власов Ю.Л., Ільєнок Т.В.

У судовому засіданні 11.11.2013р. оголошено перерву до 25.11.2013р.

20.11.2013р. через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить рішення господарського суду міста Києва від 25.09.2013р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2013р., у зв'язку із перебуванням судді Власова Ю.Л. у відрядженні, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий по справі суддя - Корсакова Г.В., судді: Ільєнок Т.В., Коротун О.М.

У судовому засіданні 25.11.2013р. представник відповідача підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі, та просив її задовольнити. Представник позивача заперечив проти вимог, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 25.09.2013р. - без змін.

Частиною 1 ст.101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Згідно із ст.99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 04.07.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Основа" (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №128-LD.

Відповідно до п.1.1 договору лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність від продавця (відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених у цьому договорі, зокрема у Додатку №1 до цього договору) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених цим договором, з урахуванням того, що продавець був обраний лізингоодержувачем.

Ціна предмета лізингу становить еквівалент 1 102 503,06 доларів США у т. ч ПДВ, що визначена із розрахунку, що крос-курс дорівнює 1,3601. В разі зміни крос-курсу на дату підписання акту приймання-передачі ціна предмету лізингу, визначена в цьому договорі, так само як і Графік лізингових платежів (додаток №2 до договору), мають бути відповідно змінені.

Згідно із п. 1.3 Договору строк лізингу починається з дати передачі та закінчується в останню дату платежу, зазначену у додатку № 2 до цього договору, якщо інше не передбачено умовами цього договору. Лізингоодержувач не має права односторонньо розірвати цей договір до закінчення строку лізингу.

Пунктом 7.1 Договору встановлено, що складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені в Графіку лізингових платежів у додатку № 2 до цього договору.

Положеннями п. 7.5 Договору встановлено, що лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця лізингові платежі у гривнях на дати платежів, вказані в додатку №2 до цього договору на рахунок, зазначений в розділі 16 цього договору, в сумі, яка визначена в повідомленні про лізинговий платіж.

Додатками № 1, № 2 до Договору сторонами було погоджено специфікацію предмету лізингу та графік лізингових платежів.

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач отримав наступне обладнання, яке становить предмет лізингу: "Sennebogen кран, моделі 683 R-HD, серійний номер 683.5.125" та "решітчасту 6 м секцію для продовження гуська до 23 м. до Sennebogen кран, моделі 683 R-HD, що підтверджується актами прийому-передачі від 20.11.2007р. та 15.07.2008р.

22 жовтня 2008 року сторонами договору була укладена Додаткова угода № 2 до Договору фінансового лізингу № 128-LD від 04.07.2007р.

Відповідно до пункту 1.1 договору, з урахуванням додаткової угоди № 2 до договору, ціна предмета лізингу становить еквівалент 1 182 142,25 доларів США у т. ч. ПДВ, що на день укладання цього договору становить 5 965 358,61 грн., у т. ч. ПДВ.

Відповідно до пункту 1.3 додаткової угоди № 2 розділ 7 договору «лізингові платежі» викладено в новій редакції.

Згідно з пунктом 7.1 договору, в редакції додаткової угоди № 2 до договору, складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені у графіку лізингових платежів у додатку № 2 до договору, який є його невід'ємною частиною.

Як вбачається з пункту 7.2.3 договору, з урахуванням додаткової угоди № 2, періодичні лізингові платежі є гривневим еквівалентом суми, визначеної у графіку, помноженої на курс платежу.

У пункті 7.6 договору, з урахуванням додаткової угоди № 2 до договору, визначено, що лізингодавець письмово повідомлятиме лізингоодержувача про суму лізингового платежу, що належить до сплати, згідно з цим договором, за 3 робочих дні до кожної чергової дати платежу. Сума лізингового платежу, що зазначається в повідомленні про лізинговий платіж, визначається по офіційному курсу обміну гривні до долару США Національного банку України на дату повідомлення. У разі якщо офіційний курс обміну валюти Національного банку України, який діє на дату повідомлення, не співпадає з офіційним курсом обміну Національного банку України на дату платежу лізингоодержувач самостійно здійснює перерахунок лізингового платежу і враховує таку різницю при здійсненні оплати. Якщо лізингоодержувач не отримав з будь-яких причин зазначене в цьому пункті повідомлення лізингоодержувач не звільняється від зобов'язання та відповідальності щодо повноти та своєчасності сплати лізингових платежів.

За умовами пункту 7.7 договору, в редакції додаткової угоди № 2 до договору, лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця лізингові платежі у гривнях станом на дати платежів, вказані у додатку № 2 до договору на рахунок, зазначений в розділі 16 договору, в сумі, яка визначена в повідомленні про лізинговий платіж.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.02.11 у справі № 57/155 за позовом ТОВ "УніКредит Лізинг" до ТОВ "Основа" про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу № 128-LD від 04.07.2007, що набрало законної сили, вирішено стягнути з ТОВ "Основа" 2 574363 грн. 78 коп. основного боргу, 75380 грн. 30 коп. 3% річних, 193244 грн. 89 коп. збитків від інфляції та 197987 грн. 61 коп. пені. Як встановлено судом вказаний борг виник з 15.06.09 по 15.01.11.

Як зазначив представник позивача вказана заборгованість станом на момент вирішення даного спору була погашена відповідачем в повному обсязі.

20.09.12 сторони уклали Додаткову угоду № 3 до Договору фінансового лізингу № 128-LD від 04.07.07, відповідно до умов якої лізингоодержувач визнає суму боргу перед лізингодавцем за договором в сумі 2 312 065,34 грн. в тому числі заборгованість з пені - 224 799,34 грн., який виник за період з 15.02.11 по дату підписання цієї Додаткової угоди. Крім того згідно п.2 Додаткової угоди № 3 від 20.09.12 сторони дійшли згоди, що погашення заборгованості в сумі 2 312 065,34 грн. відбуватиметься відповідно до Графіку, який викладений в додатку № 1 до цієї додаткової угоди та є її невід'ємною частиною.

Відповідно до п.3 Додаткової угоди № 3 від 20.09.12 сторони виклали Додаток № 2 до Договору фінансового лізингу № 128-LD від 04.07.07 в редакції Додатка № 2 до цієї Додаткової угоди, при цьому зазначений Додаток № 2 застосовується до відносин між сторонами за договором фінансового лізингу з 15.12.11. Тобто, п. 3 Додаткової угоди № 3 від 20.09.12 сторони внесли зміни до Графіку лізингових платежів за договором фінансового лізингу № 128-LD від 04.07.07.

Між сторонами виникли правовідносини з договору лізингу, згідно з яким, в силу статті 806 Цивільного кодексу України, одна сторона передає або зобов'язується другій стороні в користування майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Згідно ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною 1 ст.193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Нормами ст. ст. 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст.762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно з ч.1 ст.16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно графіку лізингових платежів (додаток № 2 до Договору фінансового лізингу № 128-LD від 04.07.07 в редакції Додаткової угоди № 3 від 20.09.12) відповідач в період з 15.06.13 по 15.09.13 зобов'язаний був сплатити на користь позивача лізингові платежі в розмірі 27 114,48 грн. Крім того, відповідно до Графіку, викладеного в Додатку № 1 до Додаткової угоди № 3 від 20.09.12 відповідач повинен був здійснити 10, 11 та 12 платежі, відповідно, за червень, липень та серпень 2013 року на загальну суму 2 087 266,00 грн. Вказана сума заборгованості була визнана відповідачем при укладенні Додаткової угоди № 3 від 20.09.12.

Однак, відповідач свої договірні зобов'язання в частині сплати лізингових платежів виконував неналежним чином, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 2 114 380,48 грн. (27 114,48 грн. + 2 087 266,00 грн.) та з урахуванням положень ч. 1 ст. 530, ст. 762 ЦК України та Графіків лізингових платежів зобов'язання по її сплаті станом на час винесення рішення у справі настало.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Скаржник зазначає, що не мав можливості звірити суму основного боргу за договором фінансового лізингу № 128-LD від 04.07.07, оскільки між сторонами укладено багато договорів фінансового лізингу, а за договором фінансового лізингу № 128-LD від 04.07.07 укладено три додатки, по яким ведуться окремі розрахунки, платежі відповідачем здійснюються спільно по всім договорам, з різним їх подальшим зарахуванням позивачем.

Однак, колегією суддів вказані доводи скаржника до уваги не приймаються, оскільки жодних доказів на спростування заборгованості за договором фінансового лізингу № 128-LD від 04.07.07 в розмірі 2 114 380,48 грн. та доказів її погашення відповідачем не надано.

Враховуючи вищевикладене, оскільки факт наявності у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача за договором фінансового лізингу № 128-LD від 04.07.07 лізингових платежів у розмірі 2 114 380,48 грн. підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростований, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та стягнення з відповідача 2 114 380,48 грн. заборгованості.

Позивач також просив стягнути з відповідача, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, 1 304,09 грн. пені та 40 000,00 грн. штрафу, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором фінансового лізингу №128-LD від 04.07.2007р. та додаткових угод до нього.

Згідно з ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст.611 ЦК України).

Згідно зі ст.230 ГК України штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ч.1 ст.547 ЦК України).

Пунктом 8.2 договору визначено, що у випадку несплати лізингоодержувачем в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена ним за цим договором, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі 20% річних за кожний день прострочення.

Згідно ч.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.2 ст.343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги позивача про стягнення 1 304,09 грн. пені, нарахованої відповідно до пункту 8.2 договору, з урахуванням приписів статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та в межах, визначених частиною 6 статті 232 ГК України, підлягають задоволенню.

Відповідно до п.5 додаткової угоди № 3 від 20.09.2012р. у випадку порушення строків погашення заборгованості за договором, що викладені в додатку № 1 до цієї додаткової угоди та додатку № 2 до договору більш ніж на 10 календарних днів, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю штраф в сумі 5 000,00 грн. за кожний випадок порушення.

У зв'язку з тим, що відповідач порушив строки погашення заборгованості, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 40 000,00 грн. штрафу, згідно з наданим позивачем розрахунком, є правомірними та підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 276,90 грн. 3% річних, нарахованих за прострочення по сплаті лізингових платежів окремо по кожному у загальний період з 16.02.2013 р. по 18.09.2013 р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Скаржник зазначає, що вказана стаття ЦК України може бути застосована до грошового зобов'язання, яке виражене виключно у гривні, в той час як зобов'язання за укладеним між сторонами договором виражене в іноземній валюті.

З цього приводу колегія суддів відзначає, що згідно з п.п. 7.1, 7.2, 7.6, 7.7 договору на день виникнення у відповідача зобов'язання зі сплати лізингового платежу його сума, що виражена в іноземній валюті, перераховується у гривню і з цього моменту грошове зобов'язання, яке підлягає виконанню, є саме гривневим і в подальшому не змінюється.

Відтак, у випадку прострочення сплати вказаної суми виникає заборгованість виключно у гривні, яку боржник, відповідно до ст. 625 ЦК України, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на обставини справи, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 276,90 грн. 3% річних.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновок місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

З огляду на зазначене, підстав для зміни або скасування рішення господарського суду міста Києва від 25.09.2013р. не вбачається.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа" на рішення господарського суду міста Києва від 25.09.2013р. у справі №910/13472/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 25.09.2013р. у справі №910/13472/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/13472/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Г.В. Корсакова

Судді Т.В. Ільєнок

О.М. Коротун