Постанова № 35665587, 02.12.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5438/13-а

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2013 року 12 год. 43 хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Корой С.М.

секретар судового засідання Філіппова Ю.В.

за участю сторін:

представника позивача - Наседкіна О.І. ( по довіреності)

представника відповідача - Урсу І.М. ( по довіреності)

представника третьої особи - ОСОБА_3 (по довіреності)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом дочірнього підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Емералд» фірми «Емералд Моторс» до інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4, про скасування припису та постанови, суд, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов дочірнього підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Емералд» фірми «Емералд Моторс» (далі - ДП ТОВ «Емералд» фірма «Емералд Моторс») до інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області (далі - Інспекція), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4, в якому позивач просить суд скасувати припис про усунення недоліків щодо захисту прав споживачів, складений Інспекцією з питань захисту прав споживачів в Одеській області до акта № 001280 перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів ДП ТОВ «Емералд» фірма «Емералд Моторс» від 20.05.2013 року; скасувати постанову інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», № 275 від 04.06.2013 року щодо ДП ТОВ «Емералд» фірма «Емералд Моторс».

У своєму позові позивач зазначив, що 20.05.2013 року відповідачем була проведена позапланова перевірка дотримання законодавства про захист прав споживачів ДП ТОВ «Емералд» фірма «Емералд Моторс», за результатами якої складений акт від 20.05.013 року

№ 001280, що містить припис про усунення недоліків щодо захисту прав споживачів. На підставі вказаного акта Інспекцією винесено постанову про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», від 04.06.2013 року № 275, якою до позивача застосовано штраф у розмірі 286215,93 грн.. Позивач не погоджується із встановленими в акті порушеннями та винесеними на його підставі приписом і постановою та вважає їх такими, що підлягають скасуванню. З цього приводу позивач зазначив, що між ним (продавець) та громадянином ОСОБА_4 (покупець) 31.12.2012 року було укладено контракт № 12-233А, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити та передати, а покупець зобов'язується оплатити та прийняти новий мотоцикл BMW НОМЕР_1 2013 року виготовлення, колір LNB2 - Dark graphite metallic (товар). Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Посилаючись на розділ 4 «Терміни та визначення понять» національного класифікатору України класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 року № 457, ст. 12 Закону України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності», ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», позивач наводить визначення термінів «товар» та «послуги», на підставі аналізу яких позивачем зроблено висновок про те, що укладений ним контракт від 31.12.2012 року № 12-233А є договором купівлі-продажу, а не договором про виконання робіт чи надання послуг, наголошуючи на тому, що відносини, які виникли між позивачем та ОСОБА_4, регулюються положеннями розділу 54 Цивільного кодексу України «Купівля-продаж», а не розділом 63 «Послуги». Одночасно з цим, як зазначає позивач, ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає права споживача у разі порушення умов саме договору про виконання робіт (надання послуг), відповідно до частини 5 якої у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку у розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Так само зазначено у п.11 ст.23 вказаного Закону, відповідно до якої порушення умов договору між споживачем і виконавцем про виконання роботи, надання послуги тягне накладення штрафних санкцій у розмірі ста відсотків вартості виконаної роботи (наданої послуги). З урахуванням зазначеного позивач наголошує на тому, що посадові особи Інспекції при складанні акта та винесенні постанови, що оскаржується позивачем, посилались на ст.10 і 23 Закону України «Про захист прав споживачів», які не регулюють дані правовідносини. Позивач пояснив, що ним було затриману поставку товару за вищевказаним договором на 12 днів, зазначаючи, що відповідальність за прострочення терміну поставки товару за контрактом визначена у п. 7.2, відповідно до якого продавець сплачує покупцю за кожний день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період нарахування пені, від сплаченої покупцем суми на дату виникнення прострочення, але не більше 10% від суми попередньої сплати. Позивач не заперечував проти виплати своєму контрагенту ОСОБА_4 пені з урахуванням положень вказаного пункту контракту. При цьому акцентував увагу, що позивач є продавцем, а не виконавцем робіт (послуг), у зв'язку з чим до нього не можуть бути застосовані заходи відповідальності, встановлені для виконавця робіт (послуг). Також позивач наголошує на неможливості визначення вартості послуги в даному випадку, оскільки сума договору є вартістю товару, а не послуги.

Відповідач надав до суду заперечення (а.с.34-37), в яких зазначив, що позапланова перевірка дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів була проведена на підставі звернення громадянина ОСОБА_4, направлення на проведення перевірки від 15.05.2013 року, а також згоди Держспоживінспекції України. 20.05.2013 року спеціалісти Інспекції розпочали позапланову перевірку ДП ТОВ «Емералд» фірма «Емералд Моторс», за результатами якої складено акт від 20.03.2013 року, відповідно до якого встановлено, що 31.12.2012 року між споживачем ОСОБА_4 у ДП ТОВ «Емералд» фірми «Емералд моторс» оформлене індивідуальне замовлення поставки мотоциклу, про що укладено контракт № 12-233А. Згідно з умовами зазначеного договору поставка мотоцикла вартістю 286215,93 грн. повинна була відбутись протягом 65 робочих днів з дати зарахування попередньої оплати у розмірі 30% від загальної вартості товару, тобто, 05.04.2013 року. Фактично товар поставлено 16.04.2013 року, тобто з простроченням поставки на 12 календарних днів. На думку відповідача, згідно з положеннями ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» підприємство повинно сплатити ОСОБА_4 пеню у розмірі 103037,74 грн., що становить 3% вартості послуги за кожен день прострочення. До акту був наданий припис щодо зобов'язання позивача виконати вимоги, передбачені ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів». Крім того, 04.06.2013 року відповідачем прийнято постанову № 275 про накладення стягнень, передбачених статтею п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме, за порушення умов договору між споживачем та виконавцем про виконання роботи. Надання послуги, чим порушено вимоги ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів». Відповідач не погоджується із твердженням позивача стосовно того, що укладений договір є договором купівлі-продажу, до якого застосовуються положення глави 54 Цивільного кодексу України та не застосовуються положення ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів». З цього приводу відповідач вказав, що відповідно до ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» договір - це усний чи письмовий правочин між споживачем та продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція, що на думку відповідача, свідчить що вказаним Законом не визначається конкретна форма правочину. В свою чергу, як стверджує відповідач, вищезгаданий контракт містить обов'язок позивач поставити мотоцикл споживачу, тобто, надати послугу з постачання, оскільки позивач фактично не здійснює продаж мотоциклу у власній мережі, а додаток № 1 від 31.12.2012 року до контракту підтверджує факт індивідуального замовлення. Також відповідач наголосив на тому, що позивачем фактично визнано порушення ним строку постачання товару, що виражається у готовності виплатити ОСОБА_4 пеню у розмірах, визначених договором. Стосовно встановлення вартості послуги з постачання та передачі мотоцикла споживачу відповідач зауважив, що така вартість визначена умовами контракту.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, до суду надано заперечення проти позову (а.с.102-104), в яких викладені обставини укладання ним контракту із ДП ТОВ «Емералд» фірмою «Емералд моторс» та поставки мотоциклу на виконання умов цього контракту, зауважуючи на погодження сторонами договору додатка 1 до цього договору, в якому викладене індивідуальне замовлення споживача щодо кольору мотоциклу, додаткового обладнання тощо. Також третьою особою вказано, що згідно з п.17 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» під послугою розуміється діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. Відповідно до умов договору позивач зобов'язувався поставити та передати споживачу мотоцикл, укомплектований за індивідуальним замовленням, відносно якого на момент передачі повинні бути сплачені всі митні платежі, а також виконані всі необхідні вимоги, включаючи сплату відповідних податків щодо ввезення автомобілів в Україну для вільного продажу, передбачених чинним законодавством. Третя особа зазначила, що мотоцикл було придбано в Германії компанією ТОВ «АВТ БАВАРІЯ», яке здійснило митне оформлення мотоциклу та передало його позивачеві на підставі дилерського договору. Вказане, на думку третьої особи, свідчить, що позивач здійснив низку дій, які являють собою послугу з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального блага (мотоциклу), що було здійснено за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. За таких умов третя особа вважає необґрунтованим посилання позивача на те, укладений договір є договором купівлі-продажу, оскільки послуга, що була надана позивачеві, включає декілька складових - замовлення матеріального блага за індивідуальними ознаками в іншій державі, ввезення та мине оформлення, доставка до погодженого із споживачем місця, технічна підготовка до експлуатації тощо. Однак, надання такої послуги було прострочено позивачем на 12 днів. З цього приводу третя особа звернула увагу суду на те, що згідно з приписами ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України сторони у договорі можуть лише збільшувати розмір неустойки порівняно із встановленим розміром у законі, у зв'язку з чим третя особа вважає, що посилання позивача на умови сплати пені за прострочення виконання зобов'язання лише на умовах, визначених контрактом, є незаконними, оскільки розмір такої пені не може бути меншим, ніж встановлено спеціальним законом.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі.

Представники відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, заперечували проти задоволення позовних вимог, посилаючись на доводи, викладені ними у письмових запереченнях проти позову.

Суд, заслухавши осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши доводи адміністративного позову, заперечень проти нього, пояснення сторін, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив таке.

На підставі звернення громадянина ОСОБА_4 (а.с. 56), наказу Інспекції від 15.05.2012 № 280-од про проведення позапланової перевірки (а.с. 55), направлення на проведення перевірки від 15.05.2013 року № 614 (а.с. 53), згоди Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів від 29.04.2013 року № 02/7-4006-2013 відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Положення про інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 09.11.2011 року № 206, Положення про Інспекцію з питань захисту прав споживачів в Одеській області, затвердженого головою Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів 29.11.2011 року, Інспекцією проведено позапланову перевірку ДП ТОВ «Емералд» фірми «Емералд Моторс», розташованого за адресою: м. Одеса, пр-т Маршала Жукова, 2-А, з питань дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів.

За результатами проведеної перевірки Інспекцією складено акт перевірки від 20.05.2013 року № 001280, яким встановлено порушення позивачем ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», яке обумовлено несплатою позивачем споживачу ОСОБА_4 пені за прострочення на 12 днів визначеного у контракті строку поставки мотоциклу у розмірі 3% вартості роботи (послуги).

На підставі результатів перевірки та з метою припинення порушень законодавства про захист прав споживачів, керуючись статтею 26 Закону України «Про захист прав споживачів», суб'єкту господарювання наданий припис до акта від 20.05.2013 року № 001280, яким ДП ТОВ «Емералд» фірму «Емералд Моторс» зобов'язано задовольнити вимоги споживача згідно з чинним законодавством України, про що письмово повідомити Інспекцію у термін до 04.06.2013 року.

Також Інспекцією прийнято постанову про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» від 04.06.2013 року № 275, якою за порушення умов договору між споживачем і виконавцем про виконання роботи, надання послуги, відповідальність за що передбачена п. 11 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», до ДП ТОВ «Емералд» фірми «Емералд Моторс» застосовано штраф у розмірі 286215,93 грн. (а.с. 13-14).

Досліджуючи обставини справи, суд встановив, що 31.12.2012 року між позивачем (продавець) та громадянином України ОСОБА_4(покупець) укладено контракт № 12-233А (а.с. 15-20), відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити та передати, а покупець зобов'язується оплатити та прийняти один новий мотоцикл BMW НОМЕР_1 2013 року виготовлення, колір LNB2 - «Dark graphite metallic», надалі за текстом - «Товар», найменування моделі, ціна та специфікація якого міститься у додатку №1 від 31.12.2012 року, який є невід'ємною частиною цього контракту.

Контрактом також передбачено, що на день його підписання сторонами загальна вартість товару складає 286215,93 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 47702,65 грн. Вартість товару за цим контрактом включає в себе всі необхідні митні платежі, а також податки та інші платежі, пов'язані із ввезенням товару в Україну для вільного продажу. Крім того, контрактом визначено, що продавець зобов'язаний поставити та передати товар покупцю, а покупець зобов'язаний оплатити та прийняти товар протягом 65 робочих днів з дати зарахування попередньої оплати у розмірі не менше 30% від загальної вартості товару на банківський рахунок продавця, або протягом 5 робочих днів з моменту повідомлення продавцем про готовність товару до відвантаження в залежності, що наступить раніше. У п. 7 контракту «відповідальність сторін» передбачено, що у випадку прострочення терміну поставки товару за контрактом продавець сплачує покупцю за кожний день прострочення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від сплаченої покупцем суми на дату виникнення прострочення, але не більше 10 % від суми попередньої сплати. Виходячи з умов контракту, право власності на товар виникає у покупця з моменту передачі йому товару продавцем. Передача товару здійснюється після зарахування на банківський рахунок продавця повної вартості товару. Прийом-передача товару оформлюється відповідним актом, що підписується представниками сторін у трьох примірниках, за кількістю та комплектністю, а також за якістю відповідно до сертифікату відповідності, виданого Держстандартом України.

З матеріалів справи вбачається, що 31.12.2012 року ОСОБА_4 здійснено оплату згідно з умовами контракту від 31.12.2012 року № 12-233А у сумі 100000,00 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 16666,67, що підтверджується відповідною квитанцією (а.с. 41). Вказана сума оплати перевищує 30 % від визначеної у контракті вартості товару, у зв'язку з чим встановлений у контракті строк поставки товару слід відраховувати, починаючи з дати здійснення вищезгаданого платежу, тобто, з 31.12.2012 року.

З урахуванням наведеного встановлений у контракті строк поставки, який дорівнює 65 робочих днів, мав сплинути 04.04.2013 року за умови сплати ОСОБА_4 в порядку, визначеному п. 3.5. контракту, повної вартості товару.

В свою чергу, решта суми в рахунок оплати за вищевказаним контрактом у розмірі 184845,80 грн. була здійснена ОСОБА_4 лише 11.04.2013 року, що підтверджується відповідною квитанцією (а.с. 41).

Листом від 05.04.2013 року ОСОБА_4 звернувся до позивача із заявою, в якій вказав про прострочення останнім терміну поставки мотоциклу із вимогою повідомити про точну дату поставки мотоциклу та надання пропозицій щодо позасудового врегулювання ситуації, пов'язаної з несвоєчасним виконанням позивачем умов контракту та компенсації моральної та матеріальної шкоди, яких зазнала вказана особа внаслідок невиконання позивачем умов контракту (а.с. 42).

11.04.2013 року у зв'язку з неотриманням відповіді на звернення позивач звернувся до

ДП ТОВ «Емералд» фірми «Емералд Моторс» з повторним зверненням аналогічного змісту

(а.с. 43).

На вказані листи позивач надав заявнику відповідь від 11.04.2013 року, в якій повідомив про орієнтовну дату поставки мотоциклу та зазначив про готовність компенсувати матеріальну шкоду за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від сплаченої ОСОБА_4 суми на дату виникнення прострочення згідно з умовами п. 7.2 контракту від 31.12.2012 року № 12-233А (а.с. 46).

16.04.2013 року сторонами складено акт прийому-передачі мотоциклу, що був визначений предметом зазначеного контракту (а.с.21), тобто поставка товару відбулась із простроченням визначеного у контракті строку виконання зобов'язання.

17.04.2013 року у своєму листі № 38 позивач повідомив ОСОБА_4 про виплату йому пені у розмірі 480,00 грн., розрахованої відповідно до умов п. 7.2. контракту (а.с.47). Вказана пеня була перехована на рахунок у банківській установі, визначений ОСОБА_4 у його зверненнях, згідно з платіжним дорученням від 18.04.2013 року № 359 (а.с. 40)

Листом від 24.04.2013 року ОСОБА_4 звернувся до позивача з вимогою сплатити йому пеню за прострочення строку поставки товару за контрактом від 31.12.2012 року № 12-233А у розмірі 103037,74 грн., яку він розрахував відповідно до положень ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», розглядаючи правовідносини між ним та позивачем з приводу придбання мотоциклу як надання останнім послуг з постачання відповідного мотоциклу за індивідуальним замовленням ОСОБА_4 (а.с.45).

Як вбачається з листа ДП ТОВ «Емералд» фірми «Емералд Моторс» від 30.04.2013 року № 44 (а.с. 48), в якому, посилаючись на норми чинного законодавства України, останній зауважив на те, що укладений між ним та ОСОБА_4 контракт є договором купівлі-продажу, а не договором надання послуг, у зв'язку з чим відповідні відносини регулюються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України «Купівля-продаж», а не розділом 63 «Послуги».

Оцінивши у взаємному зв'язку наведені вище докази у справі, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Застосовуючи до позивача штрафні санкції та складаючи припис про усунення порушень законодавства у сфері захисту прав споживачів, Інспекція виходила з того, що позивачем допущено порушення вимог ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Виходячи з назви зазначеної норми законодавства, її положеннями регламентовано права споживача у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг).

Зокрема, частиною 5 наведеної норми передбачено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.

Відповідно до п.17 ч.1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» під послугою розуміється діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

В свою чергу, згідно з п.19 наведеної норми права продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

Таким чином, у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів» терміном «продукція» охоплюється як товар, так і робота чи послуга. Втім, положеннями ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» регламентовані відносини виключно з приводу надання послуг або робіт, а не реалізації продукції, що, в свою чергу, створювало б підстави для застосування приписів цієї норми законодавства як до відносин купівлі-продажу, так і до правових відносин, що виникають з приводу надання послуг або виконання робіт.

Сукупний аналіз положень Закону України «Про захист прав споживачів» надає підстави стверджувати, що вимогами ст. 10 цього Закону регламентовані правовідносини, які виникають між виконавцем та споживачем саме з приводу надання послуг або виконання робіт, що слід відрізняти від реалізації продавцем товару, що за своєю правовою природою є купівлею-продажем. Зазначене підтверджується як окремими положеннями вказаного Закону, так і загальною побудовою нормативно-правового акта, структура якого містить норми законодавства, предметом правового регулювання яких виступають виключно відносини купівлі-продажу (ст.ст. 6-9), норми законодавства, покликані врегулювати виключно відносини, що виникають з приводу виконання робіт або надання послуг (ст. 10), а також норми, які можуть застосовуватись одночасно до відносин з приводу придбання товарів та виконання послуг і робіт, з метою регулювання чого юридична мова Закону застосовує термін «продукція».

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Виходячи з положень ч. 1 цієї статті, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Статтею 667 вказаного нормативно-правового акта закріплено обов'язок продавця передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 14.1.202. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

В свою чергу, відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з пп. 14.1.203. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об'єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

Так, аналізуючи положення контракту, укладеного між позивачем та ОСОБА_4, суд дійшов висновку, що за своїм змістом він є договором купівлі-продажу та укладений з приводу придбанням останнім товару, а не отримання від позивача послуг. Зазначене підтверджується як змістом самого контракту, предметом якого визначено поставку та передачу товару, а не надання послуги, а сторонами контракту визначено продавця та покупця, а не замовника та виконавця, так і суттю відповідної операції, а саме, перехід права власності на відповідний товар, що є визначальною умовою договору купівлі-продажу.

Дослідивши додаток до вказаного контракту від 31.12.2012 року, суд встановив, що він за своїм змістом становить специфікацію до контракту, в якій викладені погоджені сторонами контракту технічні характеристики та комплектація товару, що є предметом відповідного контракту (а.с. 20). При цьому ані у вказаному додатку до контракту, ані у самому контракті не згадується про надання продавцем будь-яких послуг за індивідуальним замовленням покупця. Саму по собі передачу товару за замовленням споживача неможна розглядати як надання послуги, оскільки будь-який договір купівлі-продажу зумовлює індивідуальне замовлення покупця, пов'язане із необхідністю окреслити той товар, щодо якого сторони мають намір укласти договір купівлі продажу.

В свою чергу, той факт, що товар, визначений предметом договору, не був у фактичній наявності у позивача на момент укладання договору, а придбався у виробника через ділера відповідного товару вже після укладання договору з урахуванням відповідного замовлення ОСОБА_4, не спростовує правової природи такого договору як договору купівлі-продажу, оскільки предметом договору купівлі-продажу в тому числі може виступати товар, який буде придбаний продавцем у майбутньому.

За таких умов суд також критично оцінює посилання третьої особи на той факт, що умови контракту передбачають здійснення позивачем низки дій, які полягали у замовленні товару за індивідуальними ознаками у компанії-виробника іншої держави, здійсненні операцій, необхідних для митного оформлення товару, доставці товару, технічній підготовці товару, що він розглядає як фактори, які засвідчують надання позивачем послуг з постачання мотоциклу. Зазначені обставини є звичайними умовами договору купівлі-продажу та укладаються у поняття організації господарської діяльності продавця, тоді як відповідачем у справі та третьою особою у наданих заперечення фактично допущена підміна понять. При цьому обставини, за яких позивач придбав у власність товар, що був визначений предметом цього договору, є факторами організації його господарської діяльності, яку він здійснює на власний ризик та на власний розсуд, а способи набуття продавцем прав на товар, який ним реалізується, та характер дій, які ним вчинені з цією метою, жодним чином не впливають на правову природу правочинів, що ним укладаються з приводу реалізації відповідних товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Виходячи з положень ст. 549 вказаного кодексу, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною 1 ст. 612 вказаного кодексу передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначалось вище, сторонами за контрактом у п. 7.2. встановлено відповідальність у випадку прострочення терміну поставки товару за контрактом, що передбачає обов'язок продавця сплатити покупцю за кожний день прострочення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від сплаченої покупцем суми на дату виникнення прострочення, але не більше 10 % від суми попередньої сплати.

Вказані умови договору є дійсними, а ОСОБА_4 погодився з ними, підписавши відповідний контракт.

Більш того, відповідно до ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Втім, вказуючи на невідповідність вимогам чинного законодавства умов вищезгаданого контракту, ані третя особа, ані відповідач не надали до суду докази, які б свідчили про визнання цих положень контракту недійсними у судовому порядку, або їх зміну сторонами за контрактом.

Поряд з цим, відповідно до положень ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В свою чергу, як зазначено вище, позивачем на користь ОСОБА_4 виплачено неустойку відповідно до умов відповідного контракту, що сторонами визначено мірою відповідальності продавця за прострочення ним виконання зобов'язання за контрактом.

Зазначене вище у сукупності свідчить про безпідставність висновку Інспекції про необхідність сплати позивачем пені з урахуванням положень ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», відтак, про протиправний характер виданого Інспекцією припису до акта перевірки від 20.05.2013 року № 001280.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за порушення умов договору між споживачем і виконавцем про виконання роботи, надання послуги - у розмірі ста відсотків вартості виконаної роботи (наданої послуги), а за ті самі дії, вчинені щодо групи споживачів, у розмірі від одного до десяти відсотків вартості виконаних робіт (наданих послуг) за попередній календарний місяць, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Виходячи з диспозиції цієї норми, можливість застосування санкцій відповідної норми права обумовлена спеціальним суб'єктним составом учасників правовідносин, одним з яких має бути виконавець робіт або послуг. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач у відносинах з ОСОБА_4, скарга якого стала приводом для застосування штрафних санкцій до нього, виступає в якості продавця за договором купівлі-продажу, що виключає законні підстави для застосування до нього відповідальності у сфері захисту прав споживачів за п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши у взаємному зв'язку наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що оскаржувані припис та постанова прийняті Інспекцією не на підставах, що передбачені законами України, необґрунтовано, нерозсудливо та непропорційно, що свідчить про їх протиправність.

На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 6, 9, 11, 69-72, 86, 94, 158-163, 167,186, 254 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов дочірнього підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Емералд» фірми «Емералд Моторс» до інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4, про скасування припису та постанови - задовольнити.

Скасувати припис про усунення недоліків щодо захисту прав споживачів, складений інспекцією з питань захисту прав споживачів в Одеській області до акта перевірки від 20.05.2013 року № 001280 за результатами перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів дочірнім підприємством товариства з обмеженою відповідальністю «Емералд» фірмою «Емералд Моторс».

Скасувати постанову інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» від 04.06.2013 року № 275 щодо дочірнього підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Емералд» фірми «Емералд Моторс».

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 02.12.2013 року.

Суддя С.М. Корой

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов дочірнього підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Емералд» фірми «Емералд Моторс» до інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4, про скасування припису та постанови - задовольнити.

Скасувати припис про усунення недоліків щодо захисту прав споживачів, складений інспекцією з питань захисту прав споживачів в Одеській області до акта перевірки від 20.05.2013 року № 001280 за результатами перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів дочірнім підприємством товариства з обмеженою відповідальністю «Емералд» фірмою «Емералд Моторс».

Скасувати постанову інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» від 04.06.2013 року № 275 щодо дочірнього підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Емералд» фірми «Емералд Моторс».

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 02.12.2013 року.

Суддя С.М. Корой

02 грудня 2013 року.