Постанова № 35665699, 28.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

="fs92">ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

9">І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 листопада 2013 року № 826/15548/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Повного товариства «Ломбард ТОВ «Надал» і Компанія»

до

Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про

скасування податкового повідомлення-рішення від 17.05.2013 №0000591710/37395004.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Повне товариство «Ломбард ТОВ «Надал» і Компанія» (надалі – позивач, Товариство), звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі – відповідач, ДПІ) про скасування податкового повідомлення – рішення від 17.05.2013 №0000591710/37395004.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.10.2013 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 21.10.2013, яке в подальшому відкладалось з метою отримання додаткових доказів по справі для правильного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками Акта перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України (надалі – Кодекс), оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Кодексу щодо визначенні суми податку з доходів фізичних осіб є хибними, базуються виключно на суб’єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник відповідача проти позову заперечував, при цьому посилаючись на те, що позивач є податковим агентом, а тому – зобов’язаний утримувати податок з доходів фізичних осіб при надання фізичним особам позивачок під заставу. Враховуючи зазначене, ДПІ просить суд в позові відмовити в повному обсязі.

Справа розглянута в порядку письмового провадження, з огляду на положення ч.4 ст. 122 КАС України, за поданим сторонами письмовим клопотанням про розгляд справи за їх відсутності.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17 травня 2013 відповідачем, на підставі акта перевірки №292/22-30/37395004 від 26.04.2013, прийнято спірне податкове повідомлення – рішення №0000591710/37395004, яким позивачу за порушення ст.109, 110, п.167.1, 168.1.1, 171.2 ПК України збільшено суму грошового зобов’язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» на загальну суму 17968,90грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 14375,12грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 3593,78грн.

Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень відповідача, збільшення суми грошового зобов’язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на наступних обставинах.

Так, контролюючий орган зазначає (п.3.3 Акта), що позивачем не оподатковано дохід в сумі 95834,14грн., виплачений фізичним особам у вигляді позики під заставу належного їм майна (виробів з дорогоцінних металів або їх лому), у випадках несвоєчасного повернення суми позики та реалізації предметів застави.

Окружний адміністративний суд м. Києва критично ставиться до таких тверджень відповідача, враховуючи наступне.

Статтею 162 ПК України визначено, що платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізичні особи-резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні так і іноземні доходи; фізичні особи – нерезиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні; податкові агенти.

Відповідно до п.164.1 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до п.14.1.56. ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Дійсно, на чому наполягає відповідач, відповідно до п.168.1.1 оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку здійснюється податковим агентом. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Разом з тим, кваліфікуючи позивача як податкового агента в частині обов’язку утримання ПДФО від суми виплаченого фізичним особам доходу у формі позички під заставу рухомого майна в розмірі 95834,14грн., посадовими особами контролюючого органу залишено поза увагою положення п.164.2.7 ПК України (в редакції станом на 17.12.2012), згідно яких до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається також дохід, що становить позитивну різницюONT> між сумою коштів, одержаною платником податку від фінансової установи після реалізації заставленого майна платника податку при зверненні стягнення фінансовою установою на таке майно у зв'язку з невиконанням платником податку своїх зобов'язань за договором кредиту (позики), та сумою фактично сплачених платником податку зобов'язань за таким договором кредиту (позики), і сумою, що утримана фінансовою установою в рахунок компенсації своїх витрат/втрат (включаючи залишок непогашеної платником податку суми фінансового кредиту) згідно з таким договором. Фізична особа самостійно сплачує податок з таких доходів та зазначає їх у річній податковій декларації.

При цьому, одним з видів договору позики є позика під заставу нерухомого та рухомого майна. Відповідно щодо ломбардів така позика під заставу є закладом, який згідно зі статтею 575 Цивільного кодексу України передається заставодавцем лише у володіння заставодержателя (ломбарду), а за заставодавцем зберігається право користування і розпорядження предметом застави (ст.586 Цивільного кодексу України), тобто власник заставлених речей не втрачає права власності на них.

У разі невиконання фізичною особою забезпеченого заставою зобов'язання та реалізації заставленого майна, власник останнього несе витрати у розмірі суми, що йде на погашення кредиту, і лише позитивна різниця між сумою таких коштів та звичайною вартістю майна, переданого в заставу, включається до складу загального оподатковуваного доходу заставодавця відповідного звітного податкового періоду, що відповідає приписам п.164.2.7 ПК України.

Отже, сума отримана від продажу заставленого майна в розмірі, що дорівнює сумі кредиту не є доходом заставодавця. Проте, при цьому може виникнути об'єкт оподаткування (дохід) у вигляді грошової суми, що перевищує розмір забезпечених заставою вимог заставодержателя (ломбарду), який підлягає поверненню заставодавцю, оскільки ця сума фактично знаходиться у ломбарду під час одержання ним коштів від реалізації заставленого майна.

Таким чином, лише при поверненні (виплаті) ломбардом фізичній особі надлишку суми, що залишилася після задоволення боргових вимог від реалізації заставленого майна, ломбард повинен виступати податковим агентом щодо таких виплат і, як передбачено п.18.1 нараховувати, утримувати та перераховувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб в порядку, визначеному ст.168 ПК України.

Аналогічне за своїм змістом правило поведінки платника податку знайшло своє відображення в п.165.1.16 ПК України (в редакції станом на 03.01.2013), згідно якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи, в тому числі отримані внаслідок реалізації заставленого майна, майна платника податку при зверненні стягнення фінансовою установою на таке майно у зв'язку з невиконанням платником податку своїх зобов'язань за договором кредиту (позики).

Втім, враховуючи обмеження, встановлені ст.58 Конституції України, при вирішенні даної справи по суті заявлених позовних вимог, Окружний адміністративний суд м. Києва не застосовує п.165.1.6 ПК України в редакції станом на 03.01.2013.

Враховуючи викладене, оскільки акт перевірки не містить в собі обставин повернення (виплати) ломбардом фізичній особі надлишку суми, що залишилася після задоволення боргових вимог від реалізації заставленого майна, суд вважає помилковим твердження контролюючого органу про наявність не оподаткованого доходу в сумі 95834,14грн., внаслідок чого спірне ППР підлягає визнанню протиправним та скасуванню як таке, що не відповідає ч.3 ст.2 КАС України.

В порушення положень ст. 7, Глави 6, ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги, в даному випадку, підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 17.05.2013 №0000591710/37395004.

3. Зобов’язати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві стягнути на користь ПОВНОГО ТОВАРИСТВА "ЛОМБАРД ТОВ "НАДАЛ" І КОМПАНІЯ" (код ЄДРПОУ 37395004, адреса: 03148, м.Київ, Святошинський район, ВУЛИЦЯ АКАДЕМІКА КОРОЛЬОВА, будинок 2, ПОВЕРХ 1) судові витрати в сумі 179 (сто сімдесят дев’ять)грн. 69 коп. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів в м. Києві (адреса: 03115, м. Київ, вул. верховинна, будинок 9).

Суддя П.О. Григорович

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.