Постанова № 35667295, 28.11.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2013 р. Справа № 907/746/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді Кузя В.Л.

суддів Желіка М.Б.

Малех І.Б.

за участю представників:

від позивача - Оберемко Р.А. - представник;

від відповідача та третьої особи - не з'явилися;

Розглянувши матеріали апеляційної скарги б/н від 30.09.13 Товариства з обмеженою відповідальністю "Сузір'я", с. Солочин, Свалявський район, Закарпатська область

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.09.13

у справі № 907/746/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ", м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сузір'я", с. Солочин, Свалявський район

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Кордас Теодора Юліанівна

про стягнення 398 539 грн. 08 коп. збитків

Відповідно до протоколу розподілу справ КП «Документообіг господарських судів» справу № 907/746/13 розподілено до розгляду судді - доповідачу Кузю В.Л.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 04.10.13 у склад колегії для розгляду справи № 907/746/13 Господарського суду Львівської області введено суддів - Желіка М.Б. та Малех І.Б.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11.10.13 апеляційну скаргу у даній справі прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 05.11.13.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суд від 05.11.13 розгляд справи відкладено на 28.11.13.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 20.09.13 у справі № 907/746/13 (суддя Пригара Л.І.) уточнені позовні вимоги задоволено, стягнуто з ТОВ «Сузір'я» на користь ПАТ «Акціонерний комерційний банк «Київ» суму 398 539грн. 08 коп. збитків, а також суму 7 970 грн. 78 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області в частині стягнення з відповідача 24 520, 93 грн. збитків.

При цьому, скаржник посилається на те, що нарахування інфляційних та 3% річних, які стягнуті судом є неправомірним, оскільки обов'язок перерахувати кошти виник у відповідача лише 27.03.12, оскільки саме тоді він отримав вимогу про перерахунок коштів. Відповідно, вимогу по перерахунку коштів ТОВ «Сузір'я» повинно був виконати протягом 10 банківських днів, тобто до 06.04.12. А відтак, на думку скаржника, нарахування штрафних санкцій за період до 06.04.12 є безпідставним.

5 листопада 2013 року до Львівського апеляційного господарського суду позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення з підстав її необґрунтованості, а рішення місцевого господарського суду без змін, як таке, що прийняте відповідно до чинного законодавства.

Відповідач та третя особа участі своїх уповноважених представників у судовому засіданні не забезпечили, причини неявки суду не повідомили.

На момент розгляду справи будь - яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

У судовому засіданні представник позивача навів свої доводи та міркування.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 28.11.13 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.09.13 у справі № 907/746/13 - відсутні, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 20.04.07 між Акціонерним комерційним банком „Київ" (управитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Сузір'я" (забудовник) було укладено договір про організацію спорудження об'єкта будівництва на підставі Правил Фонду фінансування будівництва, затверджених Рішенням Правління АКБ „Київ" (а.с.15-21).

Пунктом 1.1 укладеного договору визначено, що управитель, який діє на праві довірчої власності в інтересах Довірителів (фізичних осіб), замовляє забудовнику збудувати належної якості багатоквартирний житловий будинок, що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вулиця Д. Климпуша (Об'єкт будівництва), ввести його в експлуатацію та передати Об'єкти інвестування Довірителям Фонду фінансування будівництва (ФФБ) у власність у встановлені в цьому Договорі строки та на умовах, визначених Правилами ФФБ, а Управитель зобов'язується забезпечити своєчасне фінансування будівництва за рахунок грошових коштів, отриманих у довірчу власність за укладеними з Довірителями Договорами про участь у ФФБ.

Згідно з пунктом 1.4. Договору сторони передбачили, що забудовник зобов'язаний своєчасно збудувати та ввести в експлуатацію незалежно від обсягу фінансування Об'єкт будівництва та передати Довірителям, що відповідно до Правил ФФБ набули статусу Інвесторів та мають право на отримання у власність закріпленого за ними об'єкта інвестування, об'єкти інвестування у відповідності до цієї Угоди та Правил ФФБ.

Фінансування спорудження об'єкта будівництва здійснюється Управителем за рахунок коштів ФФБ, крім коштів оперативного резерву (10% від ФФБ) в порядку, встановленому цим Договором (п. 1.5. Договору).

Додатковою угодою № 1 від 28.03.08 до Договору про організацію спорудження об'єкта будівництва від 20.04.07 (а.с.108-109) внесено зміни до укладеного договору та внесено зміни до п.1.8 договору, відповідно до якого сторони домовилися, що початком спорудження Об'єкта будівництва є квітень 2007 року, введення Об'єкта будівництва в експлуатацію - вересень 2008 року, дата передачі Об'єктів інвестування довірителям під заселення - березень 2009 року.

Управитель формує оперативний резерв в розмірі 10% від суми грошових коштів, отриманих у довірчу власність за укладеними з Довірителями договорами про участь у ФФБ (п. 2.8. Договору ).

У випадку недостатності грошових коштів оперативного резерву для виплати довірителям та у випадках зменшення обсягу підтвердженого замовлення внаслідок відмови довірителя від участі у ФФБ, а також в інших випадках, встановлених Правилами ФФБ та укладеними Договорами про участь у ФФБ, на першу письмову вимогу Управителя, в термін не пізніше 10 (десяти) банківських днів з дати отримання від Управителя офіційного листа, Забудовник зобов'язаний перерахувати на рахунок ФФБ грошові кошти в необхідному обсязі (п.3.3.10 договору).

Відповідно до п.п. 4.1. та 4.2. Договору фінансування будівництва за рахунок коштів ФФБ Управитель здійснює в межах фактично отриманих від довірителів в управління грошових коштів, за винятком сум оперативного резерву, який формується Управителем у розмірі, визначеному п. 2.8. цього Договору. Управитель не пізніше, ніж через 5 днів після отримання коштів від довірителя перераховує їх забудовнику, якщо немає іншої письмової домовленості між сторонами, за винятком суми, що зараховується до оперативного резерву. Управитель зараховує до оперативного резерву не більше, ніж 10% від суми фактично отриманих від довірителів коштів.

Як встановлено місцевим господарським судом, даний договір підписаний сторонами без заперечень.

Крім того, в матеріалах справи містяться правила фонду фінансування будівництва виду А затверджені рішенням Правління АКБ „Київ" (протокол № 11 від 21.03.2007 року) (а.с.22-38), на підставі яких повинно здійснюватися будівництво за договором від 20.04.07.

Відповідно до п. 2.5. управитель для виконання своїх зобов'язань перед довірителями ФФБ формує на рахунку ФФБ оперативний резерв за рахунок частини коштів Довірителів, залучених до ФФБ .

Пунктом 3.5 правил передбачено, що для досягнення визначеної довірителями мети управління коштами ФФБ Управитель, в порядку та в строки, встановленні у договорі про організацію спорудження об'єкта будівництва, перераховує Забудовнику не менше ніж 90 % від залучених в управління коштів довірителів. Решту грошових коштів, але не більше ніж 10% від залучених в управління коштів Довірителів, Управитель спрямовує на формування оперативного резерву. Кошти оперативного резерву залишаються в управління управителя та використовуються для виконання операцій, однією з яких є виплата довірителям на їх вимогу коштів ФФБ на умовах та правилах ФФБ.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору про організацію спорудження об'єкта будівництва між управителем (АКБ «Київ») та Кордас Т.Ю. (довіритель) було укладено договір № 14/2008 від 05.02.08 про участь у Фонді фінансового будівництва (а.с.39-40) та додаткову угоду № 1 від 29.04.08 до даного договору (а.с.41)

Відповідно до умов договору про участь у ФФБ, довірителем 03.04.08 було передано кошти управителю для подальшого використання згідно правил ФФБ. Даний факт підтверджується свідоцтвом про участь у ФФБ (а.с. 42).

Згідно з умовами укладеного договору про участь у ФФБ та Правил ФФБ типу А, довірителем 23.12.10 було надіслано заяву управителю про відмову від участі у ФФБ і розірвання договору (а.с.43).

На момент подачі даної заяви, загальна вартість закріплених за нею вимірних одиниць об'єкту інвестування становила 374 018 грн. 15 коп., що підтверджується розрахунком заборгованості ФФБ перед довірителями (а.с.48).

Відповідно до п. 2.2.2. підпункту "а" договору про участь у ФФБ, довіритель має право відмовитись від участі у ФФБ шляхом розірвання договору про участь у ФФБ та отримати кошти в сумі, що відповідає вартості закріплених за ним вимірних одиниць об`єкта інвестування за ціною на день подання заяви про відмову від участі у ФФБ, але не менше суми коштів, внесених Довірителем до ФФБ.

У зв'язку з недостатністю коштів для виконання зобов'язань по укладеному договору, управитель звернувся до забудовника 11.01.11 з офіційною вимогою перерахувати кошти, в обсязі, необхідному для подальшого повернення довірителю (а.с.44). направлення даної вимоги підтверджено реєстром рекомендованих листів, відправлених ПАТ «АКБ «Київ» від 11.01.11, скріпленим штемпелем поштового відправлення.

11 квітня 2011 року управитель повторно звернувся з аналогічною вимогою до забудовника (а.с.237), проте, дані вимоги забудовником виконані не були, що призвело до неможливості виконання управителем своїх зобов'язань перед довірителем та повернення грошових коштів.

Дана обставина стала підставою для звернення Кордас Т.Ю. - довірителя (третя особа у даній справі) до суду з позовом до банку про розірвання договору, стягнення боргу та штрафних санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 19.04.12 у справі № 2-3259/11 частково задоволено позов Кордас Теодори Юліївни: договір № 14/2008 про участь у Фонді фінансування будівництва від 05.02.2008 року розірвано та стягнуто з Банку суму, що складає загальну вартість закріплених вимірних одиниць об'єкта інвестування в розмірі 374 018, 15 грн. та понесених інфляційних втрат в розмірі 12 997 грн. 09 коп., а також 11 523 грн. 84 коп. три проценти від простроченої суми за період з 08.02.11 по 17.02.12 (а.с. 49-51). Дане рішення набрало законної сили після прийняття постанови апеляційним судом від 17.10.12 у даній справі (а.с.75-79). З матеріалів справи вбачається , що управителем (позивач) виконано рішення суду та сплачено борг в сумі 398 539,08 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 49843 від 23.05.13 (а.с.84).

Проте, як встановлено місцевим господарським судом, забудовником і надалі не було виконано умов п 5.4.2 договору про організацію спорудження об'єкта будівництва від 20.04.07 та не перераховано кошти на рахунок управителя для розрахунку з довірителями. Доказів протилежного в матеріалах справи не міститься.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( ст.530 ЦК України).

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених законом або договором.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, відносини між сторонами у справі виникли на підставі договорів про організацію спорудження об'єкта будівництва та про участь у ФФБ.

Вказані правовідносини, які виникли між управителем забудовником та довірителем регулюються ЗУ „Про фінансово - кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю».

Статтею 2 вказаного Закону зазначено, що договір управителя із забудовником - це договір, який регулює взаємовідносини управителя із забудовником щодо організації спорудження об'єктів будівництва з використанням отриманих в управління управителем коштів та подальшої передачі забудовником об'єктів інвестування установникам управління майном та укладається у випадках, передбачених цим Законом. Управителем в розумінні даного Закону може бути фінансова установа, яка від свого імені діє в інтересах установників управління майном і здійснює управління залученими коштами згідно із законодавством, Правилами фонду та відповідає вимогам, встановленим цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону, управитель укладає із забудовником договір, за яким забудовник зобов'язується збудувати один або декілька об'єктів будівництва, ввести їх в експлуатацію в установленому законодавством порядку та передати об'єкти інвестування установникам цього фонду у строки та на умовах, визначених цим Законом, Правилами фонду та договором управління майном, а управитель зобов'язується здійснювати фінансування будівництва цих об'єктів будівництва на умовах договору. З матеріалів справи вбачається, що будівництва здійснюється за рахунок ФФБ типу А, відповідно до Правил ФФБ та умов Угоди фінансування.

Частиною 2 ст. 20 Закону України „Про фінансово - кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" на управителя ФФБ покладено обов'язок при відкріпленні від довірителя об'єкта інвестування виплатити довірителю кошти на умовах та у порядку, визначених Правилами фонду.

Відповідно до ч. 16 ст. 11 ЗУ „Про фінансово - кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" управитель ФФБ при здійсненні управління ФФБ не несе відповідальності власним майном за виплату коштів Довірителю ФФБ в разі його відмови від участі у ФФБ виду А, якщо Управитель ФФБ дотримався встановлених Правилами ФФБ процедур щодо забезпечення можливості отримання Довірителем коштів з ФФБ на вимогу Довірителя.

Згідно з ст.11 Закону, для ФФБ виду А поточну ціну вимірної одиниці об'єкта будівництва, споживчі властивості об'єктів інвестування та об'єкта будівництва, коефіцієнти поверху та комфортності визначає забудовник, при цьому він приймає на себе ризик щодо недостатності залучених коштів на спорудження об'єкта будівництва та зобов'язаний своєчасно ввести його в експлуатацію відповідно до проектної документації та проектної декларації і виконати усі необхідні роботи для дотримання технічних характеристик об'єктів інвестування та об'єкта будівництва, визначених у проектній декларації, незалежно від обсягу фінансування.

Відповідно до ст. 20 Закону у разі відмови довірителя від участі у ФФБ управління майном, яке здійснюється за договором про участь у ФФБ припиняється і Управитель відкріплює від довірителя закріплений за ним об'єкт інвестування. Сума коштів, що підлягає поверненню довірителю при відмові від участі у ФФБ, визначається управителем, виходячи з кількості закріплених за довірителем вимірних одиниць об'єкта інвестування, поточної ціни вимірної одиниці цього об'єкта інвестування на день передачі коштів в управління управителю ФФБ.

Разом з тим, відповідно до ч. 11 ст. 16 Закону, у разі зменшення обсягу підтвердженого замовлення на будівництво, забудовник зобов'язаний на вимогу управителя ФФБ виду А повернути кошти на рахунок цього ФФБ для розрахунку з довірителями ФФБ виду А. За невиконання зобов'язання щодо перерахування коштів на рахунок ФФБ для проведення управителем розрахунків з довірителями ФФБ виду А забудовник несе відповідальність своїм майном.

Вищевказані норми ЗУ «Про фінансово - кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» знайшли своє відображення в умовах укладених договорів.

Приписами ст. 623 ЦК України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ст.224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Оцінивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем (управителем) доведено належними та допустимими доказами невиконання відповідачем (забудовником) умов укладеного договору та нанесення позивачу збитків у формі неповернення відповідачем йому коштів, що були перераховані довірителю (Кордас Т.Ю - третя особа) у зв'язку із відмовою від участі у ФФБ.

Разом з тим, як вбачається з тексту апеляційної скарги, відповідачем не оспорюється рішення в частині стягнення вартості неповернених коштів. Натомість, судова колегія зазначає, що відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. А відтак, перевіривши правомірність нарахування позивачем збитків в сумі 374 018, 15 грн., колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо під ставності такого нарахування та задоволення позову в цій частині.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За неналежне виконання позивачем грошового зобов'язання на підставі ст. 625 ЦК України з нього було стягнуто на користь Кордас Т.Ю. інфляційних втрат на суму 12 997,09 грн. та 3% річних в сумі 11 523,84 грн. за період з 08.02.11 по 17.02.12 відповідно до рішення суду від 19.04.12 у справі № 2-3259/11.

Як вбачається з позовної заяви позивачем зазначено, що сплачена ним сума інфляційних втрат та 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання підлягає стягненню з відповідача, як така, що виникла з його вини.

Як зазначалося вище, місцевим господарським судом, задоволено заявлену позивачем вимогу про стягнення суми інфляційних та 3 % річних.

Обґрунтування відповідача в апеляційній скарзі, щодо безпідставності такого нарахування за період до 06.04.12, а відтак і стягнення з нього даної суми не знайшли свого підтвердження в матеріалах справ, оскільки як вбачається з доказів, що містяться у справі позивачем було надіслано відповідачу вимогу про виконання зобов'язання від 11.01.11 (а.с.44), яка за умовами п.п.3.3.10 укладеного між сторонами договору про організацію спорудження об'єкта будівництва від 20.04.07, повинна була бути виконана забудовником протягом 10 (десяти ) банківських днів з дати отримання від управителя офіційного листа. Факт направлення такої вимоги управителем, підтверджується реєстром відправлень ПАТ «АКБ «Київ» від 11.01.11, що міститься в матеріалах справи (а.с.228).

Крім того, як зазначено вище, позивачем направлялася повторна вимога від 11.04.11, яка також залишена відповідачем без реагування.

А відтак, суд апеляційної інстанції зазначає, що прострочення виконання зобов'язання виникло з вини відповідача, а тому погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо задоволення позову в цій частині.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, враховуючи все вищевикладене в сукупності, судова колегія дійшла висновку про недоведеність скаржником обставин на які він посилається в апеляційній скарзі, а відтак не знайшла підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого господарського суду

Також, суд апеляційної інстанції враховуючи положення ст. 49ГПК України, зазначає, що витрати за подання апеляційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сузір'я" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.09.13 у справі № 907/746/13 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 02.12.13

Головуючий суддя Кузь В.Л.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Малех І.Б.