Постанова № 35665432, 13.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 листопада 2013 року 14:25 № 826/13804/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., суддів: Аблова Є.В., Амельохіна В.В., при секретарі судового засідання Паньківу В.В. розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Міністерства аграрної політики та продовольства України

до Державної фінансової інспекції України

третя особа Закрите акціонерне товариство «Інститут інноваційного провайдингу УААН»

Національний науковий центр «Інститут механізації та електрифікації

сільського господарства»

про визнання протиправними та скасування рішень

за участю представників сторін:

від позивача: Медвецький А.Т., Кошіль Н.М., Левченко А.В., Шаламай Л.П.

від відповідача: Сапунцова І.П., Самойленко М.В., Лавринець Л.П.

від третьої особи 1: Комісарук Н.М.

від третьої особи 2: Братішко В.В.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 13.11.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної фінансової інспекції України про визнання протиправним та скасувати пункти 2, 3, 8 вимоги Державної фінансової інспекції України про усунення порушень від 16.08.2013 р. №07-14/887 (згідно заяви про зміну позовних вимог від 01.11.2013 р.).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зі сторони Позивача відсутні порушення вимог законодавства, а викладені в пунктах 2, 3, 8 вимоги Державної фінансової інспекції України про усунення порушень від 16.08.2013 р. №07-14/887 є не обґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

Позивач підтримав позивні вимоги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, з підстав викладених в запереченнях на позовну заяву.

Для з'ясування всіх обставин справи, Судом було залучено до участі у справі в якості третіх осіб: Закрите акціонерне товариство «Інститут інноваційного провайдингу УААН» (надалі по тексту третя особа - 1), Національний науковий центр «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» (надалі по тексту третя особа - 2).

Представник третьої особи - 1 в судове засідання з'явився та надав суду письмові пояснення. В обґрунтування пояснень зазначає, що Відповідачем було порушено законодавства в частині щодо винесення вимоги.

Представник третьої особи - 2 в судове засідання з'явився та надав суду письмові пояснення. В обґрунтування пояснень зазначає, що Відповідачем було порушено законодавство в частині щодо винесення вимоги.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.

Судом встановлено, що Державною фінансовою інспекцією України у відповідності до п. 2.17 Плану контрольно-ревізійної роботи на II квартал 2013 року та на підставі направлень від 07.05.2013 №№ 840, 841, 842 від 14.05.2013 № 856, від 16.05.2013 №887, від 22.05.2013 № 925, 926 та від 08.07.2013 № 1290 та № 1294 виданих Державною фінансовою інспекцією України, заступником директора департаменту - начальником відділу Держфінінспекції України Сапунцовою І.П., заступником начальника відділу Ганущаком Л.Ю., головними державними фінансовими інспекторами Держфінінспекції України Лавринець Л.П., Литвин О.І., Чорною І.А., Бутурлим О.О., головним державним аудитором Полуяновою Н.О. та головними спеціалістами Державної інспекції України з питань праці Місяць О.Д. та Галай А.О. проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі - Мінагрополітики України, Міністерство) за 2011-2012 роки та завершений звітний період 2013 року. За результатом ревізії було складно акт ревізії від 23.07.2013 № 07-21/45 (надалі по тексту Акт ревізії).

Державною фінансовою інспекцією України 16.08.2013 р. було направлено Міністерству аграрної політики та продовольства України Розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами від 16.08.2013 р. №3.

Крім того, Державною фінансовою інспекцією України було направлено Міністерству аграрної політики та продовольства України вимогу від 16.08.2013 р. №07-14/887 про усунення порушень.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

В частині позовних вимог щодо скасування пункту 2 вимоги Державної фінансової інспекції України про усунення порушень від 16.08.2013 р. №07-14/887, Суд зазначає наступне.

В Акті ревізії фінансово-господарської діяльності Міністерства аграрної політики та продовольства України за 2011-2012 роки та завершений період 2013 року від 23.07.2013 р. № 07-21/45 зазначено наступне: встановлення факту не підтвердження первинними документами витрат, включених ЗАТ "Інститут інноваційного провайдингу УААН" (32308100) до калькуляцій кошторисної вартості за договорами, укладеними з Мінагрополітики України (від 29.08.2011 р. №157/11; від 28.08.2012 р. №57/13 та від №157/12/05-5) на загальну суму 78 850 гривень; встановлення факту не підтвердження первинними документами витрат, включених ДП "Агроінвест" (37354558) до калькуляцій кошторисної вартості за договорами, укладеними з Мінагрополітики України (від 29.08.2011 р. №44/41, №44/42, №44/43; від 28.08.2012 р. №44/44, №44/45, №44/46 та від №44/48; від 03.12.2012р. №44/47) на загальну суму 156 200 гривень; встановлення факту не підтвердження первинними документами витрат, включених Національному науковому центрі "Інститут механізації та електрифікації сільського господарства" Національної академії аграрних наук (05496135) до калькуляцій кошторисної вартості за договорами, укладеними з Мінагрополітики України (від 29.08.2011 р. №85/10; від 29.08.2012 р. №85/11 та від 29.08.2011 р. №85/12) на загальну суму 14 462,07 гривень.

Під час ревізії було зроблено висновки про завдання збитків державному бюджету в особі Мінагрополітики України в розмірі 78850, 156 200 та 14 462,07 гривень, відповідно.

З матеріалів справи вбачається, що між Мінагрополітики України та ЗАТ "Інститут інноваційного провайдингу УААН" (від 29.08.2011 №157/11; від 28.08.2012 №57/13 та від №157/12/05-5), ДП "Агроінвест" (від 29.08.2011 №44/41, №44/42, №44/43; від 28.08.2012 №44/44, №44/45, №44/46 та від 22.11.2012 №44/48; від №44/47), Національним науковим центром "Інститут механізації та електрифікації сільського господарства" Національної академії аграрних наук (від 29.08.2011 №85/10; від 29.08.2012 №85/11 та від 29.08.2011 №85/12).

Зобов'язання сторін за Договорами були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується: актами виконаних робіт, протоколами узгодження вартості робіт, накладними, банківськими виписками та іншими документами, які містяться в матеріалах справи.

Статтею 526 Цивільного Кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За висновками Держфінінспекції України збитки державному бюджету в особі Мінагрополітики України виникли внаслідок завищення вартості робіт по створенню науково-технічної продукції. Мінагрополітики України не може погодитись з вказаними твердженнями Держфінінспекції України з огляду на наступне.

Частина друга статті 2 Закону України «Про здійснення державних закупівель" встановлює, що умови, порядок та процедури закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок державних коштів можуть встановлюватися або змінюватися виключно цим Законом, крім випадків, передбачених цим Законом.".

Частина п'ята вказаного Закону забороняє укладання договорів, які передбачають витрачання державних коштів, та/або оплата замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом".

Стаття 638 Цивільного Кодексу України встановлює загальні вимоги до укладення договору, зокрема, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 180 Господарського Кодексу України визначено істотні умови договору при дотриманні яких договір вважається укладеним.

Таким чином, ціна закупівлі є істотною умовою відповідного договору та визначається на стадії його укладання, з урахуванням вимог законодавства України стосовно її утворення.

Частина п'ята статті 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" встановлює виключний перелік умов зміни істотних умов договору про закупівлю до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі.

Суд звертає увагу на те, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

З врахування викладених норм права Суд вважає, що Держфінінспекції України не доведені обставини на підтвердження того, що укладаючи оскаржені договори сторони діяли з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Отже, договори з (ЗАТ "Інститут інноваційного провайдингу УААН" (32308100); ДП "Агроінвест" (37354558); Національним науковим центром "Інститут механізації та електрифікації сільського господарства" Національної академії аграрних наук" (05496135) та Міністерством аграрної політики та продовольства України укладені у відповідності до законодавства України із дотриманням всіх необхідних процедур, передбачених Законом України "Про здійснення державних закупівель", а тому, у Суду відсутні підстави вважати, що вищезазначені Договори були укладені з порушенням вимог законодавства.

Також, за результатами вибіркової ревізії бюджетної програми за КПКВК 2801350, виділених на проведення науково-технічних досліджень та здійснення розробок у виноградарстві, садівництві і хмелярстві встановлено завищення вартості виконаних робіт по створенню науково-технічної продукції на загальну суму 2 845 500, 98 грн., чим нанесено збитки державному бюджету в особі Мінагрополітики України на вказану суму (Акт ревізії від 23.07.2013 № 07-21/45).

Суд вважає, що посилання Держфінінспекції України на вимоги п. 9 Порядку № 1084 недоречними, оскільки кошти виконавцям науково-дослідних робіт виділялися відповідно до Порядку використання бюджетних коштів, передбачених на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, що спрямовуються на фінансування витрат з проведення науково-технічних досліджень та здійснення розробок у зазначених галузях, а також на фінансування витрат, пов'язаних із зміцненням матеріально-технічної бази галузевих наукових закладів та їх дослідних господарств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України 09.11.2007 № 792, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 листопада 2007 р. за №1259/14526 (надалі по тексту Порядок № 792).

Порядок № 792, був розроблений відповідно до Порядку справляння збору та використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 2005 р. № 587 (надалі тексту Порядок № 587), який визначає механізм справляння збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства та використання коштів, що надійшли від справляння збору в порядку та розмірі, встановлених Законом України "Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства", до спеціального фонду державного бюджету за програмою "Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними".

В пункті 4 Порядку № 587 зазначено, що бюджетні кошти розподіляються між галузями: виноградарство і садівництво - 85 відсотків; хмелярство - 15 відсотків. До 5 відсотків бюджетних коштів, передбачених на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, спрямовуються на фінансування витрат з проведення науково-технічних досліджень та здійснення розробок у зазначених галузях, на фінансування витрат, пов'язаних із зміцненням матеріально-технічної бази галузевих наукових закладів та їх дослідних господарств, а також витрат, пов'язаних з участю України в науково-практичній роботі Міжнародної організації виноградарства та виноробства у порядку, визначеному Мінагрополітики.

Пунктом 4 Порядку № 792 передбачено, що оплата фактично виконаних науково-технічних досліджень та розробок науково-дослідним установам здійснюється на підставі затверджених актів здавання-приймання науково-технічної продукції установленої форми згідно з календарним планом окремо за кожним договором.

З аналізу матеріалів справи та норм законів, Суд приходить до висновку, що Позивачем після підписання актів виконаних робіт за договорами на виконання НДДКР у відповідності до вищезазначеного законодавства здійснило оплату витрат, понесених науково-дослідними установами на їх виконання, а отже перевищень сум, визначених плановими калькуляціями, в актах виконаних робіт не було, Мінагрополітики України здійснило оплату згідно з підписаними актами у повному обсязі, що в свою чергу не суперечить законодавству.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача в частині щодо скасування пункту 2 вимоги Державної фінансової інспекції України про усунення порушень від 16.08.2013 р. №07-14/887 підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог щодо скасування пункту 3 вимоги Державної фінансової інспекції України про усунення порушень від 16.08.2013 р. №07-14/887 Суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 05.10.2010 № 621 «Про створення ДП «Агроінвест» було створено Державне підприємство «Агроінвест»

Позивач зазначає, що з метою впорядкування питань матеріально-технічного забезпечення Міністерства аграрної політики та продовольства України (ДП «Агроінвест»), входить до сфери управління Мінагрополітики України і є підзвітним йому. Досягнення вказаної мети здійснюється шляхом виконання робіт та надання послуг по господарсько-експлуатаційному обслуговуванню, надання послуг з транспортного обслуговування, обслуговуванню інформаційних систем, виконання копіювальних робіт для Мінагрополітики України.

Згідно частини 2 пункту 25 статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (далі - Закон) ліцензуванню підлягає надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу залізничним транспортом.

Відповідно до статті 8 Закону суб'єкт господарювання, який має намір провадити певний вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, зобов'язаний провадити його відповідно до встановлених для цього виду діяльності ліцензійних умов.

Статтею 1 Закону також визначено, що: ліцензія - документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку у разі його встановлення Кабінетом Міністрів України за умови виконання ліцензійних умов; ліцензійні умови - установлений з урахуванням вимог законів вичерпний перелік організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог, обов'язкових для виконання при провадженні видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.

Як встановлено Судом та не заперечується сторонами ДП «Агроінвест» не надає послуг з перевезення сторонніх юридичних та фізичних осіб на комерційній (платній) основі, а лише виконує свої статутні завдання із матеріально-технічного забезпечення діяльності апарату Мінагрополітики України, автотранспорт підприємства використовується виключно для потреб Мінагрополітики України.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ДП «Агроінвест» надавало послуги з перевезення сторонніх юридичних та фізичних осіб на комерційній (платній) основі, таким чином, Судом не встановлено, а Відповідачем не доведено порушення норм Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».

З матеріалів справи вбачається, що 19.09.2011 року між ДП "Агроінвест" та Міністерством аграрної політики України був укладений договір № 24 Г про надання послуг з транспортного обслуговування центрального апарату Мінагрополітики України (надалі по тексту Договір № 24).

У відповідності до умов Договору № 24, сума автотранспортних послуг за договором становила 820 000,00 грн.

У відповідності до ст. 2 Закону України «Про здійснення державних закупівель», цей Закон застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт та послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень (у будівництві - 300 тисяч гривень), а робіт - 1 мільйон гривень, крім закупівель за процедурою електронного реверсивного аукціону, умови застосування якої встановлені розділом VIII1 цього Закону, у тому числі на технічне обслуговування, іншу оплатну підтримку на майбутнє об'єкта закупівлі чи виплат, пов'язаних з використанням об'єктів права інтелектуальної власності. Дія цього Закону поширюється на підприємства, визначені у пункті 21 частини першої статті 1 цього Закону, лише у разі здійснення ними закупівель за рахунок державних коштів, визначених у пункті 4 частини першої статті 1 цього Закону. Дія цього Закону не поширюється на випадки укладення трудових договорів.

Позивач зазначає, що оскільки, сума Договору перевищувала 100 тисяч гривень виникала необхідність проводити процедуру тендерних закупівель. Порядок проведення тендерних закупівель потребував певного часу.

Проте, з метою забезпечення безперебійної роботи транспортних засобів для керівного складу міністерства та з метою виконання статутних завдань ДП "Агроінвест" деякий час надавало автотранспортні послуги за власний рахунок, а саме на період проведення тендерних закупівель та укладення договору, з подальшим відшкодуванням витрат по наданим послугам.

Таким чином, ДП "Агроінвест" понесені витрати на автотранспортні послуги фактично за період з 01 квітня по 31 грудня 2011 року, а договір № 24 Г був укладений 19 вересня 2011 року.

При підписанні актів здачі-прийняття робіт враховувалися витрати на автотранспортні послуги фактично понесені ДП "Агроінвест" з 01 квітня 2011 року.

Крім того, пунктом 3.3 «Звіту про результати проведення процедури закупівлі в одного учасника від 26.09.2011 року № 4 передбачено місце поставки товарів, проведення робіт чи надання послуг з 01.01.2011р. по 30.12.2011р.

Оплата за транспортні послуги проводилась відповідно до Договору та актів виконаних робіт, згідно з якими проводилось відшкодування фактичних витрат.

За КПКВК 2801010 «Загальне керівництво та управління у сфері агропромислового комплексу» в 2011 році була проведена процедура закупівлі послуг в одного учасника, вартість яких погоджена Міністерством економічного розвитку і торгівлі України.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача в частині щодо скасування пункту 3 вимоги Державної фінансової інспекції України про усунення порушень від 16.08.2013 р. №07-14/887 підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог щодо скасування пункту 8 вимоги Державної фінансової інспекції України про усунення порушень від 16.08.2013 р. №07-14/887, Суд зазначає наступне.

В п. 8 Вимоги зазначено наступне: «Ревізією виконання Міністерством функцій з управління об'єктами державної власності встановлено, що на порушення вимог абз. 2, п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 № 764, п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2011 № 593 та п. 4 наказу Міністерства від 08.09.2010 № 549 Міністерством не вжито заходів щодо включення ПАТ «Державної продовольчо-зернової корпорації» до Переліку об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації, визначеного Законом України від 07.07.99 №847-ХІV, у зв'язку з чим вимагаємо: 3 Положення про порядок подання пропозицій щодо внесення змін до Переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затвердженого наказом Міністерства економіки України, Фонду державного майна України, Державного комітету статистики України від 26.06.2007 № 200/1047/180 та розпорядженням Антимонопольного комітету України від 26.06.2007 № 287-р, подати до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Фонду державного майна України та Антимонопольного комітету України пропозиції стосовно включенням ПАТ «Державної продовольчо-зернової корпорації» до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.».

Відповідно до статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26.01.1993, № 2939-XII (надалі по тексту Закон №2939-XII), Органу державного фінансового контролю надається право: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); безперешкодного доступу в ході державного фінансового контролю на склади, у сховища, виробничі та інші приміщення, що належать підприємствам, установам та організаціям, що контролюються; зупиняти в межах своїх повноважень бюджетні асигнування, зупиняти операції з бюджетними коштами в установленому законодавством порядку, а також застосовувати та ініціювати застосування відповідно до закону інших заходів впливу у разі виявлення порушень законодавства; залучати на договірних засадах кваліфікованих фахівців відповідних органів виконавчої влади, державних фондів, підприємств, установ і організацій для проведення контрольних обмірів будівельних, монтажних, ремонтних та інших робіт, контрольних запусків сировини і матеріалів у виробництво, контрольних аналізів сировини, матеріалів і готової продукції, інших перевірок; вимагати від керівників підконтрольних установ проведення інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів і розрахунків, у разі відмови у проведенні таких інвентаризацій - звернутися до суду щодо спонукання до проведення таких інвентаризацій, а до ухвалення відповідного рішення судом - у присутності понятих та представників зазначених підприємств, установ і організацій, щодо яких проводиться ревізія, опечатувати каси, касові приміщення, склади та архіви на термін не більше 24 годин з моменту такого опечатування, зазначеного в протоколі. Порядок опечатування кас, касових приміщень, складів та архівів встановлюється Кабінетом Міністрів України; при проведенні ревізій вилучати у підприємств, установ і організацій копії фінансово-господарських та бухгалтерських документів, які свідчать про порушення, а на підставі рішення суду - вилучати до закінчення ревізії оригінали первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів із складенням опису, який скріплюється підписами представника органу державного фінансового контролю та керівника відповідного підприємства, відповідної установи, організації, та залишенням копій таких документів таким підприємствам, установам, організаціям; одержувати від Національного банку України та його установ, банків та інших кредитних установ необхідні відомості, копії документів, довідки про банківські операції та залишки коштів на рахунках об'єктів, що контролюються, а від інших підприємств і організацій, в тому числі недержавної форми власності, що мали правові відносини із зазначеними об'єктами, - довідки і копії документів про операції та розрахунки з підприємствами, установами, організаціями. Одержання від банків інформації, що становить банківську таємницю, здійснюється у порядку та обсязі, встановлених Законом України "Про банки і банківську діяльність"; одержувати від службових і матеріально відповідальних осіб об'єктів, що контролюються, письмові пояснення з питань, які виникають у ході здійснення державного фінансового контролю; пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; накладати у випадках, передбачених законодавчими актами, на керівників та інших службових осіб підконтрольних установ адміністративні стягнення; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

З аналізу вищезазначених норм, Суд приходить до висновку, що Відповідач в даному випадку здійснює втручання в дискреційні повноваження Міністерства аграрної політики та продовольства України, що, в свою чергу, заборонено законом.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. (ч.1) В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. (ч.2) Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи. (ч.3) Суд може збирати докази з власної ініціативи. (ч.5) Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. (ч.6 ст.71 КАС України).

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються доказами, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.69, 70, 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати пункти 2, 3, 8 вимоги Державної фінансової інспекції України про усунення порушень від 16.08.2013 р. №07-14/887

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.Б. Федорчук

Судді Є.В. Аблов

В.В. Амельохін