Ухвала суду № 35663304, 01.11.2013, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/21325/13-ц

Провадження №2/755/5757/13

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" листопада 2013 р., суддя Дніпровського районного суду м. Києва Катющенко В.П. перевіривши виконання вимог ст.ст. 119, 120 ЦПК України за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

02 вересня 2013 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшов позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди та 04 вересня 2013 року зазначений позов було передано в провадження судді Катющенко В.П. в порядку визначеному ст. 11-1, ч.1 ст. 118 Цивільного процесуального кодексу України.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 05 вересня 2013 року позовна заява ОСОБА_1, ОСОБА_2 була залишена без руху та надано строк для усунення недоліків в строк, що не може перевищувати три дні з дня отримання позивачами ухвали.

Копія ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 05 вересня 2013 року була отримана позивачем ОСОБА_2 24 жовтня 2013 року, про що свідчить розписка.

31 жовтня 2013 року на виконання вимог ухвали суду позивачами ОСОБА_1, ОСОБА_2 подана заява про усунення недоліків позовної заяви, зміну предмету та збільшення позовних вимог.

Вивчивши зміст поданої заяви та додатків до неї, суддя приходить до наступного.

Так, звертаючись до Дніпровського районного суду м. Києва з позовними вимогами до ОСОБА_3, позивачі відповідно до заявлених позовних вимог просили суд: стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1920 гривень, на користь ОСОБА_2 - 1100 гривень в рахунок відшкодування заподіяної майнової шкоди та по 114 гривень 70 копійок кожному в рахунок витрат по сплаті судового збору. Позовні вимоги позивачем ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що в результаті самовправних дій відповідача ОСОБА_3 в ОСОБА_1 настала втрата крісла вартістю 800 гривень, диктофона - 390 гривень, фотоапарата - 220 гривень, шкіряного портфеля - 510 гривень, а всього майнової шкоди на суму 1920 гривень. Позовні вимоги позивачем ОСОБА_2 обґрунтовані тим, що йому заподіяно майнової шкоди за злом дверних замків до приміщення ЮК - 100 гривень, знищення трафаретних вивісок на дверях про розпорядок роботи адвокатів - 100 гривень, знищення оббивки шкірзамінника з двох дверей до приміщення ЮК - 200 гривень, втрата радіотелефона - 200 гривень, настільної лампи - 100 гривень, пошкодження меблів від тривалого перебування на вулиці - 200 гривень, а всього на суму 1100 гривень.

Підставами для залишення позовної заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2, крім визначеного, слугувало те, що позивачами не було обґрунтовано розміру збитків, що настали внаслідок протиправних, на їх думку, діянь відповідача; до матеріалів позовної заяви не було додано відомостей, що підтверджують їх право власності на речі, вартість яких вони просять компенсувати; не наведено обґрунтувань вартості майна, що підлягає компенсації з боку відповідача; не обґрунтовано об'єднання вимог останніх в одне провадження; відсутні відомості, які б підтверджували факт завдання шкоди позивачам саме відповідачем ОСОБА_3

Як вбачається зі змісту заяви позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 про усунення недоліків позовної заяви, зміну предмету та збільшення позовних вимог, останні просять суд прийняти вказану заяву; стягнути з ОСОБА_3 на користь позивачів по 5000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди і в рівних частках витрати по сплаті судового збору.

Обґрунтовуючи вказану заяву, позивачі посилаються на те, що на даний час надати відомості, які б підтверджували їх право власності та вартість втраченого майна не можливо, а тому в цій частині просять вимоги залишити без розгляду.

Пов`язаний з цією матеріальною шкодою незаперечний факт незаконного виселення дає їм підстави змінити предмет позову з відшкодування матеріальної на моральну шкоду. Обґрунтовуючи завдану їм моральну шкоду позивачі посилаються на те, що наказом « 267 від 07.08.2008р. на відповідача ОСОБА_3 було покладено контроль за їх виселенням, та незаконні дії відповідача полягали в порушенні нормальних зв`язків з оточуючим середовищем, в застосуванні фізичного насилля по недопущенню їх на свої робочі місця, стресовими ситуаціями, які тривають до цього часу більше п`яти років, що пов`язані з судовими та іншими розглядами їх справи, матеріальними збитками, які перевищують суму їх позовних вимог в розмірі 10000 грн. та інше.

У відповідності до вимог ст.ст. 31, 130 Цивільного процесуального кодексу України, питання про зміну підстав предмету або підстав позову, вирішується судом під час проведення попереднього судового засідання та/або до початку розгляду справи по суті, збільшення або зменшення позовних вимог - протягом усього часу розгляду справи.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог, то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняте судове рішення. Це матеріальний зміст позовних вимог позивача, проявляється в матеріально-правовій заінтересованості - отримати певне матеріальне благо.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимог, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

В той же час, подана позивачами заява про усунення недоліків позовної заяви, зміну предмету та збільшення позовних вимог, є заявою про зміну і предмету позову та підстав позову, яка у відповідності до вимог ст. 31, 130 Цивільного процесуального кодексу України, не може бути предметом розгляду судом до відкриття провадження у справі.

Таким чином, питання про зміну предмету позову, збільшення позовних вимог, вирішується судом під час розгляду справи, в той же час позивачами, в супереч вимог цивільного процесуального законодавства, на виконання ухвали суду про залишення позову без руху, подано нову позовну заяву, з визначеним новим предметом позову та новими підставами позову, при цьому із заявою про повернення первісного позову, як це передбачено п.1 ч.3 ст. 121 Цивільного процесуального кодексу України, позивачі до суду не звертались, тому наявність у справі одночасно двох різних за формою та змістом позовних заяв унеможливлює вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Крім того, підставами залишення позовної заяви без руху, слугувало те, що в супереч вимог ч. 6 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», судовий збір сплачено лише одним позивачем - ОСОБА_2.

До заяви про усунення недоліків позовної заяви, зміну предмету та збільшення позовних вимог, позивачами додана квитанція про сплату судового збору в сумі 114,70 грн.. позивачем ОСОБА_1 В той же час, розмір сплаченого позивачем ОСОБА_1 судового збору за поданим первісним позовом не відповідає ставкам судового збору встановлених Законом України «Про судовий збір», та останній сплачений на розрахунковий рахунок Бобровицького райсуду.

Аналізуючи вищевикладене, суддя приходить до висновку, що у визначений судом строк, позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, не надали доказів, які мали підтвердити виконання вимог суду, які викладено в ухвалі суду від 05 вересня 2013 року, в тому числі платіжного документа про сплату судового збору, що унеможливлює вирішити питання про відкриття провадження у справі, оскільки позовна заява, та відповідно додатки до неї, не відповідають вимогам Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 121 Цивільного процесуального кодексу України, якщо позивач відповідно до ухвали суду, у встановлений строк, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали, не виконає вимоги визначені ст. ст. 119, 120 Цивільного процесуального кодексу України, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Частиною 5 ст. 121 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Крім того, у відповідності до ст. 7 ЗУ «Про судовий збір», суд вважає за необхідне повернути позивачу ОСОБА_2 сплачений при зверненні до суду судовий збір. В той же час, суддя не вбачає підстав для вирішення питання про повернення позивачу ОСОБА_1 судового збору, оскільки останній сплачений не на розрахунковий рахунок Дніпровського районного суду м. Києва.

На підставі викладеного та керуючись ст. 119, 120, 121, 209, 210, 293, 294 Цивільного процесуального кодексу України, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди, вважати такою, що не подана та повернути заявникам.

Повернути ОСОБА_2:

- сплачений згідно заяви на переказ готівки №246 від 21 српня 2013 року у Філії-Чернігівське облупи. АТ Ощадбанк, на розрахунковий рахунок 31216206700005, код отримувача: 26077906, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача: 820019, призначення платежу: 22030001, судовий збір в сумі 229 (двісті двадцять дев`ять) гривень 40 (сорок) копійок.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: