Ухвала суду № 35660953, 12.11.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/1754/13-а

12.11.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кукти М.В.,

суддів Єланської О.Е. ,

Ілюхіної Г.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фірма "Ніколай" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Латинін Ю.А. ) від 03.06.13 у справі № 801/1754/13-а

за позовом Фірми "Ніколай" (вул. Петропавлівська, 3, оф. 415,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)

до Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим (вул. Київська, 81,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95034)

про визнання протиправною бездіяльність та спонукання до виконання певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.06.2013 у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.06.2013.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 12.11.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

20.02.2012 Окружним адміністративним судом АР Крим був виданий виконавчий лист по справі №2а-5051/08/2 про стягнення з Фірми "Ніколай" на користь УПФУ у Сімферопольському районі АР Крим суми заборгованості у розмірі 2237,22 грн. та 77,91 грн. На підставі вказаного виконавчого листа Залізничним відділом ДВС Сімферопольського МУЮ АРК 19.08.09 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження.

30.12.2011 державним виконавцем складений акт опису та арешту майна Фірми "Ніколай" у вигляді холодильної шафи "БонБуассон" ІNTER-550ТШО,53-СР, №036427, шафи холодильної "Чернігівське" ІSЕ Stream Largе зав.№20885 двох дверна, шафи холодильної "Миргородська" GOLD MASTERS модель №СМV-355, с.н.№023142400941, шафи холодильної "JAFFA" KLIMASSAN модель №D372 SСМЧС, с.н.№3761030701190

30.12.2011 відповідачем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження за даним виконавчим листом, у зв'язку з стягненням заборгованості. Дані про зняття арешту з вказаного майна у постанові відсутні.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон).

Статтею 1 Закону визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Права та обов'язки державних виконавців встановлені статтею 11 Закону, відповідно до якої державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно до положень статті 52 Закону, у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Відповідно до ч.5 ст.57 Закону, про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), призначеним державним виконавцем, під розписку в акті опису. Копія акта опису майна видається боржнику, стягувачу, а в разі якщо обов'язок зберігання майна покладено на іншу особу, - також зберігачу (ст.59 Закону).

Постановою Залізничного відділу ДВС від 19.08.2009 було відкрите виконавче провадження про стягнення з Фірми "Ніколай" на користь УПФУ у Сімферопольському районі заборгованості у сумі 2315,13 на підставі виконавчого листа виданого Окружним адміністративним судом АР Крим по справі №2а-5051/08/2 (вик. провадження 3972).

У ході проведення виконавчих дій, відповідачем було з'ясовано, що на примусовому виконанні відділу знаходяться інші виконавчі листи про стягнення заборгованості з позивача.

Положення ст. 33 Закону передбачають, у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Так, постановою відповідача від 02.06.2009 відкрито виконавче провадження за наказом Господарського суду АРК №2-15/6456.1-2007 від 05.02.2009 про стягнення з Фірми "Ніколай" на користь санаторію "Пограничник" заборгованості у сумі 14167,97 грн. (вик. провадження 8358).

03.09.2011 постановою відділу ДВС об'єднано у зведене виконавче провадження зазначені виконавче провадження з привласненням №3972 .

У рамках зведеного виконавчого провадження відповідачем 30.12.2011 проведений опис та арешт майна Фірми "Ніколай" у вигляді 4-ох морозильних шаф.

25.11.2011 у рамках виконавчого провадження 8358, прийнято постанову про накладення арешту на все рухоме майно боржника.

Отже, виконавчі дії відповідача щодо встановлення майна боржника, його опису та арешту у вигляді холодильних шаф, проведенні у рамках зведеного виконавчого провадження, на підставах визначених законодавчо.

Більш того, у відповідача не було законних підстав для зняття арешту з арештованого майна при закінченні виконавчого провадження 30.12.2011, що вказує на безпідставність заявлених вимог позивача.

27.06.2010 відкрите виконавче провадження за виконавчим листом Залізничного районного суду м. Сімферополя 16.07.2010 по справі №2-2169/10 про стягнення з Фірми "Ніколай" на корись ВАТ "Морський транспортний банк" 3807622,09 грн., яке 22.01.2012 було приєднане до зведеного виконавчого провадження відкритого відносно позивача.

У рамках цього виконавчого провадження відділом ДВС було також прийнято 25.11.2011 про накладення арешту на все майно, яке належало позивачу.

Крім того, ст. 60 Закону наділяє правом особу, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Матеріалами справи не підтверджується наявність буд-яких звернень та відповідних рішень стосовно визнання права власності на майно і зняття арешту.

Судова колегія зазначає, що відсутні підстави для зняття арешту при закінченні виконавчого провадження 30.12.2011, так як перебування на примусовому виконанні інших відкритих проваджень та наявність несплаченого боргу перешкоджають позитивному вирішенню цього питання.

Закінчення даного виконавчого провадження проведено на підставі постанови відділу ДВС від 30.12.2011, у зв'язку зі стягненням заборгованості.

Перебування на виконанні інших виконавчих проваджень відносно позивача-боржника після 30.12.2011, унеможливило заняття арешту та повернення йому раніш описаного майна відповідачем.

Отже, правові підстави для повернення арештованого майна відповідачем позивачу були відсутні.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги з підстав їх спростування матеріалами справи та встановленими обставинами, оскільки заявлені позовні вимоги Фірми "Ніколай" до Залізничного відділу ДВС Сімферопольського МУЮ АР Крим про визнання дій (бездіяльності) протиправними та повернення майна є безпідставними.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. 195; ст. 196; ст. 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Фірми "Ніколай" залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.06.2013 у справі № 801/1754/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.В. Кукта

Судді підпис О.Е.Єланська

підпис Г.П.Ілюхіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.В. Кукта