Постанова № 35667346, 28.11.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2013 р. Справа№ 911/3191/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Зеленіна В.О.

Мальченко А.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Кліменченко С.В. - дов. б/н від 02.01.2013р.

від відповідача: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Калитянський експериментальний завод комбікормів і преміксів» на рішення господарського суду Київської області від 03.10.2013р. (повний текст підписано 08.10.2013р.)

у справі № 911/3191/13 (суддя Саванчук С.О.)

за позовом Приватного виробничого підприємства «Вибір»

до Публічного акціонерного товариства «Калитянський

експериментальний завод комбікормів і преміксів»

про стягнення 36 217, 14 грн.

В судовому засіданні 28.11.2013р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2013р. Приватне виробниче підприємство «Вибір» звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Калитянський експериментальний завод комбікормів і преміксів» про стягнення заборгованості.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 13/01/24 від 24.01.2013р., а саме щодо повної та своєчасної оплати товару, а тому просив суд стягнути з відповідача 33 800, 00 грн. заборгованості, 2 003, 89 грн. пені, 413, 25 грн. 3% річних та судовий збір у розмірі 1 720, 50 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 03.10.2013р. у справі № 911/3191/13 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Калитянський експериментальний завод комбікормів і преміксів» на користь Приватного виробничого підприємства «Вибір» 33 800, 00 грн. основної заборгованості, 413, 25 грн. 3 % річних, 2 003, 89 грн. пені та 1 720,50 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального та матеріального права, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи, оскільки, на думку апелянта, судом першої інстанції не з'ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного та повного розгляду справи.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Калитянський експериментальний завод комбікормів та преміксів» передано на розгляд судді Скрипці І.М.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2013р. для розгляду справи № 911/3191/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Скрипка І.М., судді - Зеленін В.О., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2013р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 28.11.2013р.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 28.11.2013р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції 28.11.2013р. не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а. с. 94), про причини неявки суд не повідомив, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 24.01.2013р. між Приватним виробничим підприємством «Вибір» (позивач, постачальник за договором) та Публічним акціонерним товариством «Калитянський експериментальний завод комбікормів і преміксів» (відповідач, покупець за договором) укладено договір поставки № 13/01/24, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язався поставити в обумовлений цим договором термін у власність покупця монокальцій фосфат (далі - товар), а покупець зобов'язався прийняти предмет поставки та сплатити за нього грошову суму, передбачену умовами цього договору.

Згідно п. 2.2. договору асортимент, кількість, вимоги до якості та пакування товарів, ціна, умови оплати та термін поставки вказуються у специфікації на відповідну партію товару, яка узгоджується та підписується сторонами перед поставкою товару і є невід'ємною частиною цього договору.

Разом з товаром постачальник зобов'язується передати покупцю наступні документи: видаткова накладна; податкова накладна (надається у строки визначені законодавством України); рахунок-фактура; сертифікат (паспорт) якості (копія завірена печаткою постачальника; ветеринарне свідоцтво (оригінал) (п. 2.4. договору).

Відповідно до п. 3.3. договору товари допускаються до розвантаження та приймаються тільки після перевірки якості лабораторією покупця. Графік роботи лабораторії з 8:00 годин до 20:00 годин в робочі дні (крім суботи та неділі).

Пунктом 3.5. договору сторони погодили, що моментом поставки товару та переходу до покупця права власності на товар є дата підписання видаткової накладної на відповідну партію товару.

Відповідно до п. 8.2. договору оплата товару здійснюється на розрахунковий рахунок продавця протягом чотирнадцяти календарних днів з моменту поставки відповідної партії товару та переходу права власності на товар, які встановлені у п. 3.5. цього договору, якщо сторони не домовляться про інше у специфікаціях чи додаткових угодах до цього договору.

У випадку несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за цим договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла на період такого прострочення від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення (п. 9.3. договору).

Це договір, згідно п. 11.1., набирає сили з моменту його підписання і діє до 25.01.2014р.

Відповідно до умов договору сторонами підписано специфікацію № 2 від 17.04.2013р., згідно якої погоджено асортимент товару, його кількість, ціну за одиницю на загальну суму 82 800, 00 грн., термін оплати - 14 календарних днів з моменту поставки (належним чином звірена копія наявна в матеріалах справи), яка є додатком до договору № 13/01/24 від 24.01.2013р. та вступає в силу з моменту її підписання сторонами.

На виконання умов договору позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату № 99 від 17.04.2013р. на суму 82 800, 00 грн. з посиланням на договір поставки № 13/01/24 від 24.01.2013р. (а. с. 61).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору поставки № 13/01/24 від 24.01.2013р. позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 82 800, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 193 від 18.04.2013р. на суму 82 800, 00 грн., яка підписана уповноваженими представниками та скріплена печатками сторін (належним чином завірена копія наявна в матеріалах справи) (а. с. 15).

Вищезазначена видаткова накладна оформлена відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку» затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995р. № 88 щодо зазначення обов'язкових в них реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа(форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та\або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Доводи апелянта (відповідача) про те, що у видатковій накладній № 193 від 18.04.2013р., відповідно до якої відповідач отримав товар від позивача, відсутнє посилання на специфікацію № 2 від 17.04.2013р. як на правову підставу здійснення поставки, не заслуговують на увагу, оскільки згідно чинного законодавства у зазначеній видатковій накладній є посилання на договір поставки № 13/01/24 від 24.01.2013р, невід'ємною частиною якого є специфікація № 2 від 17.04.2013р.

Відповідно до п. 2. Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996р. № 99, сировина, матеріали, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, відпускаються покупцям тільки за довіреністю одержувачів. При відпуску цінностей довіреність залишається у постачальника.

Місцевим господарським судом встановлено, а матеріалами справи підтверджується, що поставлений товар був отриманий уповноваженим представником відповідача, повноваження якого підтверджуються довіреністю серії ААД № 734257/286 від 18.04.2013р. (належним чином завірена копія наявна в матеріалах справи).

З вищенаведеного вбачається, що позивач поставив, а відповідач отримав товар без будь-яких зауважень щодо кількості, якості чи інших умов поставки, у зв'язку з чим посилання апелянта на непередачу йому ветеринарного свідоцтва не заслуговують на увагу. Крім того, будь-яких належних та допустимих доказів звернення відповідача до позивача з вимогою про надання документів, а саме ветеринарного свідоцтва, матеріали справи не містять.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши умови договору, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором щодо поставки товару.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення продавцем умов договору.

Однак, всупереч умовам договору, відповідач за поставлений товар розрахунок належним чином не провів, лише частково оплатив отриманий товар на суму 49 000, 00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи (а. с. 27-31).

Таким чином, на момент подання даного позову до суду заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становила 38 800, 00 грн.

Також сторонами підписано акт звірки розрахунків № АС-0038 від 08.07.2013р. за період з 01.01.2013р. по 08.07.2013р. (належним чином завірена копія наявна в матеріалах справи), згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 38 800, 00 грн. за товар, отриманий згідно видаткової накладної № 193 від 18.04.2013р.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою договір № 13/01/24 від 24.01.2013р. є договором поставки.

В силу вимог ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 8.2. договору оплата товару здійснюється на розрахунковий рахунок продавця протягом чотирнадцяти календарних днів з моменту поставки відповідної партії товару та переходу права власності на товар, які встановлені у п. 3.5. цього договору, якщо сторони не домовляться про інше у специфікаціях чи додаткових угодах до цього договору.

Специфікацією № 2 від 17.04.2013р. сторони погодили термін оплати - 14 календарних днів з моменту поставки.

Таким чином, строк виконання грошового зобов'язання по оплаті за даним договором на момент звернення позивача з позовом до суду настав.

Вищенаведене спростовує твердження апелянта (відповідача) про те, що товар був поставлений поза межами договору поставки №13/01/24 від 24.01.2013р. та строк його оплати ще не настав.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором у розмірі 38 800, 00 грн. є обґрунтованими, доведеними позивачем належними та допустимими доказами, відповідачем не спростованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язання щодо оплати товару, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 2 003, 89 грн. пені та 413, 25 грн. 3% річних.

Відповідно до п. 9.3. договору у випадку несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за цим договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла на період такого прострочення від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначено в статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частинами 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків пені та 3% річних, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача про стягнення 2 003, 89 грн. пені та 413, 25 грн. 3% річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Одночасно колегія суддів звертає увагу на те, що апелянт не заперечував наявність заборгованості та її розмір, та не надав жодних належних та допустимих доказів на спростування вимог позивача.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення від 03.10.2013р.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Калитянський експериментальний завод комбікормів і преміксів» на рішення господарського суду Київської області від 03.10.2013р. у справі № 911/3191/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 03.10.2013р. у справі № 911/3191/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/3191/13 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 02.12.2013р.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді В.О. Зеленін

А.О. Мальченко