Постанова № 35661387, 24.09.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2013 р. Справа № 804/9914/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛуніна О.С. при секретаріЛєскіні М.С. за участю: представнмка позивача: представника відповідача: Мондріч А.Є. Гагарського А.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Агро-ФТ" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року позивач звернувся до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, в якому просив скасувати податкове повідомлення - рішення прийняте ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська на підставі акту перевірки № 2983/226/32887857 від 07.06.2013 року № 0002982206 від 15.07.2013 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1 658 308,50 грн. (один мільйон шістсот п'ятдесят вісім тисяч триста вісім гривень, 50 копійок), з яких 1 105 539, 00 грн. - основний платіж, 552 769, 50 грн. штрафні (фінансові) санкції.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність та необґрунтованість висновків зазначених у акті перевірки від 07.06.2013 року № 2983/226/32887857, на підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, яке винесено без урахування фактичних обставин справи та в порушення приписів податкового законодавства.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги із викладених вище підстав підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на факти викладені в акті перевірки. Доводи, викладені у позові, відповідач вважає безпідставними та необґрунтованими, а винесене податкове повідомлення-рішення таким, що прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений законом України.

У судовому засіданні представник відповідача адміністративний позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи позовної заяви, дослідивши письмові докази, заслухавши пояснення сторін, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні адміністративного позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що працівниками Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська на підставі наказу №900 від 27.05.2013р. було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Агро-ФТ» питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово - господарських операцій з контрагентами за період: лютий 2013 року.

За результатом проведеної перевірки складено акт від 07.06.2013 року № 2983/226/32887857 про результати проведення позапланової невиїзної перевірки приватного підприємства «Агро-ФТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово - господарських операцій з контрагентами за період: лютий 2013 року, яким виявлено наступні порушення, а саме: - п. 185.1 ст. 185, п.п. 187.1 ст. 187 п. п/209.15.2 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за лютий 2013 року у розмірі 1105539 грн.

Встановлені вище порушення стали підставою для винесення податкового повідомлення - рішення № 0002982206 від 15.07.2013 року яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1658380,50 грн. (основного платежу у розмірі 1105539,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 552769,5 грн.)

З матеріалів справи вбачається, що при проведенні аналізу податкової звітності ПП «Агро-ФТ» згідно деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та додатків № 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість станом на момент проведення перевірки за лютий 2013 року встановлено, що ПП «Агро-ФТ» є суб'єктом спеціального режиму оподаткування. У зв'язку з чим позивач згідно з скороченої податкової декларації з податку на додану вартість від 20.03.2013 року № 9014685891 зареєстрував податкові зобов'язання на суму 1105539 грн.

На підставі умов договору постачання № 21/01-14 від 21.01.2013 року ПП «Агро-ФТ» (постачальник) зобов'язується поставити, а ТОВ «Біофорсе» (покупець) прийняти та сплатити наступний товар: кукурудза.

На виконання умов договору ТОВ «Біофорсе» було передплачено кошти на рахунок ПП «Агро-ФТ» на загальну суму 6633 234,00 грн., у тому числі ПДВ - 1105 539,00 грн. (у кількості - 3235,72287 т) на що було надано податкові накладні від 26.02.2013 року.

Відповідно до п.п. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власно виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість діяльності сільського та лісного господарства, а також риболовство визначений статтею 209 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг поставлених протягом попередніх послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Таким чином, основним критерієм для віднесення підприємств до сільськогосподарських є виробництво відповідних обсягів сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих фондах.

При цьому, слід мати на увазі, що сільськогосподарські підприємства, які орендують земельні ділянки для ведення сільськогосподарської діяльності, згідно з розділом ІІ Закону України від 06.10.98 року № 161- XIV «Про оренду землі» повинні в обов'язковому порядку укладати договори оренди землі з орендодавцями.

Згідно зі ст. 20 Закону України «Про оренду землі» та ст. 125 Земельного Кодексу України укладені договори оренди землі підлягають обов'язковій державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки, у відповідності до ст. 18 Закону України «Про оренду землі», виникає з моменту державної реєстрації цього права згідно закону, регулюючим державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до ст.. 15 Земельного Кодексу України державна реєстрація, відноситься до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів в області земельних відносин, а також ведення державного земельного кадастру, у тому числі державної реєстрації земельних ділянок.

Згідно з ст.. 202 Земельного Кодексу України державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель.

Порядком реєстрації договорів оренди земельної ділянки (паю), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2000 року № 119, реєстрація договорів оренди земельних ділянок (паїв) здійснюється виконавчим комітетом сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної ділянки (паю).

Таким чином, підтвердження розміру площ сільськогосподарських угідь, що знаходяться у власності сільськогосподарського виробника або наданих йому у використання, у тому числі на умовах оренди, здійснюється відповідними органами державних земельних ресурсів за місцем розташування земельної ділянки.

Отже, сільськогосподарська продукція, яка вироблена (вирощена) на земельних ділянках, у відношенні яких договори оренди не укладені, або укладені, або не зареєстровані у встановленому порядку, не можуть вважатися власно вирощеними з метою застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Таким чином, винагорода (премія), яка отримана підприємством за зобов'язання перед покупцем поставити йому в майбутньому сільськогосподарські товари за визначеною ціною, є винагородою за якісне виконання умов договору, тобто є сплатою за надання визначених видів послуг, які в свою чергу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Разом з тим, надання такої послуги не відноситься до діяльності у сфері сільського господарства, визначеної ст. 209 Податкового кодексу України, оскільки відповідно до ст.. 209.15.2 пункту 209.15 ст. 209 Кодексу до такої діяльності відноситься:

- виробництво продукції рослинництва, а саме рослинних культур, а також вирощування фруктів та овочів, квітів та декоративних рослин (у відкритих або закритих грунтах), грибів, насіння, прянощів, саджанців та водоростей, а також їх обробка, переробка та/або консервація;

- виробництво продукції тваринництва, а саме свійських сільськогосподарських тварин, птахівництва, кролівництва, бджільництва, а також розведення шовкопрядів, змій та інших плазунів або слимаків та інших наземних ссавців, безхребетних та комах, а також їх обробка, переробка та/або консервація;

- надання послуг іншим сільгосптоваровиробникам (юридичним особам) та/або фізичним особам з використанням сільськогосподарської техніки, крім надання її у фінансову оренду (лізинг).

Згідно з п. 209.13 ст. 209 Кодексу та п. 5 розділу І Порядку заповнення та надання податкової звітності по податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року № 1492, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 20 грудня 2011 року під № 1490/20228(1) суб'єкти спеціального режиму оподаткування діяльності в сфері сільського та лісного господарства, а також риболовство, надає податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену), в якій включаються виключно операції по постачанню сільськогосподарським підприємством вироблених (наданих) сільськогосподарських товарів/послуг на власних або орендованих потужностях, а також на давальницьких умовах.

Враховуючи вищевикладене, слід зазначити, що винагорода (премія), отримана підприємством за зобов'язання перед покупцем поставити йому у майбутньому сільськогосподарські товари по визначеній ціні, не відносяться до діяльності у сфері сільського господарства, а тому відображаються у податковій декларації по податку на додану вартість, за якою здійснюються розрахунки в бюджет.

Як вбачається з матеріалів справи ПП «Агро-ФТ» було віднесено суму передплати по постачанню кукурудзи від ТОВ «Біофорсе» у сумі 6633 234 грн. у т.ч. ПДВ - 1105 539 грн. до скороченої декларації з податку на додану вартість та віднесено кошти до спеціального рахунку. За період лютий 2013 року ПП «Агро-ФТ» задекларовано податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет у сумі 0,00 грн.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем при нарахуванні податку на додану вартість за лютий 2013 занижено суму з ПДВ що підлягає сплаті в бюджет у розмірі 1 105 539 грн.

Крім того, Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового Кодексу об'єктом оподаткуванню податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товару, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, а саме: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в раз відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платник, податку.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про порушення позивачем вимоги п. 185.1 ст. 185, п.п.187.1 ст. 187 п.п 209.15.2 Податкового Кодексу України, оскільки ПП «Агро-ФТ» засіяно кукурудзу на земельних ділянках, що знаходились в оренді у позивача, але договори оренди, в своєї більшості не були зареєстрованими.

Отже, операції по передплаті продукції, яку підприємство-виробник ПП «Агро-ФТ» зобов'язується поставити в адресу покупця ТОВ «Біофорсе» після збору врожаю, суд не може вважати діяльністю у сфері сільського господарства, а тому висновкі податкового органу, що ПП «Агро-ФТ» занизило суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за лютий 2013 року у розмірі 1 105 539 грн. є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність винесення оскаржуваного у даній справі податкового повідомлення-рішення, а тому вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні його позову.

Керуючись .ст.ст.158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Агро-ФТ» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення № 0002982206 від 15.07.2013 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1 658 308,50 грн. (один мільйон шістсот п'ятдесят вісім тисяч триста вісім гривень, 50 копійок), з яких 1 105 539, 00 грн. - основний платіж, 552 769, 50 грн. штрафні (фінансові) санкції. - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 30 вересня 2013 року

Суддя О.С. Луніна