Ухвала суду № 35660809, 26.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

26 листопада 2013 року № 826/17773/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К. Ю., при секретарі судового засідання Непомнящій А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Головного управління охорони культурної спадщини простягнення виплат у розмірі 92 780,44грн.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління охорони культурної спадщини (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд: стягнути з відповідача заборгованість за час прострочення при повному розрахунку при звільненні у сумі 92 780, 40 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 26 листопада 2013 року.

У судовому засіданні 26 листопада 2013 року представником відповідача заявлено клопотання про залишення без розгляду позовної заяви у зв'язку з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду.

Позивач та представник позивача проти заявленого клопотання заперечили, просили суд відмовити у його задоволенні.

Пункт 5 частини 1 статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Ознайомившись із клопотанням Головного управління охорони культурної спадщини, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2009 року у справі №5/562 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1: визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації №01/103/1-к від 04 вересня 2008 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи з посади начальника відділу інспекції державного контролю з охорони культурної спадщини управління з питань історичних ареалів Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з 04 вересня 2008 року за власним бажанням; поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника відділу інспекції державного контролю з охорони культурної спадщини управління з питань історичних ареалів Головного управління охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації з 04 вересня 2008 року; стягнуто на користь з Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04 вересня 2008 року по 28 січня 2009 року в розмірі 22 627,66 грн. При цьому, дві останні позовні вимоги, в силу положень частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, звернено до негайного виконання.

Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2009 року у справі №5/562 залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду міста від 03 липня 2009 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 квітня 2010 року, тобто набрала законної сили.

Матеріали справи свідчать, що 25 червня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації, третя особа - ОСОБА_2 в якому просив стягнути з Головного управління середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду (постанови №5/562 від 28 січня 2009 року) з 29 січня 2009 року по 30 червня 2009 року (включно) у сумі 80 288,76 грн. та вжити до третьої особи по справі №5/562 вимоги статті 237 Кодексу законів про працю України.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 серпня 2010 року у справі № 2а-9772/10/2670 адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнено з Головного управління охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29 січня 2009 року по 31 липня 2010 року (включно) у розмірі 84736,24 грн.

Посилаючись на вищевказані рішення та враховуючи, що повний розрахунок належних позивачу коштів проведено 31 липня 2013 року, останній просить суд стягнути з відповідача заборгованість за час прострочення при повному розрахунку при звільненні у сумі 92 780, 40 грн.

Обґрунтовуючи клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, відповідач зазначає, що про невчасну виплату позивачу його заробітної плати під час звільнення йому стало відомо наступного дня після звільнення, тобто 07 грудня 2011 року, що свідчить про звернення до суду із пропуском встановленого строку. При цьому, на думку відповідача, навіть з урахуванням початку перебігу строку у момент здійснення повного розрахунку, тобто 31 липня 2013 року, позивач звернувся до суду із пропуском місячного строку, встановленого частиною 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач не погоджується із викладеною позицією та зазначає, що відповідно до статті 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Строки звернення до адміністративного суду визначені статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Слід звернути увагу, що строк звернення до суду може бути загальним або спеціальним. Загальний строк встановлено у статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України і він складає шість місяців. Спеціальні строки звернення до суду встановлюються Кодексу адміністративного судочинства України або іншими законами.

Предметом позову в даному провадженні є стягнення заборгованість за час прострочення при повному розрахунку при звільненні у сумі 92 780, 40 грн.

Так, відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Частина перша статті 233 Кодексу законів про працю України підтверджує визнання тримісячного строку, як загального строку для звернення за захистом суб'єктивних трудових прав працівників.

Слід зазначити, що спір про звільнення - це спір за заявою про поновлення на роботі. Спір про зміну дати і формулювання звільнення, про оплату часу вимушеного прогулу - це не спір про звільнення. Тому при зверненні до суду з такими заявами діє тримісячний строк.

З урахуванням викладеного, клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском місячного строку звернення до суду є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Проте, вирішуючи питання про поважність пропуску позивачем тримісячного строку звернення до суду, враховано наступне.

Як зазначено у позовній заяві та підтверджено позивачем та представником позивача у судовому засіданні 26 листопада 2013 року, остаточний розрахунок проведено із ОСОБА_1 31 липня 2013 року, на підтвердження додано до матеріалів справи виписки по рахунку банку ПАТ «КБ «Хрещатик» № НОМЕР_1 за період з 01 січня 2010 року по 02 вересня 2013 року.

В пункті 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статті 117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Таким чином, перебіг тримісячного строку звернення до суду, в даному випадку, починається 01 серпня 2013 року та закінчується 01 листопада 2013 року (включно).

Відповідно до відмітки служби діловодства суду, позовна заява ОСОБА_1 відправлена засобами поштового зв'язку 08 листопада 2013 року, а зареєстрована в канцелярії суду - 11 листопада 2013 року, тобто, станом на день звернення до суду (08 листопада 2013 року) минуло більше ніж три місяці, що в даному випадку дозволяє вважати строк звернення до адміністративного суду - порушеним.

Суд зазначає, що пропуск без поважних причин тримісячного строку звернення до суду є самостійною підставою для залишення позовної заяви без розгляду.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Позивачем не подано заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, як і не вказано інших обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строків звернення до адміністративного суду.

Суд звертає увагу, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічна позиція щодо дотримання строків звернення до суду викладена і у рішенні Конституційного суду України від 22 лютого 2012 року у справі № 1-5/20 за конституційним звернення громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статтей 117, 237-1 цього кодексу.

Відповідно до статті 100 Кодексу законів про працю України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

За таких обставин та враховуючи, що позовна заява ОСОБА_1 та додані до неї матеріали не містять доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд приходить до висновку про те, що позивачем пропущено встановлений статтею 233 Кодексу законів про працю України трьох місячний строк звернення до суду, й підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними судом не встановлено.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 155 Кодексу законів про працю України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Керуючись положеннями статей 99, 100, 103, 155, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, статті 233 Кодексу законів про працю України Окружний адміністративний суд міста Києва,-

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління охорони культурної спадщини про залишення позовної заяви без розгляду.

2. Залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління охорони культурної спадщини про стягнення з відповідача заборгованості за час прострочення при повному розрахунку при звільненні у сумі 92 780, 40 грн.

3. Роз'яснити позивачу, що залишення позовної заяви без розгляду не позбавляє його права звернутися до адміністративного суду в загальному порядку з клопотанням про поновлення строку звернення до суду з визначенням поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник