Рішення № 35667219, 26.11.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м. Донецьк, вул. Артема, 157, тел. 381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.11.2013 Справа № 905/7541/13

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Степанян К.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» (08131, Київська область, селище Софіївська Борщагівка, вулиця В. Кільцева, будинок № 56; код ЄДРПОУ - 35429675)

до приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» (83052, місто Донецьк, проспект Ілліча, будинок № 100; код ЄДРПОУ - 13490997)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Севаст'ян Олександра Костянтиновича (73000, місто Херсон, вулиця Смольна, будинок № 128)

про відшкодування шкоди в порядку регресу

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Вязова О.П. (довіреність № 317/17 від 30.10.2013)

від третьої особи: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» на відшкодування шкоди в порядку регресу 2 348,26 гривень.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» на підставі договору комплексного добровільного страхування наземного транспорту CLA № 3850 від 19 вересня 2012 року, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування на рахунок СТО, де здійснювався ремонт пошкодженого автомобіля марки «Honda Accord», державний номерний знак ВН 4221 ЕН, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки «Мерседес», державний номер ВН 3715 СК, водій якого визнаний винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди була застрахована приватним акціонерним товариством «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», позивач просить стягнути з відповідача суму в розмірі 2 348,26 гривень в судовому порядку.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтями 9, 27 Закону України «Про страхування», статями 993, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України та статтями 6, 9, 12, 22, 29, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Ухвалою господарського суду Донецької області від 31 жовтня 2013 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 26 листопада 2013 року, та з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору:

- залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Севаст'ян Олександра Костянтиновича;

- витребувано з Комсомольського районного суду міста Херсона належним чином засвідчені копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення № 667/4358/13-п стосовно Севаст'ян Олександра Костянтиновича за статтею 124 КУпАП;

- витребувано з МТСБУ інформацію щодо наявності страхування транспортного засобу марки «Мерседес», державний номер ВН 3715 СК, яке діяло на час скоєння спірної дорожньо-транспортної пригоди (15.05.2013).

Представник позивача у судове засідання не з'явився, надіслав на адресу господарського суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача Вязова О.П. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, надала пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Севаст'ян О.К. на виконання вимог ухвали суду від 31 жовтня 2013 року не надав письмових пояснень щодо обставин справи.

Заслухавши уповноваженого представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані суду докази в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, яки є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

19 вересня 2012 року між товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» (далі по тексту - страховик або позивач) та Рогозним Олександром Дмитровичем (далі по тексту - страхувальник) укладено договір комплексного добровільного страхування наземного транспорту CLA № 3850 (далі по тексту - Договір), згідно умов якого позивачем застраховані майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України і пов'язані з володінням, експлуатацією та розпорядженням майном - автомобілем марки «Honda Accord» (далі по тексту - «Хонда» або застрахований/забезпечений автомобіль), державний номерний знак ВН 4221 ЕН, від страхових ризиків, зокрема, дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 8-20).

Як вбачається з матеріалів справи, 15 травня 2013 року на проспекті Ушакова в місті Херсоні відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Мерседес», державний номер ВН 3715 СК, під керуванням Севаст'ян Олександра Костянтиновича та автомобіля марки «Хонда», державний номерний знак ВН 4221 ЕН, під керуванням Рогозного Олександра Дмитровича.

Розгорнутою довідкою ВДАІ Херсонського міського управління УМВС України в Херсонській області від 28 травня 2013 року за № 35/6-218 підтверджено настання спірної дорожньо-транспортної пригоди - зіткнення за участю автомобіля марки «Мерседес», державний номер ВН 3715 СК, під керуванням Севаст'ян Олександра Костянтиновича з автомобілем марки «Хонда», державний номерний знак ВН 4221 ЕН, під керуванням Рогозного Олександра Дмитровича (а.с. 27-28).

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки «Хонда», державний номерний знак ВН 4221 ЕН отримав механічні пошкодження (деформування заднього бамперу), що підтверджується довідкою ВДАІ по обслуговуванню адміністративної території міста Херсона (а.с. 26).

15 травня 2013 року на адресу позивача надійшла заява Рогозного О.Д. про настання страхового випадку (а.с. 22-24).

Строк дії Договору визначено з 16 год. 00 хв. 19 вересня 2012 року до 24 год. 00 хв. 18 вересня 2013 року. Страховий платіж за Договором визначено в сумі 16 893,81 гривень, сплачено страхувальником 19 вересня 2012 року, про що свідчить відмітка у Договорі.

Для визначення розміру матеріального збитку, заподіяного внаслідок спірної дорожньо-транспортної пригоди власникові застрахованого автомобіля позивачем замовлено проведення відповідного звіту.

Відповідно до звіту спеціаліста-автотоварознавця про оцінку вартості матеріального збитку № 06-014 від 18 червня 2013 року, проведеного фізичною особою-підприємцем (спеціалістом-автотоварознавцем) Паляниця Андрієм Борисовичем, вартість відновлювального ремонту (матеріального збитку) автомобіля Honda Accord, державний номерний знак ВН 4221 ЕН, складає 4 405,72 гривень (у тому числі ПДВ 734,27 гривень) за умовою підтвердження факту виконання усіх передбачених робіт на СТО ТОВ «ВіДі Дрім Моторз» (а.с. 30-46).

Наведене свідчить про те, що наявний в матеріалах справи звіт є допустимим документом з визначення вартості майна, який підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності; звіт підписано оцінювачем, який безпосередньо проводив оцінку майна, і його підпис скріплено печаткою.

За послуги з оцінки матеріального збитку, завданого в результаті аварійного пошкодження застрахованого автомобіля, страхувальником сплачено суб'єкту оціночної діяльності - 450,00 гривень, про що свідчить квитанція № 6078.380.1 від 20.06.2013 (а.с. 49).

Постановою Комсомольського районного суду міста Херсона від 20 червня 2013 року у справі № 667/4358/13-п Севаст'ян О.К. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, стосовно нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 гривень (а.с. 29).

22 липня 2013 року до позивача звернулася застрахована особа - Рогозний О.Д. з заявою про виплату страхового відшкодування (а.с. 25).

За страховим випадком - дорожньо-транспортною пригодою, що сталася 15 травня 2013 року за участю застрахованого автомобіля, згідно складеного страхового акту № АС-006626 Регрес від 22 липня 2013 року (з урахуванням розрахунку суми страхового відшкодування) визначено суму страхового відшкодування у розмірі 3 348,26 гривень (а.с. 50-53).

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Договір страхування укладається в письмовій формі (стаття 981 ЦК України).

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплатити страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі (стаття 8 Закону Україна «Про страхування»).

Позивачем дорожньо-транспортну пригоду визнано страховою подією, з настанням якої виник обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування.

Статтею 25 Закону України «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Таким чином, з огляду на викладене, в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 15 травня 2013 року, за умови вищевказаного договору, настав страховий випадок, та позивач за заявою страхувальника, на підставі сформованого страхового акту № АС-006626 Регрес від 22 липня 2013 року, платіжним дорученням № 10994 від 01 серпня 2013 року перерахував 3 348,26 гривень страхового відшкодування (а.с. 54).

Згідно статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоду майну, відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту статей 22, 1192 ЦК України, передумовою для відшкодування реальних збитків є факти втрати (знищення, загибелі тощо) або пошкодження належного потерпілій особі майна та понесення реальних витрат на його відновлення.

Згідно частини першої статті 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Положення статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України передбачають, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у дорожньо-транспортній пригоді має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене та належить саме потерпілому.

В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно - автомобіль марки «Хонда», державний номерний знак ВН 4221 ЕН.

Правовідносини сторін у такому випадку регулюються нормами Цивільного кодексу України та Закону України «Про страхування».

Так, частиною першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Наведена стаття міститься в главі 82 ЦК України, що регулює правовідносини щодо відшкодування шкоди та передбачає право регресу в разі, якщо вона відшкодувала потерпілому шкоду, завдану іншою особою в рамках деліктних правовідносин між нею та потерпілим.

Слід наголосити, що поняття регресу є значно ширшим, ніж це визначене у статті 1191 ЦК України та розуміє під собою будь-яке право зворотної вимоги. Регрес за своїм змістом є зобов'язанням по відшкодуванню шкоди, понесеної однією особою з вини або за рахунок іншої, а тому може бути визначений як зобов'язання з відшкодування шкоди, що виникає в результаті перекладання сплаченого однією особою іншій на третю особу. Відтак, регресне зобов'язання - це зворотна вимога про повернення грошей або майна третій особі, виконане однією особою за іншу або з вини останньої.

Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями спеціального закону - Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та обмежується укладеним договором (полісом) страхування.

Згідно положень вказаного Закону позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.

Слід відзначити, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою. Тобто, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

З матеріалів витребуваної справи про адміністративне правопорушення, у тому числі постанови Комсомольського районного суду міста Херсона від 20 червня 2013 року у справі № 667/4358/13-п вбачається, що дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 15 травня 2013 року сталася саме з вини Севаст'ян Олександра Костянтиновича, який керуючи автомобілем марки «Мерседес», державний номер ВН 3715 СК, не вибрав безпечну швидкість руху та скоїв зіткнення з автомобілем марки «Хонда», державний номерний знак ВН 4221 ЕН, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Отже, саме дії третьої особи - Севаст'ян О.К., залученого за ініціативою суду для правильного і своєчасного вирішення спору, знаходились у причинному зв'язку зі скоєнням дорожньо-транспортної пригоди та пошкодженням транспортних засобів.

Відповідно до інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, цивільна відповідальність Карагуяр Віктора Михайловича - страхувальника (власника) автомобіля марки «Мерседес», державний номер ВН 3715 СК, на час спірної дорожньо-транспортної пригоди (15.05.2013) була застрахована в приватному акціонерному товаристві «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», на підставі полісу серії АВ/6620797, згідно якого ліміт відшкодування за майнову шкоду складає 50 000,00 гривень, франшиза - 1 000,00 гривень (а.с. 70).

Враховуюче наведене та фактично понесені витрати на страхове відшкодування, позивач звернувся до господарського суду та просить стягнути з відповідача на відшкодування шкоди в порядку регресу 2 348,26 гривень.

Щодо розміру заявленого до стягнення страхового відшкодування слід зазначити наступне.

Страхування може бути добровільним або обов'язковим (стаття 5 Закону України «Про страхування»).

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов'язковим видом страхування, що здійснюється в Україні.

Договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (полісом серії АВ/6620797) передбачено, що ліміт відповідальності відповідача за шкоду, заподіяну майну, становить 50 000,00 гривень, франшиза - 1 000,00 гривень (а.с. 56).

За таких обставин, на вказаний страховий випадок в часовому вимірі поширюється дія чинного на той час полісу серії АВ/6620797. Тобто дорожньо-транспортна пригода, що сталася 15 травня 2013 року, є страховим випадком в рамках виконання зазначеного полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Так, відповідно до приписів пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

За правилами абзацу другого пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», сума спірного страхового відшкодування має бути зменшена на суму франшизи.

Ні цим Законом, ні іншими законодавчими актами не передбачено для відповідача обов'язку здійснити виплату позивачу страхового відшкодування із сумою франшизи.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 25 листопада 2008 року у справі № 11/406-07.

З матеріалів справи вбачається, що позивач при розрахунку ціни позову вирахував франшизу, передбачену полісом серії АВ/6620797 (1 000,00 гривень).

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Тобто, в розумінні положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Отже, відповідно до наведених положень чинного законодавства, у випадку укладення між страховою організацією та юридичними або фізичними особами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів, особою, відповідальною за завдані збитки у межах, передбачених договором, є страховик (страхова організація).

Також матеріали справи свідчать, що позивач встановлює розмір збитків не на підставі складеного оцінювачем звіту № 06-014 від 18 червня 2013 року, а на підставі рахунку-фактури № ДМцЗУ-000100 від 28 травня 2013 року (а.с. 47).

Відповідно до приписів чинного законодавства (Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні») встановлення вартості матеріальної шкоди проводиться відповідними особами (оцінювачами, суб'єктами оціночної діяльності).

Так, в силу частини сімнадцятої статті 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. В даному випадку розмір прямого збитку, якого зазнав страхувальник (Рогозний Олександр Дмитрович), з огляду на звіт про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Honda Accord (державний номерний знак ВН 4221 ЕН) № 06-014 від 18 червня 2013 року, складає 4 405,72 гривень з ПДВ.

Проте, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу.

Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Господарський суд враховує, що наведеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах зі спорів про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу, що виникають з подібних правовідносин страхування (постанова Вищого господарського суду України від 23 серпня 2011 року у справі № 42/92).

З рахунку-фактури № ДМцЗУ-000100 від 28 травня 2013 року, складеного товариством з обмеженою відповідальністю «ВіДі Дрім Моторз» (яке є платником податку на прибуток на загальних підставах) вбачається, що вартість робіт і запчастин для відновлювального ремонту автомобіля марки «Хонда», державний номерний знак ВН 4221 ЕН, складає 4 414,76 гривень з ПДВ. Покупцем за рахунком вказано Рогозного Олександра Дмитровича (а.с. 47).

Актом виконаних робіт № ДМцСА-002065, складеного товариством з обмеженою відповідальністю «ВіДі Дрім Моторз» визначено вартість виконаних робіт і запчастин для відновлювального ремонту автомобіля марки «Хонда», державний номерний знак ВН 4221 ЕН, що складає 4 414,76 гривень з ПДВ (а.с. 48).

Господарським судом достовірно встановлено та прийнято в якості належних доказів спричинення власнику автомобіля «Хонда», державний номерний знак ВН 4221 ЕН, збитків у розмірі 4 414,76 гривень рахунок-фактуру № ДМцЗУ-000100 від 28 травня 2013 року та акт виконаних робіт № ДМцСА-002065, оскільки з наявних в них відомостей можна дійти однозначного висновку, що ремонтні роботи спрямовані саме на усунення порушень, заданих внаслідок спірної дорожньо-транспортної пригоди.

Верховним Судом України у листі «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування» від 19 липня 2011 року роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Позивачем як страховиком цивільно-правової відповідальності потерпілої у дорожньо-транспортній пригоді особи, платіжним дорученням від 01 серпня 2013 року № 10994 виплачено страхове відшкодування у розмірі 3 348,26 гривень, виходячи з фактичної вартості ремонту застрахованого транспортного засобу, визначеної відповідно до документів станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

При цьому, господарським судом не встановлено та матеріалами справи не підтверджується факту оспорювання відповідачем розміру страхового відшкодування; відповідачем не заявлялось клопотання про проведення судової автотоварознавчої експертизи на предмет відповідності вартості фактичного ремонту автомобіля та завданому йому матеріальному збитку внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Разом з тим, господарським судом встановлено те, що позивачем як страховиком цивільно-правової відповідальності за Договором, виплачено страхове відшкодування особі, що здійснювала відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу, в розмірі, визначеному відповідно до складених позивачем розрахунків.

Згідно розрахунку до страхового акту № АС-006626 Регрес від 22 липня 2013 року, сума страхового відшкодування розрахована наступним чином: 4 414,76 - 1 516,50 + 450,00 = 3 348,26 гривень, де:

- 4 414,76 гривень - вартість відновлювального ремонту;

- 1 516,50 гривень - розмір безумовної франшизи, передбачений Договором;

- 450,00 гривень - витрати страхувальника;

- 3 348,26 гривень - розмір виплаченого страхового відшкодування.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (частина перша статті 14, стаття 204 ЦК України).

Якщо договір не визнано недійсним в судовому порядку, він має такі ж правові наслідки, як і будь-який дійсний договір, зокрема, є обов'язковим для виконання його сторонами (стаття 629 ЦК України).

Пунктом 9.6.10 Договору передбачено, що до страхового відшкодування включається вартість фактично здійснених та підтверджених документально витрат, пов'язаних зі страховим випадком, зокрема, вартість оцінки заподіяного транспортному засобу збитку (згідно з експертизою (дослідженням) за умови узгодження експерта/суб'єкта оціночної діяльності зі страховиком.

З матеріалів справи не вбачається та господарським судом не встановлено визнання недійсним пункту 9.6.10 Договору.

Наведеним спростовується помилкове твердження відповідача про здійснення позивачем виплати страхового відшкодування в завищеному розмірі внаслідок включення до суми страхового відшкодування вартості сплаченої страхувальником оцінки заподіяного забезпеченому транспортному засобу збитку.

В даному випадку сума заявлена до стягнення з відповідача є частиною суми страхового відшкодування виплаченої позивачем на умовах Договору, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в дорожньо-транспортній пригоді, оскільки право регресу до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків завданих пошкодженому автомобілю в межах фактичних витрат страховика (обмежується фактичними витратами страхової компанії).

Здійснення позивачем виплати страхового відшкодування у розмірі 3 348,26 гривень (з урахуванням сплаченої вартості оцінки) на користь страхувальника не суперечить приписам статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки вказаний закон не поширюється на правовідносини, що виникли за договором комплексного добровільного страхування наземного транспорту CLA № 3850 від 19 вересня 2012 року, а Закон України «Про страхування» відповідних застережень не містить.

Згідно норм чинного законодавства (статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України) до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Аналіз наведеного свідчить, що для страховика, який виплатив страхове відшкодування, право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, обмежене розміром виплаченого страхового відшкодування.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «Хонда», державний номерний знак ВН 4221 ЕН відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс серії АВ/6620797), а до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» як особи, відповідальної за завдані збитки.

Загальними положеннями ЦК України про договір, зокрема, частиною другою статті 631 передбачено, що договір набирає чинності з моменту його укладення, тоді як спеціальна норма статті 983 ЦК України пов'язує момент набрання чинності договором страхування з моментом внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.

Відтак, страховик та страхувальник при укладенні договору страхування вправі визначити момент набрання ним чинності інший, ніж з моменту внесення першого страхового платежу, що відповідатиме принципу свободи цивільно-правового договору, передбаченого статтею 627 ЦК України, в тому числі визначити, що договір набирає чинності з моменту його укладення.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, сторони Договору у добровільному порядку визначили строк його дії з 16 год. 00 хв. 19 вересня 2012 року до 24 год. 00 хв. 18 вересня 2013 року та не пов'язували момент набрання ним чинності з моментом внесення страхувальником, першого страхового платежу.

Наявна в матеріалах справи копія квитанції № П367902 від 19 вересня 2012 року, свідчать про внесення страхувальником у день підписання Договору страхового платежу.

18 листопада 2013 року через відділ діловодства господарського суду Донецької області надійшов відзив на позовну заяву за № 2147, в якому приватне акціонерне товариство «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» просить відмовити в позові, оскільки:

- Договір не містить підпису страхувальника на останній його сторінці та не містить на першій сторінці реєстраційного номеру застрахованого транспортного засобу;

- позивачем не надано належним чином оформленої постанови суду про адміністративне правопорушення.

Залишаючи поза увагою заперечення відповідача у наведеній частині, господарський суд виходить з наступного.

По-перше, відсутність в секції 1 Договору, реєстраційного номеру застрахованого автомобіля, не є підставою для відмови в позову, оскільки з даних Договору, розгорнутої довідки про дорожньо-транспортну пригоду № 9199615 та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії ВАЕ 016385 вбачається, що номер кузова автомобіля марки «Хонда», державний номерний знак ВН 4221 ЕН, є ідентичним, а тому наявні підстави для достовірного висновку про те, що саме вказаний автомобіль є застрахованим за Договором.

По-друге, помилковим є твердження відповідача про необхідність відмови в позові з підстав відсутності підпису страхувальника на останній сторінці Договору, оскільки такий підпис міститься на кожній його сторінці Договору, в тому числі і на останній.

По-третє, господарський суд також відхиляє заперечення відповідача в частині неналежного оформлення постанови про адміністративне правопорушення з огляду на те, що в матеріалах господарської справи містяться належним чином засвідчені копії справи про адміністративне правопорушення № 667/4358/13-п стосовно Севаст'ян О.К. за статтею 124 КУпАП, які свідчать про набрання постановою суду законної сили.

Сукупність вищевикладених обставин та матеріали спростовують інші наявні заперечення відповідача, що, в свою чергу, тягне за собою їх відхилення та залишення поза увагою суду, а також розцінюються як намагання витлумачити законодавство виключно на свою користь та ухилитися від цивільної відповідальності.

Щодо звернення до господарського суду без досудового врегулювання спору слід зазначити наступне.

Конституційний суд України в абзаці 3 пункту третьому рішення № 15-рп/2002 від 09 липня 2002 року зазначив, що зі змісту частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, випливає, що кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням. Суб'єктами таких правовідносин можуть бути, зокрема, юридичні особи. Зазначена норма, як і інші положення Конституції України, не містить застереження щодо допустимості судового захисту тільки після досудового врегулювання спору та неприпустимості здійснення правосуддя без його застосування.

Також суд приймає до уваги, що згідно приписів статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 ГПК України, господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.

Згідно з вимогами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В абзаці 3, 4 пункту 6.2 рішення Конституційного суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року зазначено, що у рішенні від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Великої Британії» Європейський суд з прав людини закріпив правило, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод стосується невід'ємного права особи на доступ до суду. Прямим порушенням права на доступ до суду є необхідність отримання спеціальних дозволів на звернення до суду. Таким чином, у практиці Європейського суду з прав людини право на звернення до суду також пов'язується лише з волевиявленням особи. Особа може відмовитися від реалізації права на звернення до суду, однак не від самого права як такого.

З огляду на викладене позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 28 серпня 2012 року у справі № 23/279 (№ 3-38гс12).

З наведеного випливає, що спір у даній справі підлягає розгляду господарським судом по суті на загальних підставах.

На момент прийняття рішення у справі, матеріали справи не містять доказів відшкодування позивачу шкоди в порядку регресу з боку відповідача та/або інших осіб.

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведені їх переконливості, що відповідачем зроблено не було.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і Законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. За змістом положень вказаних норм, право на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 № 6 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

За наведених обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування у розмірі 2 348,26 гривень є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до статті 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 11, 22, 979, 981, 983, 990, 993, 1188, 1191, 1192 ЦК України, ст. ст. 6, 12, 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 7, 8, 9, 16, 25, 27 Закону України «Про страхування», керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» (83052, місто Донецьк, проспект Ілліча, будинок № 100; код ЄДРПОУ - 13490997, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» (08131, Київська область, селище Софіївська Борщагівка, вулиця В. Кільцева, будинок № 56; код ЄДРПОУ - 35429675, відомості про рахунки в установах банків відсутні) 2 348,26 гривень страхового відшкодування шкоди в порядку регресу, 1 720,50 гривень судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Рішення суду набирає законної сили через десять днів з дня складення та підписання повного його тексту та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення та підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 26.11.2013 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 02.12.2013.

Суддя С.М. Фурсова