Постанова № 35667349, 28.11.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2013 р.Справа № 5017/2761/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Савицького Я.Ф., Ярош А.І.

(відповідно до розпорядження в.о. голови суду від 23.10.2013р. №851 розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)

при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом: Сивак А.Л., за довіреністю №4048-4 від 04.12.2012р.

від відповідача за первісним позовом: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський завод керамічних виробів"

на рішення господарського суду Одеської області від 05 вересня 2013 року

по справі №5017/2761/2012

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський завод керамічних виробів"

про стягнення 87673,72 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський завод керамічних виробів"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал"

про стягнення 49111,85 грн.

В С Т А Н О В И В:

ТОВ „ІНФОКС" в особі філії „ІНФОКСВОДОКАНАЛ" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ТОВ „Одеський завод керамічних виробів", з урахуванням уточнень до позовної заяви від 14.01.2013р., 87673,72 грн. заборгованості за послуги водовідведення за скид липневих стоків.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.11.2012р. у справі №5017/2761/2012 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічну позовну заяву ТОВ „Одеський завод керамічних виробів" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" про стягнення 91163,45 грн.

30.07.2013р. ТОВ „Одеський завод керамічних виробів" звернувся до господарського суду першої інстанції із заявою про уточнення зустрічних позовних вимог (а.с. 44-45 т. 4), відповідно до якої відповідач просив суд стягнути з позивача безпідставно набуті кошти за період з 01.01.2004р. по 31.12.2012р. в розмірі 46696,49 грн. та проценти в розмірі 2415,36 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 05 вересня 2013 року у справі №5017/2761/2012 (головуючий суддя Петров В.С., судді Брагіна Я.В., Щавинська Ю.М.) позов ТОВ „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" задоволено: з ТОВ „Одеський завод керамічних виробів" на користь ТОВ „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" стягнуто заборгованість за послуги водовідведення та скид ливневих стоків в сумі 87673,72 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1753,47 грн.; у задоволенні зустрічної позовної заяви відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог в частині стягнення 87673,72 грн. заборгованості з огляду на те, що відповідачем не виконано своїх зобов'язань по сплаті вищезазначених коштів за водовідведення за договором від 01.11.2000р. №4877/3. Окрім того, місцевий господарський суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог ТОВ „Одеський завод керамічних виробів" про стягнення з ТОВ „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" як суми коштів в розмірі 46696,49 грн. у зв'язку із необґрунтованістю таких вимог, так і нарахованих на них процентів в сумі 2415,36 грн. з огляду на відсутність підстав для їх нарахування.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач за первісним позовом (ТОВ „Одеський завод керамічних виробів") звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" в повному обсязі, та задовольнити зустрічну позовну заяву ТОВ „Одеський завод керамічних виробів" у повному обсязі, з посиланням при цьому на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

У судові засідання представник скаржника не з'являвся, про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштових відправлень від 20.09.2013р. та від 28.10.2013р.

Представник позивача за первісним позовом у судових засіданнях надав пояснення, згідно з якими позивач за первісним позовом не погоджується з апеляційною скаргою ТОВ „Одеський завод керамічних виробів", просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу ТОВ „Одеський завод керамічних виробів" за відсутністю представника відповідача за первісним позовом.

Згідно з розпорядженням в.о. голови суду від 23.10.2013р. №851 розгляд апеляційної скарги здійснювався судовою колегією у складі: головуючий суддя Журавльов О.О., судді Ярош А.І., Савицький Я.Ф.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представника позивача за первісним позовом, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ТОВ „Одеський завод керамічних виробів", з огляду на наступне.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, вбачається з матеріалів справи та перевірено під час апеляційного перегляду справи, 01.11.2000р. між Комунальним підприємством „Одесводоканал" (правонаступником якого є ТОВ „ІНФОКС" в особі філії „ІНФОКСВОДОКАНАЛ", надалі - Водоканал, позивач за первісним позовом) та ТОВ „Одеський завод керамічних виробів" (надалі - Абонент, відповідач за первісним позовом) було укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення №4877/3, згідно з яким Водоканал надає послуги по подачі питної води на об'єкти Абонента, а також прийманню стічних вод, що скидаються Абонентом у систему комунальної каналізації відповідно до дислокації об'єктів (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору Абонент своєчасно сплачує за надані йому послуги водопостачання та водовідведення, експлуатує водопровідні та каналізаційні мережі, прилади та обладнання на них у належному порядку згідно з правилами, перерахованими у п.2.1 договору та діючим законодавством.

У відповідності з п. 2.1 вказаного договору його сторони зобов'язуються керуватися „Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення міст і селищ України", затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 р. № 65, „Правилами технічної експлуатації систем водопостачання і водовідведення", затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 05.07.1995 р. № 30; „Правилами приймання виробничих стічних вод підприємств, установ і організацій в систему каналізації м. Одеси, затвердженими розпорядженням Одеської облдержадміністрації № 87/А-98 від 09.02.1998 р., чинними ДСТУ та іншими нормативними актами, прийнятими у встановленому порядку.

Пунктами 2.1, 2.2 договору передбачено, що водоканал зобов'язується подавати абоненту воду за графіком, затвердженим місцевими органами державної влади, і приймати стоки у відповідності зі станом мереж і споруд, доводити до відома абонента про припинення подачі води та приймання стоків не менше, ніж за одну добу до відключення в зв'язку з проведенням планового ремонту водопровідно-каналізаційних мереж.

Згідно з п. 2.3.1, 2.3.2, 2.3.3 договору абонент зобов'язується утримувати в належному технічно справному стані водопровідно-каналізаційні мережі, прилади і устрої, обладнання і споруди, які знаходяться у нього на балансі; забезпечити економне та раціональне використання води, не допускати втечі води; здійснювати скид стоків, якість яких не перевищує граничнодопустимі концентрації, які встановлені „Правилами прийому стічних вод". Також відповідач зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі оплачувати послуги водопроводу та каналізації, в т.ч. платежі за перевищення ліміту водоспоживання і каналізації, скид ненормативно-очищених стоків ті ін. (п. 2.3.13 договору).

За п. 3.1 договору облік спожитої води здійснюється за показниками приборів обліку води, встановлених на об'єктах абонента. При цьому оплата послуг водокористування та водовідведення здійснюється щомісячно до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок „Водоканалу" (п. 3.2 договору). Оплата здійснюється за тарифами, які затверджені в установленому діючим законодавством порядку (п. 3.3 договору).

Пунктом 3.9 договору встановлено, що об'єми стоків, які відводяться від відповідача, відводяться рівними об'ємами спожитої води або визначаються по показникам приладів обліку стоків у відповідності з п. 21 „Правил водокористування". Об'єм, скинутих абонентом ливневих стоків, визначається розрахунковим шляхом згідно з п. 15.9 „Правил водокористування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України", затверджених Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 01 липня 1994 року N 65, де зазначено, що додаткову кількість стічних вод, що потрапляє у каналізаційні мережі через зливоприймачі та каналізаційні колодязі у періоди дощів та сніготанення, підприємства оплачують: а) при загальносплавній системі каналізації - відповідно до території, що займає підприємство, за нормами БНіП 2.04.03-85 „Каналізація. Зовнішні мережі і споруди та даними гідрометеослу жби".

Нарахування платежу за скид ненормативно-очищених стоків здійснюється за „Правилами приймання стоків" (п. 3.10 договору).

Даний договір було укладено на 5 років та строк його дії встановлений в п. 5.3 договору, який становить з 01.11.2000 р. до 01.11.2005 р. При цьому договір вважається пролонгованим на наступні п'ять років, якщо до кінця місяця після закінчення строку його дії жодна із сторін не заявить про зміну або припинення його дії.

Як вбачається з матеріалів справи, жодна із сторін не зверталась з відповідною заявою про припинення дії договору № 4877/3 від 01.11.2000р. після закінчення строку його дії, у зв'язку з чим вказаний договір є діючим, а ТОВ „Одеський завод керамічних виробів" продовжує бути абонентом позивача відповідно до договору №4877/3 від 01.11.2000 р.

Як вірно встановлено господарським судом першої інстанції, з жовтня 2008р. діяли нові Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, що стверджені Наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008р. № 190, в п 4.10 яких відображені такі ж самі вимоги щодо визначення об'єму стічних вод, як і в Привилах водокористування 1994 року.

Формула, за якою проводиться розрахунок об'єму скиду ливневих стоків, використовується відповідно до БНтП (СНиП) 2.04.03-85 та Держстандарту 3013-95 „Гідросфера", „Правила контролю за відведенням дощових та снігових стічних вод з територій міст та промислових підприємств", що затверджені Наказом Держстандарту України №58 від 23.02.1995р. Вказаний ДСТУ розповсюджується на правила контролю за відведенням дощових та снігових стічних вод з територій міст та промислових підприємств. П. 7.3 Держстандарту містить формулу для розрахунку загального об'єму дощових вод, що стікає з території водозбірних басейнів.

Тариф на водовідведення у розмірі 6,89 грн. встановлений рішенням виконкому Одеської міської ради №1074 від 25.09.2008р., у розмірі 7,212 грн. відповідно до Постанови Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України № 182 від 30.09.2011 р.

Як вказується у своїх письмових поясненнях позивачем та не спростовується відповідачем, на виконання умов вказаного договору №4877/3 ТОВ „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" надавало відповідачу за первісним позовом послуги з водопостачання та водовідведення.

При цьому відповідачем за первісним позовом послуги з водовідведення (приймання стічних вод) було оплачено лише частково, внаслідок чого, як стверджує позивач за первісним позовом, у відповідача за первісним позовом перед водоканалом виник борг у сумі 87673,72 грн. Вказаний борг відповідачем оплачений не був, що стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом. При цьому розрахунок зливу ливневих стоків зроблений позивачем на підставі довідок Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів про кількість опадів за кожний місяць за період з жовтня 2009року по вересень 2012 року, з урахуванням Рішення Виконкому Одеської міської ради №1074 від 25.09.2008р. та відповідно до актів № 861-ти від 16.04.2003 р., № 4605-ти від 11.08.2010 р., № 5926-и від 21.09.2010 р., в яких визначена площа території відповідача.

Окрім того, матеріали справи свідчать про те, що позивач неодноразово звертався до відповідача з листами про досудове врегулювання спору, які відповідачем були залишені без задоволення.

Вищенаведене стало підставою для звернення ТОВ „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" до господарського суду Одеської області з відповідним позовом про стягнення з ТОВ „Одеський завод керамічних виробів" заборгованості.

ТОВ „Одеський завод керамічних виробів" вважаючи, що у період з 01.01.2004р. по 01.10.2012р. здійснена оплату на користь ТОВ „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" у розмірі 102968,25 грн., за надані позивачем за первісним позовом послуги, не відповідає фактично отриманим послугам і є завищеною, звернувся із зустрічним позовом про стягнення з ТОВ „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" безпідставно набутих коштів за період з 01.01.2004р. по 31.12.2012р. та процентів за користування такими коштами.

Дослідивши матеріали та обставини справи, апеляційний господарський суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч.2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як вірно встановлено господарським судом першої інстанції, укладений між сторонами по справі договір на послуги водопостачання і водовідведення є підставою для виникнення у сторін договору господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України). В свою чергу згідно ст. 629 ЦК України вказаний договір є обов'язковим для виконання його сторонами.

Приписами ч.1 ст. 632 ЦК України встановлено, що у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 4 ст. 191 ГК України законом може бути передбачено встановлення комунальних цін на продукцію та послуги, виробництво яких здійснюється комунальними підприємствами.

За п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Відповідно до п.15.9 Правил водокористування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 01.07.1994р. №65 (надалі - Правила) додаткову кількість стічних вод, що потрапляє у каналізаційні мережі через зливоприймачі та каналізаційні колодязі у періоди дощів та сніготанення, підприємства оплачують: а) при загальносплавній системі каналізації - відповідно до території, що займає підприємство, за нормами БНіП 2.04.03-85 Каналізація. Зовнішні мережі і споруди та даними гідрометеослужби; б) при роздільній системі каналізації - 20% від розрахункових об'ємів стічних вод за підпунктом „а" цього пункту. У разі виявлення розбитих кришок люків колодязів, провалів ґрунту біля люків колодязів, щілин між ґрунтом та зовнішньою поверхнею колодязів додаткова кількість стічних вод розраховується за підпунктом „а" цього пункту.

Аналогічні норми містяться також у п.4.10 діючих Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України від 27.06.2008р.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується сторонами по справі, відповідачем за первісним позовом були отримані повідомлення про припинення надання послуг водопостачання та водовідведення №37838 від 17.02.2010р., досудове повідомлення №48592 від 18.06.2012р., рахунки №475934 від 30.04.2009р., №720869 від 31.03.2011р., №766202 від 31.07.2011р., №788785 від 30.09.2011р., №834735 від 31.01.2012р., №880060 від 31.05.2012р., №888783 від 30.06.2012р., №911552 від 31.08.2012р., якими доводились до відома відповідача суми боргу.

За ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що прийняття відповідачем за первісним позовом послуг з водовідведення ливневих стоків від позивача за первісним позовом є підставою виникнення у відповідача за первісним позовом зобов'язання оплатити вказані послуги відповідно до умов договору та чинного законодавства на підставі виставлених позивачем за первісним позовом рахунків на оплату, які, в свою чергу, містяться в матеріалах справи.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, порядок оплати відповідачем за первісним позовом послуг з водокористування та водовідведення передбачено умовами п. 3.2 договору №4788/3.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, відповідач за первісним позовом в порушення взятих на себе зобов'язань не здійснив повної оплати за надані послуги, у зв'язку з чим у нього в період з 01.10.2009р. по 06.09.2012р. виникла заборгованість перед позивачем в сумі 89772,41 грн., що обліковується на особовому рахунку відповідача за первісним позовом відповідно до витягу з цього рахунку (а.с. 78-81 т. 1), при цьому, у зв'язку з частковою оплатою відповідачем за первісним позовом заборгованості в сумі 3209,34 грн. згідно платіжного доручення №157 від 12.09.2012р. (а.с. 46 т. 3) і в сумі 735,62 грн. згідно платіжного доручення №163 від 12.09.2013р. (а.с. 47 т. 3), у зв'язку з чим сума заборгованості відповідача за первісним позовом за послуги водовідведення ливневих стоків за період з 01.10.2009р. по 01.10.2012р. становить 87673,72 грн., що обліковується на особовому рахунку відповідача за первісним позовом відповідно до витягу з цього рахунку (а.с. 56-67 т. 2) та заявлена позивачем за первісним позовом до стягнення.

Щодо доводів скаржника стосовно неправильного визначення позивачем за первісним позовом площі ливнезбору та коефіцієнту стоку, а також відсутності доказів володіння міською каналізацією, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Як вірно встановлено господарським судом першої інстанції, відповідно до розрахунків за послуги водовідведення ливневих стоків філією „Інфоксводоканал" ТОВ „Інфокс" використовувалась площа, вказана в двосторонніх підписаних актах, а саме акти № 1558-ти від 19.07.2002р. та № 861-ти від 16.04.2003р. В даних актах вказана площа ливнезбору та система каналізації. Площа ливнезбору складається із суми площі забудови (Fзаст.= 1,2 га) і площі удосконалених покриттів (F уд.покр.= 0,9 га) і відповідно до вищезазначених актів дорівнює 2,1 га, з урахуванням коефіцієнту стоку (Y=0,6) - 1,26 га. У зв'язку зі зверненням ТОВ „Одеський завод керамічних виробів" (лист вх. № 365 від 04.08.2010р., а.с. 68 т.2) було проведено обстеження водовідвідних мереж підприємства в результаті якого встановлено, що з частини території площею 0,35 га (з урахуванням коефіцієнту стоку) ливневі стоки не від водяться в систему каналізації. За результатами обстеження були складені акти № 4605-ти від 11.08.2010р. (а.с. 33 т. 2) та №5926-ти від 21.09.2010р. (а.с. 34 т. 2). На підставі обстеження водовідведення ливневих стоків з території підприємства та уточнення площі басейну ливнезбору, у відповідності з вимогами п. 3.11 договору № 4877/3 від 01.11.2000р. та п. 3.8 „Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", затверджені Наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008р. № 190, з моменту першого звернення (вх. №15492 від 28.07.2009р.), тобто з серпня 2009 р. філією „Інфоксводоканал" був проведений перерахунок об'єму скиду ливневих стоків в міську каналізацію, виключивши площу ливнезбору 0,35 га та яка склала 0,91 га (1,26-0,35).

При цьому, акт - це документ правової чинності, в якому констатуються або підтверджуються факти, події, пов'язані з діяльністю підприємств, установ чи їх структурних підрозділів. У зв'язку з цим доводи відповідача про те, що підписання вказаного акту свідчить лише про обізнаність з даними є необґрунтованими, оскільки вказаний акт носить фіксувальний характер. Стосовно форми акту, то форма акту, яка зафіксована в додатку Б ГОСТ 3013-95 „Гідросфера. Правила водовідведення дощових і снігових стічних вод з території міст і промислових підприємств", встановлює як площу водозбору та і якісні характеристики % ливневих стоків. Оскільки для визначення об'єму ливнезбору необхідно лише площа водозбору, представниками позивача в присутності представника відповідача за первісним позовом (абонента) складено акт в довільній формі, в якому зафіксовано площу водозбору та систему каналізації (загальносплавний).

Між тим, ніяких заперечень або зауважень щодо розміру площі ливнезбору відповідачем за первісним позовом не висловлювалось, відповідних заперечень до позивача надано не було. Окрім того, про погодження відповідача за первісним позовом з розміром площі свідчить здійснення ним часткової сплати за послуги водовідведення ливневих стоків.

За п. 3.8 „Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України" у разі запланованих змін у діяльності споживачів, якщо вони ведуть до зміни обсягів спожитої питної води та скиду стічних вод, споживачі в місячний строк до моменту виникнення змін надають виробнику заяву та відповідні документи для одержання додаткових технічних умов та внесення змін у договорі.

Окрім того, пунктом 3.11 договору передбачено, що у разі зменшення обсягів водоспоживання-водовідведення при проведенні розрахунків за затвердженими нормами водоспоживання, перерахунок проводиться з початку місяця, в якому були представлені відомості. Водоканал не несе відповідальність за несвоєчасне подання абонентом відомостей про зменшення обсягів споживання.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про неприйняття до уваги висновку експертизи, який на думку відповідача за первісним позовом встановлює площу водозбору на території відповідача за первісним позовом в розмірі 0,55, оскільки, по-перше, у висновку експертизи відсутня чітка відповідь на таке питання, а по-друге, у зв'язку з тим, що враховуючи п. 3.11 договору, висновок експертизи у разі надання чіткої відповіді на поставлене питання щодо площі водозбору можливо застосовувати лише з дати проведення експертизи, а не за спірний період надання послуг з водовідведення.

Ч. 5 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України визначено, що висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Щодо наданої відповідачем за первісним позовом до суду довідки №92 від 09.11.2012р. про те, що на території відповідача за первісним позовом за період з 06.11.1993р. по 09.11.2012р. не проводилось будь-яких реконструкційних робіт щодо системи водовідведення, апеляційний господарський суд зазначає, що така довідка не сприймається колегією суддів як належний та допустимий доказ, оскільки вказана довідка видана самим відповідачем за первісним позовом та ніяким чином не підтверджена, при цьому, як вбачається з матеріалів справи (лист УКБ № 489/2 від 09.09.2010р.) по вул. Багрицького в 2000-2001рр. проводились роботи з прокладки водопроводу, що фактично суперечить відомостям, які зазначені у вищевикладеній довідці.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позивачем за первісним позовом нараховано відповідачу за первісним позовом заборгованість за послугу скиду ливневих стоків за період з 01.10.2009р. по 01.10.2012р., виходячи з площі, зазначеної в акті від 11.08.2010р. №4605-ти, який підписаний працівниками філії та директором відповідача за первісним позовом правомірно та відповідно до умов чинного законодавства та спірного договору.

Щодо коефіцієнту стоку, який визначає кількість дощової води, яка надходить до дощової мережі, до кількості води, яка випала на поверхню землі, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до абз. 2 п. 4.10 „Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України" додатковий обсяг стічних вод визначається: при загальносплавній системі водовідведення - до площі території, що займає споживач, за нормами ДСТУ 3013-95 „Правил контролю за відведенням дощових снігових стічних вод з територій міст і промислових підприємств" та даними гід рометслужби.

Пункт 7.3 ДСТУ 3013-95 містить формулу для розрахунку загального об'єму дощових вод, що стікає з території водозбірних басейнів, та вказує коефіцієнт стоку, що складає 0,6-0,8 для водонепроникних поверхонь.

Як вірно встановлено господарським судом першої інстанції, позивачем правомірно використовувався для розрахунку коефіцієнту стоку - 0,6, про що також зазначено у висновку судової будівельно-технічної експертизи № 051/2013 від 20.06.2013р., при цьому, вказані нарахування відповідають умовам спірного договору та Правилам користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України.

Апеляційним господарським судом не приймаються до уваги доводи відповідача за первісним позовом про відсутність доказів володіння позивачем за первісним позовом міською каналізацією, оскільки такі докази спростовуються наявними в матеріалах справи копіями рішення Одеської міської ради від 17.12.2003р. з договорами оренди цілісного майнового комплексу КП „Одесводоканал", купівлі-продажу оборотних матеріальних засобів КП КП „Одесводоканал", купівлі-продажу оборотних матеріальних засобів і актів прийому-передачі позивачу цілісного майнового комплексу КП „Одесводоканал" (а.с. 96-103 т. 2).

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем за первісним позовом не надано жодних доказів, в розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України, на підтвердження відсутності спірної заборгованості перед позивачем, або докази на підтвердження погашення відповідної заборгованості.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, матеріали та обставини справи і норми чинного законодавства, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що позовні вимоги ТОВ „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" про стягнення з ТОВ „Одеський завод керамічних виробів" заборгованості за послуги водовідведення за скид ливневих стоків в сумі 87673,72 грн. є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що первісні позовні вимоги подані в межах позовної давності, з огляду на що відсутні підстави для застосування наслідків спливу позовної давності.

Щодо зустрічних позовних вимог ТОВ „Одеський завод керамічних виробів" про стягнення з ТОВ „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" безпідставно набутих коштів за період з 01.01.2004р. по 31.12.2012р. у розмірі 46696,49 грн. і процентів у розмірі 2415,36 грн., з посиланням на положення ст. 1212 ЦК України, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Уточнені зустрічні вимоги ґрунтуються на висновку експертизи щодо площі водозбору підприємства розміром 0,55 га та відносно коефіцієнту стоку (на який зменшується площа водозбору).

Під час розгляду даної справи у господарському суді першої інстанції ТОВ „Одеський завод керамічних виробів" було надано два розрахунки в залежності від застосування коефіцієнту.

Між тим, як вже зазначалось вище, апеляційний господарським судом не прийнято до уваги викладені у висновку експертизи міркування експертів щодо площі водозбору підстав, які було наведено вище, при цьому, колегією суддів встановлено правильність застосування позивачем коефіцієнту 0,6 при розрахунку суми за послуги водовідведення.

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що уточнені зустрічні вимоги відповідача за первісним позовом є необґрунтованими, оскільки вони ґрунтуються на даних, які є помилковими та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що заявлені позивачем за зустрічним позовом вимоги про стягнення з відповідача вказаних коштів в розмірі 46696,49 грн. відповідно до ст. 1212 ЦК України за своєю суттю є фактично вимогами про повернення виконаного стороною у зобов'язанні.

Так, відповідно до вимог ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Також слід зазначити, що зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов: коли є набуття або збереження майна; по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи; по-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК).

При цьому, як вірно встановлено господарським судом першої інстанції, відповідачем здійснювались платежі в розмірі 46696,49 грн. саме за укладеним з позивачем за первісним позовом договором, який в свою чергу є чинним, а відтак не можуть вважатися безпідставно одержаними відповідачем.

До того ж, в силу приписів ч. 4 ст. 653 ЦК України, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що зустрічні позовні вимоги ТОВ „Одеський завод керамічних виробів" в частині стягнення з ТОВ „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" безпідставно отриманих від відповідача 46696,49 грн. є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

З огляду на наведене не підлягають задоволенню також зустрічні позовні вимоги ТОВ „Одеський завод керамічних виробів" в частині стягнення з ТОВ „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" нарахованих на вказані кошти процентів в сумі 2415,36 грн.

Також положеннями ст. 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

В свою чергу відповідачем заявлено зустрічні позовні вимоги за період до 2009 року з пропуском строку позовної давності.

Таким чином, місцевим господарським судом зроблено правомірний висновок про наявність підстав для задоволення первісного позову та відсутність підстав для задоволення зустрічного позову.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ „Одеський завод керамічних виробів" - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Одеської області від 05 вересня 2013 року у справі №5017/2761/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський завод керамічних виробів" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 02 грудня 2013 року.

Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов Я.Ф. Савицький А.І. Ярош